Рішення

від 16.10.2024 по справі 520/12365/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2024 р. Справа №520/12365/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ39779919), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 7 під., 6 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комісія з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області від 29 листопада 2022 року №08- 03/304 "Про звільнення з посади головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 »;

- зобов`язати Північно-Східне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_2 з 30 листопада 2022 року на посаді, з якої звільнено і яка існує на даний час - головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, або на аналогічній посаді, що відповідає його освітньому рівню, профілю професійної компетентності та кваліфікаційному досвіду роботи;

- стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.11.2022 року по день ухвалення рішення суду, без врахування обов`язкових до сплати платежів.

Ухвалою від 03.01.2023 Харківським окружним адміністративним судом (суддя Зоркіна Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2024 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Олексія Котеньова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог та у інших заявах по суті справи позивачем зазначено, що фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, внаслідок якої створене Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованої юридичної особи - Головного управління Держпраці у Харківській області. У силу приписів ч.3 ст.87 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VI), державний службовець звільняється у зв`язку з реорганізацією державного органу у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Так, правомірними підставами для припинення державної служби та звільнення державного службовця відповідно до вказаних положень є: - скорочення чисельності або штату державних службовців; - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; - реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу. Тобто, при наявності будь-якої з цих обставин у керівника, суб`єкта призначення виникає право звільнити державного службовця, і, в тому числі, це право не поставлено в залежність від того, чи відбувається реальне зменшення чисельності або штату державних службовців. На думку позивача, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника починаючи з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Разом з тим, жодних посад позивачу відповідачем запропоновано не було.

У відзивах та у запереченнях відповідачі вказали, що п. 1' ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII (ліквідація даного органу) не застосовується законодавцем при попередженні про звільнення в частині пропозиції державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Відповідачі також вказав, що за період з моменту отримання попередження про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Харківській від 27.01.2022 року до видання наказу ГУ Держпраці у Харківській області від 29.11.2022 року № 08-03/307 «Про звільнення з посади ОСОБА_3 », позивач не скористався своїм правом щодо можливості працевлаштуватися у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці (згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розпочало свою діяльність з 17.10.2023 року) та не подавав заяву на працевлаштування до Північно-Східного міжрегіонального управлінні Державної служби з питань праці. Таким чином, з огляду на викладене, при ліквідації ГУ Держпраці у Харківській області, в якому працював позивач, законодавством не передбачена пропозиція іншої роботи, оскільки звільнення відбувається саме у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі спеціальної норми п. 1' ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, а тому ГУ Держпраці у Харківській області не зобов`язане було пропонувати позивачу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - аналогічну посаду, що відповідає його освітньому рівню, профілю професійної компетентності та кваліфікаційному досвіду роботи. Сам же позивач не скористався своїм правом працевлаштуватися в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.

Крім того, відповідач зазначив, що станом на 01.02.2023 року ГУ Держпраці у Харківській області перебуває у стані припинення з 21.01.2022 року. Отже, Північно-Східне міжрегіональне управлінні Державної служби з питань праці не є правонаступником ГУ Держпраці у Харківській області.

Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що згідно п. 2, додатку 2 постанови КМУ № 14 від 12.01.2022 року «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі постанова № 14) утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, Північно-Східне міжрегіональне управлінні Державної служби з питань праці, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.09.2022 року. Як вбачається з Постанови № 14 та Положення про Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 173 від 23.09.2022 року, відсутні відомості щодо правонаступництва, висновок позивача, що Міжрегіональне управління є правонаступником Головного управління Держпраці у Харківській області, помилковий. Відсутні відомості про правонаступництво і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За частиною 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби керівником державної служби або суб`єктом призначення без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Проте, до позовної заяви не додано жодного доказу того, що позивач звертався із заявою до Міжрегіонального управління задля працевлаштування.

Також відповідач зазначає, що Законом № 889-VIII на суб`єкта призначення або керівника новоутвореного територіального органу служби не покладено обов`язок працевлаштування працівників, які вивільняються з інших органів, що ліквідуються.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши аргументи учасників справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.05.2021 призначений Головним управлінням Держпраці у Харківській області на посаду головного державного інспектора відділу з питань гігієни праці управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, як переможець конкурсу з випробувальним строком три місяці. 17.08.2021 присвоєно 7 ранг державного службовця.

10.09.2021 позивача переведено на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в машинобудуванні, енергетиці, в АПК та СКС управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки, за його згодою зі збереженням 7-го рангу державного службовця. 26.01.2022 позивача переведено на посаду головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій, виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, за його згодою із збереженням 7-го рангу державного службовця.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року № 14 було утворено Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.10.2022 року (код ЄДРПОУ 44730367).

Наказом Державної служби з питань праці від 17.01.2022 року № 19 Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області було прийняте рішення ліквідувати як юридичну особу публічного права ГУ Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919); утворено комісію з ліквідації ГУ Держпраці у Харківській області (далі Комісія) та призначено голову Комісії.

Станом на час розгляду справи ГУ Держпраці в Харківській області перебуває в стані припинення, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданою відповідачем.

Наказом ГУ Держпраці у Харківській області № 121 від 24.01.2022 Про проведення заходів щодо наступного вивільнення працівників у зв`язку із ліквідацією ГУ Держпраці у Харківській області прийнято рішення здійснити письмове персональне попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією всіх працівників ГУ Держпраці у Харківській області в термін до 31.01.2022.

27 січня 2022 року Головою комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області Гулян В. попереджено ОСОБА_1 , про наступне звільнення з займаної посади на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці.

29 листопада 2022 року наказом №08-03/304 Головою комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу розслідувань, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області, 30 листопада 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підстава: наказ Державної служби України з питань праці від 17.01.2022 №19 «Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області», наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 24.01.2022 №121 «Про проведення заходів щодо наступного вивільнення працівників у зв`язку із ліквідацією Головного управління Держпраці у Харківській області», попередження про наступне звільнення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронат на служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу ( далі Закон № 889-VIII) .

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями пункту 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу.

На підставі ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону № 889-VIII.

На підставі частин 2, 3 ст. 81 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Відповідно до ст. 87 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно зі ст. 82 ЦК України, на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Отже, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі.

Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 року (справа №21-237а11), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), від 19.01.2016 року (справа №810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таким чином, для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади.

Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року № 14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці (далі Постанова № 14), серед іншого, ліквідовані як юридичні особи публічного права Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області та утворено Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.

При цьому у постанові № 14, як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів Державної служби України з питань праці або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Натомість передбачено об`єднання (злиття) кількох територіальних органів Державної служби України з питань праці, що припиняються, в новий (міжрегіональний) територіальний орган Державної служби України з питань праці, повноваження якого поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць (областей).

З огляду на викладене та, враховуючи зміст постанови № 14 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, вбачається, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Головного управління Держпраці у Харківській області як юридичної особи публічного права. До правонаступника - новоствореної особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Головним управлінням Держпраці у Харківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється.

Таким чином, є неприйнятними доводи відповідачів, що в спірних правовідносинах відбулася ліквідація державного органу.

Отже, у суб`єкта призначення в спірних правовідносинах на час попередження позивача про звільнення був наявний обов`язок дотримуватися процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII), а саме запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Статтею 6 Закону № 889-VIII визначено, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

До категорії Б, зокрема, належать посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

До категорії В належать інші посади державної служби, не віднесені до категорій А і Б.

Приписи ст. 2 Закону № 889-VIII визначають термін рівнозначна посада як посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання обов`язку відповідно до приписів ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення попередженням не запропонував будь-яку іншу рівнозначну посаду або нижчу посаду державної служби, що не заперечується сторонами по справі.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 01.04.1994 року № 4, від 26.10.1995 року № 18, від 25.05.1998 року № 15) роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявності встановлених законом підстав для звільнення позивача з посади та не додержано порядку його звільнення.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на посаді, а оскаржуваний наказ прийнято без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням чинного законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, суд приходить до висновку обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо його скасування у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно абз. 2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Верховний Суд України у постанові від 28.10.2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2018 року по справі № 826/16311/16, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача з посади, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає поновленню на попередньо займану посаду головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно з ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Період часу вимушеного прогулу позивача з 30.11.2022 (наступний день після звільнення) по 16.10.2024 (дата ухвалення судом рішення) становить 492 робочих дня (з урахуванням воєнного стану) =24 (2022 рік) + 260 (2023 рік) + 208 (2024 рік). Суд враховує, що вина працівника у розгляді справи понад один рік відсутня, позивач своєчасно звернувся до суду, справа розглядалася суддею ОСОБА_4 з 03.01.2023 та 06.08.2024 передана до провадження судді Котеньова О.Г. Учасниками справи неодноразово подавались клопотання про прискорення розгляду справи.

Відповідно до довідки ГУ Держпраці у Харківській області № 07-39/16 від 09.12.2022 середньоденний заробіток позивача складає 696,46 грн.

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 30.11.2022 по 16.10.2024 складає 342658,32 грн (696,46 грн (середньоденний заробіток позивача) х 492 (робочі дні за час вимушеного прогулу) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 7 під., 6 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області від 29 листопада 2022 року №08- 03/304 "Про звільнення з посади головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 року на посаді головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 342658 (триста сорок дві тисячі шістсот пятдесят вісім) грн 32 коп. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 16 жовтня 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ