Постанова

від 09.10.2024 по справі 520/1810/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р.Справа № 520/1810/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 16.08.24 по справі № 520/1810/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Індіго Груп, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 № 00000700728, № 00000710728, № 00000720728, № 00000730728, № 00000750728.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/1810/23 змінено в частині мотивів задоволення позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, а справу № 520/1810/23 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Верховним Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року.

При цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців.

Суди попередніх інстанцій зазначені вище висновки Верховного Суду не врахували та дійшли помилкового висновку, що строки звернення до суду є зупиненими.

При цьому суди першої та апеляційної інстанції, зазначаючи про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, не зазначили жодної поважної причини, яка б зумовила пропущення строку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про поновлення пропущеного строку звернення до суду є передчасними.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати, чи позов подано у строк, установлений законом, з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у податкових спорах під час дії воєнного стану, та застосуванням відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України (надання строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 справу прийнято до провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 залишено без руху позовну заяву. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання копії ухвали. Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати за їх наявності поважні причини пропуску строку звернення до суду з наданням необхідних доказів.

18 червня 2024 року представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням, на його думку, поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно залишив позов без розгляду. Позивач зазначив, що ним доведено, що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Зауважив, що відповідно до змісту заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів на її обґрунтування, позивач мав істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме подання позовної заяви, яка б за формою та змістом відповідала приписам КАС України.

Позивач звернув увагу на те, що відповідно до раніше поданих доказів, станом на момент отримання рішення ДПС України за наслідком адміністративного оскарження на підприємстві фактично ніхто не працював, оскільки у Харкові тривали активні бойові дії. Доступ до документації підприємства був відсутній через те, що вона зберігалася у м. Балаклія, Харківської області. Отже, директор ТОВ «ІНДІГО ГРУП» ОСОБА_1 самостійно та на підставі наявних в нього документів, а саме проекту скарги на ППР до ДПС, підготував позовні заяви про оскарження кожного окремого ППР та подав їх до суду.

Водночас, позовні заяви по справі №520/5892/22 щодо оскарження ППР №00000700728 та по справі №520/7578/22 щодо оскарження ППР №00000750728 були повернуті у зв`язку з не усуненням недоліків через відсутність доказів оплати судового збору та доказів на обґрунтування позовних вимог.

Позовні заяви по справі №520/5893/22 щодо оскарження ППР №00000710728 по справі №520/5897/22 про оскарження ППР №00000750728, по справі №520/5899/22 про оскарження ППР №00000730728, по справі №520/7574/22 щодо оскарження ППР №00000710728, по справі №520/7960/22 про оскарження ППР №00000730728 були повернуті через ненадання документів на підтвердження документів директора щодо підписання позову.

Позовна заява по справі №520/5895/22 про оскарження ППР №00000720728 була відкликана самостійно після того, як помічник судді зателефонував та повідомив про відсутність документів для розгляду справи та неможливість її розгляду.

Позовна заява по справі №520/6837/22 про оскарження ППР №00000700728 була повернута судом через те, що в провадженні суду була позовна заява про оскарження цього ж ППР, по якій не було прийнято рішення про відкриття провадження.

Отже, на думку позивача, змістом ухвал суду у вищевказаних справах підтверджено добросовісність платника податку в частині спроби позивача своєчасно звернутися з позовом, водночас неможливість реалізувати процесуальні права по справі через відсутність будь-яких документів, які б могли бути використані як доказ по справі. Доступ до частини документів був отриманий лише у січні 2023 року, як зазначалося в заяві про поновлення строку на звернення до суду.

Таким чином, звернення до суду позивача ще в серпні-вересні 2022 року (незважаючи на відсутність в розпорядженні будь-яких доказів), систематичне вжиття заходів з отримання доступу до документації підприємства для подання її до суду є проявом добросовісного ставлення позивача до захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Водночас, обсяг пропущеного строку, який не перевищує 6 місяців, у світлі винятковості ситуації, що склалася не є значним та навіть не перевищує загальний строк для звернення до суду, який встановлений відповідно до ст.122 КАС України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві не наведено достатніх причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не надано доказів, що свідчили б про об`єктивний вплив обставин воєнного стану на можливість позивача звернутись до суду своєчасно або з якнайменш можливим пропуском строку, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року, при цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців, подаючи при цьому з серпня 2022 року до Харківського окружного адміністративного суду аналогічні позови.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" 27 січня 2023 року звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2022 року № 00000700728, № 00000710728, № 00000720728, № 00000730728, № 00000750728.

Також судом встановлено, що позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги Державна податкова служба України ухвалила рішення від 24 червня 2022 року № 6092/6/99-00-06-01-01-06, яким залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

У спірному випадку процедура адміністративного оскарження була закінчена ухваленням 24 червня 2022 року Державною податковою службою України рішення № 6092/6/99-00-06-01-01-06, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду цієї справи.

Зважаючи на викладене та з урахуванням усталеної судової практики, яка вже тривалий час існувала до виникнення спірних правовідносин, останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень є 25 липня 2022 року, тоді як позивач звернувся до суду 27 січня 2023 року, тобто з пропущенням встановленого строку більш ніж на шість місяців.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у даній справі № 520/1810/23.

З матеріалів справи вбачається, що питання щодо строку звернення до суду було порушено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, де Головне управління ДПС у Харківській області просило залишити позовну заяву без розгляду.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.04.2024 року поновив позивачу строк звернення до суду, посилаючись на те, що у період з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України зупиняється перебіг строків щодо оскарження рішень контролюючих органів, встановлених статтею 56 ПК України, та/або щодо скарг платників податків, які не розглянуті станом на 24 лютого 2022 року. Таке зупинення, на думку суду першої інстанції, не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України.

Зазначені доводи також були викладені в рішенні суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд під час розгляду скарги на рішення по суті справи.

Скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 зазначив, що суди дійшли помилкового висновку, що строки звернення до суду є зупиненими. При цьому суди першої та апеляційної інстанції, зазначаючи про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, не зазначили жодної поважної причини, яка б зумовила пропущення строку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про поновлення пропущеного строку звернення до суду є передчасними.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суду необхідно з`ясувати, чи позов подано у строк, установлений законом, з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у податкових спорах під час дії воєнного стану, та застосуванням відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України (надання строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску тощо).

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято справу до розгляду, призначено підготовче засідання у справі та запропоновано учасникам справи надати до суду заяви за процесуальною формою, визначеною КАС України, щодо обставин, зазначених у рішенні Верховного Суду від 10.05.2024.

Відповідачем, Головним управлінням ДПС у Харківській області, 04.06.2024 подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що: спірні податкові повідомлення-рішення № 00000700728, № 00000710728, №00000720728, № 00000730728, № 00000750728 ухвалені 05 січня 2022; не погодившись з цими рішеннями, Позивач оскаржив в їх адміністративному порядку; рішенням Державної податкової служби України від 24 червня 2022 № 6092/6/99-00-06-01-01- 06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін; рішення Позивач отримав 24 червня 2022, що зазначено у рішеннях суду і не заперечуються позивачем; до суду з позовом Позивач звернувся 27 січня 2023. Отже, наведене дає підстави вважати, що у зв`язку з отриманням Позивачем рішення за результатами адміністративного оскарження у нього був місячний строк на подання позову, тобто, право звернення до суду у позивача виникло 24.06.2022, а реалізоване воно 27.01.2023. Позивач не навів будь-яких обставин, що мали місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану чи карантинних обмежень щодо нього особисто, його близьких родичів тощо, наявність яких суд міг би розглянути й оцінити як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідач зазначив, що з урахуванням подання позовної заяви ТОВ ІНДІГО ГРУП поза межами строку для звернення до суду та враховуючи, що під час відкриття провадження у справі питання порушення позивачем строків на оскарження судом взагалі не розглядалось, тобто, судом першої інстанції було проігноровано відсутність законодавчих підстав для відкриття провадження у справі №520/1810/23 за позовом ТОВ Індіго Груп, відповідач, сумлінно користуючись наданими йому процесуальним законодавством правами, направив до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 по справі № 520/1810/23 (суддя Заічко О.В.) з формальних причин було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання ГУ ДПС у Харківській області. Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 по справі № 520/1810/23 (суддя Заічко О.В.) заяву представника позивача про поновлення строку, яку було заявлено за пропозицією суду під час третього судового засідання задоволено без наведення жодних обґрунтованих підстав та доказів для такого поновлення, вказавши лише про те, що Харківська територіальна громада відноситься до території на якій ведуться бойові дії. Хоча, Верховним Судом неодноразово наголошувалось у висновках, що саме по собі введення військового стану не є підставою для поновлення строків і суд має встановити яким чином введення військового стану вплинуло на неможливість своєчасного подання процесуальних документів (постанова від 29 вересня 2022 р. позиція Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 тощо). Більш того, судом було проігноровано факт неодноразового звернення позивача до суду з позовами протягом 2022 року, що саме по собі свідчить про наявність у позивача можливості своєчасного звернення до суду. З першою позовною заявою Позивач звернувся до суду в серпні 2022 року, позовну заяву ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 по справі №520/5895/22 залишено без руху, оскільки в оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено низку недоліків. А отже, на думку відповідача, позивач мав можливість в серпні 2022 року звернутись з позовом до суду, що саме і зробив, що в повній мірі спростовує твердження позивача щодо неможливості звернення до суду раніше лютого 2023 року.

Відповідач зазначив, що враховуючи наявність обставини у справі, що мають істотне значення по справі, а саме відсутність законодавчих підстав для відкриття провадження у справі №520/1810/23 за позовом ТОВ Індіго Груп, доцільним є першочергове дослідження саме питання законності та обґрунтованості прийняття позовної заяви ТОВ Індіго Груп до провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем строків звернення до суду.

18 червня 2024 року представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій він зазначив, що процедура адміністративного оскарження завершена у червні 2022 року, з позовом позивач звернувся у січні 2023 року. Позивач вказав, що весь цей час в Україні був запроваджений воєнний стан, проте це є не єдиною причиною для звернення до суду у січні 2023 року. Позивач має зареєстроване місцезнаходження у місті Харкові, що є територією активних бойових дій (до 15.09.2022), територією можливих бойових дій (з 15.09.2022 по теперішній час). В матеріалах справи наявні документи про те, що у 2022 році первинна бухгалтерська документації позивача була переміщена на зберігання до міста Балаклія, Харківської області.

Позивач вказав, що 10.01.2022 між ПП «КОМПАНІЯ «ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА №1» (Орендодавець) та ТОВ «ІНДІГО ГРУП» (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (складу), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Балаклія, вул. Геологічна, буд.8, загальною площею 835.1 кв.м. Відповідно до Наказу ТОВ «ІНДІГО ГРУП» №12/01-1/22 від 12.01.2022 наказано організувати перевезення та встановлено місцем зберігання наявної бухгалтерської документації, фінансово-господарських документів ТОВ «ІНДІГО ГРУП» за 2015-2020 рік нежитлові приміщення за адресою м. Балаклія, вул. Геологічна, буд. 8 Згідно з актом від 07.06.2023 з 01.03.2022 по 11.09.2022 орендоване нежитлове приміщення за адресою Харківська область, місто Балаклія, вулиця Геологічна, 8 перебувало на тимчасово окупованій території. Під час огляду нежитлового приміщення за адресою Харківська область, місто Балаклія, вулиця Геологічна, 8 встановлено, що вхідні двері приміщення зламані, документи та товарно-матеріальні цінності знищені або викрадені. З моменту отримання рішення за наслідком розгляду скарги на ППР під час процедури адміністративного оскарження підприємством вживалися заходи з отримання доступу до приміщення, де зберігалися документи, водночас отримати доступ не виявлялося за можливе через мінування території та інші безпекові чинники. Враховуючи це, у січні 2023 року було прийнято рішення подати позов без додавання первинної документації. Вже під час розгляду спору по суті було з`ясовано, що документи та товарно-матеріальні цінності, які зберігалися на складі у м. Балаклія, знищені або викрадені. Представник зазначає, що ці обставини є вагомими та обґрунтованими для поновлення строку на звернення до суду, адже підставою для поновлення строку на звернення до суду є не лише запровадження воєнного стану, а й конкретна безпекова обстановка у місті Харкові, звільнення майже всіх працівників підприємства, намагання віднайти документи, які стосуються змісту оскаржуваних рішень.

Представником позивача подано до суду 13.08.2024 додаткові пояснення, в яких зазначено, що станом на момент отримання рішення ДПС України за наслідком адміністративного оскарження на підприємстві фактично ніхто не працював, оскільки у Харкові тривали активні бойові дії. Доступ до документації підприємства був відсутній через те, що вона зберігалася у м.Балаклія, Харківської області. Отже, директор ТОВ «ІНДІГО ГРУП» ОСОБА_1 самостійно та на підставі наявних в нього документів, а саме проекту скарги на ППР до ДПС, підготував позовні заяви про оскарження кожного окремого ППР та подав їх до суду. Представник зазначив, що позовні заяви по справі №520/5892/22 щодо оскарження ППР №00000700728 та по справі №520/7578/22 щодо оскарження ППР №00000750728 були повернуті у зв`язку з не усуненням недоліків через відсутність доказів оплати судового збору та доказів на обґрунтування позовних вимог, позовні заяви по справі №520/5893/22 щодо оскарження ППР №00000710728 по справі №520/5897/22 про оскарження ППР №00000750728, по справі №520/5899/22 про оскарження ППР №00000730728, по справі №520/7574/22 щодо оскарження ППР №00000710728, по справі №520/7960/22 про оскарження ППР №00000730728 були повернуті через ненадання документів на підтвердження документів директора щодо підписання позову. Позовна заява по справі №520/5895/22 про оскарження ППР №00000720728 була відкликана самостійно після того, як помічник судді зателефонував та повідомив про відсутність документів для розгляду справи та неможливість її розгляду. Позовна заява по справі №520/6837/22 про оскарження ППР №00000700728 була повернута судом через те, що в провадженні суду була позовна заява про оскарження цього ж ППР, по якій не було прийнято рішення про відкриття провадження.

Представник позивача зазначив, що змістом ухвал суду у вищевказаних справах підтверджено добросовісність платника податку в частині спроби позивача своєчасно звернутися з позовом, водночас неможливість реалізувати процесуальні права по справі через відсутність будь-яких документів, які б могли бути використані як доказ по справі. Доступ до частини документів був отриманий лише у січні 2023 року, як зазначалося в заяві про поновлення строку на звернення до суду. Вважає, що звернення до суду позивача ще в серпні-вересні 2022 року (незважаючи на відсутність в розпорядженні будь-яких доказів), систематичне вжиття заходів з отримання доступу до документації підприємства для подання її до суду є проявом добросовісного ставлення позивача до захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

З`ясовуючи питання, чи позов подано у строк, установлений законом, з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у податкових спорах під час дії воєнного стану, та застосуванням відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України (надання строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску тощо) та питання наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1).

У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності з 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Закон від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям Законів від 24 березня 2022 року № 2142-IX та від 12 травня 2022 року № 2260-IX цей пункт викладений у такій редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім окремо передбачених ПК України випадків, зупинений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-ІХ (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у такій редакції:

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригуванню до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Необхідно зазначити, що ПК України оперує терміном "оскарження рішення" не лише в контексті адміністративного оскарження, а й судового оскарження, про що свідчать безпосередні положення статті 56 ПК України (Оскарження рішень контролюючих органів). Згідно з практикою Верховного Суду, саме цими положеннями визначений строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в разі використання процедури адміністративного оскарження.

Отже, з 27 травня 2022 року поновили перебіг строки звернення до суду, зупинені Законом № 2118-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 300/4156/22 та від 18 квітня 2024 року у справі № 420/11771/23.

Як підтверджується встановленими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій обставинами спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року.

При цьому, рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців.

Судова колегія зазначає, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Судом з автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду ДСС встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Індіго Груп у період з 02.08.2022 по 27.01.2023 до Харківського окружного адміністративного суду подавались позови до ГУ ДПС у Харківській області, предметом оскарження яких було податкове повідомлення рішення від 05.01.2022 № 00000700728.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно визнав неприйнятними аргументи представника позивача щодо не можливості подати позовну заяву у місячний строк у зв`язку з тим, що первинна бухгалтерська документація знаходилася у місті Балаклія, яке було тимчасово окуповано, адже первинно з позовною заявою позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 02.08.2022.

Щодо посилання позивача на обставини введення воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, загальновідомим фактом є перебування м. Балаклія в тимчасовій окупації, яка припинена 11.09.2022, з цього дня відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) м. Балаклія віднесено до території можливих бойових дій.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, посилаючись на обставини введення воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, позивач не зазначає, яким чином такі обставини мали об`єктивний вплив саме на можливість позивача звернутись до суду своєчасно або з якнайменш можливим пропуском строку. Позивач не навів будь-яких обставин, що мали місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану чи карантинних обмежень щодо нього особисто, його близьких родичів, тощо, наявність яких суд міг би розглянути й оцінити як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Водночас, судом встановлено, що, стверджуючи про неможливість звернення до суду у зв`язку з неможливістю надати первинні документи, позивач реалізовував таке право з серпня 2022 року до кінця січня 2023 року, подавши при цьому позов у цій справі також без відповідних документів.

Крім того, обґрунтовуючи відсутність документів, позивач надає до суду документи (накази, доповідні записки, акт), складені та підписані виключно директором та бухгалтером підприємства. Будь-яких інших доказів (складених правоохоронними органами, військовою адміністрацією, власником орендованих приміщень, тощо), які б свідчили про неможливість отримати вищевказані документи, або вчинення достатній дій задня їх отримання, до суду не надано.

Обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача у контексті неодноразового звернення до суду з аналогічними позовами викликають приписи ст. 45 КАС України про недопустимість зловживання процесуальними правами.

Так, позивач посилається на добросовісність сторони під час вчинення дій щодо звернення до суду, утім, позов у цій справі позивачем також подано без доказів сплати судового збору та доказів в обґрунтування позовних вимог, про що свідчить ухвала про залишення позову без руху від 27.01.2023.

Щодо пошкодження приміщення та знищення офіційних документів, слід відмітити, що, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що ТОВ «ІНДІГО ГРУП» до Головного управління ДПС у Харківській області не подавались повідомлення щодо втрати, пошкодження або дострокового знищення документів у відповідності до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України або втрати та/або неможливості вивезення первинних документів у відповідності до підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.

Суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями, констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, зокрема, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасникам судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Зміст наведеного вище дає підстави вважати, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до суду не підтверджені достатніми доказами, а ґрунтуються виключно на поясненнях директора підприємства та складених ним та бухгалтером документах, за умови, що право на звернення до суду позивачем реалізовано вперше ще у серпні 2022 року.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем у заяві не наведено достатніх причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не надано доказів, що свідчили б про об`єктивний вплив обставин воєнного стану на можливість позивача звернутись до суду своєчасно або з якнайменш можливим пропуском строку, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року, при цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців, подаючи при цьому з серпня 2022 року до Харківського окружного адміністративного суду аналогічні позови.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

З аналізу викладених положень статей 123, 171 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у частинах 1 - 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску строку звернення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 340/4117/20, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року по справі № 520/1810/23 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 520/1810/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 15.10.2024 року