Постанова

від 14.10.2024 по справі 440/5160/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 р. Справа № 440/5160/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 17.06.24 у справі № 440/5160/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІВСЬКЕ ЛТД"

до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛІВСЬКЕ ЛТД" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД") звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідачі), у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 17 січня 2024 року №10386412/43763805 та №10386411/43763805 про відмову в реєстрації податкових накладних № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року в ЄРПН датою подання їх на реєстрацію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 17 січня 2024 року №10386412/43763805.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 17 січня 2024 року №10386411/43763805.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №5 від 16 жовтня 2023 року, №7 від 24 жовтня 2023 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛІВСЬКЕ ЛТД", датою їх подання - 15 листопада 2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІВСЬКЕ ЛТД" витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Полтавський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, а також Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520. Указує, що позивачем за податковими накладними, стосовно яких виникли спірні правовідносини, надано документи, складені з порушенням законодавства, а отже рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняті відповідно до чинного законодавства. Наголошує на дискреційності повноважень податкових органів щодо реєстрації податкових накладних.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до даних ЄДРПОУ основним видом господарської діяльності ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до витягу №2116024500016 від 13 квітня 2021 року ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" внесено до Реєстру платників податку на додану вартість, присвоєно індивідуальний податковий номер 437638016164 .

16 жовтня 2023 року ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" та ТОВ "БУДОПТ" уклали Договір поставки №161023, відповідно до умов якого ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" (Продавець за Договором) зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ "БУДОПТ" (Покупець за Договором), а ТОВ «БУДОПТ» зобов`язуються прийняти Товар (соняшник) і вчасно здійснити його оплату, товар у кількості 23 (±10%) ти» за ціною 10 800,00 грн/тн. (в т.ч. ПДВ - 14%), на суму 248 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 30505,26 грн. Відповідно до умов Договору поставка товару здійснюється Продавцем на умовах ЕХW - склад Продавця за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Салівка, вул. Зелена, буд. 56, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС.

На виконання Договору поставки №161023 від 16 жовтня 2023 року ТОВ "БУДОПТ" здійснило 16 жовтня 2023 року попередню оплату за товар (соняшник, врожаю 2023 року) в сумі 159536,77 грн, в т.ч. ПДВ 14% -19592,24 грн, що підтверджується банківською випискою за рахунками ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" за 16 жовтня 2023 року. Оплата здійснена на підставі рахунку на оплату №5 від 16 жовтня 2023 року.

ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" склало податкову накладну №5 від 16 жовтня 2023 року на суму отриманої від ТОВ "БУДОПТ" попередньої оплати.

24 жовтня 2023 року ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" відповідно до умов Договору поставки №161023 здійснило поставку Товару - соняшнику, врожаю 2023 року, у кількості 22,640 тн. загальною вартістю 244511,90 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 30027,78 грн. Відповідно до умов Договору поставки №161023 від 16 жовтня 2023 року відвантаження Товару здійснювалось зі складу Продавця - ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Салівка, вул. Зелена, буд. 56, у транспорт Покупця - ТОВ "БУДОПТ".

За результатами здійсненої господарської операції поставки товару ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" складена податкова накладна № 7 від 24 жовтня 2023 року на суму 84975,13 грн, у т.ч. ПДВ 14% - 10435,54 грн.

15 листопада 2023 року ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" подало на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року.

До Електронного кабінету ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" надійшли квитанції від 15 листопада 2023 року №9309520024 та №9309520441 про зупинення реєстрації зазначених податкових накладних. Зазначено: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку додаток 1 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого прстановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. №1165». Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем складено та подано до ГУ ДПС у Полтавській області повідомлення №3 від 12 січня 2024 року про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме податкових накладних №5 від 16 жовтня 2023 року та №7 від 24 жовтня 2023 року, до якого додано письмові пояснення та документи.

Рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10386412/43763805 та №10386411/43763805 від 17 січня 2024 року відмовлено в реєстрації податкових накладних №5 та №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. В додатковій інформації зазначено, що сільськогосподарські роботи, а саме обмолот соняшнику та одночасне його відвантаження було здійснено ФОП ОСОБА_1 на підставі п.1.1. та п.6.1.6 договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем та міститься в інформаційних ресурсах ДПС ФОП ОСОБА_1 не подає звітність за формою 4-ДФ та не сплачує податки та збори із заробітної плати, що унеможливлює зробити висновок про фактичне надання допоміжної діяльності у наданні послуг по обробітку сільськогосподарських угідь під керуванням екіпажу наймодавця.

Позивачем подано скарги щодо рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду скарг Комісією ДПС України прийнято рішення від 06 лютого 2024 року №7044/43763805/2 та №7104/43763805/2, якими залишено скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Позивач, не погодившись із рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що свідчить про неправомірність таких рішень.

Зважаючи на відсутність підстав для відмови у реєстрації податкових накладних позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датою їх фактичного подання до органу ДПС.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 за № 1246, із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014, із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 569).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до підпункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якими реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Пунктом 17 Порядку № 1246 визначено, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Так, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати:

1) порядковий номер та дату складення податкової накладної;

2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної;

3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію та податкової накладної.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Відповідно до п. 5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку № 1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Кодексу.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком (пункт 26 Порядку № 1165).

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення (абз.8 пункту 40 Порядку 1165).

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років (пункт 43 Порядку № 1165).

У додатку 4 до Порядку № 1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку

Згідно з п. п. 10, 11 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті ПК України зупинено у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520 (далі за текстом - Порядок № 520).

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

З наведеного слідує, що виключного переліку документів, які надаються на підтвердження господарської операції, не встановлено.

Проте рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Судом установлено, що в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, з посиланнями на вимоги п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, ТОВ «Салівське ЛТД», на дату реєстрації вищезазначених податкових накладних, внесено до переліку ризикових платників податку по п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку згідно постанови КМУ від 11 грудня 2019 р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань, зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН». (Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» № 4953 від 03.12.2021).

Проте колегія суддів зазначає, що правомірність чи неправомірність прийняття рішення № 4953 від 03.12.2021 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ "САЛІВСЬКЕ ЛТД" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку не є предметом доказування у цій справі, оскільки це рішення не оскаржується позивачем у цій справі.

За матеріалами справи за результатами опрацювання контролюючим органом копій поданих позивачем первинних документів до податкових накладних №5 від 16 жовтня 2023 року та №7 від 24 жовтня 2023 року встановлено, що до повідомлення про подання пояснень та копій документів платником надано копії: договору поставки №161023 від 16.10.2023 з ТОВ «БУДОПТ», рахунку на оплату №5 від 16.10.2023, видаткової накладної №4 від 24.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1-24 від 24.10.2023, рахунку на оплату №9 від 24.10.2023, звіту (4-сг) про посівні площі посівних культур під урожай 2023 року, звіту (29-сг річна) про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023 році, договору суборенди с/г техніки з екіпажом (водієм) та с/г обладнання №1503/2023 від 15.03.2023, актів приймання-передачі, уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2023 рік, договору поставки № ХЛ-0120023 від 01.07.2023, № 231/23-П від 31.05.2023, товарно-транспортних накладних, ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 06.04.2021 (реєстраційний номер 16160414202100106), договору транспортного перевезення № 02102023 від 02.10.2023, акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16/10 від 16.10.2023, договору оренди складського приміщення № 03/2020 від 01.06.2021.

Проаналізувавши подані документи, 17 січня 2024 року Комісія прийняла рішення №10386412/43763805 та №10386411/43763805 про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН у зв`язку з тим, що до повідомлення платником податку надано копії документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. У розділі "Додаткова інформація" зазначено, що сільськогосподарські роботи, а саме обмолот соняшнику та одночасне його відвантаження здійснено ФОП ОСОБА_1 на підставі п.1.1. та п.6.1.6 договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем та міститься в інформаційних ресурсах ДПС ФОП ОСОБА_1 не подає звітність за формою 4-ДФ та не сплачує податки та збори із заробітної плати, що унеможливлює зробити висновок про фактичне надання допоміжної діяльності у наданні послуг по обробітку сільськогосподарських угідь під керуванням екіпажу наймодавця.

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що на момент прийняття контролюючим органом рішення про відповідність ТОВ «САЛІВСЬКЕ ЛТД» п.8 Критеріїв ризиковості платника податків відповідно до поданої позивачем фінансової звітності задекларовано відсутність основних засобів. Натомість до повідомлення про надання пояснень №3 від 12 січня 2024 року надано пакет документів, які підтверджують, що на момент здійснення господарських операцій з виробництва соняшника врожаю 2023 року, який у подальшому реалізовано позивачем ТОВ «БУДОПТ» відповідно до Договору поставки №161023 від 16 жовтня 2023 року, позивач орендував необхідну для виробництва та зберігання сільськогосподарської продукції колісну техніку, причіпне та навісне обладнання до неї та складське приміщення відповідно до Договору суборенди с/г техніки з екіпажом (водієм) та с/г обладнання №1503/2023 від 15 березня 2023 року, Договору оренди складського приміщення №03/2020 від 01 червня 2021 року. Отже, позивач на момент здійснення спірної господарської операції мав на правах оренди основні засоби, необхідні та цілком достатні для ведення власної господарської діяльності.

Водночас, зупиняючи реєстрацію спірних податкових накладних, контролюючий орган не визначив, які конкретно документи позивачу слід подати для усунення сумнівів щодо правомірності складення податкових накладних № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року та прийняття рішень щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 викладено висновок щодо застосування норм статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Тобто позивач має довести, що ним було подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, натомість відповідач має це спростовувати на підтвердження правильності свого рішення із наведенням обґрунтованих доводів, чому надані позивачем документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за відсутності конкретного переліку документів, що мав визначити відповідач, формуючи вимогу про підтвердження обставини, з якими він пов`язував можливість реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, наведені вище докази цілком спростовують висновки відповідача про відмову у реєстрації поданої податкової накладної.

Факт поставки/оплати товару зумовлював обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувати та направити для реєстрації податкові накладні, тобто за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом складення та подання податкових накладних № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року для реєстрації в ЄРПН.

Документи, які підтверджують підстави складення податкових накладних № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року, подані позивачем разом із поясненнями до контролюючого органу.

Податкові накладні № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що контролюючий орган не заперечує.

Приймаючи оскаржувані рішення, Комісія ГУ ДПС, як підставу для відмови в реєстрації податкових накладних зазначила, що позивачем надано копії документів, складені з порушенням законодавства. В додатковій інформації зазначено, що «сільськогосподарські роботи, а саме обмолот соняшнику та одночасне його відвантаження було здійснено ФОП ОСОБА_1 на підставі п.1.1. та п.6.1.6 договору найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем та міститься в інформаційних ресурсах ДПС ФОП ОСОБА_1 не подає звітність за формою 4-ДФ та не сплачує податки та збори із заробітної плати, що унеможливлює зробити висновок про фактичне надання допоміжної діяльності у наданні послуг по обробітку сільськогосподарських угідь під керуванням екіпажу наймодавця».

Проте колегія суддів наголошує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операції поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

Отже, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в наданих йому копіях товарно-транспортних накладних на підтвердження походження товару відсутня інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій: маса брутто, час прибуття/вибуття/простою, а також підписи відповідальної особи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

У пункті 68 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 січня 2024 року №10386412/43763805 та №10386411/43763805, а тому позовні вимоги в частині визнання таких рішень протиправними та їх скасування підлягають задоволенню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати податкові накладні № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року, складені ТОВ «САЛІВСЬКЕ ЛТД», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 16 жовтня 2023 року та № 7 від 24 жовтня 2023 року, складені ТОВ «САЛІВСЬКЕ ЛТД», датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Твердження ГУ ДПС у Полтавській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної позивача з посиланням на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, є безпідставним та таким, що спростовується наведеним.

Зазначені висновки щодо правозастосування у спірних відносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20, від 27.10.2022 у справі № 360/3253/20, від 25.11.2022 у справі № 320/3484/21.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 440/5160/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова