Постанова

від 15.10.2024 по справі 480/7257/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 р. Справа № 480/7257/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військового ліцею Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 (суддя О.В. Соп`яненко, 40602, м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, 159) по справі № 480/7257/24

за позовом Військового ліцею Державної прикордонної служби України

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Військовий ліцей Державної прикордонної служби України (надалі по тексту також позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (надалі також відповідач) про відкриття виконавчого провадження ВП № 75735248 від 07.08.2024; стягнення виконавчого збору ВП № 7535248 від 07.08.2024; стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 7535248 від 07.08.2024;

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Військовий ліцей Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем під час відкриття виконавчого провадження не було перевірено, чи набрало законної сили судове рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист за допомогою даних Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказує, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 480/6748/23 залишено без руху та надано час на усунення недоліків. Таким чином вважає, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення суду не набрало законної сили, що свідчить про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 75735248, з примусового виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 № 480/6748/23 про зобов`язання Військового ліцею Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2012 по 30.11.2015; за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат. На переконання відповідача, на момент відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були всі законні та правові підстави для відкриття провадження, так як інформації про оскарження, подачі скарги до суду на момент відкриття не було. При цьому, звертає увагу суду, що 15.08.2024 після отримання інформації про оскарження позивачем рішення суду в апеляційному порядку в межах справи № 480/6748/23, виконавцем на підставі частини першої статті 38 Закону № 1404-VIII, було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Зобов`язано Військовий ліцей Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з липня 2012 по 30.11.2015; за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат.

29.07.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист відповідно до відомостей у якому судове рішення набрало законної сили 19.07.2024.

30.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця від 07.08.2024 відкрито виконавче провадження № 75735248 з примусового виконання виконавчого листа, який виданий Сумським окружним адміністративним судом 29.07.2024 у справі 480/6748/23

Також разом із постановою про відкриття виконавчого провадження 07.08.2024 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з божника витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення від 18.06.2024 у справі № 480/6748/23. За повідомленням позивача та відомостями з системи діловодства суду апеляційна скарга сформована в системі "Електронний суд" 17.07.2024.

Постановою головного державного виконавця від 15.08.2024 зупинено виконавче провадження № 75735248 на підставі ст. 38 ч. 1 закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 14)

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанов від 07.08.2024 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 7535248, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних постанов від 07.08.2024 ВП № 7535248 державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, у порядку та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкції №512/5, тому підстави для визнання протиправними та скасування цих постанов відсутні.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 373 ч. 1,3 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України Про виконавче провадження ( далі Закон № 1404-VIII), що є спеціальним законом, яким державні виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб)

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з вимогами ст. 4 ч. 1 п. 6, 7 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі серед іншого зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 27 ч. 3,4 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцією з організації примусового виконання рішень", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню, якою детально регламентовано дії виконавців під час вчинення виконавчих дій ( далі Інструкція).

Відповідно до Розділу ІІІ п. 4.5 Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст.4 ч. 4 п. 1 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Другим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження та витребувано справу з Сумського окружного адміністративного суду ухвалою від 12.08.2024.

Виконавчий лист з позначкою про набрання рішенням законної сили 19.07.2024 видано судом першої інстанції 29.07.2024. Текст рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 480/6748/23, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень також містить позначку про набрання рішенням суду законної сили 19.07.2024.

Виконавче провадження відкрито 07.08.2024.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, державний виконавець під час прийняття постанов від 07.08.2024 про відкриття виконавчого провадження, стягення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження діяв на підставі виконавчого листа, який за формою та змістом відповідав приписам статті 4 Закону № 1404-VIII. Його дії не суперечили вимогам закону та Інструкції.

Твердження представника позивача про обов`язок державного виконавця перед відкриттям виконавчого провадження звертатися з запитами до боржника та до суду з метою з`ясування факту набрання судовим рішенням законної сили не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки Законом № 1404-VIII та Інструкцією обов`язок вчинення таких дій на виконавця не покладено.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, що наведені в ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

-коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

-видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

-пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, з огляду на приписи ст. 374 КАС України, позивач не позбавлений можливості звернутися з заявою до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню якщо видача виконавчого листа відбулась за рішенням суду, яке станом на дату його видачі не набрало законної сили.

Щодо посилань представника позивача на відсутність повноважень у органів виконавчої служби здійснювати стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, рішення про стягнення коштів зокрема з бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Водночас, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 75735248, з примусового виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 № 480/6748/23 про зобов`язання Військовий ліцей Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2012 по 30.11.2015 включно та зобов`язання Військовий ліцей Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, з урахуванням проведених виплат.

Відтак, з огляду на те, що при розгляді справи № 480/6748/23 за позовом ОСОБА_1 до Військовий ліцей Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії взагалі не вирішувалися позовні вимоги щодо стягнення певної суми коштів, посилання представника позивача на те, що забезпечення виконання рішення суду у справі № 480/6748/23 належить до компетенції органів Державної казначейської служби України, є помилковими.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 по справі № 480/7257/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко