Постанова

від 16.10.2024 по справі 480/13633/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р. Справа № 480/13633/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 04.06.24 у справі №480/13633/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою (за підписом його представника) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій, з урахуванням уточнення, просив суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 18.12.2023 №046350014698;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ Павлоградський фаховий коледж Національного технічного університету Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ: 00220026 - відокремлений підрозділ НТУ Дніпровська політехніка) за спеціальністю Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв, з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин, з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Розробка родовищ корисних копалин, періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді замісника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, з 21.02.2012 по 17.05.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ДДС-Плюс (Код ЄДРПОУ: 37085252) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті та з 18.05.2012 по 26.07.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, періоди проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 у Збройних Силах України (військова частина польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира взводу) та з 24.02.2022 по 11.12.2023 у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_2 на посадах командира взводу батальйону та начальника штабу та військова частина НОМЕР_3 на посаді командира взводу охорони роти) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2023 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні позивачу пільгової пенсії є протиправною, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу спірні періоди його навчання, роботи, військової служби.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 року про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, відмови у задоволенні інших вимог, та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ Павлоградський фаховий коледж Національного технічного університету Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ: 00220026 - відокремлений підрозділ НТУ Дніпровська політехніка) за спеціальністю Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв, з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин, з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Розробка родовищ корисних копалин, періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді замісника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, з 21.02.2012 по 17.05.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ДДС-Плюс (Код ЄДРПОУ: 37085252) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті та з 18.05.2012 по 26.07.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, періоди проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 у Збройних Силах України (військова частина польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира взводу) та з 24.02.2022 по 11.12.2023 у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_2 на посадах командира взводу батальйону та начальника штабу та військова частина НОМЕР_3 на посаді командира взводу охорони роти) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2023 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішення суду першої інстанції обставинам справи, та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому рішення має бути скасовано частково. Наводить доводи щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Вказує, що до пільгового стажу відповідач зарахував 16 років 6 місяців 17 днів (15 років 6 місяців 24 дня + 11 місяців 23 дні). При цьому, вказує, що загалом відповідач не зарахував до пільгового стажу 12 років 0 місяців 20 днів. Зазначає, що висновок суду про те що, пенсійний фонд в оскаржуваному рішенні не визначив, які періоди не зараховані до пільгового стажу, не відповідає обставинам справи. Вважає, що насправді пенсійний орган все ж прийняв рішення про незарахування спірних періодів до пільгового стажу, про що свідчить дані протоколу розрахунку страхового стажу. Зазначає, що відповідачі у справі надали достатню за змістом аргументацію, з яких причин спірні періоди не були зараховані до пільгового стажу при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії, тому рішення щодо їх незарахування було прийнято. Вважає, що можна зробити наступні висновки: орган пенсійного фонду прийняв рішення про незарахування до пільгового стажу спірних періодів навчання, роботи та проходження військової служби; з`ясувати, які саме періоди навчання, роботи та проходження військової служби не були зараховані до пільгового стажу можна шляхом аналізу та співставлення рішення про відмову у призначенні пенсії та протоколу розрахунку страхового стажу; орган пенсійного фонду зазначив та пояснив під час судового розгляду підстави незарахування спірних періодів до пільгового стажу. Враховуючи вищенаведене, вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави задля зобов`язання відповідачів зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити пенсію. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Наводить доводи щодо обґрунтованості вимог про зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періодів навчання, роботи, військової служби. Вказує, що загалом позивач має 28 років 7 місяців 7 днів пільгового стажу, що беззаперечно дає право на пенсію згідно ч.3 ст.114 Закону №1058-VI а тому вимога про зобов`язання призначити пенсію є належною. Вважає безпідставними доводи суду, що зобов`язання відповідача зарахувати періоди до пільгового стажу та зобов`язання призначити пенсію є втручанням в його адміністративний розсуд (дискреційні повноваження). Зазначає, що прийняте судом першої інстанції рішення не відновить порушеного права позивача, адже ним не вирішено найважливіші питання - зарахування спірних періодів до пільгового стажу та призначення пенсії. Внаслідок цього позивач буде змушений вдруге звернутися до суду та витратити чималий час на відновлення свого права.

Відповідачі у даній справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2023 ОСОБА_1 подав через веб-портал ПФУ заяву про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 № 046350014698 у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Позивач, вважаючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 18.12.2023 № 046350014698 є таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу періоди навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997, 01.09.1997 по 30.06.2001, 01.08.2001 по 29.06.2002, періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012, з 21.02.2012 по 17.05.2012 та з 18.05.2012 по 26.07.2012, періоди проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 та з 24.02.2022 по 11.12.2023 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.12.2023 та провести відповідні виплати, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуются або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відтак, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, однак у разі відсутності в ній відповідних записів, зокрема, записів про зайнятість працівника повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, то такі відомості підтверджуються уточнюючою довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умови праці після 21.08.1992.

Як встановлено з оспорюваного позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 18.12.2023 №046350014698, останнім було відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що пенсійним органом було зазначено про те, що страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 17 днів; пільговий стаж на підземних роботах згідно постанови № 202 - 15 років 6 місяців 24 дня; провідні професії - 11 місяців 23 дні; військова служба в особливий період - 1 рік 6 місяців 8 днів. Відповідно до наданих документів до пільгового стажу зараховані всі періоди. Відтак, пенсійний орган дійшов до висновку, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону №1058-IV, відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

Відтак, наведене рішення вказує на те, що до пільгового стажу позивача пенсійний орган зарахував 16 років 6 місяців 17 днів (15 років 6 місяців 24 дня + 11 місяців 23 дні).

Колегія суддів звертає увагу, що фактично частиною оспорюваного рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії від 18.12.2023 №046350014698 є протокол розрахунку страхового стажу, зі змісту якого можливим є встановити, які періоди були зараховані до звичайного страхового стажу, а які саме до пільгового.

Так, згідно змісту вказаного протоколу вбачається, що пенсійний орган фактично не зарахував до пільгового стажу 12 років 0 місяців 20 днів.

При цьому, стосовно висновку суду першої інстанції, що пенсійний орган в оспорюваному рішенні не визначив, які саме періоди не зараховані до пільгового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно у вказаному рішенні пенсійного органу не зазначено, які саме періоди не зараховані до пільгового стажу, проте це не означає, що орган пенсійного фонду не прийняв такого рішення (про незарахування спірних періодів).

Позначення в оспорюваному рішенні пенсійного органу до пільгового стажу зараховані всі періоди фактично означає те, що пенсійний орган лише визначив деякі періоди, які він і зарахував до пільгового стажу.

Такий висновок можливо зробити на підставі аналізу протоколу розрахунку страхового стажу, який фактично є частиною рішення про відмову у призначенні пенсії, і який дозволяє встановити, відносно яких періодів пенсійний орган прийняв рішення про їх зарахування до пільгового стажу, а відносно яких було прийнято рішення про їх зарахування лише до загального страхового стажу без зарахування до пільгового стажу.

Отже, слід вважати, що пенсійний орган все ж фактично прийняв рішення про незарахування відповідних періодів до пільгового стажу (періоди навчання позивача з 01.09.1993 по 19.06.1997, 01.09.1997 по 30.06.2001, 01.08.2001 по 29.06.2002, періоди роботи позивача з 07.11.2011 по 20.02.2012, з 21.02.2012 по 17.05.2012 та з 18.05.2012 по 26.07.2012, періоди проходження позивачем військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 та з 24.02.2022 по 11.12.2023).

Окрім того, колегія суддів також враховує той факт, що відповідачі у даній справі у процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції у власних відзивах на позовну заяву висловлювали свої обґрунтування щодо незарахованих спірних періодів навчання, роботи та проходження військової служби позивача до пільгового стажу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії та прийнятті оспорюваного рішення.

В даному випадку слід дійти висновку, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області), як суб`єкт владних повноважень, в оспорюваному рішенні не висловив своєї позиції та аргументів щодо зарахування чи не зарахування до пільгового стажу позивача тих періодів, які позивач вважає оспорюваними у даній справі.

У рішенні пенсійного органу відсутні висновки відповідача щодо оспорюваних періодів, на які вказує позивач.

Окрім того, зі змісту цього рішення пенсійного органу не встановлено, що останній пропонував позивачу надати додаткові документи.

В контексті зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, суб`єкт владних повноважень, у даному випадку орган пенсійного фонду, зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, зобов`язаний навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів, враховуючи наведене вище, вважає, що при прийнятті рішення від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доказано правомірність власного рішення, яке є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру щодо зарахуванню позивачу спірних періодів його навчання, роботи та проходження військової служби до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.12.2023 та провести відповідні виплати, а також у зв`язку з цим відповідним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, щодо зарахування спірного періоду навчання позивача з 01.09.1993 по 19.06.1997. з 01.09.1997 по 30.06.2001 та з 01.08.2001 по 29.06.2002 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 40 та 41 Закону України Про освіту (у редакції, що діяла на період навчання позивача) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Окрім інших, професійно-технічними закладами освіти є інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників (ч.1, ч.3 ст.3 Закону Про професійну (професійно-технічну) освіту від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР, у відповідній редакції).

Відповідно до ст.17 Закону №103/98-ВР, заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до ст. 18 Закону № 103/98-ВР, до закладів професійної (професійнотехнічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вищевказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум, університет тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме диплому серії ІВ ВР № 004460 від 27.06.1997 та додатку до нього, позивач проходив навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі на базі повної середньої освіти і здобув робітничу професію гірничий технік-електромеханік.

Таким чином, на професійне навчання позивача в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України поширюються приписи Закону України Про професійно-технічну освіту.

При цьому, з перервою менше 3 місяців після закінчення попереднього навчання, згідно диплому серії НР № 17292684 від 31.07.2001 та додатку до нього, позивач вступив та навчався з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України на базі повної середньої освіти.

Відповідно до цього ж документу позивач проходив курс виробничої практики (8 тижнів) та отримав робітничу професію молодший гірничий інженер.

Таким чином, на професійне навчання позивача в Національній гірничій академії України поширюються приписи ст.38 Закону України Про професійно-технічну освіту.

Згодом, з перервою менше 3 місяців після закінчення попереднього навчання, згідно диплому серії НР № 21252113 від 29.06.2002 та додатку до нього, позивач вступив та навчався з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті.

Відповідно до цього ж документу позивач проходив курс виробничої практики (3 тижні) та отримав робітничу професію гірничий інженер.

Відтак, слід дійти висновку, що на професійне навчання позивача в Національному гірничому університеті поширюються приписи ст.38 Закону України Про професійно-технічну освіту щодо гарантій соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.03.2020 у справі №367/945/17, де останній дійшов висновку, що на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст.38 Закону України "Про професійно-технічну освіту".

Під час періодів навчання позивач проходив виробничу практику за професіями, що дають право на пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та наданими довідками.

Згідно з даними трудової книжки позивача та довідками про пільговий стаж, 29.07.2002 позивач був прийнятий гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті у ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля.

Таким чином, позивач після закінчення навчання в межах тримісячного терміну був прийнятий на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (і яка відноситься до списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В даному випадку пенсійний орган не навів переконливих обґрунтувань, що здобування освіти в технікумі та університеті не може бути віднесено до професійно-технічного навчання.

Окрім того, у випадку позивача навчання у Павлоградському машинобудівному технікумі (01.09.1993 по 19.06.1997) виникло до набуття чинності Закону №103/98-ВР (10.03.1998).

Оскільки правовідносини, а саме навчання у Павлоградському машинобудівному технікумі (прийнятий на навчання 01.09.1993), виникли до набрання чинності Закону №103/98-ВР, то при вирішенні питання про зарахування цього періоду до пільгового стажу необхідно користуватись нормативно-правовими актами, що діяли на момент виникнення цих правовідносин, а саме Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення № 590), яке, зокрема, не містило і обов`язкових умов працевлаштування саме за набутою професією, а також часових проміжків, щодо працевлаштування за цією професією.

Частиною 1 пункту 109 Положення №590 передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також:

підпункт "з" - навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в торгівлі, залізничних училищах, гірничих училищах і коледжах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технікумах, ПТУ і т.д.) і в інших училищах;

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком таінвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з ", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Отже, навчання у технікумах, які відносилися до закладів системи професійно-технічної освіти, може бути зараховано до пільгового стажу, якщо особа після завершення навчання, працевлаштувалась за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, і при цьому не встановлюються обмеження щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.

Після завершення навчання у Павлоградському машинобудівному технікумі 19.06.1997, позивач 29.07.2002 працевлаштувався гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті у ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля, яка є роботою з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (і яка відноситься до списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В даному випадку розрив між закінченням навчання та початком роботи не має правового значення у контексті норм Положення №590.

З огляду на наведене вище, враховуючи матеріали даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 № 1058-IV, періоди навчання позивача з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ Павлоградський фаховий коледж Національного технічного університету Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ: 00220026 - відокремлений підрозділ НТУ Дніпровська політехніка) за спеціальністю Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв, з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин, з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Розробка родовищ корисних копалин

Щодо зарахування спірного періоду роботи позивача з 07.11.2011 по 20.02.2012, з 21.02.2012 по 17.05.2012 та з 18.05.2012 по 26.07.2012 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вже зазначалося вище, приписами ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів трудової книжки, позивач працював на посадах заступника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці, начальника підземної гірничопроходчеської дільниці та гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, що дає право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля, згідно Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Так, зазначений Список передбачає, зокрема, наступні роботи:

1. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

2. Підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів: гірничі майстри підземних дільниць, начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно вже згаданого вище пункту 20 Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що приписи законодавства не ставлять у залежність зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу із наявністю даних спеціального стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу у розділі Відомості по спеціальному стажу. Зарахування до стажу відбувається за записами у трудовій книжці або уточнюючими довідками, якщо трудова книжка заповнена некоректно.

Колегія суддів звертає увагу, що наявна в матеріалах справи трудова книжка позивача містить необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки спірні періоди роботи самі по собі містять відомості про характер та умови роботи, а роботи передбачені Списком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Зазначені записи не є неправильними чи містять неточні записи про період роботи.

Отже, відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу або уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у працівника відповідного пільгового стажу роботи.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.02.2018 у справі №646/5141/17; від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а; від 31.07.2018 у справі №235/1112/17 при вирішенні спорів щодо зарахування до пільгового стажу підземної роботи шахтарів за записами у трудовій книжці.

При цьому, як зазначає скаржник, представник позивача направляв адвокатські запити до ТОВ Донбасс - Днепрострой та ТОВ ДДС-Плюс з проханням надати довідки про підтвердження пільгового стажу позивача за періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012, з 21.02.2012 по 17.05.2012 та з 18.05.2012 по 26.07.2012, однак відповідь надана не була.

З огляду на наведене вище, слід дійти висновку, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону №1058-11, періоди роботи останнього з 07.11.2011 по 20.02.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді замісника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, з 21.02.2012 по 17.05.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ДДС-Плюс (Код ЄДРПОУ: 37085252) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті та з 18.05.2012 по 26.07.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті.

Щодо зарахування спірного періоду проходження позивачем військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 та з 24.02.2022 по 11.12.2023 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то колегія суддів зазначає наступне.

Так, разом із заявою про призначення пільгової пенсії позивач, на підтвердження проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 та зарахування її до пільгового стажу надав наступні документи: довідку ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля про підтвердження наявного трудового стажу від 29.11.2023 № 1164, в якій зазначено: з 04.04.2014р. розп.831 від 04.04.2014р. по 27.03.2015р. (наказ не зберігся) увільнений від роботи на час призову у зв`язку з частковою мобілізацією; військовий квиток серії НОМЕР_4 виданий 02.04.2008, яким підтверджується проходженнявійськової служби з 04.04.2014 по 25.03.2015 із зазначенням реквізитів наказів (сторінка 5); довідку Військової частини НОМЕР_3 від 08.11.2023 №361, в якій зазначено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував у Збройних Силах України з 04.04.2014 по 25.03.2015; розпорядження ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля від 04.04.2014 № 831, за яким увільнили від роботи ОСОБА_1 з 04.04.2014 у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією згідно Указу Президента України Про часткову мобілізацію №303/2014 від 17.03.2014.

Відповідно до п.6 Порядку №637 (далі по тексту - Порядок №637), для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: 1) військові квитки; 2) довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано достатню кількість документів, які підтверджують проходження ним військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015.

При цьому, щодо відсутності відомостей про сплату соціальних внесків у реєстрі, то Верховний Суд в постановах від 29.04.2020 у справі № 266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі № 752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17 висловлювався з приводу відсутності відомостей про сплату соціальних внесків у реєстрі, вказавши, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Враховуючи приписи ст.8 Закону України №2011-XII, оскільки на момент призову позивача на військову службу (04.04.2014), останній працював на посаді помічника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті, що відноситься до списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, період військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 року є таким, що може бути зарахований до пільгового стажу.

При цьому, твердження пенсійного органу про те, що наказ про час призову на військову службу відсутній, не відповідають обставинам даної справи.

Позивач надав разом із заявою про призначення пенсії розпорядження ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля від 04.04.2014 №831.

Вказаним документом підтверджується, як факт, так і момент призову позивача на військову службу 04.04.2014.

Окрім того, аналіз приписів Порядку №637 та Закону України №2011-XII дозволяє дійти висновку, що врахування періоду проходження військової служби до пільгового стажу залежить від двох умов: 1) підтвердження проходження військової служби - зокрема військовим квитком, довідками з військових частин тощо; 2) підтвердження праці за професією або зайняття посади, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на момент призову - зокрема відомостями з трудової книжки, уточнюючими довідками тощо.

В даному випадку обидві умови були виконані позивачем з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Відтак, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) протиправно не зарахував до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону №1058-IV період проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 у Збройних Силах України (військова частина польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира взводу).

Окрім того, разом із заявою про призначення пільгової пенсії позивач, на підтвердження проходження військової служби з 24.02.2022 по 11.12.2023 та зарахування її до пільгового стажу надав наступні документи: 1) довідку ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля про підтвердження наявного трудового стажу від 29.11.2023 №1164; 2) розпорядження ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля від 24.02.2022 №37.7; 3) довідку про проходження військової служби від 08.11.2023 №361; 4) довідку про безпосередню участь особи у заходах забезпечення оборони України від 09.05.2023 №8361.

При цьому, пенсійний орган зарахував до стажу 1 рік 6 місяців 8 днів військову службу в особливий період (як вислугу років, а не як пільговий стаж).

Абзацом 2 п.1 ст.8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що час проходження військової служби в особливий період може бути зарахований до: 1) вислуги років; 2) стажу роботи; 3) стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (стажу роботи за спеціальністю); 4) стажу державної служби на пільгових умовах.

Отже, в даному випадку зарахування періоду проходження військової служби в особливий період тільки до вислуги років є необґрунтованим.

Час проходження військової служби в особливий період може бути зарахований до пільгового стажу, якщо на момент призову на військову службу в особливий період особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ст.1 Закону України Про оборону України, особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізацію на всій території України.

Станом на даний час мобілізація продовжується на території України.

На момент призову позивача на військову службу (24.02.2022), останній працював заступником начальника дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем у шахті, що відноситься до списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Відтак, період військової служби позивача з 24.02.2022 по 11.12.2023 є таким, що може бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, як вже зазналося вище, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом, що узгоджується з практикою Верховного Суду.

В матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_3 від 08.11.2023 № 361, згідно якої позивач проходить військову службу з 24.02.2022 по теперішній час.

Отже, позивач станом на 11.12.2023 проходив військову службу.

З огляду на наведене вище, слід дійти висновку, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) протиправно не зарахував до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону №1058-IV період проходження позивачем військової служби з 24.02.2022 по 11.12.2023 у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_2 на посадах командира взводу батальйону та начальника штабу та військова частина НОМЕР_3 на посаді командира взводу охорони роти).

Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява №29979/04, пункт 70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Колегія суддів зазначає, що позиція Європейського суду з прав людини та Верховного Суду свідчить про необхідність встановлення такого способу відновлення порушеного права, при якому можливість прийняття подальших протиправних рішень буде виключена.

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) реалізуючи свої повноваження, має діяти в рамках закону, а не на свій розсуд.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач досяг встановленого законом пенсійного віку, має необхідний стаж для призначення пенсії, у встановлений спосіб звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, додавши необхідні документи.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки позивач має достатньо пільгового стажу, що дає йому право на пенсію згідно ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, відтак вимога позивача про зобов`язання призначити йому пенсію, є обґрунтованою та правомірною.

Колегія суддів вважає, що задоволення судом відповідних вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 спірні періоди його навчання, роботи, проходження військової служби до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.12.2023 та провести відповідні виплати буде свідчити про дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказаний спосіб захисту порушеного права неможливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження вже були самостійно реалізовані шляхом прийняття оспорюваного рішення від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що наведені вище вимоги позивача є передчасними, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, є помилковими та такими, що не узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції у даній справі.

Водночас, в контексті наведеного вище, колегія суддів звертає увагу, що оспорюване рішення від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, і саме останнє досліджувало заяву позивача та пенсійні документи останнього та вирішувало питання щодо зарахування періодів навчання, роботи та військової служби до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та питання призначення позивачу пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Дії зобов`язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.

Належним відповідачем у частині позовних вимог ОСОБА_1 зобов`язального характеру є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) відсутні правові та фактичні обставини для покладання на Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області вимог зобов`язального характеру.

Відтак, вимоги позивача зобов`язального характеру, які стосуються Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ Павлоградський фаховий коледж Національного технічного університету Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ: 00220026 - відокремлений підрозділ НТУ Дніпровська політехніка) за спеціальністю Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв, з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин, з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Розробка родовищ корисних копалин, періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді замісника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, з 21.02.2012 по 17.05.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ДДС-Плюс (Код ЄДРПОУ: 37085252) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті та з 18.05.2012 по 26.07.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, періоди проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 у Збройних Силах України (військова частина польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира взводу) та з 24.02.2022 по 11.12.2023 у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_2 на посадах командира взводу батальйону та начальника штабу та військова частина НОМЕР_3 на посаді командира взводу охорони роти) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2023 та провести відповідні виплати. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо питання про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду даної справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч.1, 3, 6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.08.2020 у справі №440/3005/19 принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Як встановлено з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір 1073 грн. 60 коп. (т.1, а.с.78). Окрім того, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1288 грн. 32 коп. (т.2, а.с.43).

Загалом позивачем сплачено судовий збір 2361,92 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення (постанова), яким позов задоволено частково, задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2361,92 грн.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №480/13633/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.12.2023 №046350014698 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1993 по 19.06.1997 у Павлоградському машинобудівному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ Павлоградський фаховий коледж Національного технічного університету Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ: 00220026 - відокремлений підрозділ НТУ Дніпровська політехніка) за спеціальністю Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв, з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Національній гірничій академії України (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Гірництво. Розробка родовищ корисних копалин, з 01.08.2001 по 29.06.2002 у Національному гірничому університеті (нині Національний технічний університет Дніпровська політехніка Код ЄДРПОУ 02070743) за спеціальністю Розробка родовищ корисних копалин, періоди роботи з 07.11.2011 по 20.02.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді замісника начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, з 21.02.2012 по 17.05.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ДДС-Плюс (Код ЄДРПОУ: 37085252) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті та з 18.05.2012 по 26.07.2012 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Донбасс-Днепрострой (Код ЄДРПОУ: 33019123) на посаді начальника підземної гірничопроходчеської дільниці з повним робочим днем у шахті, періоди проходження військової служби з 04.04.2014 по 27.03.2015 у Збройних Силах України (військова частина польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира взводу) та з 24.02.2022 по 11.12.2023 у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_2 на посадах командира взводу батальйону та начальника штабу та військова частина НОМЕР_3 на посаді командира взводу охорони роти) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 11.12.2023 та провести відповідні виплати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2361 (дві тисячі триста шістдесят одна) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко