Постанова

від 16.10.2024 по справі 480/5030/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р.Справа № 480/5030/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військового ліцея Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 15.08.24 року по справі № 480/5030/24

за позовом Військового ліцея Державної прикордонної служби України

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Військовий ліцей Державної прикордонної служби України звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколова А.В. про стягнення виконавчого збору ВП № 75192124 від 31.05.2024, про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 75192095 від 31.05.2024, про накладення штрафу ВП № 75192047 від 31.05.2024;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повернути списані кошти з рахунку UA958201720343150004000082213 по КЕКВ 2800 в сумі 33745,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження № 74127738 рішення суду від 11.01.2024 у справі № 480/6746/23 не набрало законної сили та не було допущено до негайного виконання, постанови, винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору ВП № 75192124 від 31.05.2024, про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 75192095 від 31.05.2024, про накладення штрафу ВП № 75192047 від 31.05.2024 є протиправними та підлягають скасуванню, а кошти, які стягнуто на виконанню цих постанов - поверненню.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №480/6746/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, Міністерство освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно - "січень 2008 року".

Зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно - "січень 2008 року", з урахуванням раніше виплачених сум індексації. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Сумським окружним адміністративним судом 12.02.2024 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно - "січень 2008 року", з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

На підставі виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом 12.02.2024, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) розглянуто заяву стягувача, ОСОБА_1 та на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" - відкрито виконавче провадження № 74217738. Вказаною постановою боржника зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.

Також, постановою від 20.02.2024 державним виконавцем у межах ВП №74217738 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадженя у розмірі 245,00 грн..

У зв`язку з невиконанням рішення суду старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 08.03.2024 на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про накладення на боржника штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

18.03.2024 після отримання інформації про оскарження відповідачем виконавчого документу в апеляційному порядку в межах справи № 480/6746/23, виконавцем на підставі частини першої статті 38 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (зв. бік а.с. 169).

У подальшому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України - залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі № 480/6746/23 - залишено без змін, у зв`язку з чим 10.05.2024 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчих дій (зв. бік а.с.170).

Враховуючи сплату заборгованості за виконавчим документом, державним виконавцем 29.05.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №74217738 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

З метою стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафу з боржника у розмірі 5100 грн. за заявою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 31.05.2024 відкрито виконавчі провадження:

- № 75192124 про стягнення з Військового ліцею Державної прикордонної служби України виконавчого збору у розмірі 28400 грн. на підставі постанови ВП від 20.02.2024 № 74217738;

- № 75192047 про накладення на Військовий ліцей Державної прикордонної служби України штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 на підставі постанови ВП від 08.03.2024 №74217738;

- № 75192095 про стягнення з Військового ліцею Державної прикордонної служби України витрат виконавчого провадженя у розмірі 245,00 грн. на підставі постанови ВП від 08.03.2024 №74217738.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі сплатою позивачем виконавчого збору у розмірі 28400 грн., витрат виконавчого провадженя у розмірі 245,00 грн. та штрафу у розмірі 5100 грн. 30.07.2024 державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 75192124, № 75192047, №75192095.

Вважаючи постанови відповідача про стягнення виконавчого збору ВП № 75192124 від 31.05.2024, про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 75192095 від 31.05.2024, про накладення штрафу ВП № 75192047 від 31.05.2024 протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII передачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Правовими положеннями ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується, у разі закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відтак, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду, викладені у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем 20.02.2024 відкрито виконавче провадження з одночасним зазначенням стягнення з боржника суми виконавчого збору, а також одночасно окремо винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору у межах ВП № 741217738.

При цьому, доказів виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Таким чином, постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору прийнято державним виконавцем на виконання вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

В подальшому, враховуючи сплату заборгованості за виконавчим документом, державним виконавцем 29.05.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74217738 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки заборгованість за виконавчим документом сплачена вже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, виведено постанову державного виконавця від 20.02.2024 №74217738 про стягнення виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн. в окреме виконавче провадження, яке зареєстровано в АСВП за номером ВП № 75192124.

Водночас, зазначаючи про протиправність постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн. в межах ВП № 75192124, позивач вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження №74127738 в межах основного виконавчого провадження винесена відповідачем протиправно, так як виконавчий документ, а саме рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 480/6746/23, було оскаржено позивачем в судовому порядку шляхом подання апеляційної скарги, а кошти на виконання рішення суду виплачені своєчасно, протягом 10 днів після прийняття Другим апеляційним адміністративним судом постанови про залишення апеляційної скарги Військового ліцею Державної прикордонної служби України - без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 - без змін.

Проте, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2024 № 74217738 є чинною та позивачем не оскаржувалась, відтак посилання позивача в позовні та апеляційній скарзі на неправомірність її винесення не стосуються предмету доказування, відповідно не впливає на висновки в судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що оскільки виконавчий збір не стягнений (повністю) в рамках "основного" виконавчого провадження, а виконавче провадження закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону № 1404-VIII, відтак державний виконавець зобов`язаний його стягнути у рамках окремого (іншого) виконавчого провадження, передумовою для відкриття якого є ч. 1 ст. 40 Закон № 1404-VIII, якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, державним виконавцем правомірно, з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн.

Щодо винесення відповідачем постанови від 31.05.2024 про стягнення витрат виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 2 розділу 6 "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону, а витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, у випадку якщо витрати виконавчого провадження не були стягнуті, виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

Оскільки в межах ВП № 74217738 виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадженя у розмірі 245,00 грн. та вказані витрати не стягнуті у межах ВП № 74217738, відтак відповідачем правомірно після закінчення виконавчого проваження № 74217738 винесено постанову № 75192095 про стягнення з Військового ліцею Державної прикордонної служби України витрат виконавчого провадженя у розмірі 245,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова про стягнення з позивача (боржника по виконавчому провадженню) витрат виконавчого провадження у розмірі 245,00 грн. у межах ВП № 75192095 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", відтак підстави для її скасування відсутні.

Щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу ВП № 75192047 від 31.05.2024, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина п`ята статті 19 Закону).

За змістом частини першої статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із ст. 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Так, на підставі виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом 12.02.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) розглянуто заяву стягувача, ОСОБА_1 та на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" - відкрито виконавче провадження № 74217738. Вказаною постановою боржника зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.

У зв`язку з невиконанням рішення суду старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 08.03.2024 на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про накладення на боржника штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Вказана постанова про накладення штрафу у межах виконавчого провадження № 74217738 є чинною та позивачем не оскаржувалася.

Водночас, відповідно до пункту 13 розділу ІХ Інструкції Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує зокрема накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 9 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Відтак, оскільки штраф у розмірі 5100,00 грн. не стягнуто у межах ВП №74217738, відповідачем правомірно після закінчення виконавчого проваження №74217738 винесено постанову № 75192047 про накладення штрафу на Військовий ліцей державної прикордонної служби України штрафу розмірі 5100,00 грн.

З урахуванням наведеного,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафу ВП № 75192047 від 31.05.2024 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", відтак підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Разом з тим, суд не може в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони. Тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, відповідно до якої повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.

Колегія суддів зазначає, що всі аргументи позивача зводяться виключно до протиправності відкриття виконавчого провадження № 74217738 і як наслідок неправомірності винесених постанови про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, проте дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №74217738 не є предметом даного спору та позивачем не оскаржується.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового ліцей Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі № 480/5030/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 16.10.2024 року