Ухвала

від 14.10.2024 по справі 520/27868/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 жовтня 2024 р.Справа № 520/27868/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши клопотання Харківської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 520/27868/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОД-СКР"

до Харківської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОД-СКР" до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Харківською митницею подано апеляційну скаргу на зазначене рішення. Відповідач також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - повернуто скаржнику.

Згідно матеріалів справи, ухвалу про повернення апеляційної скарги апелянтом отримано 09.09.2024 (20:56).

Апеляційна скарга подана до суду вдруге 24.09.2024, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги посилається на те, що первинна апеляційна скарга була подана в рамках процесуального строку на апеляційне оскарження, проте повторно з апеляційною скаргою звернувся у найкоротший строк.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та пункту 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правових позицій Верховного Суду з цього приводу, сформулював правові випадки коли процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено. Зокрема, це можливо у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що в цій конкретній справі відповідачем вчинялися дії щодо оскарження судового рішення та під час первинного оскарження рішення суду. Також суд, у цій конкретній справі, враховує те, що після повернення первинно поданої апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали суду апеляційної інстанції (10.09.2024), відповідачем через нетривалий проміжок часу повторно подано апеляційну скаргу.

Враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, направленість дій відповідача на оскарження судового рішення та сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги, а також те, що строк між датою повернення апеляційної скарги, поданої вперше та датою повторного подання апеляційної скарги є незначним, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.

Проаналізувавши доводи, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, продемонстрованість добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана у рамках процесуального строку на апеляційне оскарження, дату подання апеляційної скарги вдруге в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги (в той же день після отримання ухвали про повернення), направленість дій апелянта на оскарження рішення, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.

Керуючись ст. ст. 100-102, 160, ч. 6 ст. 186, ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Харківської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 520/27868/23 - задовольнити.

Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 520/27868/23 - поновити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Мінаєва О.М. Кононенко З.О.