Постанова

від 15.10.2024 по справі 420/13146/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13146/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

13 лютого 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА100230/2024/610006/2 від 19.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Сантехбудпостач» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, з огляду на які неможливо підтвердити задекларовану вартість товару. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 23 липня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» задоволено.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» задоволено частково, стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Київською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

не надано документів на підтвердження транспортних витрат;

оплата за товар здійснена на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2023 №2023-CN3 та інвойсу № ACH2301 від 13.09.2023, який до митного оформлення не надано;

експортна МД країни відправлення подана без урахування ст.254 МКУ, що унеможливлює перевірку всіх відомостей, що в ній зазначені;

ціна за одиницю товару згідно прайс-листа розрахована на умовах FOB, згідно інших товаро - супровідних документів умови поставки згідно Інкотермс 2010 FOB XINGANG, що також суперечить поняттю прайс-лист.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, ТОВ «Сантехбудпостач» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про безпідставне зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу з 25 000 грн до 3 000 грн.

ТОВ «Сантехбудпостач» також подало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд стягнути витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

10.09.2023 між фірмою HEBEI XINFENG HIGH-PRESSURE FLANGE AND PIPE FITTING CO.LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехбудпостач" укладено контракт №2023-CN3, згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти й оплатити санітарно -технічне та інженерне обладнання, далі «ТОВР» (а.с.19-22).

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію 24UA500500013010U2 від 14.04.2024 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією я 19.02.2024 №24UA100230503054U0 позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД.

Київською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості №UА100230/2024/610006/2 від 19.02.2024 року (а.с.41).

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

-згідно даних, наведених у МД, вартість транспортування від порту XINGANG (Китай) до митного кордону України становить 143600,00грн. Проте згідно наданого рахунку на оплату транспортних витрат від 26.01.2024 №153 загальна вартість перевезення становить 218 600,00грн;

- умови оплати за товар, що вказані в зовнішньоекономічному контракті від 10.09.2023 №2023-CN3, а саме п.3.2: 30% вартості кожної партії товару, передоплата після підтвердження попереднього рахунку, 70% вартості кожної партії товару-протягом 7 днів з моменту видачі копії коносамента. Згідно наданих декларантом банківських платіжних документів №№3 від 20.09.2023 та 11 від 16.11.2023 оплата за товар здійснена на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2023 №2023 CN3 та інвойсу №АСH 2301 від 13.09.2023, який до митного оформлення не надано. Таким чином є підстави вважати, що оплата товару не стосується даної партії;

- експортна МД країни відправлення подана без урахування ст.254 МКУ, що унеможливлює перевірку всіх відомостей, що в ній зазначені;

- ціна за одиницю товару згідно прайс листа розрахована на умовах FOB, згідно інших товаро супровідних документів умови поставки згідно Інкотермс 2010 FOB XINGANG, що також суперечить поняттю прайс-листа.

Не погоджуючись з правомірністю спірних рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Київської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача про те, що згідно даних, наведених у МД, вартість транспортування від порту XINGANG (Китай) до митного кордону України становить 143600 грн, проте згідно наданого рахунку на оплату транспортних витрат від 26.01.2024 №153 загальна вартість перевезення становить 218 600 грн, судом встановлено наступне.

Згідно рахунку на оплату за перевезення від 26.01.2024 № 153 загальна вартість перевезення товару від порту XINGANG (Китай) до пункту призначення - м. Одеса, яка складає 218 600 грн(а.с.39).

Також, вартість перевезення підтверджено довідкою про вартість перевезення № 81 від 12.02.2024 року, в якій вказана вартість перевезення від порту до митного кордону України (п/п Ягодин)- 143 600 грн та вартість перевезення після кордону - 75 000 грн. Загальна вартість перевезення склала 218 600 грн.

Щодо посилань митного органу на те, що оплата за товар здійснена на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2023 №2023-CN3 та інвойсу № ACH2301 від 13.09.2023, який до митного оформлення не надано, колегія суддів їх відхиляє, оскільки до митного оформлення надавався інвойс № АСН2301 від 06.11.2023 року, який містить посилання на проформу-інвойс (№ АСН2301 від 13.09.2023 року).

Також колегія суддів не приймає доводи митного органу стосовно того, що експортна МД країни відправлення подана без перекладу, оскільки це не впливає на митну вартість.

Стосовно того, що у прайс-листі зазначено умови поставки FOB, тоді як у інших товаро-супровідних документах умови поставки зазначені FOB XINGANG, колегія суддів не вважає порушенням, оскільки базисні умови поставки відповідають визначеним у контракті. Крім того, митний орган не навів жодної аргументації щодо впливу на заявлену митну вартість товару відсутність визначеного місця поставки у прайс-листі за умови його зазначення в інших документах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З оскаржуваного рішення вбачається, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товару обрано МД від 10.01.2024 року № 24UA807200000450U9, однак відповідач не надав вказану МД до суду.

До того ж, судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Стосовно апеляційної скарги ТОВ «Сантехбудпостач» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, яким заяву позивача задоволено частково та стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Оскаржуючи додаткове рішення суду, позивачем вказано, що суд першої інстанції безпідставно застосував принцип співмірність складності даної справи до заявленої до відшкодування суми, оскільки для позивача дана справа становить виняткове значення, так як в рамка зовнішньоекономічного контракту буде здійснюватися регулярний імпорт ідентичних товарів на загальну суму 800 000 дол. США. Крім того, сума витрат на правову допомогу становить 6% від розміру заявлених позовних вимог, що не є надмірним розміром.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою надано до суду першої інстанції наступні документи: договір про надання правничої допомоги №8 від 20.03.2024, додаткову угоду №3 від 20.03.2024, акт наданих послуг №13-2 від 25.07.2024, рахунку на оплату №13 від 29.04.2024, платіжну інструкцію №758 від 07.05.2024.

Договором про надання правової допомоги № 8 від 20.03.2024 року де визначено вартість правничої допомоги та порядок оплати (розділ 4). Пунктом 4.2 даного договору передбачено, що для погодження умов представництва інтересів клієнта в окремій судовій справі сторони можуть укласти додаткову угоду, в якій визначають вартість правничої допомоги, строки оплати та інші умови надання такої правничої допомоги.

Додатковою угодою № 3 від 20.03.2024 року до договору про надання правової допомоги № 8 від 20.03.2024 року визначено вартість правничої допомоги в даній справі та строки її оплати. Так, згідно з п. 2 додаткової угоди № 3 вартість представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 25000 грн, а оплата здійснюється на підставі рахунку адвокатського бюро наступному порядку:

- 8 000 грн передплата протягом 5 дні з моменту отримання рахунку;

- 4 000 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції;

- 28 000 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення апеляційним судом (13 000 грн за представництво в суді 1 інстанції та 15000 за представництво в суді апеляційної інстанції).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують факт отримання правової допомоги, однак обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, об`єму та складності справи є сума 3000 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зауважує, що питання визначення розміру гонорару адвоката не регламентовано відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та віднесено до договірних правовідносин сторін.

Отже, наведене вище дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане, суд першої інстанції за наявної компетенції надав оцінку співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

В аспекті наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката, тому співмірною є сума 3000 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення та додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 06 травня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Стосовно заявленого ТОВ «Сантехбудпостач» клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн, колегія суддів зазначає про відсутність доказів сплати відповідної суми, що виключає можливість його задоволення на даний час.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки ТОВ «Сантехбудпостач» у відзиві на апеляційну скаргу заявлено вимогу про компенсацію витрат на правову допомогу, однак не надано доказів її оплати, позивач не позбавлений можливості звернення до суду апеляційної інстанції з заявою у порядку ст. 252 КАС України у строки, визначені ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Київської митниці та товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко