Постанова

від 15.10.2024 по справі 420/10309/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 р. Категорія: 105000000м. ОдесаСправа № 420/10309/24Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Сумського обласного центру зайнятості в особі Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо повернення без виконання наказу, виданого Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22; - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняти до розгляду наказ про примусове виконання судового рішення, виданий Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22, та вжити належних заходів щодо його виконання, а саме щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 47 073, 88 грн. шкоди у розмірі сплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, мотивуючи його тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 р. у справі № 920/1116/22, яке набрало законної сили 04.09.2023 р. стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Сумського міського центру зайнятості заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у розмірі 47 073, 88 грн. та 2481 грн. судового збору за розгляд позовної заяви. 20.09.2023 р. на виконання даного рішення видано наказ про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 47 073, 88 грн. шкоди у розмірі сплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. 22.12.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Сумської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області на користь Сумського обласного центру зайнятості завданої шкоди та витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. За результатами розгляду заяви відповідач повернув вищезазначений наказ без виконання, обґрунтувавши тим, що боржник ГУ ПФУ в Сумській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки боржник - ГУ ПФУ в Сумській області є державним органом, а відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Позивач вважає свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо повернення Сумському обласному центру зайнятості в особі Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості без виконання наказу, виданого Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняти до виконання наказ про примусове виконання судового рішення, виданий Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Сумського обласного центру зайнятості в особі Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що згідно норм чинного законодавства України, повноваження Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не поширюються на виконання наказу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22, оскільки, боржник - ГУ ПФУ в Одеській області не має відкритих рахунків в Головному управлінні Казначейства, а Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширює свою дію на процедуру виконання вищевказаного наказу суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 р. у справі № 920/1116/22 позовні вимоги Сумського міського центру зайнятості задоволено повністю: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Сумського міського центру зайнятості заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у розмірі 47073,88 грн. та 2481 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 р. замінено позивача у справі № 920/1116/22 Сумський міський центр зайнятості його правонаступником - Сумським обласним центром зайнятості в особі Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 р. у справі № 920/1116/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2023 р. - без змін.

На виконання вказаного рішення 20.09.2023 р. Господарським судом Одеської області у справі видано судовий наказ про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у розмірі 47073,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 р. у справі № 920/1116/22 задоволено заяву Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості про заміну стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 справі № 920/1116/22.

22.12.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 14.05/1638/32-23, в якій просив забезпечити безспірне списання коштів згідно наказу Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 р. по справі № 920/1116/22.

Відповідач листом від 30.01.2024 р. № 16-06-06/1226 повідомив, що рахунки Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з яких можливо було б здійснити безспірне списання, в Головному управлінні відсутні, а дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство (державне підприємство, державна установа, державна організація), орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності та повернуло оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 р. по справі № 920/1116/22 без виконання.

Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно застосував підпункт 3 пункту 9 Порядку № 845, повертаючи наказ Господарського суду Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22 без виконання, оскільки підпункт 3 пункту 9 вказаного Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарсько-процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс певних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIIІ (далі - Закон № 1404-VIIІ).

Згідно ст.1 Закону № 1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Відповідно до ст.6 Закону № 1404-VIIІ у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з п.3 Положення № 215 основними завданнями Держказначейства є:

1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів;

2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно пункту 2 зазначеного Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно з Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до пунктів 32, 33 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється органом Казначейства на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Пунктом 47 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету відповідно до пункту 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Суд зазначає, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 1404-VIIІ, а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі № 905/2087/17.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIIІ, та особливості їх виконання, закріплено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

Статтею 2 Закону № 4901-VI визначено особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду.

Зокрема, ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Частиною 2 статті 2 Закону № 4901-VI визначено, що його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Як установлено судом та не заперечується сторонами у справі, Сумська філія Сумського обласного центру зайнятості є за своєю організаційно-правовою формою державним органом, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності є: 84.30 Діяльність у сфері обов`язкового соціального страхування (основний).

Наведена обставина формально дає підстави для висновку про те, що позивач у цій справі не входить до кола стягувачів, за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Водночас, на переконання суду, у спірних правовідносинах саме орган Казначейства є встановленим приписами Закону № 1404 та Порядку № 845 суб`єктом, що здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Водночас ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Абзацами 1, 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З огляду на наведене правове регулювання органи Державної виконавчої служби не вправі проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції органів Казначейства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 910/6471/19.

Відповідно до пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 р. № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 32 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач безпідставно застосував підпункт 3 пункту 9 Порядку № 845, повертаючи наказ Господарського суду Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22 без виконання, оскільки підпункт 3 пункту 9 вказаного Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

При цьому, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 910/12226/16, від 03.07.2018 р. у справі № 910/13057/16, згідно з якими Законом № 4901-VI не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі Казначейства відповідних рахунків боржника.

Тож, оскільки підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, передбачені пунктом 9 Порядку № 845, відсутні, то у відповідача наявний безальтернативний обов`язок вказане рішення господарського суду виконати.

Водночас відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто, навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками цього спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави.

Тому відповідач мав вживати усіх заходів щодо виконання рішення господарського суду, встановлених Порядком № 845, тоді як у матеріалах справи докази, які б вказували на вчинення відповідачем комплексу дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на його виконання, відсутні.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що у межах спірних правовідносин поведінка відповідача є неправомірною, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо повернення без виконання наказу, виданого Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22 та зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняти до виконання наказ про примусове виконання судового рішення, виданий Господарським судом Одеської області 20.09.2023 р. по справі № 920/116/22.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 420/10309/24, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький