Постанова

від 15.10.2024 по справі 320/30022/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/30022/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому просив (редакція та орфографія оригіналу):

« 1. Визнати правосуб`єктність Людини , мужчини з ім`ям - ОСОБА_1 , повне ім`я - ОСОБА_1 (згідно волевиявленню про самовизначення (афідевіт), свідоцтво нотаріуса ), який є власником та бенефіціаром персональних даних громадянина - ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про народження), та фізичної особи - ОСОБА_1 ( згідно ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1997р. ).

2. Внести зміни до актового запису, який знаходиться у відділенні Дніпровського ЗАГС ( Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)) за адресою м. Київ бульвар Верховної Ради 8/20.

Ім`я суб`єкта права - ОСОБА_1 замінити на ім`я - ОСОБА_1 (згідно українського правопису ,( написання імен параграф 49. Власні імена людей , Міфологічних осіб , клички тварин),(копія положень додається),згідно волевиявленню про самовизначення (афідевігу ) та свідоцтва нотаріуса).

Внести відомості про громадянство - Українська РСР , СРСР та відомості про національність - українець 3. Зобов`язати Міграційну службу яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , замінити документ - «ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ» серії НОМЕР_3, (паперового зразка , паспорт книжечка) виданий Дніпровським РУГУ МВС України від 21 серпня 1997р., на «Паспорт громадянина України» , паперового зразка (паспорт книжечка 1993 р.) який відповідає положенням про паспорт громадянина України затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992р. № 2235 - ||| , та не звужує Конституційні права людини , мужчини з ім`ям - ОСОБА_1 , внести вірні відомості , правовий статус Людина - ОСОБА_1 ( написання згідно українському правопису),

4. Внести відомості про громадянство - Українська РСР, СРСР / Україна.

5. Внести відомості про національність - українець (якщо це не заборонено Законодавством України та передбачено міжнародними договорами ).

6. Паспорт громадянина України не має містити будь яких прихованих контрактів:

без будь яких зобов`язань перед корпорацією - « УКРАЇНА» та іншими корпораціями;

- без опікунів;

- без договорів довірчого управління;

- без передачі прав іншим особам;

- без електронного підпису;

- Обробка персональних даних людини , мужчини з ім`ям - ОСОБА_1 дозволена лише відповідно до сформульованої мети їх обробки.

7. Майно громадянина - ОСОБА_1 зареєстроване на праві власності , визнати власністю людини , мужчини з ім`ям - ОСОБА_1 а саме ;

- земельна ділянка з розташованим на ній житловим будинком який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , (кадастровий номер - 1823487200:02:001:0075),

- земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,8500га , кадастровий номер земельної ділянки 1823487200:02:001:0076.

- гвинтівка Savage Axis кал. 308 Win , № НОМЕР_2 ;

Зобов`язати Головне управління національної поліції у м.Києві , відділ контролю за обігом зброї яке знаходиться за адресою ОСОБА_1 договір купівлі - продажу мисливської нарізної зброї Savage Axis кал. 308 Win , № НОМЕР_2 ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміст поданого позову, з врахуванням того, що позивачем не визначено відповідача - суб`єкта владних повноважень, в діях чи рішеннях якого позивач вбачає протиправність та порушення своїх прав, та не конкретизовано порушене право позивача, яке підлягає поновленню, дає підстави для висновку, що такі правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та позбавляє суд можливості роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі зазначено, що звернення до корпорації «УКРАЇНА» та інших юридичних осіб з назвами «як державні органи влади» містить в собі інформацію щодо повного найменування (для юридичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб), яка має бути вказана з позовній заяві на виконання норм п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України. Вказує, що Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України не містить даних щодо згаданої корпорації, що унеможливлює їх зазначення. Номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти корпорації - «УКРАЇНА» позивачу не відомі. Тому позивач вважає, що вся необхідна інформація щодо сторін і учасників справи зазначена повністю.

Крім того вказує, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Щодо розгляду даного спору, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Згідно зі статтею 300 ЦК особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, зміст поданого позову, з врахуванням того, що позивачем не визначено відповідача - суб`єкта владних повноважень, в діях чи рішеннях якого позивач вбачає протиправність та порушення своїх прав, та не конкретизовано порушене право позивача, яке підлягає поновленню, дає підстави для висновку, що такі правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, судом вірно зазначено, що в такому випадку відсутня можливість роз`яснити заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Водночас, колегія суддів зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев