Постанова

від 14.10.2024 по справі 240/35457/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/35457/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

14 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд" про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд", в якому просило винести рішення про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд" в сумі 3336795,65 грн за рахунок майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд" має загальний податковий борг на суму 3336795,65 грн., по наступних податкових зобов`язаннях:

-орендна плата з юридичних осіб - 3237478,69 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 99316,96 грн.

31.03.2020 ГУ ДПС у Житомирській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу майна, що перебуває у власності ТОВ "Полісся Інвестбуд".

Податковий керуючий згідно з актом опису майна від 26.05.2023 провів опис майна, а податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

02.06.2023 позивачем прийнято рішення № 80/4-0630 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

25.08.2023 та 28.09.2023 контролюючий орган подавав платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів № 13-02 на суми 3321500, 78 грн; 100042,88 грн; 3321500,78 грн., однак останні повернуті стягувачу.

В подальшому, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 справа № 807/675/16), від 06.12.2022 справа № 813/4632/16, від 24.02.2023 справа № 826/17041/14, від 23.03.2023 справа № 520/15977/20.

Як стверджує позивач, останнім вчинялися дії щодо стягнення коштів з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд".

Так, 02.06.2023 податковим органом прийнято рішення №80/4-0630 про стягнення коштів з рахунків у банках.

При цьому, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та рішення органу ДПС про стягнення коштів з рахунків у банках направив до банків платіжні інструкції на відповідні суми (782996,96грн (по рішенню суду) + 2638546,70 (по рішенню згідно п.95.5 ст.95 ПК України) = 3421543,66 грн), проте, за недостатністю коштів на рахунках у банках відповідача податковий борг є непогашеним.

В свою чергу, колегією суддів, зі змісту платіжної інструкції про примусове повернення коштів від 25.08.2023 №13-02, на якій наявна відмітка банку про повернення, з`ясовано, що однією із підстав її повернення є незазначення ГУ ДПС у Житомирській області на ній коду стягувача. І оскільки платіжний документ оформлений з порушенням, не зважаючи на те, що в поверненні також зазначено і про відсутність на рахунку платника коштів, колегія суддів вважає, що така не може бути належним доказом підтвердження достатнього вжиття податковим органом одного із заходів для погашення податкового боргу-стягнення коштів з рахунків у банках.

Що стосується платіжної інструкції від 28.09.2023 №13-02, то як вбачається з повідомлення АТ КБ "ПриватБанк", остання повернута не через відсутність коштів на рахунку боржника, а в зв`язку з порушенням посадовою особою позивача при заповнені платіжних реквізитів, вимог Інструкції від 29.07.2022 №163.

Вищезазначене свідчить про передчасність даного позову.

Крім того, як зазначено судом першої інстанції, податковим органом порушено встановлену чинним законодавством процедуру вживання заходів, спрямованих на погашення податкового боргу ТОВ "Полісся Інвестбуд" за рахунок коштів, а саме: спочатку позивач вчинив дії щодо опису майна відповідача та зареєстрував податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, і тільки після вчинення даних дій розпочав процедуру примусового стягнення 3321500,78 грн (не враховуючи той факт, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 240/20635/20, яке набрало законної сили, стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Інвестбуд" на користь Головного управління ДПС у Житомирській області податковий борг у розмірі 782996,96 грн).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.