Постанова

від 15.10.2024 по справі 500/7626/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7626/23 пров. № А/857/3922/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сталевих конструкцій» до Тернопільської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології сталевих конструкцій» у листопаді 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 08.09.2023 року №UA403030/2023/000066/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA403030/2023/000481 від 08.09.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наданими до митної декларації документами підтверджується митна вартість товару за митною декларацією №23UA403030020936U7. Позивач вказує, що у відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позов задоволено.

Додатковим рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології сталевих конструкцій" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення, та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним та обґрунтованим. Зазначає, що дана категорія справ є справами незначної складності та по них є стала судова практика.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.10.2023 між Адвокатським бюро "Андрія Молчанова" та Позивачем укладено договір про надання правової допомоги юридичній особі №2023-10-23 та Протокол-доручення №1 від 23.10.2023 до цього Договору.

Відповідно до п. 2 Протоколу, за виконання доручення передбаченого у пп. 1.1. п. 1 цього Протоколу Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який складає 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

Пунктом 3 Протоколу передбачено, що Клієнт зобов`язується оплатити винагороду (гонорар) Адвокатському бюро у розмірі передбаченому у п. 2 цього Протоколу шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро протягом 10 (десяти) робочих днів після виконання Адвокатським бюро зазначеного у цьому Протоколі доручення та отримання рішення суду першої інстанції (Тернопільського окружного адміністративного суду) по справі згідно пп. 1.1. п. 1 цього Протоколу.

Відповідно до Договору № 2023-10-23 від 23.10.2023, Протоколу доручення № 1 від 23.10.2023 та акта прийому-передачі послуг по договору про надання правової допомоги №2024-01-16 від 16.01.2024 були надані клієнту юридичні послуги згідно наступного переліку:

- здійснено представництво інтересів Клієнта в адміністративній справі за позовом Клієнта до Тернопільської митниці (Філія (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці (Філія (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- надано консультації щодо характеру спірних правовідносин;

- здійснено опрацювання, детальне вивчення та аналіз документів та матеріалів, наданих Клієнтом для формування правової позиції у справі та підготовки позовної заяви;

- надано консультації з приводу зібрання доказів у справі;

- підібрано та здійснено правовий аналіз практики Верховного Суду щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- підготовлено та подано до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву з усіма необхідними додатками;

- здійснено правовий аналіз відзиву на позовну заяву Тернопільської митниці (Філія (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України) разом із поданими документами;

- підготовлено та подано до Тернопільського окружного адміністративного суду відповідь на відзив з усіма необхідними додатками;

- підготовлено та подано до Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про відшкодування судових витрат пов`язаних із залученням перекладачів з усіма необхідними додатками.

На підтвердження оплати Позивачем послуг по договору про надання правової допомоги представником позивача надано рахунок на оплату №2024-01-16/1 від 16.01.2024 на суму 10000,00 грн та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №225 від 19.01.2024.

Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Апеляційний суд звертає увагу, що послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Слід зазначити, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Також, слід врахувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 1000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в справі №380/14610/22 скасувати та прийняти нове, яким заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 500/7626/23 задоволити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сталевих конструкцій» (ЄДРПОУ 42695944) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим