Постанова

від 15.10.2024 по справі 500/589/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/589/24 пров. № А/857/18453/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Скрутень Х.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 500/589/24 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області до Приватного підприємства "Перша Подільська Парова Броварня" про визнання протиправним рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїПодлісна І.М.дата складання повного тексту рішення17 червня 2024 рокуВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ПП «Перша Подільська Парова Броварня», в якому просило стягнути з до державного бюджету штраф у розмірі 13566,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в рамках проведення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу, службовою особою Управління захисту споживачів Головного управління виявлено та здійснено фотофіксацію розповсюдження зовнішньої реклами за адресою вул.Коновальця, м.Тернопіль (львівське шосе, М-90) рекламоносій Перша подільська парова броварня; Глібовське, історія в пляшці; спонсор програми «На гарячому») з ознаками порушення вимог ч.2 ст.22 Закону №270/96-ВР реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами. На підставі виявленого факту з ознаками порушення вимог ч.2 статті 22 Закону №270/96-ВР службовою особою Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області складено Протоколи №45 та №46 про порушення законодавства про рекламу від 11.09.2023.

Також, 10.10.2023 на підставі матеріалів та протоколів про порушення законодавства про рекламу №45 та №46 начальником Головного управління було прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення законодавства про рекламу щодо рекламодавця реклами, винного у порушенні порядку розповсюдження реклами, за результатами якого прийняті рішення №№45, 46, 55, 56 про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу на загальну суму 13566,00 грн.

23.02.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ПП «Перша подільська парова броварня» до Головного управління Держпродспоживслужби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 07.11.2023 №45 на суму 5083,00 грн, №46 на суму 5083,00 грн, №55 на суму 1700,00 грн, №56 від 07.11.2023 на суму 1700,00 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V, а тому дії відповідача при прийнятті рішень про накладення штрафних санкцій, не відповідають законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Крім того зазначено, що зміст інформації, розташованої на білдорді, не вказує про зазначення інформації про особу чи товар, у даному випадку про алкогольний напій, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, у даному випадку щодо алкогольного напою. Натомість, зміст останньої вказує про спонсорування відповідного заходу з використанням знаку для товару, у даному випадку цілком відповідає положенням ч. 4 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 500/589/24В в позові Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області до Приватного підприємства "Перша подільська парова броварня" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій відмовлено повністю.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Перша подільська парова броварня" до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу:

- №45 від 07.11.2023 р. у розмірі 5 083,00 грн.;

- №46 від 07.11.2023 р. у розмірі 5 083,00 грн.;

- №55 від 07.11.2023 р. у розмірі 1 700,00 грн.;

- №55 від 07.11.2023 р. у розмірі 1 700,00 грн..

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Перша подільська парова броварня" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги позивач вказує, на помилковість висновку суду першої інстанції з приводу:

- поширення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V) на контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Зазначає, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не можуть поширюватися на норми Закону України «Про рекламу». Такий висновок міститься, зокрема у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.11.2023р. № 160/3479/22. Вважає невірним висновок про те що питання оформлення документів на підставі яких порушується розгляд справи про порушення законодавства про рекламу регулюється Законом № 877-V, а не нормами Закону №270/96-ВР та Порядком №693. Як наслідок є помилковий висновок суду першої інстанції щодо поширення Постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на контроль за дотриманням законодавства про рекламу;

- того, що позивач не здійснював рекламу торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, вказують на дослідження судом зауваження та заперечення відповідача, а зокрема стосовно того, що відповідно до ч.2 ст.22 Закону № 270/96-ВР реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами.

Фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській виявлене розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами - ПП «Перша Подільська Парова Броварня») знаку для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої, яка розміщена поза межами населеного пункту м. Тернопіль (Львівське шосе, М-ї: (рекламоносій - Перша подільська парова броварня; Глібівське, історія в пляшці; спонгіт програми «На гарячому») з ознаками порушення вимог ч.2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», в редакції закону від 11.07.2023р. (далі - Закон), а саме: реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами. Вказує, на поняття алкогольних напоїв, пива, яке дається ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», зазначаючи, що пиво з огляду на вміст спирту етилового понад 0,5 % об`ємних одиниць відноситься до алкогольних напоїв. Вказує, що згідно відомостей із сайту пивоварні «Перша Подільська Парова Броварня» https://giibivske.com.ua під знаком «ГЛІБІВСЬКЕ» випускаються алкогольні напої, а саме пиво (Глібівське світле (вміст спирту 3,4%), Глібівське напівтемне (вміст спирту 4,2%), Глібівське пшеничне (вміст спирту 3,6%), Глібівське blanche (вміст спирту 4,0%), Глібівське Шляхетне (вміст спирту 5,0%) Глібівське Лемківське (вміст спирту 4,0%)). (для підтвердження долучено кольорові фото із сайту та фото самих рекламоносіїв);

- того, що на білборді розміщено товарні знаки «Перша Подільська Парова Броварня та Глібівське, під якими випускаються не тільки алкогольні напої, а і безалкогольні. Відповідач вказує, що торговими марками «Перша Подільська Парова Броварня» та «ГЛІБІВСЬКЕ» реалізуються виключно алкогольні напої, а зокрема -пиво;

- того, що зміст інформації розташованої на білдорді (рекламоносій - Перша Подільська Парова Броварня; Глібівське, історія у пляшці; спонсор програми «На гарячому») не вказує про зазначення інформації про особу чи товар, у даному випадку про алкогольний напій, розповсюджена в будь-якій формі та в будь- який спосіб, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами інтерес щодо таких особи чи товару, у даному випадку щодо алкогольного напою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

В судове засідання відповідач не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у відпустці.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів неможливості уповноваження інших осіб на представництво інтересів позивача. Крім цього, судом апеляційної інстанції надано можливість сторонам щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак таке право стороною позивача використано не було.

Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу на підставі Закону України "Про рекламу", Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, прийняті без дотримання вимог, встановлених Законом №877-V.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби у Тернопільській області встановлено порушення законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, а саме:

встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: виявлено розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами ПП «Перша Подільська Парова Броварня») знаку для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої яка розміщена поза межами населеного пункту м.Тернопіль (Львівське шосе, М-09) (рекламоносій Перша Подільська Парова Броварня; Глібівське, історія в пляшці; спонсор програми «На гарячому») з порушенням вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами;

встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: виявлено розповсюдження зовнішньої реклами (рекламодавець реклами ПП «Перша Подільська Парова Броварня») знаку для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої за адресою: вул.Коновальця, м.Тернопіль, напроти магазину «Велика лампа» (рекламоносій Перша Подільська Парова Броварня; Глібівське, історія в пляшці; спонсор програми «На гарячому») з порушенням вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами.

На підставі виявленого факту, складено протоколи №45 та №46 про порушення законодавства про рекламу від 11.09.2023 та прийнято рішення №45 та № 46 від 11.09.2023 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за ознаками порушення вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу».

Відповідач, 18.09.2023 звернувся до позивача з вимогою у порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», в якій зазначив про необхідність з`явитися уповноваженого представника підприємства у п`ятиденний термін з дня отримання вимоги та надати пояснення щодо встановленого порушення та інші документи що може мати істотне значення для прийняття ГУ рішення.

Також, 05.10.2023 відповідач звернувся до позивача з повторною вимогою.

У зв`язку з ненаданням підприємством документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю, відповідач склав протоколи про порушення законодавства про рекламу №55 та №56 від 23.10.2023 за ознаками порушення вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» та вирішив розпочати розгляд справи про порушення законодавства відносно рекламодавця у відповідності до вимог пункту 11 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства України про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

На підставі проколу засідання від 07.11.2023 та матеріалів справи ГУ Держпродспоживслужби у Тернопільській області прийняло рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу:

- №45 від 07.11.2023, яким за порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено на підприємство штраф у розмірі 5803,00 грн;

- №46 від 07.11.2023, яким за порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено на підприємство штраф у розмірі 5803,00 грн;

- №55 від 07.11.2023, яким за порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено на підприємство штраф у розмірі 1700,00 грн;

- №56 від 07.11.2023, яким за порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено на підприємство штраф у розмірі 1700,00 грн.

Позивач не погодуючись із рішеннями звернувся до суду із даним зустрічним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Досліджуючи доводи скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції з приводу поширення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V) на контроль за дотриманням законодавства про рекламу, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (частина 1 статті 2 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).

На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку № 693).

Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 18 Порядку № 693).

Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 дійшла висновку, що у спірних відносинах, зокрема щодо стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу, ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом № 270/96-ВР та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Водночас, Законом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Сфера дії Закону № 877-V визначена статтею 2.

Так, за її змістом дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, державного нагляду (контролю) у сфері безпеки торговельного мореплавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах (у частині нагляду (контролю) за суднами).

Дія цього Закону також не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення податковими органами податкового контролю за дотриманням вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, що здійснюються ними у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Контроль за додержанням організаторами азартних ігор вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та ліцензійних умов здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.

Моніторинг призначених органів з оцінки відповідності і визнаних незалежних організацій здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про освіту", виключно вимог статті 3, частин першої, третьої, четвертої, шостої - дванадцятої, чотирнадцятої статті 4, частини четвертої статті 5, частини третьої статті 6, абзацу одинадцятого частини шостої статті 7, частини першої, абзаців першого - дванадцятого, чотирнадцятого частини другої, частини третьої статті 8, частин першої, другої статті 9, абзаців першого - одинадцятого, чотирнадцятого - двадцятого частини першої статті 10, абзаців третього - п`ятого частини першої статті 11, частин першої та четвертої статті 12, статей 19-20 цього Закону.

Контроль за додержанням законодавства у сфері донорства крові та компонентів крові здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові".

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про електронні комунікації" та «Про поштовий зв`язок".

Центральні органи виконавчої влади у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, здійснюють планові заходи державного нагляду (контролю) з періодичністю, визначеною Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки".

Конструкція статті 2 Закону № 877-V свідчить про те, що законодавець визначив сферу застосування цього Закону шляхом виключення певних видів правовідносин з-під дії Закону, а також шляхом конкретизації видів правовідносин, на які поширюється дія цього Закону повністю або у відповідній його частині. Тобто, цю норму слід розуміти так, що Закон № 877-V поширює свою дію повністю або частково на відносини, що конкретизовані у статті 2, та на всі інші, крім тих, на які накладено заборону його застосування.

У статті 2 Закону № 877-V відсутнє застереження щодо непоширення цього Закону на сферу контролю за дотриманням законодавства України про рекламу.

Як уже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 вказувала, що ГУ Держпродспоживслужби наділене функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу.

Аналіз статей 1, 2 Закону 877-V та згадані вище висновки Великої Палати Верховного Суду дають підстави вважати, що ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області у спірних правовідносин має керуватись, зокрема, Законом № 877-V.

Отож, контроль за дотриманням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), і при проведенні заходів контролю за дотриманням законодавства України про рекламу контролюючі органи мають дотримуватись вимог Закону № 877-V, дія яких поширюється на проведення таких заходів.

Так, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові Верховного Суду у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, постанові Верховного Суду у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 826/9936/17, на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення статті 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V. Верховний Суд звернув увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу. Водночас, Закон України "Про рекламу" не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону № 877-V). Верховний Суд погодився із доводами про те, що діяльність з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.

Аналогічна позиція викладена КАС ВС у постанові від 11 липня 2024 року у справі №620/4425/23, за приведених обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності застосування висновків, відображених у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.11.2023р. № 160/3479/22.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу, Головне управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області зобов`язане дотримуватись вимог до проведення таких заходів і порядку, встановлених Законом № 877-V, а саме: видати наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч. 1 ст. 7 Закону № 877-V); на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформити посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке має бути підписане керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчене печаткою. Посвідчення (направлення) повинно містити передбачену Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" інформацію, в тому числі, підстави для здійснення заходу (ч.2, 3 ст. 7 Закону №877-V). Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу (ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V); перед початком здійснення заходу пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V).

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V як плановий, так і позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

За результатами здійснення заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (ч. 6 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V).

При цьому, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів(ч.15 ст. 4 Закону № 877-V); підписати акт в останній день перевірки у двох примірниках та вручити один примірник акта керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання (ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V); якщо в ході проведення заходу було виявлено порушення вимог законодавства про рекламу - скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під чає здійснення заходу (ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V).

За змістом постанови від 04.10.2022 у справі №420/1842/21, Верховний Суд вказав, що положення ч.11 ст.4 Закону №887-V про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способом, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

При цьому, посадові особи контролюючого органу можуть у межах, визначених законодавством, здійснювати фіксацію вчинених власних дій, що спрямовані на забезпечення безумовного виконання, зокрема, положень ст.4, 7 та 10 Закону №887-V щодо вручення направлення на проведення перевірки, службового посвідчення суб`єкта перевірки, вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки, а перешкоджання з боку посадових осіб суб`єкта господарювання у реалізації цих обов`язків, які унеможливлюють проведення планового або позапланового заходу із дотриманням встановленого порядку, можуть кваліфікуватися як недопуск до проведення перевірки.

У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені ч.2 ст.2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб`єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.

Натомість, спірні рішення про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу на підставі Закону України "Про рекламу", Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, прийняті без дотримання вимог, встановлених Законом №877-V, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області не спростовано доводами апеляційної скарги.

Окрім вказаного колегією суддів ураховано, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року 5:30 год. в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Пункт 2 зазначеної Постанови передбачає, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Пунктом 5 цієї Постанови врегульовано припинити проведення планових та позапланових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", крім здійснення заходів державного ринкового нагляду щодо побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 734 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 66, ст. 2294), і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2678).

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області упродовж періоду дії в Україні воєнного стану може проводити лише позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.

Водночас, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надано доказів на підтвердження наявності відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, про дозвіл на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Відносно ж решти доводів апеляційної скарги, які стосуються невідповідності висновків суду першої інстанції щодо суті виявленого порушення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 та 2ст. 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 75 КАС України).

Як встановлено судом вище та не спростовано доводами апеляційної скарги, оскаржувані рішення винесено позивачем не за наслідками проведення планового або позапланового заходу державного ринкового нагляду, результати якого відображаються у відповідному акті контролю, який у розумінні ст. 72 та 74 КАС України є доказом, що містить інформацію щодо предмета доказування, а внаслідок збирання позивачем інформації про виявлене порушення у спосіб не передбачений законом з порушенням права особи бути обізнаною про здійснюваний захід контролю з правом подання нею відповідних доказів, міркувань та заперечень щодо предмету контролю.

Отож колегія суддів констатує, що оскаржувані рішення ґрунтуються на доказах, які одержані позивачем з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак не можуть визнаватися допустимими доказами у цій справі.

Вищенаведене у сукупності свідчить про те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області допустило суттєві процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю та збирання доказів, які не можна вважати формальними.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення є такими, що винесені з порушенням порядку, встановленого законом, що є саме по собі достатніми для висновку про їх протиправність без надання правової оцінки по суті виявленого порушення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача, що законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі №210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 500/589/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року