Постанова

від 15.10.2024 по справі 915/972/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 915/972/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024:

від позивача: Запорожець Дмитро Юрійович (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 (повний текст - 13.05.2024)

у справі № 915/972/23 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна"

про стягнення збитків.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. №8042/23 від 20.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" (надалі - відповідач) про стягнення збитків у сумі 713 020,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з реєстрації податкових зобов`язань, через що позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 матеріали справи №915/972/23 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про стягнення збитків передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/972/23 за правилами загального позовного провадження позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про стягнення збитків.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у задоволенні позову (вх. №8042/23 від 20.06.2023) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про стягнення збитків відмовлено повністю. Судові витрати позивача покладено на нього.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" 03.06.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов (вх. №8042/23 від 20.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про стягнення збитків у сумі 713 020,90 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

06.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/23.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.06.2024 була надіслана на адресу відповідача. Водночас, надіслана на адресу відповідача ухвала повернулась 24.06.2024 на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

10.06.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.

11.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.07.2024 в режимі відеоконференції.

09.07.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/23 на 05.08.2024.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 09.07.2024 була надіслана на адресу відповідача (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд 1/6), яка вказана у відповіді з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, надіслана на адресу відповідача ухвала повернулась 06.08.2024 на адресу суду з двома відмітками одночасно: «адресат відсутній за вказаною адресою», «вибув».

Також 12.07.2024 судом апеляційної інстанції було здійснено телефонограму, однак абонент не відповів.

05.08.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/23 на 16.09.2024. А також зобов`язано невідкладно УДППЗ «Укрпошта» (Київську міську дирекцію), вручити дану ухвалу відповідачу за адресою : 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, та надати докази вручення даної ухвали суду протягом п`яти днів. Здійснено публікацію на сайті судової влади.

15.08.2024 (через електронну пошту) від УДППЗ «Укрпошта» надійшов лист.

У поданому листі УДППЗ «Укрпошта» зазначила про готовність проведення перевірки та надання інформації щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, у разі надання його тринадцятизначного номеру. Надалі 27.08.2024 секретарем судового засідання було направлено до Укрпошти лист на електронну пошту: «erp_alert@ukrposhta.ua» із зазначенням тринадцятизначного номеру.

Таким чином, 27.08.2024 електронною поштою було повідомлено тринадцятизначний номер, для проведення перевірки УДППЗ "Укрпошта" обставин вручення/невручення ухвали суду від 05.08.2024.

13.09.2024 судом апеляційної інстанції повторно ухвалено зобов`язати надати відповідь щодо вказаних в листі обставин від 27.08.2024. Однак, відповіді на вказані листи суду УДППЗ "Укрпошта" надано не було.

16.09.2024 у судове засідання з`явився представник позивача. Представники відповідача у судове засідання вкотре не з`явились, докази належного повідомлення та особистий кабінет у Електронному суді - відсутні. Поштовий конверт до суду апеляційної інстанції повернувся з двома відмітками: «досилається» та «за заявою відправника/адресата», інші відмітки щодо вручення чи не вручення УДППЗ «Укрпошта» на конверті не поставлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 915/972/23 зобов`язано невідкладно УДППЗ "Укрпошта" (Київську міську дирекцію), вручити дану ухвалу відповідачу за адресою: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, та надати докази вручення даної ухвали суду протягом п`яти днів та відкладено розгляд апеляційної скарги на 15.10.2024.

Також, 18.09.2024 судом апеляційної інстанції було здійснено черговий запит до УДППЗ «Укрпошта» з метою з`ясування обставин вручення/невручення відповідачу судової кореспонденції. Та зобов`язав надати суду апеляційної інстанції інформацію та докази щодо підстав вручення чи не вручення ухвали від 16.09.2024, направлену ТОВ «Гідробуд Україна», за адресою: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, за тринадцятизначним номером: 0600288805102.

За таких обставин, справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення рівності сторін та належного повідомлення, зокрема, відповідача, про час та місце судового розгляду, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О., вказана судова колегія ухвалою від 15.10.2024 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та розглянула її по суті в режимі відеоконференції.

Станом на день призначеного судового засідання 15.10.2024 судом апеляційної інстанції (зокрема 14.10.2024) було здійснено витяг із сайту УДППЗ «Укрпошта», відповідно до якого ухвала суду від 16.09.2024 не була вручена адресату з підстави: «Відсутність адресата за вказаною адресою» (ч. 6 ст. 242 ГПК України). Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що поштове відправлення (судова повістка) на адресу суду станом на момент ухвалення постанови так і не було повернуто Укрпоштою.

В судове засідання 15.10.2024 з`явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю. Представник відповідача в судове засідання 15.10.2024 не з`явився. Разом з цим, враховуючи вчинення судом апеляційної інстанції всіх можливих дій як з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, так і отримання інформації від УДППЗ «Укрпошта» щодо обставин вручення судової кореспонденції відповідачу - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги позивача за відсутності відповідача.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав: щодо незаконності оскаржуваного рішення та його необґрунтованості (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження й оцінки, неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що внаслідок винних дій ДП «АМПУ», як вбачається з судового рішення по справі № 915/591/20, ТОВ «Гідробуд Україна» не змогло зареєструвати податкові накладні через дії самого ДП «АМПУ».

Апелянт вважає, що порушення відбулось саме відповідачем в частині неповідомлення замовника про зміну свого статусу платника ПДВ. У результаті чого, як зазначає скаржник, на день сплати (20.10.2022) на користь ТОВ «Гідробуд Україна» була перерахована грошова сума 4 278 125,40 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому, оскільки ТОВ «Гідробуд Україна» не мало статусу платника ПДВ, то, відповідно, не мало й правових підстав для отримання коштів у сумі 713 020,90 грн, які були сплачені підряднику як податок на додану вартість.

Тоді як за умови такого своєчасного повідомлення, позивач (ДП «АМПУ») міг би до моменту сплати коштів скористатися передбаченими чинним законодавством правовими механізмами (подати до суду відповідну заяву про визнання рішення таким, що не підлягає виконанню в частині сплати суми ПДВ) та здійснити сплату коштів за вирахуванням суми 713 020,90 грн. Скаржник зазначив, що наразі така можливість уже втрачена й скористатися правом отримати податковий кредит на вказану суму також неможливо. А відновлення свого порушеного права в даному випадку можливо лише шляхом стягнення збитків з підрядника.

Окрім цього, апелянт зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення зобов`язань у відповідача, передбачених пунктом 17.7. договору. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам, щодо того, що зі спливом строку дії договору припинилися й зобов`язання, передбачені пунктом 17.7. договору.

Скаржник, обґрунтовуючи неправильність установлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, зазначає про наступне. Сторона вважає, що пункти 16.4., 17.3., 17.7 договору є такими положеннями, що врегульовують фінансові зобов`язання (здійснення розрахунків), оскільки питання врахування, чи не врахування ПДВ при здійсненні розрахунків, - є невід`ємною частиною порядку виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань.

Судом першої інстанції не зазначено норми права, яка б була підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків. Апелянт зазначає, що подання позову до Господарського суду Київської області про стягнення збитків не може вважатися переглядом судового рішення по справі №915/591/20.

Скаржник також зазначив, що сплата коштів на користь ТОВ «Гідробуд Україна» в сумі 4 278 125,40 грн. з урахуванням ПДВ відбулася 20.10.2022, тобто, після ухвалення рішення Господарським судом Миколаївської області від 04.11.2021 у справі №915/591/20. Тоді як неповідомлення підрядником замовника про зміну свого статусу платника ПДВ, за доводами скаржника, є триваючим правопорушенням.

Таким чином, на думку позивача, питання стягнення збитків, пов`язаних із невиконанням підрядником своїх зобов`язань за договором має розглядатися в окремому судовому провадженні (в окремій справі), а не шляхом перегляду справи № 915/591/20. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України не скористався.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» укладено договір підряду №196-В-МИФ-17, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи з будівництва об`єкту «Будівництво причалу №8 у Миколаївському морському порту по вулиці Заводській 23 у Заводському районі м. Миколаєва» відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін.

Пунктом 17.3. договору визначено, що підрядник (відповідач) є платником податку (ів) на прибуток та ПДВ на загальних підставах.

Відповідно до абзацу 21 пункту 7.3.5. договору підрядник (відповідач) зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену (і) в електронній формі та зареєстровану (і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.

Відповідно до пункту 17.7. договору про всі зміни статусу платника податків, адрес та банківських реквізитів сторони повинні інформувати одна одну не пізніше 10 робочих днів з дня настання відповідних змін. Повідомлення сторони про зміну статусу платника податку повинно містити назву та пункт законодавчого акту, що визначає статус платника податку.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доводів апелянта про наявність протиправної поведінки відповідача в частині недотримання умов договору про зміну статусу платника ПДВ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось раніше, 27.12.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» укладено договір підряду №196-В-МИФ-17.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 17.3. договору визначено, що підрядник (відповідач) є платником податку (ів) на прибуток та ПДВ на загальних підставах.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 17.7. договору про всі зміни статусу платника податків, адрес та банківських реквізитів сторони повинні інформувати одна одну не пізніше 10 робочих днів з дня настання відповідних змін. Повідомлення сторони про зміну статусу платника податку повинно містити назву та пункт законодавчого акту, що визначає статус платника податку.

Разом з цим, відповідно до пункту 16.4. договору цей договір діє протягом 2017-2019 років, а за фінансовими (здійснення розрахунків) та гарантійними зобов`язаннями сторін - до їх повного виконання.

В даному контексті суд апеляційної інстанції зазначає, що прострочення мало місце з 24.01.2020, відтак, у час до порушення позивачем строку оплати коштів, відповідач був платником ПДВ і міг виконати свої зобов`язання щодо реєстрації цих податкових зобов`язань. Однак саме через прострочення оплати позивачем за умовами договору та нез`ясування останнім актуальності статусу платника ПДВ відповідача, склалися обставини, що призвели до ніби-то помилкової сплати позивачем сум ПДВ. Тоді як сплата відбулась на виконання рішення суду в іншій справі.

Тоді як, суд апеляційної інстанції зазначає, що строк договору підряду між сторонами закінчився на час оплати спірної заборгованості (20.10.2022), оскільки відповідно до пункту 16.4. договору останній діє протягом 2017-2019 років, а за фінансовими (здійснення розрахунків) та гарантійними зобов`язаннями сторін - до їх повного виконання.

Разом з цим, з огляду на зміст пункту 16.4. договору оскільки вимоги щодо повідомлення про статус платника податку і пов`язані з цими наслідки не відносяться до здійснення розрахунків чи до гарантійних зобов`язань. А тому правомірним є висновок суду першої інстанції, що станом на час сплати коштів за договором підряду відповідач не мав обов`язку повідомляти інші сторону про зміну статусу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, між сторонами вже були наявні судові спори щодо виконання договору підряду №196-В-МИФ-17.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі № 915/591/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання будівельних робіт оплаченими за рахунок авансу, стягнення заборгованості) - позовні вимоги задоволено частково: визнано будівельні роботи по акту приймання виконаних будівельних робіт № 15 на загальну суму 1 934 680,75 грн та по акту приймання виконаних будівельних робіт № 16 на загальну суму 1 475 556,64 грн оплаченими за рахунок авансу за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» заборгованість за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 по акту приймання виконаних будівельних робіт № 15 у сумі 4 278 125,40 грн, інфляційні витрати у сумі 21 270,75 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 32 261,27 грн, пеню у сумі 230 153,79 грн, а також 119 580,73 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 21 778,76 грн, пені у розмірі 205 853,13 грн та збитків у розмірі 17 151 581,57 грн - відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 915/591/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» залишено без задоволення; апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України - задоволено частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2021 року у справі №915/591/20 скасовано частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання будівельних робіт по акту приймання виконаних будівельних робіт № 15 на загальну суму 1 934 680,75 грн. та по акту приймання виконаних будівельних робіт № 16 на загальну суму 1 475 556,64 грн. оплаченими за рахунок авансу за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2021 року у справі №915/591/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 915/591/20 касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі № 915/591/20, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрито. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 915/591/20 - залишено без змін.

В цій частині суд апеляційної інстанції окремо відхиляє доводи скаржника про неможливість дізнатись самостійно про актуальний статус відповідача як платника ПДВ, через збройну агресію росії проти України, оскільки, по-перше, такий запит позивач міг зробити до ухвалення рішення судом першої інстанції у справі №915/591/20 (рішення було ухвалено ще 04.11.2021), по-друге, позивач не був позбавлений права звернутись з відповідним адвокатським запитом та отримати відповідну інформацію.

Таким чином, в даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправної поведінки відповідача як обов`язково елементу застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків.

В цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року (заява №28342/95).

Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 листопада 2021 року у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" (заява № 2836/10) констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що судові рішення у провадженні № 15/140 фактично нівелювали результати провадження № 12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у cправі № 917/1746/20, Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів від 22 грудня 2022 року у справі № 921/83/19.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлений права та можливості оцінювати як дії суду та рішення, які набрали законної сили як фактичного результату вирішення спору, так і в частині повноти дослідження, а також при його виконанні (як стадії судового розгляду) зокрема, і щодо врахування (або неврахування) обставин анулювання відповідачу статусу платника ПДВ.

Натомість, суд апеляційної інстанції у даній справі враховує на підставі ч. 4 ст 75 ГПК України обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2021 року у справі №915/591/20 по суті.

Так, на виконання рішення суду у справі №915/591/20 позивачем було сплачено суму 4 512 674,77 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 9471 від 20.10.2022 (з призначенням платежу: «оплата згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 по справі № 915/951/20.не підп під дзу ппз». Саме частину цієї сплаченої на виконання рішення суду у справі № №915/591/20 суми у розмірі 713 020,90 грн сторона визначила предметом (збитками) за даним позовом.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до доказів, що містяться в матеріалах даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» з 01.06.2016 було зареєстровано платником ПДВ, тоді як 17.09.2021 такий статус відповідача було анульовано за рішенням контролюючого органу.

Звертаючись з позовом у даній справі про стягнення збитків, позивач зазначив, що вина підрядника полягає в тому, що той не тільки не зареєстрував податкові зобов`язання, але й не повідомив замовника (ДП «АМПУ») про зміну свого статусу платника ПДВ. Саме через неповідомлення замовника про зміну свого статусу платника ПДВ на день сплати (20.10.2022) на користь ТОВ «Гідробуд Україна» була перерахована грошова сума 4 278 125,40 грн. з урахуванням ПДВ. Оскільки ТОВ «Гідробуд Україна» не мало статусу платника ПДВ, то відповідно, не мало й правових підстав для отримання коштів у сумі 713 020,90 грн., які входили до суми, що були сплачені підряднику як податок на додану вартість. За умови такого своєчасного повідомлення, позивач (ДП «АМПУ») міг би до моменту сплати коштів скористатися передбаченими чинним законодавством правовими механізмами (подати до суду відповідну заяву про визнання того рішення таким, що не підлягає виконанню в частині сплати суми ПДВ) та здійснити сплату коштів за вирахуванням суми 713 020,90 грн. Наразі, така можливість втрачена й скористатися правом отримати податковий кредит на вказану суму (вважає скаржник) - в тій справі він не може. Водночас, це не є підставою задоволення позову з такої підстави в даній справі.

В даному контексті суд апеляційної інстанції зазначає, що, обґрунтовуючи підстави позову як невиконання умов договору в частині не здійснення реєстрації податкових накладних, позивач на аркуші 7 позовної заяви зазначив: «…Відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 по справі № 915/591/20, з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі Nє 915/591/20, загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника (ДП «АМПУ») на користь Стягувача (ТОВ «Гідробуд Україна») становить 4 681 391,94 грн. (чотири мільйона шістсот вісімдесят одну тисячу триста дев?яносто одну грн. 94 коп.).

Вказане вище судове рішення було добровільно виконано повністю наступним чином: - 4 512 674,77 грн. (чотири мільйони п?ятсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 77 копійок) було перераховано Адміністрацією на користь Стягувача платіжним дорученням від 20.10.2022 р. за № 9471; - 168 717,18 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сімсот сімнадцять грн. 18 коп.) Адміністрацією зроблено зарахування зустрічних однорідних вимог. В частині зарахування зазначених вище зустрічних однорідних вимог Господарським судом Миколаївської області було постановлену ухвалу від 07.03.2023 року по справі №3 915/591/20 про визнання наказу Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2022 у справі № 915/591/20 в частині стягнення з Адміністрації коштів у сумі 168 7717,18 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Адміністрація зазначає, що у складі сплаченої на користь ТОВ «Гідробуд Україна» суми 4278125,40 грн. (заборгованість за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017 по акту приймання виконаних будівельних робіт № 15) було сплачено податок на додану вартість в сумі 713 020,90 грн...». Водночас, дана обставина не заперечується, сам скаржник на це посилається.

В цій частині суд апеляційної інстанції окремо зазначає, що ані в рішенні суду у справі № 915/591/20, ані в платіжному дорученні № 9471, ані в акті приймання виконаних будівельних робіт № 15 не вбачається виокремлення суми ПДВ в розмірі 713 020,90 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Водночас в даній справі позов заявлено з підстави недотримання відповідачем положень договору в частині реєстрації податкової накладної та неповідомлення відповідачем про зміну статусу платника ПДВ під час (на час) виконання рішення суду в іншій справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплата вказаних сум на виконання рішення суду, що набрало законної сили - за своєю правовою природою не є та не може бути збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції частково відхиляє доводи скаржника і погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, звертаючись з позовом у даній справі, хоч і формально не просить переглянути рішення судів у вказаній справі в частині сум, що присуджені до стягнення, водночас фактично вказує на нез`ясування станом на момент виконання того судового рішення актуального статусу відповідача у даній справі як платника ПДВ.

Суд апеляційної інстанції також наголошує, що судом першої інстанції з метою чіткого з`ясування предмету та підстав позову у справі, ухвалою суду від 29.08.2023 витребувано у позивача письмові пояснення про предмет та підстави позову: чи заявлені позивачем збитки за невиконання відповідачем податкового законодавства чи заявлені штрафні санкції, що передбачені договором між сторонами за невиконання відповідачем договірних зобов`язань. На виконання вимог цієї ухвали суду позивачем подані відповідні письмові пояснення (вх.№2879/23 від 31.08.2023), які враховані судом першої інстанції при розгляді справи: те, що предмет позову визначений правовою природою саме збитків, а не погодженого сторонами у договорі підряду штрафу, відтак, саме такий обраний позивачем спосіб захисту і розглядав суд.

Суд апеляційної інстанції в цій частині відхиляє доводи скаржника з посиланням на те, що судом першої інстанції не було вказано, на якій підставі (норма права) було відмовлено у задоволенні позову, оскільки аналізуючи відсутність необхідних елементів для застосування такої міри відповідальності як збитки, суд першої інстанції фактично виснував про неможливість застосування ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують вказаних висновків. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив. Тому як рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог в розумінні ст. 22 ЦК України та 225 ГК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 915/972/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.10.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко