Рішення

від 15.10.2024 по справі 381/1984/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/1046/24

381/1984/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі :

головуючого суддіКовалевської Л.М.,

та секретаря судового засіданняОмельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «РОДИНА», третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «УКРАЇНА» про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року адвокат Гордієнко Тамара Вікторівна, яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «РОДИНА», третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «УКРАЇНА» про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначає, що 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_4 , на 1/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022, площею 2,4151 га, розташованої на території Волицької сільської ради Фастівського району Київської області. Ще одна 1/3 частина спадщини ОСОБА_4 належала її чоловіку ОСОБА_5 , який фактично спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав в зв`язку зі смертю. Спадкоємцями 1/3 частки ОСОБА_5 стали: син ОСОБА_2 і онук ОСОБА_3 , згідно отриманих ними свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 березня 2023 року.

Представник позивачів зазначає, що після смерті ОСОБА_6 стало відомо, що відразу після набуття земельної ділянки у власність, а саме 25 липня 2014 року, всю площу земельної ділянки вона передала в оренду Селянсько-фермерському господарству «РОДИНА» (далі СФГ «Родина») для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, строком на 15 років з правом пролонгації та розміром щорічної орендної плати за всю орендовану ділянку складає 3% від вартості ділянки, що становить 1800 грн.

Однак з інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, стало відомо про зареєстроване 04.12.2016 право суборенди земельної ділянки на підставі договору суборенди землі від 10.11.2016 між СФГ «Родина» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Україна» (далі ПСП «Україна») на той же строк, що і договір оренди землі, укладений з Власником земельної ділянки, ОСОБА_6 . Вартість суборендної плати складає 3395,44 гривень, що на день підписання договору становить не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

На звернення представника позивача до СФГ «Родина» щодо пропозиції дострокового розірвання договору оренди землі відповіді ними надано не було. Крім цього, ненадання СФГ «Родина» копії акту приймання передачі об`єкта оренди, що за змістом договору є однією з невід`ємних частин договору, свідчить про невиконання сторонами іншого пункту договору є однією з невід`ємних частин договору, свідчить про невиконання сторонами іншого пункту договору. Так, відповідно до п. 20 договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у дводенний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, а ненадання СФГ «Родина» у відповідь на адвокатський запит інших документів, підписаних ОСОБА_6 , окрім договору оренди землі від 25.07.2014, свідчить про відсутність фактичної передачі нею землі в оренду. Представник позивача зазначає, що укладення договору суборенди за відсутності дозволу орендодавця є невиконанням орендарем обов`язків, передбачених Договором, що згідно п. 38 Договору є підставою для розірвання Договору, в зв`язку з чим, представник позивача змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 08 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивачів адвокат Гордієнко Т.В. не з`явилася, через систему «Електронний суд» направила письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання представник відповідача СФГ «Родина» не з`явився, про день розгляду справи повідомлені належним чином, про свідчить зворотнє повідомлення про вручення.

Третя особаПСП «Україна»в судовезасідання нез`явилися,про деньрозгляду справиповідомлені належнимчином, про свідчить зворотнє повідомлення про вручення та оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України

Відповідно до вимогст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали право на 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022, площею 2,4151 га, розташованої на території Волицької сільської ради Фастівського району Київської області, після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще одна 1/3 частка після смерті ОСОБА_6 належала її чоловіку ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав в зв2язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13-14).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 березня 2023 року ОСОБА_3 отримав 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022, площею 2,4151 га, розташованої на території Волицької сільської ради Фастівського району Київської області, після смерті діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (так як мати ОСОБА_7 та дочка спадкодавця ОСОБА_5 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.13).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 березня 2023 року ОСОБА_1 отримав 2/3 частки з 1/3 частки (тобто з урахуванням частки спадщини сина померлого ОСОБА_2 , який відмовився від прийняття спадщини на його користь), земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022, площею 2,4151 га, розташованої на території Волицької сільської ради Фастівського району Київської області, після смерті діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Судом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_6 стали ОСОБА_1 (1/3 і 2/9 частки), ОСОБА_2 (1/3 частки), ОСОБА_3 (1/9 частки).

Дана земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 2014 року Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 липня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 406753732249.

Після отримання у власність даної земельної ділянки, 25 липня 2014 року ОСОБА_6 її в оренду СФГ «Родина» для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, строком на 15 років (на строк ротації основної сівозміни) з правом пролонгації, починаючи з дати реєстрації, за оплату: розмір щорічної орендної плати за всю орендовану земельну ділянку складає 3% від вартості земельної ділянки, що становить 1800 грн., що підтверджується Договором оренди землі (а.с.12).

Однак з Інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що 04 грудня 2016 року зареєстроване право суборенди земельної ділянки на підставі договору суборенди землі від 10.11.2016 між СФГ «Родина» та Приватним сільськогосподарським підприємством «УКРАЇНА» на той же строк, що і договір оренди землі, укладений з власником земельної ділянки, ОСОБА_6 . Вартість суборендної плати складає 3395,44 гр., що на день підписання договору становить не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (номер запису про речове право 17943807 від 04.12.2016) (а.с.10-11).

На звернення представника позивачів адвоката Гордієнко Т.В. до СФГ «Родина» щодо пропозиції дострокового розірвання договору оренди землі відповіді не надійшло.

Пунктом 30 Договору оренди землі від 25 липня 2014 (далі - Договір) передбачено право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору, отримувати продукцію і доходи, передавати земельні ділянки в користування іншій особі (в суборенду) за згодою орендодавця.

Одержання згоди орендодавця для реалізації орендарем права передачі земельної ділянки в суборенду міститься в інших умовах передачі земельної ділянки в оренду, що закріплено в пункті 19 Договору і виходячи зі змісту пункту є обов`язком орендаря.

Крім цього, ненадання СФГ «Родина» копії Акту приймання - передачі об`єкта оренди, що за змістом договору є однією з невід`ємних частин договору, свідчить про не виконання сторонами іншого пункту договору. Так, відповідно до п.20 договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у дводенний строк після державної реєстрації цього договору за Актом її приймання-передачі. А ненадання СФГ «Родина» у відповідь на адвокатський запит інших документів, підписаних ОСОБА_6 , окрім договору оренди землі від 25.07.2014, свідчить про відсутність фактичної передачі нею землі в оренду.

За умовами п. 38 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно статті 1225 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди...

За змістом статті 86 ЗК України суб`єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни і земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність).

Статтею 87 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону, положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За містом ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі може бути припинений за рішенням суду шляхом його дострокового розірвання.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин слід враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61- 30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Сторони у договорі оренди землі від 25.07.2014 визначили такі його умови, зокрема, як обов`язок орендаря (відповідача) не укладати договір суборенди без згоди орендодавця (пункт 19 договору); а також припинення договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).

Укладення договору суборенди за відсутності дозволу орендодавця є невиконанням орендарем обов`язків, передбачених Договором, що згідно п. 38 Договору є підставою для розірвання Договору.

Окрім того, такі підстави для розірвання договору визначені законом, а саме: ст. 32 Закону України «Про оренду землі», пунктом 2 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, що відповідає умовам, за яких допускається розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Щодо повернення земельної ділянки, суд встановив наступне.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Стаття 8 Закону України «Про оренду землі» передбачає автоматичне припинення чинності договору суборенди у разі припинення договору оренди.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачам земельну ділянку - об`єкт оренди носить похідний характер від вимоги про розірвання договору оренди й узгоджується з наведеними вище положеннями законодавства і пунктом 21 Договору оренди землі щодо обов`язку орендаря повернути орендовану земельну ділянку після припинення дії договору.

Згідно статті 95 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З підстав викладеного, наявні підстави для договору оренди землі та повернення земельної ділянки позивачам, тобто для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142,176,211,258,259,263-265,268,273,352,354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 526, 651, 610, 783, 1225 ЦК України, ст. 86, 87, 93, 152, 148-1 ЗК України, ст. 32, 34 ЗУ «Про оренду землі», постановою Верховного Суду від 23.01.2019, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 до Селянського фермерського господарства «РОДИНА», код 25296987, адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, с. Волиця, вул. Унавська, 19, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», код 30617889, адреса місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Почуйки, вул.. Миру, 24, про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, площею 2,4151 га, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022 від 25 липня 2014, укладений між Селянським фермерським господарством «РОДИНА» (ідентифікаційний код 25296987) і ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями майна якої є ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право оренди на підставі якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2014, номер запису 6503202.

Зобов`язати Селянське фермерське господарство «РОДИНА» (ідентифікаційний код 25296987) повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4151 га, кадастровий номер 3224982000:01:005:0022, розташовану на території Волицької сільської ради Фастівського району, Київської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Ковалевська