Рішення

від 07.10.2024 по справі 947/35077/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/35077/21

Провадження № 2/947/138/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 року

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кравченко К.С. розглянувши цивільну справу № 947/35077/21 за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Банк Альянс» звернулося до суду з даним позовом у якому просило визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 26.06.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 26.06.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л. та зареєстрований за №484 та встановити певний порядок виконання рішення суду.

Позов вмотивовано тим, що відповідачі уклали вказаний лише для виду, знали заздалегідь, що він не буде виконаний, що його вчинено з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, підтвердженого рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2019р. у справі №916/1247/29, і що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбаченаправочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив у якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що твердження позивача про те, що оспорюваний договір дарування вчинено з метою приховання майна від майбутнього судового рішення про стягнення коштів не відповідає дійсності, а надані докази не відповідають вимогам ст.95 ЦПК України.

Ухвалою від 11.05.2022р. судом у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л. витребувано оспорюваний договір та документи. На підставі яких його було укладено (т.1 а.с.96,100-139).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Шепель В.С. та відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву з проханням слухати справу у її відсутність.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 06.04.1985р. укладено шлюб, подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_5 (т.1 а.с.105).

08.05.2019р. Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916/124719 за позовом Акціонерного товариства Банк Альянс до Приватного малого підприємства Інтерсі (ЄДРПОУ 19050986) та ОСОБА_1 про солідарне стягнення коштів.

24.06.2019р. відповідачем у справі ОСОБА_1 подана заява про залучення третьої особи ОСОБА_2 та ухвалою суду від 24.06.2019р. останню залучено третьою особо на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

Після цього 26.06.2019р. між ОСОБА_2 , дружиною відповідача ОСОБА_1 , та їхнім сином ОСОБА_3 , укладено договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.101-103). Зазначена квартира придбана за договором купівлі-продажу 24.01.1996р. ОСОБА_2 (т.1 а.с.107).

При цьому, після укладення договору дарування місце проживання боржника ОСОБА_1 не змінилось, що підтверджується декларацією про доходи та майно боржника фізичної особи від 06.12.2019р., поданою та підписаною ним власноручно, тобто він продовжує фактично володіти та користуватися цією нерухомістю.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником Квартири є ОСОБА_3 (син боржника ОСОБА_1 ) на підставі договору дарування посвідченого 26.06.2019р. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2019р. у справі №916/1247/29 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства Інтерсі (65044, м. Одеса, Французький б-р, буд. 33, код ЄДРПОУ 19050986) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Банк Альянс (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) 802383 /вісімсот дві тисячі триста вісімдесят три/ грн. 67 коп. в порядку регресу, 56716 /п`ятдесят шість тисяч сімсот шістнадцять/ грн. 43 коп. 30% річних, 68356 /шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят шість/ грн. 39 коп. пені, 14642 /чотирнадцять тисяч шістсот сорок дві/ грн. 88 коп. витрат та 14131 /чотирнадцять тисяч сто тридцять одну/ грн. 49 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили.

03.12.2019р. Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60773639 з примусового виконаннянаказу №916/1247/19 виданого 15.11.2019 Господарським судом Одеської області, боржником за яким є ОСОБА_1 .

13.12.2019 боржником ОСОБА_1 подана приватному виконавцю заява про скасування арешту з коштів на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» з підстав зарахування на нього виключно пенсійних витрат, з додаванням до неї виписки з банку по рахунку, заяви про виплату пенсії та декларації про доходи та майно боржника фізичної особи.

Згідно поданої боржником ОСОБА_1 декларації про доходи та майно боржника фізичної особи від 06.12.2019, він не працює, отримує щомісячно пенсію в розмірі 2000 грн., транспортних засобів та нерухомості у власності не має.

Під час відкриття провадження у справі було встановлено (т.1 а.с.34-36), що усі відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 більше 15 років.

Крім цього, факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується даними заяви від 26.06.2019р. (т.1 а.с.104) згідно якої ОСОБА_1 надав згоду свій дружині ОСОБА_2 на укладання договору дарування зазначеної квартири.

В абз.3 п.1 оспорюваного Договору дарування зазначено, що Квартира належить дарувальнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_6 , державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, 24.01.1996р. (т.1 а.с.107-108).

Також в п.7 оспорюваного Договору дарування зазначено, що цей договір укладено за згодою чоловіка дарувальника - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені устатті 215 ЦК України.

Статтею 203 ч.1,5 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочинвизнається судомнедійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно зістаттею 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах ВерховногоСуду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей203,215,234 ЦК Україниу спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), в якій визначено:

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбаченаправочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оспорюваний правочин вчинений лише для виду, всі його сторони є родичами мати, батько та син, місце їхнього проживання зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 , тобто вони знали заздалегідь, що він не буде виконаний, і він вчинений з метою приховування цієїквартири від виконання в майбутньому за її рахунок судового рішення у справі №916/1247/19 про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів на користь АТ «БАНК АЛЬЯНС», а тому його слід визнати недійсним.

Також позивач просив встановити порядок виконання рішення суду, що воно є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 .

Суд не вбачає підстав для встановлення такого порядку, оскільки він встановлений ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо висновку експерта №23-6084 від 29.01.2024р. (т.2 а.с.24) , суд зазначає, що його висновки не стосуються предмету доказування, а тому суд їх до уваги не приймає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування укладений 26.06.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 26.06.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л. та зареєстрований за №484.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеськогоапеляційного суду протягом 30 днівз дняйого підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Я. В. Бескровний