Рішення

від 14.10.2024 по справі 498/2017/23

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 498/2017/23

Провадження № 2/517/78/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судових засідань Грабової І.Г.,

за участю:

прокурора Овсепян А.А.,

представника відповідача СГ «Промінь» Григор`єва В.В.,

представника ГУ Держгеокадастру в Одеській області Степко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко О.П. в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського господарства «Промінь», третя особа: Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко О. звернувся в суд із зазначеним позовом, у якому просить припинити право приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий MDA 16.02.2016) на земельну ділянку із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, розташовану на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (РНОНМ 1992852751216), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави;

Припинити договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, укладений 19.02.2020 року між ОСОБА_1 та Селянським господарством «Промінь» (код ЄДРПОУ 19043673) зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 04.03.2020 року, номер запису про інше речове право: 35821784);

Припинити право Селянського господарства «Промінь» (код ЄДРПОУ 19043673) на користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, розташовану на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (РНОНМ 1992852751216), шляхом скасування державної реєстрації права оренди (номер запису про інше речове право: 35821784 від 04.03.2020 року та стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є громадянкою Республіка Молдова та володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, що розташована на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.02.2020 року ОСОБА_1 уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки із СГ «Промінь» строком на 10 років.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянкою Республіка Молдова та упродовж року після набуття права власності на вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 19.12.2019 року по даний час) не відчужила її, тому позивач вважає, що є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави.

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 18.03.2024 року прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Овсепян А.А. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Степко Е.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача СГ «Промінь», ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином та не мала права укладати з СГ «Промінь» договір оренди земельної ділянки, відповідно отримувати орендну плату. ОСОБА_1 зобов`язана була на протязі 1 року відчужити земельну ділянку. Також вказав, що оскільки договір оренди земельної ділянки був укладений та є нікчемним, тому припинити право оренди земельної ділянки є неможливим. Вимога щодо припинення договору оренди земельної ділянки та права користування не підлягає до задоволення. Щодо задоволення решти позовних вимог, представник СГ «Промінь» не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судовізасідання нез`явилася,натомість належнимчином повідомлявсяпро час,день тамісце розглядусправи,шляхом скеровуваннякореспонденції судупо місцюпроживання таопублікуванням наофіційному веб-порталісудової владиУкраїниоголошень про виклик особи, однак відзив не подавала, причини поважності неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило. При цьому, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, повернуті до суду де відповідач поставила свій підпис та відповідно повідомлена про час, день та місце розгляду справи.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, якщо адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2, 4, 6, 7 ст.128 ЦПК Українисуд повідомляєучасників справипро дату,час імісце судовогозасідання чивчинення відповідноїпроцесуальної дії,якщо їхявка єне обов`язковою.Судові повідомленняздійснюються судовимиповістками-повідомленнями. Судова повістка,а увипадках,встановлених цимКодексом,-разом зкопіями відповіднихдокументів,надсилається доелектронного кабінетувідповідного учасникасправи,а вразі йоговідсутності -разом ізрозпискою рекомендованимлистом зповідомленням провручення абокур`єром заадресою,зазначеною стороноючи іншимучасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 01.01.2024 року, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199 ЦПК України сплинули, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 01.01.2024 відповідачем подано не було.

Поряд з цим, частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Крім того, відповідно до вимог ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не з`явилася до суду без поважних причин, не подала відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Республіка Молдова, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіка Молдова серія НОМЕР_2 , виданий MDA 16.02.2016 року (а.с. 24-38).

ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, що розташована на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 2000 року зареєстрованого в реєстрі за № 4141 (а.с. 39).

На підставі вказаного свідоцтва, рішенням Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району (нині Роздільнянський район) Одеської області від № 2071 -VII від 20.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_1 власниці земельної частки (паю), що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0165896 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2000 серії АВО № 711860 зареєстрованого в реєстрі за № 4141, на розроблення технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с. 32).

В подальшому, рішенням Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області від 29.11.2019 за № 2253-УІІ затверджено технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великомихайлівського селищної ради Великомихайлівського району Одеської області за межами населених пунктів.

Пунктом другим вказаного рішення виділено в натурі на місцевості та передано у власність земельну ділянку ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером земельної ділянки 5121685420:01:001:0445 площею 6, 8573 га (а.с. 43).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.12.2019 державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської РДА Очинською О.М. прийняте рішення за № 50339498 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445, площею 6,8573 га (номер запису про право власності 34753252) (а.с. 23-24).

Згідно договору оренди землі 19.02.2020 ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445, площею 6,8573 га із селянським господарством «Промінь».

Відповідно до п. 2 вказаного договору оренди, ОСОБА_1 передала у користування СГ «Промінь» земельну ділянку площею 6,8573 га.

Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що його укладено строком на 10 років.

Відповідно до п. 2.3. договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 154 302, 10 грн.

П. 9 договору оренди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 складає 10 200 грн на рік, але не менше 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 26-31).

Отже, ОСОБА_1 порушує визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80,81,145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та, як іноземна громадянка, не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. На даний час відповідач без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру», Роздільнянською окружною прокуратурою 05.09.2023 року за № 62-2554 вих-23 на адресу ГУ ДГК в Одеській області скеровано лист щодо надання інформації про вжиті заходи щодо конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445(а.с. 48-51).

Згідно листа ГУ ДГК в Одеській області від 17.10.2023 року № 10-15-0.63-4708/2-23, заходи державного контролю Головним управлінням щодо вказаної земельної ділянки не проводились, позов щодо конфіскації зазначеної земельної ділянки не подавався (а.с. 52-53).

З листа ГУ ДМС України в Одеській області від 01.09.2023 за № 5100.4.1-10285/51.2-23 вбачається, що ОСОБА_1 , з питань отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне (тимчасове) проживання на території України не зверталась. Крім того, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон не оформляла (а.с.22).

Представником ГУ Держгеокадастру в Одеській області Степко Е.В. на адресу суду направлено пояснення, згідно якого вказали, що ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Молдова, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 13.12.2019 по даний час) не відчужила її, беззаперечно обгрунтованими є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку площею 6,8573 га із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 шляхом її конфіскації на користь держави. Просила суд задовольнити позовні вимоги керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в повному обсязі (а.с. 90-97).

Так, п. 2 ч. 1ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру»передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 3, 4ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 2ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

У п. а ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно п. д, п. е ч.1 ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до ч.1, ч. 2ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно ч. 4ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягає до задоволення.

На думку суду, у даному випадку позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Отже, суд вважає, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, в порушення вимог ч. 4ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, добровільно її не відчужила, тому слід припинити її право власності, шляхом конфіскації на користь держави.

Пунктом 7 частиною 2статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Частиною 2 ст. 412 ЦК України визначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Приписами абз. Б ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.(в) ч.1ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Тобто, діючим законодавством передбачено примусове припинення будь яких прав, в разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно ч.1, ч. 2ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може належати їй на праві власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4ст. 145 Земельного Кодексу України, позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Водночас, ч. 5 ст. 148-1 ЗК України встановлено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто, цією нормою передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду - не передбачена.

Також, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.148-1ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Разом з тим, ураховуючи, що право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку припинено у примусовому порядку та ділянка має перейти до земель державної власності, то будь-які правовідносини щодо неї, які виникли між ОСОБА_1 та іншими особами, у тому числі і правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та СГ «Промінь» на підставі договору оренди землі від 19.02.2020 року мають бути припинені шляхом припинення договору оренди землі.

На думку суду, задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює земельні правовідносини та право власності на землю, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, загальний розмір судового збору, який було сплачено Роздільнянською окружною прокуратурою при зверненні до суду становить 9850 грн., який підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко О.П. в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського господарства «Промінь», третя особа: Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою задовольнити.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий MDA 16.02.2016) на земельну ділянку із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, розташовану на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (РНОНМ 1992852751216), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави.

Припинити договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, укладений 19.02.2020 року між ОСОБА_1 та Селянським господарством «Промінь» (код ЄДРПОУ 19043673) зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 04.03.2020 року, номер запису про інше речове право: 35821784).

Припинити право Селянського господарства «Промінь» (код ЄДРПОУ 19043673) на користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5121685400:01:001:0445 площею 6,8573 га, розташовану на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (РНОНМ 1992852751216), шляхом скасування державної реєстрації права оренди (номер запису про інше речове право: 35821784 від 04.03.2020 року.

Стягнути, солідарно, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий MDA 16.02.2016) та Селянського господарства «Промінь» (код ЄДРПОУ 19043673), на користь Одеської обласної прокуратури (рах. UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, юридична та поштова адреса: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026) судовий збір в розмірі 9 850 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2024 року.

Суддя: