Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/1778/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ХарківСправа № 922/1778/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ:00100227) вул. Петлюри Симона, 25,м. Київ,01032 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" (місцезнаходження: 61036, місто Харків, вулиця Енергетична, будинок 6; код ЄДРПОУ: 33481323) про стягнення 2 976 057,74 грн. за участю представників:

позивача - Бондаренко О.О.(довіреність №24/11-1 від 24.11.2023,свідоцтво про право на заняття адвокатькою діяльністю серії ЗР "21/2526 від 17.03.2020);

відповідача - Філатов П.А. (ордер серії АХ №1192217 від 10.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1816 від 16.10.2012).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" - (відповідач) про стягнення суми авансового платежу у розмірі 2 485 830,00 грн., пені у розмірі 397 732,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 893,89 грн. та 3% річних у розмірі 32 601,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1778/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15 липня 2024 року о 13:00.

26.06.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№16572 від 26.06.2024), в якому останній зазначає наступне. По-перше, відповідач підтверджує, що між ним та позивачем було укладено договір 301-078361-20 від 16.10.2020, відповідно до якого кінцевий термін здачі робіт був до 31.12.2023. При цьому, як зазначає відповідач, за наслідком об`єктивно існуючих обставин, території виконання робіт та укладення додаткових угод, станом на 2023 рік сторонами були визнані невиконаними (але актуальними) роботи з землеустрою/ земельно-кадастрові роботи (відведення земельної ділянки, виготовлення необхідної землевпорядної документації, отримання вихідних даних).По-друге, відповідач стверджує, що у серпні 2023 року ним було зауважено, про неможливість завершення робіт у строк як з причин окупації територій, на яких вони мали проводитись, так і з підстав відсутності зв`язку з фактичним виконавцем (субпідрядником) ФОП Скопич О.В. (лист відповідача № 052/23 від 14.08.2023 року). При цьому, відповідач звертає увагу, що виконання землевпорядних робіт саме ФОП Скопичем О.В. було передбачене п. 8.11 договору № 01-078361-20 від 16.10.2020 року. По-третє, ТОВ "Арес-С" зазначає, що частково окупованими, а частково в межах активних бойових дій, опинилися ті території, на яких безпосередньо мали провадитись землевпорядні роботи, а тому виконання робіт до завершення існуючих обставин було (та залишається по даний час) неможливим. По-четверте, відповідачем було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин листом № 01/24 від 10.01.2024 з дотриманням строку встановленого п.16 договору №01-078361-20 від 16.10.2024. При цьому відповідач зазначає, що вказаний строк встановлено саме для повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а не для надання сертифікату ТПП, який виготовляється певний час за регламентом (згідно п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), може бути замовлений лише після настання обставин, а не завчасно). На підстаі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

28.06.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16845 від 28.06.2024), в якій останній не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву та зазначає таке. По- перше, як вказує позивач, Додатковою угодою №6 від 31.01.2023 було вилучено з Договору роботи, виконаня яких неможливе у зв`язку з військовою агресією рф проти України, залишились земельно-кадастрові роботи, термін виконання яких був подовжений до 31.12.2023. По -друге, позивач стверджує, що ним за умовами договору було здійснено авансовий платіж на користь відповідача у розмірі 2 485 830,00 грн. з ПДВ, на забезпечення якого АТ «Комерційний індустріальний банк» було видано банківські гарантії № G8529/20 від 27.10.2020 та №G8728/20 від 09.12.2020. По-третє, позивач зазначає, що Листом від 26.03.2024 N 01/18115 звернувся до Відповідача про повернення суми авансового платежу, проте авансовий платіж у розмірі 2 485 830,00 грн. з ПДВ не було повернуто, крім того, роботи із землеустрою та земельно кадастрові роботи визначені умовами Договору не виконані, відповідними актами не закриті. По-четверте, на думку позивача, відповідачем повідомлено НЕК «Укренерго» про неможливість додержання строку виконання земельних робіт (без доказів дії форс-мажору визначених п. 16.5 Договору) звернення до Торгово-промислової палати України лише 10.01.2024, тобто з порушенням умов Договору визначених пунктами 16.3, 16.5. На підстві вищевикладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив (вх.№16572 від 26.06.2024) та відповідь на відзив (вх.№16845 від 28.06.2024), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, в порядку п.3 ч.2 ст.177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 29.07.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати.

25.07.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№18735 від 25.07.2024). По-перше, відповідач зазначає, що про обставини непереборної сили ним було повідомлено позивача листом 021/22 від 28.02.2022. По-друге, відповідач стверджує, що позивачем проігноровано неодноразові звернення відповідача з пропозиціями щодо зупинення дії договору до завершення дії обставин непереборної сили (деокупації територій, припинення бойових дій), про що було зазначено в листах №052/23 від 14.08.2023 та №064/23 від 03.10.2023. По-третє, відповідач зазначає, що субпідрядник ФОП Скопіч О.В. виконав більшу частину землевпорядних робіт, що підтверджено листом №3 від 17.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх.№18735 від 25.07.2024), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати.

В судових засіданнях 09.09.2024 та 23.09.2024 з розгляду справи по суті судом оголошувалися перерви, в порядку ст. 216 ГПК України. Вказані ухвали постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 07.10.2024 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та зявах по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві та заявах по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.10.2020 між ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" як замовником та ТОВ «Арес-С» як підрядником укладений договір №01-078361-20 з додатковими угодами до нього, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконати за завданням Замовника (Додаток № 1 до Договору ) роботи з реконструкції ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецька області (далі - роботи), з передачею Замовнику результату робіт (закінчені роботи), а Замовник зобов`язується здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах Договору. (п.1.1 договору). Предмет закупівлі: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецька області» Інв. № 1116000 45454000-4 Реконструкція».

Відповідно до п.2.2 Договору Загальна ціна Договору розрахована відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 56 000 000,00 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ (20%) - 11 200 000,00 грн., всього 67 200 000,00 грн.з ПДВ, та складається з:

- Вартості робіт із землеустрою, земельно кадастрових робіт, яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до неї (Додаток № 2 до Договору) становить 4 143 050,00 грн. без ПДВ, крім того ПІДВ 20% - 828 610,00 грн., що разом становить 4 971 660,00 грн. з ПДВ. (пп.2.2.1);

- Вартості будівельних робіт, яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до н (Додаток № 2 до Договору) становить 46 545 982,93 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 9 309 196,59 грн., що разом становить 55 835 179,52 грн. з ПДВ.(пп.2.2.2);

- Вартості обладнання (устаткування), яка відповідно до Договірної ціни та локальних кошторисів до неї (Додаток № 2 до Договору) становить 4 176 389,16 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 835 277,83 грн., що разом становить 5 011 666,99 грн з ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату на наступних умовах:

аванс не більше 50% від загальної вартості робіт та не більше 20% від вартості устаткуваннчя протягом 25 банківських днів з дати отримання від підрядника рахунку-фактури. Подальша оплата здійснюється Замовником за умови прийняття Замовником робіт/устаткування на всю суму авансового платежу. Замовник здійснює оплату протягом 25 банківських днів з дати підписання Сторонами двох примірників відповідних актів, зокрема:

-актів приймання-передачі виконаних робіт із землеустрою;

-актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в);

-довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3);

-актів приймання-передачі змонтованого устаткування, та за наданим Підрядником (після підписання Замовником зазначених актів) Рахунком-фактурою.

Згідно п.3.6 Договору у разі порушення договірних зобов`язань з вини Підрядника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними Актами, підлягають поверненню Замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня огримання відповідної вимоги Замовника з урахуванням індексу інфляції та процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування зобов`язання за Договором на дату отримання вимоги Замовника чи ні. авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок дрядника незалежно від того, припинені зобов`язання за Договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Відповідно до п. 3.7 замовник здійснює попередню оплату (аванс) за умови надання підрядником забезпечення авансового платему у формі безвідкличної та безумовної банківської гарантії на суму авансового платежу.

Під безумовною гарантією Сторони розуміють банківську гарантію, за якою Гарант у разі порушення Принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Пунктом 3.7.2 Договору передбачено, що у разі ненадання Замовнику забезпечення на авансовий платіж на момент отримання Замовником рахунку-фактури підрядника, важається, що Підрядник відмовився від порядку розрахунків на умовах авансового платежу. У такому разі відповідні положення цього Договору щодо сплати авансу не застосовуються до взаємовідносин між Сторонами, а розрахунки за Договором здійснюються на умовах післяоплати.

Крім того, п.3.7.3 Договору встановлено, що Забезпечення на авансовий платіж не повертається Підряднику у разі порушення підрядником зобов`язань за Договором, зокрема:

-невиконання Підрядником зобов`язань на суму авансового платежу;

-неповернення Підрядником авансового платежу у випадках, передбачених Договором.

У п .4.1.1 Договори сторони погодили, що обов`язком підрядника є, зокрема, виконання робіт відповідно до вимог Замовника, а також чинних на території України актів, норм, правил у встановлені Договором строки.

Крім того, відповідно до п.4.1.9 договору обов`язком підрядника є передати Замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, закінчені роботи (результат робіт).

Згідно пп.1 п.8.11 Договору станом на дату укладення Договору визначено залучення субпідрядників, зокрема, для виконання робіт із землеустрою - ФОП Скопіча Олексія Васильовича.

Розділом 12 Договору передбачено відповідальність сторін. Так, в пункті 12.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язань (виконания робіт, поставки устаткування/матеріальних ресурсів гощо), Підрядник сплачує Замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості зобов`язань, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочения, а за прострочення понад тридцять днів Підрядник повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Згідно п.12.5 Договору у разі невиконання договірних зобов`язань з вини Підрядника всі авансові платежі підлягають поверненню Замовнику (протягом трьох банківських з дня отримання відповідної вимоги Замовника) з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня його зарахування на рахунок Підрядника.

Згідно п.12.11 Договору для вимог про стягнення з Підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

Роздідом 16 Договору (Форc-Мажор) передбачено наступне.

Відповідно до п.16.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажору.

Форс-мажор означає надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія / рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею Сторін та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань Сторонами (п.16.2 Договору).

Згідно п. 16.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Пунктом 16.4 Договору встановлено, що неповідомлення обо несвосчасно повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Положеннями пункту 16.5 Договору передбачено,що доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгова промисловою палатою України / регіональними торгово-промисловими палатами, іншим компетентним органом / установою, який має право видавати такі документи.

При цьому, у п.16.6. Договору закріплено, що у разі дії обставин форс-мажору понад 30 календарних днів, кожна із Сторін вправі в установленому порядку розірвати договір.

Відповідно до п.18.2.1 Договору зміни до істотних умов договору можуть вноситись,зокрема, у разі продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робі, начання таке разі виникнення документально підтверджених обя товару, обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затриних фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Пунктами 18.10.-18.11 Договору передбачено, що Сторони домовились, що надсилання повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі. Сторона, на адресу якої відправлено повідомлення про розірвання Договору, вважається повідомленою про розірвання Договору після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення іншою Стороною. У разі розірвання Договору Підрядник повинен протягом 3 днів з дати розірваня Договору повернути Замовнику невикористаний ним аванс.

Відповідно до п.19.4 Договору банківська гарантія на забезпечення виконання договору надається замовнику не пізніше дати укладання догвоору.

Договір скріплено печатками та підписано уповноваженими представниками сторін.

Крім того, як вбачаєтья з матеріалів справи, сторонами до договору укладались додаткові угоди, а саме Додаткова угода №1 від 29.12.2020 (Т.1, а.с.91), Додаткова угода №2 від 14.06.2021 (Т.1, а.с.96), Додаткова угода №3 від 13.08.2021 (Т.1, а.с.133), Додаткова угода №4 від 24.12.2021 (Т.1, а.с.97), Додаткова угода №5 від 28.03.2022 (т.1,а.с.179), Додаткова угода №6 від 31.01.2023 (Т.1,а.с.98).

Листом №02/23 від 11.01.2023 ТОВ «АРЕС-С» звернулось до НЕК «Укренерго» щодо розгляду можливості зменшення обсягів робіт по фарбуванню, а оформлення документів на встановлення земельних сервітутів залишити без змін (Т.1,а.с.194).

Враховуючи лист Відповідача від 11.01.2023 №02/23, Позивач листом від 23.01.2023 №01/4349 повідомив ТОВ «АРЕС-С» щодо необхідності направлення йому проекту Додаткової угоди з новою договірною ціною (Т.1,а.с.199).

Листом від 24.01.2023 №08/23 ТОВ «АРЕС-С» було повідомлено Позивача про продовження терміну виконання робіт із землеустрою, земельно кадастрових робіт до 31.12.2023 (Т.1,а.с.197).

При цьому, Додатковою угодою №6 від 31.01.2023 до Договору у зв`язку із зменшенням обсягів роботи, сторони погодили внести зміни до Договору, а саме: викласти Додаток №2 до Договору «Договірна ціна та локальні кошториси до неї» в новій редакції. Додатковою угодою №6 від 31.01.2023 було вилучено з Договору роботи, виконання яких неможливе у зв`язку з військовою агресією рф проти України, залишились лише земельно-кадастрові роботи, термін виконання яких подовжений до 31.12.2023, а термін дії Договору - до 31.01.2024

Листом від 27.09.2023 №01/48457 НЕК «Укренерго» було повідомлено ТОВ «АРЕС-С», що неможливість виконання зобов`язань субпідрядником не є підставою для внесення змін до Договору та невиконання зобов`язань сторонами у строк визначений умовами Договору, натомість запропоновано Відповідачу надати оригінал документу виданого Торгово-промисловою палатою України/регіональними промисловими палатами, іншим компетентним органом/установою, який має право видавати такі документи.(Т.1,а.с.196).

На лист Підрядника від 03.10.2023 №064/23 (Т.1, а.с.197) з пропозицією призупинення Договору була надана відповідь, що НЕК «Укренерго» не погоджується на дану пропозицію та може розглянути можливість подовження термінів виконання робіт та дії Договору у разі надання Підрядником підтверджуючих документів щодо неможливості вчасного виконання зобов`язань.

Листом Підрядника від 10.01.2024 №01/24, повідомлено НЕК «Укренерго» про неможливість додержання строку виконання земельних робіт, без підтверджуючих документів на це документів визначених п. 16.5. Договору (Т.1., а.с.198).

При цьому, НЕК «Укренерго» здійснено за умовами Договору авансовий платіж на користь ТОВ «АРЕС-С» у розмірі 2 485 830,00 грн. з ПДВ, на забезпечення якого АТ «Комерційний індустріальний банк» було видано банківські гарантії від 27.10.2020 №G8529/20 та від 09.12.2020 №G8728/20.

На забезпечення авансового платежу АТ «Комерційний індустріальний банк» було видано банківську гарантію № G8529/20 від 27.10.2020 на суму 15 960 460,28 грн. (Т.1, а.с.190). При цьому, відповідно до зміни №4 від 06.03.2023 до банківської гарантії № G8529/20 від 27.10.2020, станом на 06.03.2023 сума гарантії становить 994 332,00 грн.(Т.1, а.с.191 зворотня сторона).

Так, відповідно до гарантії виконання зобов`язань №G8728/20 від 09.12.2020 Акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" прийнято на себе зобов`язання заплатити Бенефіціару (ПрАТ НЕК Укренерго") грошову суму у розмірі 1 491 498,00 грн. протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара, що містить твердження про те, що Принципал (ТОВ "Арес-С") не виконав або неналежно виконав зобов`язання на суму авансового платежу або не виконав вимоги Бенефіціара щодо поверненнямавансового платежу у випадках та на умовах, передбачених Договором, гарнатія набирає чинності 09.12.2020 та діє до 10.02.2022 (Т.1, а.с.192).

Відповідно до зміни №2 до Банківської гарантії №G8728/20 (Т.1.,а.с.193) термін дії гарантії було продовжено до 10.02.2024.

Листом від 26.03.2024 301/18115 Позивач звернувся до Відповідача про повернення суми авансового платежу (Т.1, а.с.200 зворотня сторона).

Проте, як зазначає позивач, станом на 25.04.2024 ТОВ «АРЕС-С» роботи із землеустрою, земельно кадастрові роботи визначені умовами Договору не виконані, відповідними актами не закриті, авансовий платіж у розмірі 2 485 830,00 грн. з ПДВ не повернуто.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення авансового платежу, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 397 732,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 59 893,89 грн. та 3% річних у розмірі 32 601,05 грн.

Обставини щодо стягнення авансового платежу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ПрАТ "НЕК "Укренерго" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зістаттею 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК Українитастатті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на характер робіт, які відповідач, як підрядник, зобов`язався виконати за умовами укладеного між сторонами договору будівельного підряду №01-078361-20 від 16.10.2020, а саме: реконструкція ПЛ 500 кВ Донська-Донбаська, Луганська та Донецька області , які є будівельними, зазначений договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (абз.1 ст.879 ЦК).

Пункт 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, (у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору, далі - Порядок) розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об`єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до абз.2 п.19 Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Згідно зі ст.318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню. Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Сторонами у Договорі у редакції додаткової угоди №6 від 31.01.2023 визначені обсяги робіт, передбачені до виконання в окремі періоди, ціна таких робіт та кінцевий термін виконання таких робіт (до 31.12.2023 (включно)). Строк дії договору - до 31.01.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відтак, підрядник (ТОВ "Арес-С") з урахуванням договору у редакції додаткової угоди №6 від 31.01.2023 та визначенням ним сум фінансування, повинен був виконати відповідні роботи у строк до 31.12.2023 року.

Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Умовами п.3.3 Договору передбачено, що замовник здійснює оплату на наступних умовах: аванас не більше 50% від загальної вартості робіт та не більше 20% від вартості устаткування протягом 25 банківських днів з дати отримання від підрядника рахунку-фактури.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що замовник здійснює попередню оплату (аванс) за умови надання підрядником забезпечення авансового платежу у формі безвідкличної та безумовної банківської гарантії на суму авансового платежу.

На виконання цих пунктів договору позивач перерахував відповідачеві аванс у сумі 2 485 830,00 грн., що визнається сторонами.

Як зазналося судом вище, на забезпечення авансового платежу АТ «Комерційний індустріальний банк» було видано банківську гарантію № G8529/20 від 27.10.2020 на суму 15 960 460,28 грн. (Т.1, а.с.190).

При цьому, відповідно до зміни №4 від 06.03.2023 до банківської гарантії № G8529/20 від 27.10.2020, станом на 06.03.2023 сума гарантії становить 994 332,00 грн.(Т.1, а.с.191 зворотня сторона).

Крім того, на забезпечення авансового платежу АТ «Комерційний індустріальний банк» було видано банківську гарантію №G8728/20 від 09.12.2020 на суму 1 491 498,00 грн.(Т.1,а.с.192)

Отже, загальна сума авансового платежу становить 2 485 830,00 грн. (994 332,00 грн.+1 491 498,00 грн.).

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано сертифікат Харківсткої торгово-промислової палати №6300-24-0573 від 21.03.2024 (Т.2, а.с.10.), з якого вбачається, що відповідачем при зверненні до Харківсткої торгово-промислової палати було надано копії платіжних інструкцій №215 від 24.11.2020, №493 від 15.03.2021 щодо здійснення авансових платежів за Договором виконання робіт із землеустрою №11/11-2020 від 11.11.2020.

Крім того, під час розгляду справи №922/1778/24 в Господарському суді Харківської області сторонами не заперечувався факт перерахування позивачем відповідачу авансового платежу у сумі 2 485 830,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та положення договору суд приходить до висновку про те, що перерахування позивачем відповідачу авансового платежу у сумі 2 485 830,00 грн. доведено сторонами та підтверджено належними доказами.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що доказів протилежного відповідачем суду відповідно до приписів ст.ст.74, 77 ГПК України не надано.

Наведена правова позиція щодо належності доказів, які б підтверджували факт використання попередньої оплати за договором підряду, у подібних правовідносинах була викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/13832/17, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 22.01.2019 у справі №922/1119/18.

Частиною 1 ст.509 ЦК передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст.530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.622 ЦК у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст.612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

У ст.631 ЦК зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.3 ст.651 ЦК у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст.653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 ЦК. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст.849 ЦК, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч.3) або передбачене ч.4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони передбачили, що спірний Договір діє до 31.01.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань.

Крім того, відповідно до умов договору (в редакціїї додаткової угоди №6) підрядник повинен виконати роботи до 31.12.2023 (включно).

Відповідно до п .4.1.1 Договору сторони погодили, що обов`язком підрядника є, зокрема, виконання робіт відповідно до вимог Замовника, а також чинних на території України актів, норм, правил у встановлені Договором строки.

Крім того, згідно п.4.1.9 договору обов`язком підрядника є передати Замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, закінчені роботи (результат робіт).

Пунктами 10.9-10.10 Договору передбачено, що якщо протягом періоду, визначеного в документі (акті) про недоліки, недоліки Підрядником не усуваються, Замовник (Уповноважений представник Замовника) вправі відмовитися від прийняття робіт (етапів робіт, закінчених робіт) та їх оплати, розірвати договір в односторонньому порядку, вправі вимагати від Підрядника повернення сплачених грошових сум (авансу, подальшої оплати), сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків, або вчинити інші дії згідно з чинним законодавством України, зокрема прийняти будівельні роботи в тій частині, до яких відсутні зауваження (п.10.9 Договору).

На етапі прийняття закінчених робіт, підписання документів про закінчення робіт (передача результату робіт) Сторони діють згідно з умовами пунктів 10.5-10.9. Договору (п.10.10. Договору).

Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, зазначила: "Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору 31.01.2024, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов`язок підрядника повернути невикористану суму авансу, обов`язок замовника оплатити виконані роботи).

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.

ТОВ "Арес-С" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, а тому відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору.

Згідно п.3.6 Договору у разі порушення договірних зобов`язань з вини Підрядника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними Актами, підлягають поверненню Замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня огримання відповідної вимоги Замовника з урахуванням індексу інфляції та процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування зобов`язання за Договором на дату отримання вимоги Замовника чи ні. авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок дрядника незалежно від того, припинені зобов`язання за Договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Відповідно до п.12.5 Договору у разі невиконання договірних зобов`язань з вини Підрядника всі авансові платежі підлягають поверненню Замовнику (протягом трьох банківських з дня отримання відповідної вимоги Замовника) з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня його зарахування на рахунок Підрядника.

Тобто Договір передбачає обов`язок повернення авансу протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги Замовника. При цьому, враховуючи, що сторони укладали Договір відповідно до вимог законодавства про закупівлі, така вимога щодо повернення авансу є імперативною, від якої сторони не могли відступити.

Так, ПрАТ "НЕК"Укренерго" листом №01/18115 від 26.03.2024 (Т.1, а.с.200, зворотня сторона), повідомило ТОВ "Арес-С" що термін дії Договору закінчився 31.01.2024, а наданий за умовами Договору авансовий платіж на суму 2 485 830,00 грн. з ПДВ не закритий відповідними актами виконаних робіт. У зв`язку з вищезазначеним, позивач просив відповідача у найкоротший термін повернути суму авансового платежу у розмірі 2 485 830,00 грн. на рахунок ПрАТ "НЕК"Укренерго".

СУдом всановлено, що авансовий платіж відповідачем повернуто не було, дана обставина визнається відповідачем.

Суд зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відтак, з наведеного вище, суд дійшов висновку, що у ТОВ "Арес-С" виник обов`язок щодо повернення авансового платежу у сумі 2 485 830,00 грн., отриманого від ПрАТ "НЕК Укренерго" за Договором, оскільки роботи, на виконання яких було перераховано авансовий платіж у спірній сумі, відповідачем у строки, визначені умовами договору, не виконані.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві, пред`явлено також до стягнення з відповідача пеню у розмірі 397 732,80 грн., суму 3% річних у розмірі 32 601,05 грн.та інфляційні втрати у розмірі 59 893,89 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до п.3.6. Договору у разі порушення договірних зобов`язань з вини Підрядника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними Актами, підлягають поверненню Замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня огримання відповідної вимоги Замовника з урахуванням індексу інфляції та процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок підрядника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Отже, зобов`язання відповідача щодо повернення авансового платежу виникають протягом 3 (трьох) банківських днів з дня огримання відповідної вимоги Замовника.

Як зазначалося судом вище, ПрАТ "НЕК Укренерго" листом №01/18115 від 26.03.2024 (Т.1, а.с.200, зворотня сторона), повідомило ТОВ "Арес-С" що термін дії Договору закінчився 31.01.2024, а наданий за умовами Договору авансовий платіж на суму 2 485 830,00 грн. з ПДВ не закритий відповідними актами виконаних робіт, у зв`язку з вищезазначеним, позивач просив відповідача у найкоротший термін повернути суму авансового платежу у розмірі 2 485 830,00 грн. на рахунок ПрАТ "НЕК"Укренерго".

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання листа-вимоги №01/18115 від 26.03.2024 відповідачу, а також невідома дата отримання такого листа відповідачем.

При цьому, суд наголошує, що позивачем не заперечується сам факт надсилання такого листа відповідачу, а відповідачем не заперечується, а навпаки підтверджується факт отримання такого листа, що неодноразово підтверджувалось представниками сторін в судових засіданнях з розгляду справи №922/1778/24 під відеофіксацію протоколу судового засідання.

У той же час, наявний в матеріалах справи лист-вимога вх.№01/18115 містить лише дату його складання - 26.03.2024, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження ні дати його відправлення на адресу відповідача, ні дати отримання відповідачем такого листа, а тому встановити коли саме відповідач отримав вказаний лист не вбачається можливим.

До того ж ,суд вчергове звертає увагу, що докази надіслання такого листа, як і докази його отримання сторонами до матеріалів справи не надані.

При цьому доказів протилежного відповідачем суду відповідно до приписів ст.ст.74, 77 ГПК України не надано.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що матеріали справи не містять встановленого періоду (три дні з дня отримання відповідної вимоги) зі спливом якого настає прострочення виконання зобов`язання щодо повернення авансового платежу, відтак здійснення перевірки розрахунків заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не вбачається можливим.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 397 732,80 грн., суму 3% річних у розмірі 32 601,05 грн.та інфляційних втрат у розмірі 59 893,89 грн.

Крім того, відповідно до п.16.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажору.

Форс-мажор означає надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія / рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею Сторін та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань Сторонами (п.16.2 Договору).

Згідно п. 16.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Пунктом 16.4 Договору встановлено, що неповідомлення обо несвосчасно повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Положеннями пункту 16.5 Договору передбачено, що доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгова промисловою палатою України / регіональними торгово-промисловими палатами, іншим компетентним органом / установою, який має право видавати такі документи.

При цьому, у п.16.6. Договору закріплено,що у разі дії обставин форс-мажору понад 30 календарних днів, кожна із Сторін вправі в установленому порядку розірвати договір.

Як зазначалося судом раніше, відповідачем надано сертифікат Харківської торгово-промислової палати №6300-24-0573 від 21.03.2024 про форс-мажорні обсатвини.(Т.2, а.с.10), зі смісту якого вбачається , що у ТОВ "Арес-С" з 24.02.2022 по 31.01.2024 були наявні форс-мажорні обставини, які унеможливливили виконання в зазначений термін зобов`язань за Договором.

Заперечуючи проти посилання відповідача на форс-мажорні обставини, позивач, вказує на п.16.4 Договору та зазначає, що неповідомлення або несвосчасно повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Оскільки, як зазначає позивач, сертифікат Харківської торгово-промислової палати №6300-24-0573 від 21.03.2024 про форс-мажорні обставини отримано 21.03.2024, тобто після заквінчення терміну дії Договору, а також після кінчевого терміну на виконання робіт, визначеного умовами Договору.

Суд вважає за необхідне звернутися до аналізу права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 11.08.2024.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Згідно п. 16.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Пунктом 16.4 Договору встановлено, що неповідомлення або несвосчасно повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №01/24 від 10.01.2024 відповідач повідомив позивача в порядку пп.16.1-16.3 Договору про неможливість виконати зобов`язання за договором унаслідок дії форс-мажору.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Отже, оскільки кінцевим терміном виконання відповідачем зобов`язань за договором було 31.12.2023 (включно), а відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини листом від 10.01.2024, суд дійшов висновку, що в контексті п.16.3 Договору відповідач вчасно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а саме протягом 10 (десяти) календарних днів. Крім того матеріали справи містять інше листування відповідача з позивачем з приводу неможливості дотримання строків виконання роьбіт у зв`язку з перебуванням територій, на яких слід провести вказані роботи у окупації чи проведення активних бойових дій.

Доводи позивача в частині заперечень щодо своєчасного повідомлення відповідачем про форс- мажорні обставини та несвоєчасного надання відповідачем сертифікату ХТПП №6300-24-0573 від 21.03.2024 спростовуються викладеним вище.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність у відповідача форс-мажорних обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`звнь і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення суми авансового платежу у розмірі 2485 830,00 грн. підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 397 732,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 893,89 грн. та 3% річних у розмірі 32 301,05 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Приватним Акціонерним Товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес-С" пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес-С" (місцезнаходження: 61036, місто Харків, вулиця Енергетична, будинок 6; код ЄДРПОУ: 33481323) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ:00100227) суму авансового платежу у розмірі 2 485 830,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 37287,45 грн.

В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 397732,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 893,89 грн., 3% річних у розмірі 32 601,05 грн.- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" жовтня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1778/24