Рішення

від 08.10.2024 по справі 922/1863/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024м. ХарківСправа № 922/1863/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОММЕРС ТРЕЙД» (01103, Україна, місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора, будинок, 10/10, офіс, 61, ідентифікаційний код особи 45291484) до ФОП Корягіна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів за участю представників:

позивача Южда С.М.

відповідача Шматков Д.С., Корягін О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КОММЕРС ТРЕЙД» з позовом до ФОП Корягіна Олександра Володимировича та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОММЕРС ТРЕЙД» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, будинок 10/10, офіс 61, код ЄДРПОУ 45291484) 512 198 (п`ятсот дванадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів за платіжними інструкціями № 1528 від 01.09.2023, № 626 від 27.07.2023, № 896 від 02.10.2023.

Ухвалою суду від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 17.06.2024 о 09:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Засідання відкладалося по 19.08.2024.

12.06.2024 за вх. 15257 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.06.2024 за вх. 15580 позивачем було подано відповідь на відзив.

26.06.2024 за вх. 16566 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.08.2024 за вх. 20735 відповідачем було подано письмові пояснення по справі.

Надані учасниками спору заяви по суті справи та пояснення було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 19.08.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2024 р. о 10:45. Засідання відкладалося з 09.09.2024 по 08.10.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні відповідач та його представник висловили заперечення проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

22 січня 2024 року між ТОВ «КОММЕРС ТРЕЙД» (Новий кредитор, Позивач) та ТОВ «ІККІ» (Первісний кредитор) було укладено Договір № 9 про відступлення права вимоги, відповідно до п.п 1.1. якого «Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , «Боржник») безпідставно отриманих грошових коштів, перерахованих на користь останнього ТОВ «ІККІ» на підставі Платіжних інструкцій № 626 від 27.07.2023 року та № 896 від 02.10.2023 року в розмірі 366 003 (триста шістдесят шість тисяч три) грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 1.3 Договору Права вимоги Первісного кредитора до боржника підтверджуються наступними документами, які передані Новому кредитору в день підписання Договору: платіжна інструкція № 626 від 27.07.2023 року; платіжна інструкція № 896 від 02.10.2023 року.

30 січня 2024 року між ТОВ «КОММЕРС ТРЕЙД» (Новий кредитор) та ТОВ «Є-КОММЕРС» (Первісний кредитор) було укладено Договір № 10 про відступлення права вимоги, відповідно до п.п 1.1. якого «Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , «Боржник») безпідставно отриманих грошових коштів, перерахованих на користь останнього ТОВ «Є-КОММЕРС» на підставі Платіжної інструкції № 1528 від 01.09.2023 року в розмірі 146 195 (сто сорок шість тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. (надалі «Основне зобов`язання»).» Відповідно до п.п. 1.3 Договору Права вимоги Первісного кредитора до боржника підтверджуються наступними документами, які передані Новому кредитору в день підписання Договору: платіжна інструкція № 1528 від 01.09.2023 року

Позивач стверджував, що на підставі вказаних вище документів набув права вимоги до Відповідача на загальну суму 512 098,00 грн.

24 травня 2024 року Позивачем надіслано на адресу Відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги з вказаними вище документами з вимогою сплатити на користь Позивача (Нового кредитора) безпідставно отриману суму коштів в розмірі 512 098,00 грн.

Позивач наголошував, що між Первісним кредитором та Відповідачем не існувало жодних правовідносин (домовленостей) щодо надання послуг та їх оплати Первісним кредитором. Так само, між Первісним кредитором та Відповідачем не укладалися договори, не існувало комерційних відносин, та останнім не надавалися вказані в платіжних інструкціях рахунки, що підтверджується відсутністю підписаних Первісним кредитором та Відповідачем договорів. Отже, на думку позивача, платежі було здійснено на користь Відповідача помилково, а Відповідач набув грошові кошти та зберіг їх у себе за рахунок Первісного кредитора без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що у Відповідача відсутні правові підстави для отримання та збереження у себе безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 512 198,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 626 від 27.07.2023 року на суму 236 506,00 грн., № 896 від 02.10.2023 року на суму 129 497,00 грн. та № 1528 від 01.09.2023 року на суму 146 195,00 грн, та просить суд стягнути ці кошти як безпідставно отримані.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що ним тривалий час надавались послуги з налаштування SEO оптимізації сайтів підприємствам групи Smart Group, до яких належать в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю ІККІ та Товариство з обмеженою відповідальністю Є-Коммерс. Послуги з налаштування SEO-оптимізації надавались щодо веб-сайтів замовника. Відповідачем було виставлено рахунки на сплату послуг Товариству з обмеженою відповідальністю ІККІ та Товариству з обмеженою відповідальністю «Є-Коммерс» за № № 1, 2, 3 датовані відповідно 18.07.2023 року, 30.08.2023 року, 01.10.2023 року. В зазначених рахунках в графі Товар вказано Комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту та зазначено відповідний період надання Відповідачем послуг. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю Іккі було сплачено рахунок № 1 від 18.07.2023 року згідно Платіжної інструкції № 626 від 27.07.2023 року на суму 236506,00 за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за липень-серпень 2023 р. та рахунок № 3 від 01.10.2023 року згідно Платіжної інструкції № 896 від 02.10.2023 року на суму 129497,00 за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за жовтень 2023 р., а Товариством з обмеженою відповідальністю Є-Коммерс було сплачено рахунок № 2 від 30.08.2023 року згідно Платіжної інструкції № 1528 від 01.09.2023 року на суму 146 195,00 грн. за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за вересень 2023 р.

До відзиву на позовну заяву відповідачем було додано копії рахунків № 1 від 18.07.2023 року, № 3 від 01.10.2023 року, № 2 від 30.08.2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Так, згідно з частинами першою-третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна боржником;

2) набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи -кредитора;

3) для набуття або збереження боржником майна кредитора відсутні жодні правові підстави - договір, інший правочин, закон, адміністративний акт або інші з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

При цьому у відповідності до ст.1212 ЦК України третя з названих умов (відсутність правових підстав набуття майна) є спеціальною ознакою саме кондиційних правовідносин і є необхідною умовою для застосування наслідків безпідставного збагачення, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. За таких обставин договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

В той же час, із наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІККІ» (Первісний кредитор) було здійснено оплату на суму 236506 грн згідно з платіжною інструкцією з платіжною інструкцією № 626 від 27.07.2023 року з призначенням платежу: «Оплата за послуги зг рах № 1 вiд 18 липня 2023 Без ПДВ.», а також оплату на суму 129497 грн згідно платіжної інструкції № 896 від 02.10.2023 року з призначенням платежу: «оплата за послуги зг рах № 3 вiд 1 жовтня 2023 р. Без ПДВ.». ТОВ «Є-КОММЕРС» було здійснено оплату на суму 146195 грн згідно платіжної інструкції № 1528 від 01.09.2023 року з призначенням платежу: «Оплата за послуги зг рах № 2 вiд 30 серпня 2023 р. Без ПДВ.».

Копії рахунків № 1 від 18.07.2023 року, № 3 від 01.10.2023 року, № 2 від 30.08.2023 року, на які здійснено посилання в наданих позивачем платіжних інструкціях, наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що набуття перерахованих грошових коштів відбулося на підставі рахунків, на які здійснено посилання в платіжних інструкціях самим платником, що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 ЦК України.

Суд вважає помилковим твердження позивача як на підставу позову на те, що між ТОВ «ІККІ» і ТОВ «Є-КОММЕРС» та відповідачем не існувало жодних договірних відносин, оскільки жодних договорів в письмовому вигляді укладено не було, з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Факт перерахування коштів відповідачу з призначенням платежу на підставі рахунків (та з посиланням на них) свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Щодо посилань позивача на помилковість перерахування грошових коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 37 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що вони містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, зокрема, ПІБ отримувача, код отримувача, рахунок отримувача. Малоймовірним є помилкове перерахування коштів без отримання від іншої особи усіх необхідних її реквізиті, а отже позивач був належним чином обізнаним про те, якій особі перераховуються такі грошові кошти та на якій підставі. Цим же спростовуються і твердження позивача щодо не отримання рахунків від відповідача, оскільки посилання на ці рахунки здійснено самим платником у наявних платіжних інструкціях.

У пункті 41 вказаної інструкції зазначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику і за внесені дані відповідає також саме платник. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17 та від 13.02.2020 року № 910/4557/18.

Враховуючи встановлені обставини, твердження позивача про помилковість перерахування грошових коштів саме відповідачу у зв`язку з відсутністю будь-яких правовідносин між сторонами є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд враховує, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 та від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22).

В даному випадку, ТОВ «ІККІ» і ТОВ «Є-КОММЕРС» (як первісні кредитори за визначенням позивача) добровільно сплачували відповідачу кошти, знаючи, що між ним та відповідачем (як стверджує позивач) відсутнє будь-яке зобов`язання, а тому поведінка позивача (первісних кредиторів) є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому у випадку з ТОВ «ІККІ» кошти перераховувалися протягом певного часу (з 27.07.2023 по 02.10.2023), а не одномоментно, різними платіжними інструкціями, з різними сумами та призначенням платежів, але із зазначенням єдиних реквізитів отримувача. У призначеннях платежу позивач зазначав, що оплата здійснюється на підставі рахунків, при цьому обґрунтованих пояснень посилання на неіснуючі рахунки або на існування інших рахунків, позивачем не було надано. Також, до 24.05.2024, тобто протягом більш як семи місяців з часу здійснених платежів, у позивача (первісних кредиторів) не було претензій до відповідача з приводу підстав отримання коштів.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, оскільки первісні кредитори перерахували кошти на підставі рахунків № 1 від 18.07.2023 року, № 3 від 01.10.2023 року, № 2 від 30.08.2023 року, приймаючи до уваги те, що не укладення письмового договору не свідчить про відсутність правової підстави для набуття коштів, адже правочин може бути вчинений і без укладання угоди у формі окремого документа, тобто спрощений спосіб, у зв`язку з чим застосування норми ст. 1212 ГПК України щодо повернення безпідставно отриманих коштів є необґрунтованим та безпідставним, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 512198,00 грн, як безпідставно отриманих - задоволенню не підлягають.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОММЕРС ТРЕЙД» про стягнення безпідставно отриманих коштів з ФОП Корягіна Олександра Володимировича.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "17" жовтня 2024 р.

СуддяЛ.С. Лаврова