Постанова

від 11.12.2024 по справі 922/1863/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1863/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

представників сторін:

позивача Южда С.М. на підставі довіреності від 01.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6096 від 26.04.2018,

відповідача Корягін О.В. (особисто); Шматков Д.С. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1263196 від 05.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2444 від 30.10.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" (вх.№2573Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., дата складання повного тексту рішення - 17.10.2024, у справі №922/1863/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича, м. Харків,

про стягнення безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" з позовом до ФОП Корягіна Олександра Володимировича, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича на свою користь 512 198, 00грн безпідставно отриманих коштів за платіжними інструкціями №1528 від 01.09.2023, №626 від 27.07.2023, №896 від 02.10.2023.

Позивач посилається на те, що між первісними кредиторами та відповідачем не існувало правовідносин (домовленостей) щодо надання послуг та їх оплати первісними кредиторами; не укладалися договори, не існувало комерційних відносин, та останнім не надавалися вказані в платіжних інструкціях рахунки, що підтверджується відсутністю підписаних первісними кредиторами та відповідачем договорів.

Отже, на думку позивача, платежі первісними кредиторами було здійснено на користь відповідача помилково, а відповідач набув грошові кошти та зберіг їх у себе за рахунок первісних кредиторів без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у позові відмовлено з тих підстав, що набуття перерахованих грошових коштів відбулося на підставі рахунків, на які здійснено посилання в платіжних інструкціях самим платником, що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, що між первісними кредиторами та відповідачем не існувало договірних відносин, з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу; факт перерахування коштів відповідачу з призначенням платежу на підставі рахунків (та з посиланням на них) свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази існування документів, в яких зафіксовано між позивачем та відповідачем змісту договору.

Апелянт посилається на те, що призначення платежу в платіжних інструкціях заповнено помилково; за умови відсутності в матеріалах справи доказів отримання позивачем від відповідача рахунків, неможливо стверджувати, що призначення платежу в платіжних інструкціях заповнено позивачем саме з вказаних рахунків.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/1863/24; встановлено відповідачу строк до 18.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 18.11.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "05" грудня 2024 р. о 10:30год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" - адвоката Южди С.М. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "05" грудня 2024 о 10:30 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" - адвокатом Юждою С.М.

07.11.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що сторони мали між собою договірні відносини щодо надання відповідачем послуг з налаштування SEO-оптимізації сайтів групи Smart Group, до яких належать в тому числі первісні кредитори.

Як зазначає відповідач, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень.

Як стверджує позивач, неможливо оплатити три рази рахунки на різні суми в різні дати від різних суб`єктів господарської діяльності з різних банківських рахунків на користь відповідача, при цьому, вірно зазначити всі реквізити відповідача, зазначити призначення платежу, підтвердити оплату після перевірки сформованої платіжної інструкції (технічно банк завжди перед оплатою надає можливість ще раз перевірити введені дані та вимагає обов`язково їх підтвердити). Відтак, вважає, що треба критично ставитись до доводів позивача про помилковість оплати.

З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 08.10.2024 - без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "05" грудня 2024 о 10:30 годині, провести в режимі відеоконференції з відповідачем.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2024, яке відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги.

Відповідач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечують.

Після заслуховування представників сторін протокольно оголошено про перерву у судовому засіданні до 15:30год. 11.12.2024, що відбудеться у режимі відеоконференції з представниками сторін.

10.12.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, посилається, що у справах №922/1849/24 та №922/1864/24 Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виставлення на оплату рахунку само по собі не може ототожнюватися з укладанням договору.

11.12.2024 від відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 08.10.2024 без змін.

Після перерви о 15:42год. 11.12.2024 судове засідання продовжено; представник апелянта просить апеляційну скаргу задовольнити; відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні скарги.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, відповідач та представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні відповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 22 січня 2024 року між ТОВ "КОММЕРС ТРЕЙД" (Новий кредитор) та ТОВ "ІККІ" (Первісний кредитор) був укладений договір №9 про відступлення права вимоги, відповідно до підпункту 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича (Боржник) безпідставно отриманих грошових коштів, перерахованих на користь останнього ТОВ "ІККІ" на підставі платіжних інструкцій №626 від 27.07.2023 року та №896 від 02.10.2023 року в розмірі 366 003, 00грн.

Відповідно до підпункту 1.3 договору, права вимоги Первісного кредитора до боржника підтверджуються наступними документами, які передані Новому кредитору в день підписання договору: платіжна інструкція №626 від 27.07.2023 року, платіжна інструкція №896 від 02.10.2023 року.

30 січня 2024 року між ТОВ "КОММЕРС ТРЕЙД" (Новий кредитор) та ТОВ "Є-КОММЕРС" (Первісний кредитор) був укладений договір №10 про відступлення права вимоги, відповідно до підпункту 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Корягіна Олександра Володимировича (Боржник) безпідставно отриманих грошових коштів, перерахованих на користь останнього ТОВ "Є-КОММЕРС" на підставі платіжної інструкції №1528 від 01.09.2023 року в розмірі 146 195, 00грн (надалі - Основне зобов`язання).

Відповідно до підпункту 1.3 Договору, права вимоги Первісного кредитора до Боржника підтверджуються наступними документами, які передані Новому кредитору в день підписання Договору: платіжна інструкція №1528 від 01.09.2023 року

Позивач стверджує, що на підставі вказаних вище документів набув права вимоги до відповідача на загальну суму 512 098, 00грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що із наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ІККІ" (Первісний кредитор) було здійснено оплату на суму 236 506, 00грн згідно з платіжною інструкцією №626 від 27.07.2023 року з призначенням платежу: "Оплата за послуги зг.рах.№1 вiд 18 липня 2023 Без ПДВ", а також оплату на суму 129 497, 00грн згідно платіжної інструкції №896 від 02.10.2023 року з призначенням платежу: "оплата за послуги зг рах №3 вiд 1 жовтня 2023 р. Без ПДВ.".

ТОВ "Є-КОММЕРС" було здійснено оплату на суму 146 195грн згідно платіжної інструкції №1528 від 01.09.2023 року з призначенням платежу: "Оплата за послуги зг рах № 2 вiд 30 серпня 2023 р. Без ПДВ.".

24 травня 2024 року позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги з вказаними вище документами з вимогою сплатити на користь позивача (Нового кредитора) безпідставно отриману суму коштів в розмірі 512 098, 00грн.

28 травня 2024 року позивач звернувся з позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що ним тривалий час надавались послуги з налаштування SEO-оптимізації сайтів підприємствам групи Smart Group, до яких належать, в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю "ІККІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс".

Послуги з налаштування SEO-оптимізації надавались щодо веб-сайтів замовника.

Відповідачем було виставлено рахунки на сплату послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "ІККІ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" за №№1,2,3, датовані відповідно 18.07.2023, 30.08.2023, 01.10.2023.

В зазначених рахунках в графі "Товар" вказано "Комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту" та зазначено відповідний період надання відповідачем послуг.

Таким чином, як вказує відповідач, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІККІ" було сплачено рахунок №1 від 18.07.2023 року згідно платіжної інструкції №626 від 27.07.2023 року на суму 236 506, 00грн за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за липень-серпень 2023 року та рахунок №3 від 01.10.2023 року згідно платіжної інструкції №896 від 02.10.2023 року на суму 129 497, 00грн за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за жовтень 2023 року, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Коммерс" було сплачено рахунок №2 від 30.08.2023 року згідно платіжної інструкції №1528 від 01.09.2023 року на суму 146 195, 00грн за надання комплексу послуг з налаштування SEO - оптимізації сайту за вересень 2023 року.

До відзиву на позовну заяву відповідачем в обґрунтування доводів щодо надання ним послуг було додано копії рахунків №1 від 18.07.2023 року, №3 від 01.10.2023 року, №2 від 30.08.2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договорами відступлення права вимоги, укладеними з ТОВ "ІККІ" та ТОВ "Є-КОММЕРС", набув право вимоги до відповідача, який, у свою чергу, набув грошові кошти та зберіг їх у себе за рахунок первісних кредиторів без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

За умовами укладених позивачем з ТОВ "ІККІ" та ТОВ "Є-КОММЕРС" договорів відступлення права вимоги, позивач набув право вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, перерахованих на користь останнього ТОВ "ІККІ" та ТОВ "Є-КОММЕРС" на підставі платіжних доручень (Основне зобов`язання).

За цими договорами відступлення права вимоги позивач одержав право замість первісних кредиторів вимагати від відповідача сплати повної суми грошових коштів за Основним зобов`язанням в розмірі, визначеному в пункті 1.1. договорів відступлення права вимоги.

Пунктами 1.3. договорів про відступлення права вимоги визначено, що право вимоги первісних кредиторів до боржника підтверджується платіжними інструкціями.

Згідно актів приймання-передачі оригіналів документів до договорів про відступлення права вимоги, ТОВ "ІККІ" та ТОВ "Є-КОММЕРС" передали позивачу лише платіжні інструкції, з яких вбачається, що ТОВ "ІККІ" було здійснено оплату на суму 236 506, 00грн згідно з платіжною інструкцією №626 від 27.07.2023 року з призначенням платежу: "Оплата за послуги зг.рах.№1 вiд 18 липня 2023 Без ПДВ", а також оплату на суму 129 497, 00грн згідно платіжної інструкції №896 від 02.10.2023 року з призначенням платежу: "оплата за послуги зг рах №3 вiд 1 жовтня 2023 р. Без ПДВ.".

ТОВ "Є-КОММЕРС" було здійснено оплату на суму 146 195грн згідно платіжної інструкції №1528 від 01.09.2023 року з призначенням платежу: "Оплата за послуги зг рах № 2 вiд 30 серпня 2023 р. Без ПДВ.".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що самі по собі платіжні інструкції з призначенням платежу "оплата рахунку" не є належними та допустимими доказами існування конкретного договірного зобов`язання відповідача щодо сплати та/або повернення грошових коштів первісним кредиторам.

Таким чином, існування права вимоги, яке було передано позивачу за договорами про відступлення права вимоги від 22.01.2024 та від 30.01.2024 не підтверджені належними та допустимими доказами.

Пунктом 1.2. договорів про відступлення права вимоги визначено, що права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Однак, що це за основні договори, який обсяг та які за ними існують умови на момент відступлення права вимоги із матеріалів справи не вбачається і позивачем не доведено.

Позивач, проявивши розумну обізнаність, укладаючи відповідні договори відступлення права вимоги, мав усвідомити недоведеність на підставі отриманих лише платіжних доручень наявність права вимоги за невстановленим зобов`язанням відповідача перед первісними кредиторами.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.

Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Зокрема, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних відносин, однак, між сторонами у справі саме у спірних правовідносинах і не могли існувати договірні відносини. Очевидно, апелянт мав на увазі, що між ТОВ "ІККІ" і ТОВ "Є-КОММЕРС" та відповідачем не існувало жодних договірних відносин.

При цьому, як зазначено вище, відступлено право вимоги може бути лише у конкретному договірному зобов`язанні.

Позивач стверджує про помилковість здійснених ТОВ "ІККІ" і ТОВ "Є-КОММЕРС" платежів, однак, очевидно, не здійснюючи цих платежів особисто, позивач не може достеменно бути обізнаним, чи здійснювались ці платежі помилково чи за певних домовленостей між ТОВ "ІККІ" і ТОВ "Є-КОММЕРС" та відповідачем.

Правова позиція позивача є явно суперечливою.

Місцевим господарським судом цілком обґрунтовано зазначено, що згідно з пунктом 37 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що вони містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, зокрема, ПІБ отримувача, код отримувача, рахунок отримувача.

Відтак, доречними є доводи відповідача, що малоймовірним є помилкове перерахування коштів двома різними контрагентами (одним із них двічі) без отримання від іншої особи усіх необхідних її реквізитів, а, отже, первісні кредитори були належним чином обізнані про те, якій особі перераховуються такі грошові кошти.

Безпідставними є твердження позивача щодо не отримання ним рахунків від відповідача, оскільки очевидно, що у спірних правовідносинах відповідач і не мав надсилати позивачу жодні рахунки; посилання на ці рахунки здійснено самими платниками первісними кредиторами у наявних платіжних інструкціях; вочевидь, сам позивач не може бути достеменно обізнаним щодо обставин отримання первісними кредиторами рахунків.

У пункті 41 вказаної інструкції зазначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику і за внесені дані відповідає також саме платник.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №910/3140/19 вказано, що з огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на відсутність договірних відносин між первісними кредиторами та відповідачем, а відповідач хоча і посилається на факт існування договірних відносин з ТОВ "ІККІ" і ТОВ "Є-КОММЕРС", проте, не надає примірника договору/договорів, відтак, помилковими є твердження суду першої інстанції про наявність договірних відносин між ТОВ "ІККІ" і ТОВ "Є-КОММЕРС" та відповідачем.

Така ж правова позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 28.02.2024 у справі №922/3289/21.

Однак, і позивачем не доведено виникнення у нього права вимоги в момент укладення договорів про відступлення права вимоги, оскільки, як зазначено вище, самі по собі платіжні інструкції з призначенням платежу "оплата рахунку" не є належними та допустимими доказами існування конкретного договірного зобов`язання відповідача щодо сплати та/або повернення грошових коштів первісним кредиторам, право на яким могло бути набуте позивачем.

Позивач у спірних правовідносинах очевидно не може бути достеменно обізнаний щодо обставин, на які він посилається, щодо помилковості здійснених первісними кредиторами платежів; жодних доказів на підтвердження помилковості здійснених платежів первісними кредиторами позивачу не передано.

Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись обставини, що до відступлення права вимоги первісні кредитори навіть не звертались до відповідача з претензіями щодо повернення грошових коштів.

Позивач, уклавши договори у січні 2024 року, направив відповідачу претензію лише 24.05.2024 і 28.05.2024 звернувся з даним позовом до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що поведінка позивача (первісних кредиторів) є суперечливою та такою, що не відповідає принципам цивільного судочинства.

Щодо доводів апелянта, що у справах №922/1849/24 та №922/1864/24 Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виставлення на оплату рахунку само по собі не може ототожнюватися з укладанням договору, судова колегія погоджується з даним висновком.

Поряд з цим, правовідносини у справі №922/1849/24 не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки вимога про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів не була відступлена іншому кредитору.

Застосування способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Суд у кожному конкретному випадку вирішує наявність/відсутність правових підстав захисту порушеного права позивача.

У спірних правовідносин позивач не довів виникнення і наявність у нього порушеного права, що підлягає захисту судом.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/1863/24 без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОММЕРС ТРЕЙД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/1863/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна