Постанова

від 23.09.2024 по справі 361/10355/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11107/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Васюка М. М.,

представника відповідача АТ «РВС Банк» - Антоненка А. В.,

представника відповідача ТОВ «ФК «Паріс»- Дячок С. М.,

представника третьої особи ПАТ АБ «Укргазбанк» Іващенко І. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» та адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Петришин Н. М.

від 13 лютого 2024 року

у цивільній справі № 361/10355/21 Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «РВС Банк»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс»,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна,

про визнання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 02.11.2006 року між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 укладений договір № 127 про надання кредиту у сумі 832 800 доларів США, строком з 02.11.2006р. до 01.11.2009 р. для придбання земельних ділянок за адресою: Київська область, Броварський район, с. Погреби. Відповідно до п.2.1 вказаного договору в забезпечення своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, позичальник передає кредитодавцю в заставу майнові права на земельні ділянки, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Погреби, про що сторони укладають договір застави. Також, 02.11.2006 року між ОСОБА_2 (заставодавцем) та АКБ «Київ» (заставодержателем) укладений договір № 5-06/170 застави майнових прав, складений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення. Зазначеним договором, відповідно до п. 1.1 застоводавець на забезпечення своєчасного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за договором № 127 від 02.11.2006 р. про надання кредиту щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів, передає у заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок відповідно за договорами: купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006 р., реєстр. № 7273, площею 0.25 га; купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006 р., реєстр. № 7263, площею 0.75 га; купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006 р., реєстр. № 7278, площею 0.75 га; купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006 р., реєстр. № 7268, площею 0.7499 га;- купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2006 р., реєстр. № 7283, площею 0.7501 га. Умовами договору п.п. 3.2.8 передбачений обов`язок заставодавця протягом двох місяців з дати укладання цього договору отримати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, придбане заставодавцем за договорами, визначеними п. 1.1 цього договору протягом п`яти днів з дати отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно, майнові права на отримання якого є предметом застави за цим договором, оформити його в іпотеку Банку.

З огляду на наведене, позивач вважав, що договір іпотеки на забезпечення Договору № 127 про надання кредиту від 02.11.2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Київ» ніколи не укладався.

Як зазначав позивач, у подальшому, ПАТ «АКБ Київ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» 14.11.2019 р.уклав Договір №14/11-2019/1 про відступлення прав вимоги з ТОВ «ФК «Паріс». Після того, ТОВ «ФК «Паріс» та АТ «РВС Банк» 17.01.2020 уклали Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 17/01/2020-1, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «ФК «Паріс» відступив АТ «РВС Банк» право вимоги до ОСОБА_2 .

Також вказував, що відповідно до протоколів про проведені електронні торги, сформовані Державним підприємством СЕТАМ», в Системі електронних торгів арештованого майна (лоти № 389948, № 451897, № 389942) здійснено продаж земельних ділянок з кадастровими номерами: 322186400:02:001:0004, 322186400:02:009:0042, 322186400:02:010:0026 шляхом реалізації в електронній формі, переможцями електронних торгів визнано ОСОБА_3 (перші два лоти), та ОСОБА_1 (третій лот).

Посилаючись на здійснення сплати у розмірі 257 450 грн та 2 345.80 грн, як продавцю так організатору торгів, відповідно, позивач вважав, що є добросовісним набувачем майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026, в розумінні вимог ст. 388 ЦК України, права власності якого порушені оскаржуваними правочинами та діями. Водночас, вказував, що не зміг зареєструвати вчинений правочин, а саме: купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, так як при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що вказана земельна ділянка вже зареєстрована за іншим власником. Позивач вважає, що відповідачами, в порушення вимог чинного законодавства, вчинено ряд дій, наслідком яких є укладання недійсних правочинів, що унеможливлюють набуття в законний спосіб права власності на земельну ділянку, яку у законний спосіб придбав ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , вважаючи порушеними свої права, як власника набутого майна, просив, посилаючись на право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження свої майном (ст. 391 ЦК України), з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.01.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за № 24, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50699963 від 17.01.2020 року, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною, в Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом процесуального та неправильне застосування норм матеріального та права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує, що договір іпотеки на забезпечення договору № 127 про надання кредиту від 02 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Київ» не укладався. Між ОСОБА_2 та ПАТ «АКБ Київ» ніколи не існувало зобов`язань, які забезпечені іпотекою. У Державному реєстрі прав на нерухоме майно до 17.01.2020 року не існувало записів про реєстрацію іпотеки. Внесення відомостей про іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 32212866400:02:010:0026 здійснено всупереч законодавству та змісту договору застави майнових прав від 02 листопада 2006 року № 5-06/170.

Вважає, що є добросовісним набувачем земельної ділянки, право власності на яку набуте на підставі прилюдних торгів, спірний договір порушує права позивача та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, адже позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на підставі наявних документів через свідомі протиправні дії. При цьому позивач просить звернути увагу суду на те, що він придбав спірну земельну ділянку 12 грудня 2019 року, тобто до укладення спірного договору, що ще раз підтверджує той факт, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026, а спірний договір порушує права ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що між ОСОБА_2 та ПАТ «АКБ Київ» ніколи не існувало зобов`язань, забезпечених іпотекою. В Держаному реєстрі прав на нерухоме майно ніколи (до 17 січня 2020 року) не існувало записів про реєстрацію іпотеки. Внесення відомостей про іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026 здійснено всупереч законодавству та змісту договору застави майнових прав. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №61 від 11 лютого 2015 року між АБ «Укргазбанк» та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АКБ «Київ» було укладено договір від 19 червня 2015 р. про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможному банку. З моменту укладення договору та акту приймання - передачі активів і зобов`язань (19 червня 201 р.) АБ «Укргазбанк» набув всіх прав як позивач (стягувач) у правовідносинах сторін, які підтверджені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 761/4355/13-ц.

Також зазначав, що в липні 2015 року АБ «Укргазбанк» звернувся із заявою про зміну первісного стягувача АКБ «Київ» у виконавчому провадженні № 41460584, відкритому на підставі виконавчого листа № 761/4355/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 21 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 3 349 383 грн 35 коп. та судового збору в сумі 3 441 грн. За наслідком третіх торгів з реалізації нерухомого майна, що відбулись 09 грудня 2019 року позивача було визнано переможцем, що підтверджується протоколами ДП «Сетам» № 451955. 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено залишок коштів на нерухоме майно.

Поряд з тим, як зазначає апелянт, 17 жовтня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Тверською І. В. прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026. У матеріалах справи міститься копія договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02 листопада 2006 року , укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Київ» з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №127 від 02 листопада 2006 р. Утім, за договором застави не могли виникнути права іпотеки земельних ділянок та відповідного пріоритету, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально, а запис про обтяження майнових прав заставою було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в той час, як відповідний запис мав бути внесений до Державного реєстру іпотек.

Вважає, що оскільки іпотека земельних ділянок на підставі договору застави виникнути не могла, то й не могло бути відступлене право вимоги за іпотекою та, відповідно, не міг бути укладений договір про задоволення вимог іпоткекодержателя. За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалась на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним над незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У поданих відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Укргазбанку», АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» посилаючись на безпідставність доводів скаржників, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначають, що грошові зобов`язання , які виникли за Кредитним договором №127 на момент укладання Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором погашені не були, тому 17.01.2020 року ТОФ «ФК «Паріс» та АТ «РВС Банк» було укладено на виконання вимог встановлених пунктом 3.7 Договору про відступлення права вимоги № 17/01/2020-1, який було укладено зазначеними Сторонами 17.01.2020 року. Вважають, що ОСОБА_2 отримав у власність майно, право на отримання якого було предметом забезпечення грошових вимог ОСОБА_2 перед АКБ «Київ», а отже, це майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026 стала предметом забезпечення грошових вимог за Кредитним договором №127. Також вважають, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.01.2020 року містить всі ознаки договору купівлі-продажу права вимоги, тому, до цього договору повинні застосовуватись положення законодавства щодо договорів купівлі-продажу й обставини, які наведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для визнання Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17.01.2020 року недійсним. Також вказують, що реєстрація іпотеки в даному випадку може стосуватися прав та інтересів кредиторів ОСОБА_2 , а саме ПАТ АБ «Укргазбанк», який намагався звернути стягнення на майно боржника, проте позивач не є, та ніколи не був власником земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026. Єдиним титульним власником оспорюваної земельної ділянки з 17.01.2020 року є АТ «РВС Банк». Намагання позивача асоціювати себе з добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки не узгоджується з обставинами по справі та з існуючою судовою практикою. Та обставина що, позивач приймав участь в електронних торгах з приводу примусової реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, що вбачається з Протоколу №451955 від 09.12.2019 року та акту про проведення електронних торгів від 12.12.2019 року, однак позивач прав на вищевказану земельну ділянку в установленому порядку, не набув.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційні скарги не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник-адвокат Васюк М. М. апеляційну скаргу підтримали із викладених у ній підстав та доводів.

Представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» підтримав апеляційну скаргу банка.

Представник АТ «РВС Банк» та представник ТОВ «ФК «Паріс» проти задоволення апеляційних скарг заперечили із викладених у відзивах на апеляційні скарги підстав.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, у судове засідання не з`явилась, представника не направила, про причини неявки суд не повідомляла, про час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення позивача та його представника, відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів до них, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 02.11.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 127 на підставі якого ОСОБА_2 отримав кошти та уклав договір купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2006 року.

02.11.2006 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 127 від 02.11.2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Київ» укладено Договір застави майнових прав № 5-06/170, відповідно до п.1.1 якого, Застоводавець на забезпечення своєчасного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 127 від 02.11.2006 про надання кредиту щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів, передає у заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок відповідно за договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006, реєстр. № 7273, площею 0.25 га; від 02.11.2006, реєстр. № 7263, площею 0.75 га; від 02.11.2006, реєстр. № 7278, площею 0.75 га; від 02.11.2006, реєстр. № 7268, площею 0.7499 га; від 02.11.2006, реєстр. № 7283, площею 0.7501 га.

Загальна вартість переданого в заставу майна склала - 4 317 750,00 (чотири мільйони триста сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Установлено, що після укладання договору застави майнових прав до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені записи про обтяження № 9643833 на користь заставодержателя АКБ «Київ» у відповідності до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що діяв на момент укладення Договору. Із наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №65640229 від 07.05.2020 (том 1, а.с. 111) вбачається, що 22.03.2010 зареєстроване обтяження майна - заборона відчуження, зокрема, майнових прав на отримання у власність, серед інших, земельної ділянки з кадастровим номером: 322186400:02:010:0026, обтяжувач - ПАТ «Акціонерний Комерційний Банк «Київ» на підставі договору застави майнових прав від 02.11.2006. При цьому вказано термін дії обтяження - до 20.03.2020.

Відповідно до пунктів 1.6, 2.1.1, 2.1.5, 3.3.1, 4.1 договору застави № 5-06/170 за рахунок заставленого майнового права вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі. У разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору заставодержатель отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України «Про заставу». У разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором наступного дня безумовно відступає заставодержателю права вимоги (майнові права), що є предметом застави, на умовах цього договору. Заставодержатель має безумовне право звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання строку виконання зобов`язання, що забезпечується заставою, воно не буде виконано в повному обсязі на умовах, зазначених кредитним договором.

14.11.2019 року між АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого АКБ «Київ» відступив ТОВ «ФК «Паріс» права вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року та Договором застави № 5-06/170 на земельні ділянки.

17.01.2020 між ТОВ ФК «ПАРІС» та AT «РВС БАНК» укладено: Договір про відступлення права вимоги № 17/01/2020-1 від 17.01.2020, за яким AT «РВС БАНК» як новому кредитору було передано право вимоги за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006, Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (Договором застави), Договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006, укладеним між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 , згідно з яким ТОВ «ФК «Паріс» відступає, а AT «РВС Банк» набуває зазначене право вимоги.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором є зокрема, земельні ділянки, кадастрові номери 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026.

Право вимоги за договором іпотеки (договором застави № 5-06/170) вважається переданим з моменту нотаріального посвідчення цього договору (пункт 2.1 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором застави)). Цей договір посвідчений 17.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 24.

17.01.2020 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором застави), серія та номер 24 від 17.01.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. прийняті рішення про державну реєстрацію за АТ «РВС Банк» прав та їх обтяжень (іпотеки), індексний номер 50699963, щодо земельної ділянки 3221286400:02:010:0026 відмовлено.

17.01.2020 року ОСОБА_2 , як боржник та заставодавець у добровільному порядку передав права власності на користь АТ «РВС БАНК» на земельні ділянки, що складали предмет застави на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого ПНКМНО ОСОБА_4 , зареєстровано за № 25.

Відповідно до умов Договору про задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя), Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває право власності, серед іншого, і на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221286400:02:010:0026.

Таким чином, АТ «РВС БАНК» набув право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 17.01.2020.

Як також встановлено судом, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2013 року у справі № 761/4355/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Київ» заборгованість за Кредитним договором № 84 від 20.09.2007 року у розмірі 3 439 383, 35 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2015 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження - АКБ «Київ» на ПАТ Акціонерний Банк «УкрГазбанк», тобто Акціонерний Банк «Укргазбанк» набув права стягувача у справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3 439 383 грн 35 коп. за іншим кредитним договором, відмінним від того, права на які набув АТ «РВС Банк».

20.06.2019 р.до Державного реєстру внесено запис про обтяження (арешт) майна ОСОБА_2 приватним виконавцем Трофименком М. М.

Також установлено, що в ході виконавчого провадження № 60143836, були арештовані та виставлені на торги вказані вище земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 , майнові права на які перебували в заставі в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006 року,

09.12.2019 проведені треті електронні торги з реалізації земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026.

За результатами електронних торгів Державним підприємством «Сетам» у системі електронних торгів арештованого майна (лоти № 389948, № 389951, № 389942) були сформовані протоколи № 451896 (щодо лоту № 389948 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:001:0004), № 451897 (щодо лоту № 389951 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:009:0042), № 451955 (щодо лоту № 389942 - земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026).

Переможцем торгів згідно з протоколами від 09.12.2019 р. № 451896 та № 451897 став ОСОБА_3 , а згідно з протоколом № 451955 - ОСОБА_1 .

На підставі протоколу торгів від 09.12.2019 № 451955 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М. М. складено акт про проведені електронні торги від 12.12.2019 р.

У квітні 2020 року Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Телефонограмою винесла наказ, про розгляд скарги ОСОБА_1 від 14.02.2020 р. зареєстрованої в МЮУ під номером № К-5002 від 17.02.2020 р. на рішення ОСОБА_4 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 50699963 від 17.01.2020 року, на земельну ділянку, пл. 0,7500 га, № 3221286400:02:010:0026, яким у скасуванні рішення від 17.01.2020 р. № 50699963 ПНКМНО ОСОБА_4 про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026 відмовлено.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2021 р. у справі № 910/8899/21 за позовом АТ «РВС Банк» до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Тверська І. В., ДП «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу № 620/5 від 17.02.2021 р., позов задоволено. Вирішено визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.02.2021р. № 620/5 «Про задоволення скарги»; поновити записи про право власності АТ «РВС Банк» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 3221286400:02:001:0004 та № 3221286400:02:009:0042 за АТ «РВС Банк».

Вищевказане судове рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 та постановою Верховного Суду від 27.09.2022.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність між первісним кредитором (АКБ «Київ») та боржником ( ОСОБА_2 ) договору іпотеки, не є підставою для визнання оспорюваного договору відступлення прав вимоги недійсним, а може лише впливати на відповідальність первісного кредитора перед новим. Оскільки станом на 17.01.2020 р. позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку й позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що від визнання у судовому порядку недійсним оспорюваного договору та скасування рішення державного реєстратора про обтяження майна у вигляді іпотеки, залежить подальша можливість набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, суд дійшов висновку про те, що позивач як переможець електронних торгів, який не зміг зареєструвати своє право власності на цю земельну ділянку, не позбавлений можливості захистити свої порушені права у порядку передбаченому статтею 1212 ЦК України.

Щодо вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50699963 від 17.01.2020 року, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., суд виходив із того, що підстави для цього відсутні, адже, обтяження на підставі договору застави майнових прав від 02.11.2006 на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером: 322186400:02:010:0026 було зареєстроване 22.03.2010 р., що у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надало йому чинності у відносинах із третіми особами, і діяло до законного його зняття (припинення), кредитор (заставодержатель, іпотекодержатель) мав пріоритетне право у разі невиконання ОСОБА_2 (заставодавцем) зобов`язання за кредитним договором № 127 від 02.11.2006, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Колегія суддів погоджується с висновками суду з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Звертаючись із позовом, позивач ОСОБА_1 вважав, що він за результатами проведення електронних торгів добросовісним є набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 й необхідність визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності обґрунтовував не правом передбаченим ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження свої майном.

Відповідно до пунктів 4, 8, 9 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ №2831/5 від 29.09.2016 після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведений електронний аукціон є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Вказана норма кореспондується із положеннями пункту 4 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Отже, законодавством чітко встановлено, що документом, який свідчить про набуття права власності на нерухоме майно, придбане на торгах, є видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Судом встановлено, що позивач приймав участь в електронних торгах з приводу примусової реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, що вбачається з Протоколу № 451955 від 09.12.2019 року та акту про проведення електронних торгів від 12.12.2019 року, однак Позивач прав на вищевказану земельну ділянку в установленому порядку, не набув, адже отримав лише акт про проведені електронні торги, а свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) не отримав.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позивач станом на 17.01.2020 р. не набув права власності на спірну земельну ділянку й не може за таких обставин вважатися добросовісним набувачем.

Отже право на захист якого подано позов, яким позивач вважає право власності на земельну ділянку, у позивача відсутнє.

Щодо безпосередньо позовних вимог про визнання недійсним договору й відповідних доводів апеляційних скарг.

Так, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що вважає себе добросовісним набувачем земельної ділянки, що придбана й оплачена ним за результатом електронних торгів. Отже власний інтерес позивача, як заінтересованої особи, полягає в тому, щоб предмет правочину перебував не у власності відповідача АТ «РВС Банк», а саме у власності позивача.

Утім, повернення сторін оспорюваного договору у правове становище, що передувало укладанню договору, не утворюють умов, за яких позивач набуває можливість законної реалізації своїх прав, адже, заміна кредитора у зобов`язанні не змінюють як основного зобов`язання так і забезпечувального.

Відповідно до статей 572, 574, 576 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Отже, встановивши, що на підставі договору від 02.11.2006 застави майнових прав на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером: 322186400:02:010:0026 обтяження було зареєстроване 22.03.2010, що у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надало йому чинності у відносинах із третіми особами, і діяло до законного його зняття (припинення), й кредитор (заставодержатель, іпотекодержатель) мав пріоритетне право у разі невиконання ОСОБА_2 (заставодавцем) зобов`язання за кредитним договором № 127 від 02.11.2006, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, що укладений між кредитором ТОВ «ФК «Паріс» та наступним кредитором АТ «РБС Банк»

Відповідно до частин 1, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частин 3 та 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати зокрема: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 2 вказаної вище статті).

Матеріалами справи підтверджується, що приватний нотаріус Тверська І. В. під час прийняття оспорюваних позивачем рішень про реєстрацію № 50699963 від 17.01.2020, а також рішень про реєстрацію права власності на земельну ділянку, керувалась такими документами: Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006 та державний акт про право власності на земельну ділянку до нього; Кредитний договір №127 від 02.11.2006; Договір застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №67566873 від 18.08.2020 (відображені обтяження на земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006); Договір про відступлення прав вимоги №14/11-2019/1 від 14.11.2019; Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (договором застави) від 17.01.2020 № 24; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя №25 від 17.01.2020 (земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав №5-06/170 від 02.11.2006, переходять від ОСОБА_2 до AT «РВС БАНК»).

Із наведеним пакетом документів, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, закон пов`язує можливість переходу речового права, що підлягає державній реєстрації.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційних скарг, що стосуються підстав виникнення обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 та відсутності підстав для збереження такого обтяження на момент проведення електронних торгів.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Ураховуючи, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 25 від 17.01.2020 (земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006, переходять від ОСОБА_2 до AT «РВС БАНК»), як підстава для проведення реєстрації права власності за АТ «РВС Банк», позивачем не оспорюються, а визнання договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (договором застави) від 17.01.2020 № 24, не матиме наслідком набуття позивачем можливості законної реалізації своїх прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ураховуючи, що при розгляді даної справи встановлено, що позивач є тільки переможцем електронних торгів з реалізації земельної ділянки 322186400:02:010:0026 та 20.12.2019 року сплатив кошти за придбане майно, проте отримав лише акт про проведені електронні торги, а свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) не отримав й не зміг зареєструвати своє право власності на цю земельну ділянку, оскільки право власності зареєстроване за АТ «РВС Банк», колегія суддів погоджується, що позивач не позбавлений можливості захистити свої порушені права у порядку передбаченому статтею 1212 ЦК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» та адвоката Васюка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик