Постанова

від 07.10.2024 по справі 761/12756/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/781/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/12756/23

07 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Ільницького Ігоря Йосифовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О.Л у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є працівником Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування».

27 грудня 2011 року ДК «Укргазвидобування» було затверджено колективний договір на 2012-2014 рік.

На спільному засіданні адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та Об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» було прийнято рішення від 22 грудня 2016 року (протокол № 9) про внесення змін до колективного договору на 2012-2014 роки, яким розділ 5 було доповнено п. 5.29. в наступній редакції: «Працівникам здійснюється компенсація витрат за найм житла згідно з Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат по найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування».

Наказом ПАТ «Укргазвидобуванн» № 557 від 22 серпня 2017 року було створено комісію з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування»; затверджено Порядок розгляду питань щодо погодження відшкодування компенсації витрат з найму житла працівниками ПАТ «Укргазвидобування» згідно додатку № 1.

Спільним рішенням адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» від 19 вересня 2017 року (протокол № 6), додаток № 22 Колективного договору «Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» викладено в новій редакції.

Наказами - постановами ГПУ «Львівгазвидобування» № 152 від 09 лютого 2018 року, № 26 від 04 січня 2019 року постановлено компенсувати витрати на оренду квартири працівнику ГРУ «Львівгазвидобування» за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - начальнику сектора інвестиційної діяльності та майнових прав ГПУ «Львівгазвидобування» терміном з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 6 000,00 грн, з 01січня 2019 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Зазначав, що 29 листопада 2019 року листом № 2-29-2-01-2753 Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» звернулась до директора з корпоративних питань ПАТ «Укргазвидобування» із проханням надати дозвіл на відшкодування витрат по найму позивачем житла з 01 січня 2020 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

23 січня 2020 року протоколом № 1 засідання комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» у п. 4 надано дозвіл на відшкодування таких витрат ОСОБА_1 та листом № 36.2-05-402 від 24 січня 2020 року ПАТ «Укргазвидобування» повідомила директора ГПУ «Львівгазвидобування» про прийняте рішення щодо компенсації позивачу ОСОБА_1 витрат з найму житла у розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Після прийняття рішення щодо компенсації витрат по оплаті найманого житла він з 01 січня 2020 року через систему СЕДО Мегаполіс з персонального робочого місця надсилав копії актів надання послуг, проте Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» компенсації йому витрат з найму житла за 2020 рік не здійснювала, а також неодноразово звертався до Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» з вимогою розпочати компенсувати йому витрати по оплаті найманого житла з 01 січня 2020 року, оскільки це є частиною його заробітної плати, проте відповідач не реагує на звернення і компенсації за 2020 рік не здійснював.

Із листа Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» №2-2-2-01-4091 від 09 листопада 2020 року він дізнався, що причиною відмови Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» у компенсації йому витрат по оплаті найманого житла з 01 січня 2020 року є неправильне трактування Положення та відсутність рішення керівника Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» щодо компенсації витрат.

03 січня 2023 року листом-відповіддю Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» повідомила його про те, що виплата компенсації витрат по оплаті найманого житла за 2020 рік йому не здійснювалася у зв`язку з тим, що він не був переведений на роботу з іншої місцевості і рішення про компенсацію витрат з найму житла прийняте комісією не є підставою для керівника Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» компенсовувати витрати з найму житла.

Позивач вважав, що Філія Газопромислового управління«Львівгазвидобування» безпідставно не компенсувала йому витрати на оренду квартири за адресою АДРЕСА_1 за 2020 рік та фактично позбавила його частини заробітної плати за 2020 рік, так як фонд оплати праці складається, у тому числі з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.3.4. пункту 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються інші виплати, що мають індивідуальний характер, зокрема, оплата квартири та найманого житла. Отже, враховуючи норми законодавства України компенсація витрат з оренди квартири є структурою заробітної плати.

Посилаючись на те, що існує бездіяльність з боку відповідача щодо не виконання остаточного рішення комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам Акціонерного товариства «Укргазвидобування», позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на його користь суму компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 84 000,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447,43 грн, а також судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 84 000 грн 00 коп та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447 грн 00 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в дохід держави судовий збір у розмірі 1224 грн 47 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - Ільницький Ігор Йосифович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 рокута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Кодексу Законів про Працю України та положення Колективного договору Акціонерного товариства «Укргазвидобування», а саме Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» Додатку №22 (надалі - Положення).

Зазначає, що працівникам Акціонерного товариства «Укргазвидобування» здійснюється компенсація витрат за найм житла згідно Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» (Додаток №22)».

Протоколом № 6 від 19 вересня 2017 року на спільному засіданні адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» було внесено зміни до Колективного договору Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на 2012-2014 роки, якими, зокрема Додаток №22, викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Положення) є визначення принципів та порядку компенсації витрат з найму житла співробітників при переїзді на роботу в іншу місцевість, що відрізняється від місця постійного проживання.

З аналізу норм Положення вбачається, що право на отримання компенсації витрат з найму житла мають працівники, які приймаються на роботу з іншої місцевості або переводяться на роботу в іншу місцевість від місця постійного проживання.

При цьому, для ГПУ «Львівгазвидобування», що залучає працівників на роботу з іншої місцевості, встановлена квота на чисельність на відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла в 7 осіб, з врахуванням пріоритетності встановленої п.3.1. Положення, тобто висококваліфіковані працівники, які приймаються на роботу з іншої місцевості або переводяться на роботу в іншу місцевість від місця постійного проживання.

Місце роботи позивача за всіма посадами знаходилось в м. Львові, а починаючи з 21.08.2002 року його робоче місце знаходилось безпосередньо в апараті управління філії, в адміністративному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії паспорта ОСОБА_1 доданого ним до заяви про виплату йому вищезгаданого відшкодування (компенсації) вбачається, що він з 14.04.2006 року по 04.12.2009 року був зареєстрований по місцю проживання у АДРЕСА_3 .

Отже, у період з 05.12.2009 року і на час звернення щодо відшкодування витрат з найму житла в 2020 році, позивач не приймався на роботу в ГПУ «Львівгазвидобування» з іншої місцевості та не переводився в іншу місцевість.

До того ж, відповідно до п. 4.4. Положення, рішення комісії є тільки підставою для внесення відповідних змін у документи філії ГПУ «Львівгазвидобування» щодо трудових відносин з позивачем (наказ про прийом на роботу, трудовий договір, тощо), а тому остаточне рішення щодо відшкодування (компенсації) витрат за найм житла приймається керівником філії на підставі рішення (дозволу) Комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам Акціонерного товариства «Укргазвидобування», в тому числі, і позивача шляхом видачі наказу. Фактично це рішення керівника філії і є остаточною підставою для виплати відшкодування працівникам витрат з найму житла.

Таким чином, рішення комісії Товариства не зобов`язує директора Філії видавати наказ про внесення відповідних змін в трудові відносини з позивачем, а тільки надає йому таке право. Таке право керівника філії кореспондується з принципом свободи договору. Цей же принцип застосовується і при внесенні змін до трудових договорів.

Також сторона відповідача просила суд врахувати, що позивачем було допущено випадки аморальної поведінки по відношенню до бухгалтера ППО ГПУ «Львівгазвидобування» п. ОСОБА_2 , і реалізація директором філії ГПУ «Львівгазвидобування» права не видавати наказ про внесення відповідних змін у документи щодо трудових відносин з позивачем була зумовлена, в тому числі, і аморальною (неадекватною) поведінкою позивача.

Щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004 року , сторона відповідача зазначає, що п.п. 2.3.4 п. 2.3 розд. 2 Інструкції щодо виплати, що мають індивідуальний характер, зокрема,оплата квартири та найманого житла, поширюється виключно на випадки безпосереднього найму роботодавцем житла для визначених працівників.

При цьому, дана виплата може здійснюватись тільки після прийняття директором філії відповідного рішення в формі наказу про внесення або врахування відповідних змін у документи Філії щодо трудових відносин з позивачем.

Враховуючи те, що рішення у формі наказу про внесення відповідних змін у документи щодо трудових відносин з позивачем директором філії прийняте не було, то витрати з найму житла не можуть бути віднесені до виплат, передбачених п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Інструкції.

Крім того, сторона відповідача звернула увагу суду на те, що за змістом ст. 95 ЦК України, Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою, тому правових підстав зазначати філію Газопромислове управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» як відповідача 2 у справі №761/12756/23 немає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яциник Володимир Васильович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідач помилково вважає, що остаточне рішення щодо відшкодування (компенсації) витрат за найм житла приймається керівником філії. Така позиція апелянта не узгоджується із Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» від 19.09.2017 року, якими передбачено, що рішення про компенсацію витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» приймається комісією з питання відшкодування витрат з найму житла працівникам «ПАТ «Укргазвидобування»(надалі-Комісія) за поданням Філії товариства. Відділ кадрів філії лише готує та візує наказ про відшкодування витрат з найму житла, а керівник підписує цей наказ.

На засіданні 23 січня 2020 року протоколом №1 Комісія прийняла рішення про відшкодування позивачу витрат з найму житла за 2020 рік і відділ кадрів філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» мав усі правові підстави підготувати та завізувати наказ про відшкодування витрат з найму житла ОСОБА_1 за 2020 рік та передати до бухгалтерського підрозділу для нарахування компенсації витрат з найму житла, проте, цього зроблено не було.

Рішення про відшкодування позивачу витрат з найму житла за 2020 рік, яке оформлено протоколом №1 від 23 січня 2020 року, не скасоване і не визнане судом недійсне, а тому є обов`язкове до виконання керівниками філії.

Відповідач визнав ту обставину, що керівником філії з особистих причин не приймався наказ про відшкодування витрат з найму житла за 2020 рік, а не на підставі прийнятих на підприємстві правових актів.

Дані обставини вказують на те, що бездіяльність з боку відповідачів щодо компенсації витрат з найму житла ОСОБА_1 за 2020 рік була зумовлена особистими відносинами керівника Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 і правових підстав для відмови у компенсації ОСОБА_1 витрат з найму житла за 2020 рік у керівника Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» не було. Фактично роботодавець втручається у відносини, які виникли між позивачем та третіми особами з метою виконання виховних функцій, які не покладені на роботодавця.

Отже, бездіяльність керівника Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» фактично позбавила позивача частини його заробітної плати за 2020 рік.

Також, відповідач помилково вважає, що позовні вимоги були задоволені щодо філії юридичної особи і не врахував, що у рішенні суду першої інстанції зазначено про стягнення коштів саме з юридичної особи, а не з філії юридичної особи.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів: Гуль В.В. - головуючий суддя, судді: Матвінко Ю.О., Мельник Я.С. для розгляду судової справи № 761/12756/23.

У зв`язку з переведенням судді-доповідача Гуля В.В. до складу іншої судової палати та зміною спеціалізації, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи на підставі розпорядження керівника апарату від 03 червня 2024 року.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. для розгляду судової справи № 761/12756/23.

Протоколами автоматизованої зміни складу колегії суддів від 26 червня 2024 року підтверджується заміна судді ОСОБА_3 із визначенням судді Кирилюк Г.М., судді Левенця Б.Б. із визначенням судді Ящук Т.І. до складу колегії Ратнікової В.М. для розгляду цивільної справи № 761/12756/23.

В судовому засіданні представник відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» адвокат Подоляк Олена Романівна повністю підтрисала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яциник Володимир Васильович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та обіймає посаду начальника сектора інвестиційної діяльності майнових прав.

15.12.2011 року було прийнято Колективний договір на 2012-2014 роки ДК «Укргазвидобування», зареєстрований УПЕЗН Шевченківської РДА 27.12.2011 року, реєстровий № 633.

На спільному засіданні адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та Об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» 22.11.2016 року прийнято рішення (протокол № 9) про внесення змін до Колективного договору на 2012-2014 роки.

Згідно з п. 1.3. Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», який є додатком № 22 до Колективного договору, його дія поширюється на працівників ПАТ «Укргазвидобування» та не відміняє дію п. 4.4.14. Колективного договору.

Пунктом 3.3. Положення передбачено, що рішення про відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла приймається створеною в товаристві комісією, за погодженням з об`єднаним профспілковим комітетом.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 Положення, про прийняття рішення про відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла для працівників філії товариства, керівник філії направляє на ім`я Директора з корпоративних та загальних питань відповідний лист та обгрунтування про необхідність відшкодування (компенсації) витрат з найму житла разом з наступними документами: заява працівника, який приймається (переводиться на роботу до філії з іншої місцевості; копія договору оренду (найму) житлового приміщення; лист - погодження первинної профспілкової організації.

Для прийняття рішення про відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла працівникам апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» надаються наступні документи: службова записка директора за напрямком з обслуговування про необхідність відшкодування витрат; заява працівника, який приймається на роботу з іншої місцевості ; копія договору оренди (найму) житла (п. 4.2. Положення).

Після попереднього опрацювання наданих документів(п. 4.3. Положення), питання щодо прийняття рішення про відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла виноситься на розгляд комісії. Прийняття комісією позитивного рішення є підставою для внесення або нарахування відповідних змін у документи ПАТ «Укргазвидобування»/його філії щодо трудових відносин з таким працівником.

Відшкодування здійснюється на підставі наданих до бухгалтерії документів, зазначених у п.п. 4.1.1. - 4.1.3. або 4.2.1. - 4.2.3., рішення комісії та відповідних документів щодо трудових відносин згідно з пунктом. 4.3.

Відповідно до розділу 6 Порядку розгляду питань щодо погодження відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» № 557 від 22.08.2017 року для розгляду питання відшкодування таких витрат заявник звертається до керівника філії та голови первинної профспілкової організації.

Голова первинної профспілкової організації погоджує заяву працівника відповідним чином.

Після погодження головою первинної профспілкової організації філії, на підставі відповідної резолюції керівника філії, заява разом з іншими документами передається до відповідного підрозділу філії.

У разі, якщо документи відповідають вимогам цього Порядку та додатку № 22 до Колективного договору, відповідальний підрозділ філії готує лист - звернення на ім`я Голови комісії за підписом керівника філії або заступника керівника філії з соціальних питань (при наявності такої посади) щодо відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівника філій Товариства.

Після прийняття Комісією рішення щодо відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам філій Товариства, відповідальний підрозділ Товариства готує лист на філію щодо результатів розгляду відповідного звернення (до листа може надаватися копія відповідного протоколу Комісії/його витяг).

Відділ кадрів філії готує та візує, відповідно до встановленого у філії Товариства порядку, наказ про відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла.

Після підписання наказу, відповідний структурний відділ філії передає його копію до бухгалтерського підрозділу для нарахування відшкодування (компенсації) витрат з найму житла заявнику.

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» № 557 від 22.08.2017 року було створено комісію з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», затверджено порядок розгляду питання щодо погодження здійснення таких витрат.

Спільним рішенням адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» від 19.09.2017 року (протокол № 6) Додаток № 22 до Колективного договору «Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) виплат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» викладено в новій редакції».

Наказом - постановою ГПУ «Львівгазвидобування» № 152 від 09.02.2018 року прийнято рішення про компенсацію витрат на оренду житла працівнику ГРУ «Львівгазвидобування» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - начальнику сектора інвестиційної діяльності та майнових прав ГПУ «Львівгазвидобування» терміном з 01.01.2018 оку по 31.12.2018 року в розмірі 6 000,00 грн щомісячно.

Наказом - постановою № 26 від 09.02.2019 року прийнято рішення про компенсацію витрат на оренду житла працівнику ГРУ «Львівгазвидобування» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - начальнику сектора інвестиційної діяльності та майнових прав ГПУ «Львівгазвидобування» терміном з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

29.11.2019 року листом № 2-29-2-01-2753 Філія Газопромислового управління «Львівгазвибудування» звернулась до ПАТ «Укргазвидобування» із проханням надати дозвіл на відшкодування позивачу витрат на оренду житла з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 7 000,00 грн на місяць.

23.01.2020 року протоколом № 1 засідання комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат на з найму житла працівників АТ «Укргазвидобування» (п. 4) надано дозвіл на відшкодування з найму житла з 01.01.2020 року ОСОБА_1 в розмірі 7 000,00 грн.

Листом № 36.2-05-4022 від 24.01.2020 року АТ «Укргазвидобування» повідомило директора ГПУ «Львівгазвидобування» про прийняте рішення щодо компенсації витрат позивача по оплаті найманого житла з 01.01.2020 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в адресу первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» надійшов лист ГУ «Львівгазвидобування» № 2-2-2-01-4091 від 09.11.2020 року з повідомленням про відмову у здійсненні компенсації.

03.11.2023 року ГУ «Львівгазвидобування» повідомило ОСОБА_1 , що здійснення компенсації витрат по найму жила не здійнювалась у 2020 році, оскільки останній не був переведений на роботу з іншої місцевості і рішення прийняте комісією не є підставою для керівника філії компенсувати такі витрати.

Задовольняючи позовні вимоги та, стягуючи з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 84 000 грн 00 коп та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447 грн 00 коп, суд першої інстанції вказав, що на засіданні 20.01.2020 року (протокол № 1) Комісія прийняла рішення про відшкодування позивачу витрат з найму житла за 2020 рік і відділ кадрів мав всі правові підстави підготувати та завізувати наказ про здійснення таких витрат. При цьому, з вищенаведених Порядку та Положення не вбачається, що керівник філії, керівник відповідача приймає остаточне рішення щодо компенсації відповідних витрат та не бере до уваги рішення Комісії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року відповідає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статтей 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Згідно із статтею 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Згідно із статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, нагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності-з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюється власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 143 КЗпП України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 13 КЗпП України, статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» (в редакції чинній на час виникнення спіреих правовідносин) передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, і нормування та оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; встановлення гарантій, компенсацій, пільг, та при цьому, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (в редакції чинній на час виникнення спіреих правовідносин) визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Законом України «Про колективні договори і угоди» також передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали; умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (частина друга статті 5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (частина третя статті 8).

Згідно із абзацами 4, 5 частини першої статті 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону, договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, встановлені на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, колегією суддів перевірено, що 29 листопада 2019 року листом № 2-29-2-01-2753 Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» звернулась до директора з корпоративних питань ПАТ «Укргазвидобування» із проханням надати дозвіл на відшкодування витрат по найму позивачем житла з 01 січня 2020 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

23 січня 2020 року протоколом № 1 засідання Комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» у п. 4 надано дозвіл на відшкодування таких витрат ОСОБА_1 та листом № 36.2-05-402 від 24 січня 2020 року ПАТ «Укргазвидобування» повідомила директора ГПУ «Львівгазвидобування» про прийняте рішення щодо компенсації позивачу, ОСОБА_1 , витрат з найму житла у розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

З 01 січня 2020 року через систему СЕДО Мегаполіс з персонального робочого місця позивач надсилав копії актів надання послуг.

Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» компенсацію позивачу витрат з найму житла за 2020 рік не здійснювала, всупереч прийнятому 23 січня 2020 року рішення Комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» (протокол № 1) яким у п. 4 надано дозвіл на відшкодування таких витрат ОСОБА_1 з найму житла у розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Філією Газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» порушено умови Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», який є додатком № 22 до Колективного договору, виконання якого є обов`язком для відповідача.

Оскільки норми і гарантії, визначені Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», який є додатком № 22 до Колективного договору та протоколу № 1 від 23 січня 2020 року комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» дотримані не були, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстави для стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суми компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 84 000 грн.

Позивачем підтверджено факт понесення витрат з найму житла за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 84 000 грн актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними між оредрарем та орендодацем. Доказів неналежності вказаних доказів відповідачем не нанадано та факт сплати ОСОБА_1 вартості з найму житла не спростовано.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про компенсацію позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447 грн., так як вони грунтуються на вимогах Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо незаконності стягнення такої компенсації, щодо необгрунтованості розрахунку вказаних грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що з Положення вбачається, що право на отримання компенсації витрат з найму житла мають працівники, які приймаються на роботу з іншої місцевості або переводяться на роботу в іншу місцевість від місця постійного проживання, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Комісією з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» рішення офорлене протоколом № 1 від 23 січня 2020 року було прийнято під час дії Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», який є додатком № 22 до Колективного договору в редакції 22.11.2016 року (протокол № 9).

Приймаючи вказане рішення, Комісія з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування», розглянувшм подані позивачем документи, прийшла до висновку про те, що Положення про умови та порядок відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», яке є додатком № 22 до Колективного договору в редакції 22.11.2016 (протокол № 9) поширюються на ОСОБА_1 .

Рішення комісії з питань відшкодування (компенсацію) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування», офорлене протоколом № 1 від 23 січня 2020 року, є чинним та не скасованим. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для його невиконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення комісії не зобов`язує директора Філії видавати наказ про внесення відповідних змін в трудові відносини з позивачем, а тільки надає йому таке право не заслуговують на увагу, оскільки довільне тлумачення кожною із сторін змісту колективного договору не може вважатись безумовною підставою для прийняття судового рішення на користь сторони без надання суду належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини та доводи кожної із сторін справи.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що системний аналіз норм КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди» свідчить, що:

доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника;

у приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися або «вражати» різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. При цьому для трудового законодавства є характерним, з урахуванням того, що імперативні норми гарантують не тільки мінімальні соціально-трудові стандарти, але і визначають підстави нікчемності договорів (їх умов) у сфері праці. В частині другій статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника;

в трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою, і яка передбачена нормами позитивного права, то вона підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.

Відповідач не наводить жодну норму Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування», який є додатком № 22 до Колективного договору в редакції 22.11.2016 (протокол № 9), яка говорить про те, що чинне рішення Комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» є необовязковим для виконання та може невиконуватися в односторонньому порядку роботодавцем.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було допущено випадки аморальної поведінки по відношенню до бухгалтера ППО ГПУ «Львівгазвидобування» п. Лешко Ірини Любомирівни, і реалізація директором філії ГПУ «Львівгазвидобування» права не видавати наказ про внесення відповідних змін у документи щодо трудових відносин з позивачем була зумовлена, в тому числі, і аморальною (неадекватною) поведінкою позивача, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Предметом даної справи є позов до ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат.

Особисті взаємовідносини між позивачем та бухгалтером ППО ГПУ «Львівгазвидобування» п. ОСОБА_2 не були предметом позову в суді першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не може в межах справи про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат, надавати оцінку взамовідносинам між позивачем та бухгалтером ППО ГПУ «Львівгазвидобування» п. ОСОБА_2 .

Крім того, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили та яким був би встановлений факт порушення позивачем трудової дисципліни та/або застосування роботодавцем до нього дисциплінарних заходів впливу за неналежну поведінку під час виконання позивачем свої безпосередніх трудових відносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що Філія не є юридичною особою, тому правових підстав зазначати філію Газопромислове управління «Львівгазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» як відповідача 2 у справі №761/12756/23 немає, не є підставою для скасування правильного по стуті рішення суду, оскільки у рішенні суду першої інстанції зазначено про стягнення коштів саме з юридичної особи, а не з філії юридичної особи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені представником відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Ільницьким Ігорем Йосифовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Ільницького Ігоря Йосифовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Ільницького Ігоря Йосифовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Ільницького Ігоря Йосифовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий Судді: