Ухвала

від 18.11.2024 по справі 761/12756/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 761/12756/23

провадження № 61-14888ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування»), Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є працівником Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування». 27 грудня 2011 року ДК «Укргазвидобування» затверджено колективний договір на 2012-2014 рік. На спільному засіданні 22 грудня 2016 року адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та Об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» прийнято (протокол № 9) про внесення змін до колективного договору на 2012-2014 роки, яким розділ 5 було доповнено пунктом 5.29. в наступній редакції: «Працівникам здійснюється компенсація витрат за найм житла згідно з Положенням про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат по найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування». Наказом ПАТ «Укргазвидобуванн» від 22 серпня 2017 року № 557 створено комісію з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування»; затверджено Порядок розгляду питань щодо погодження відшкодування компенсації витрат з найму житла працівниками ПАТ «Укргазвидобування» згідно додатку № 1.

Спільним рішенням адміністрації ПАТ «Укргазвидобування» та об`єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» від 19 вересня 2017 року (протокол № 6), додаток № 22 Колективного договору «Положення про умови та порядок відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам ПАТ «Укргазвидобування» викладено в новій редакції. Наказами - постановами ГПУ «Львівгазвидобування» № 152 від 09 лютого 2018 року, № 26 від 04 січня 2019 року постановлено компенсувати витрати на оренду квартири працівнику ГРУ «Львівгазвидобування» за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 - начальнику сектора інвестиційної діяльності та майнових прав ГПУ «Львівгазвидобування» терміном з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року у розмірі 6 000,00 грн, з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Зазначав, що 29 листопада 2019 року листом № 2-29-2-01-2753 Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» звернулася до директора з корпоративних питань ПАТ «Укргазвидобування» із проханням надати дозвіл на відшкодування витрат по найму позивачем житла з 01 січня 2020 року в розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

23 січня 2020 року протоколом № 1 засідання комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування» у пункті 4 надано дозвіл на відшкодування таких витрат ОСОБА_1 та листом від 24 січня 2020 року № 36.2-05-402 ПАТ «Укргазвидобування» повідомила директора ГПУ «Львівгазвидобування» про прийняте рішення щодо компенсації позивачу ОСОБА_1 витрат з найму житла у розмірі 7 000,00 грн щомісячно.

Після прийняття рішення щодо компенсації витрат по оплаті найманого житла він з 01 січня 2020 року через систему СЕДО Мегаполіс з персонального робочого місця надсилав копії актів надання послуг, проте Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» компенсації йому витрат з найму житла за 2020 рік не здійснювала, а також неодноразово звертався до Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» з вимогою розпочати компенсувати йому витрати по оплаті найманого житла з 01 січня 2020 року, оскільки це є частиною його заробітної плати, проте відповідач не реагує на звернення і компенсації за 2020 рік не здійснював. Із листа Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» від 09 листопада 2020 року № 2-2-2-01-4091 він дізнався, що причиною відмови Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» у компенсації йому витрат по оплаті найманого житла з 01 січня 2020 року є неправильне трактування Положення та відсутність рішення керівника Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» щодо компенсації витрат.

03 січня 2023 року листом-відповіддю Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» повідомила його про те, що виплата компенсації витрат по оплаті найманого житла за 2020 рік йому не здійснювалася у зв`язку з тим, що він не був переведений на роботу з іншої місцевості і рішення про компенсацію витрат з найму житла прийняте комісією не є підставою для керівника Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» компенсовувати витрати з найму житла.

Позивач вважав, що Філія Газопромислового управління «Львівгазвидобування» безпідставно не компенсувала йому витрати на оренду квартири та фактично позбавила його частини заробітної плати за 2020 рік, оскільки фонд оплати праці складається, у тому числі з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.3.4. пункту 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються інші виплати, що мають індивідуальний характер, зокрема, оплата квартири та найманого житла. Отже, враховуючи норми законодавства України компенсація витрат з оренди квартири є структурою заробітної плати.

Посилаючись на те, що існує бездіяльність з боку відповідача щодо не виконання остаточного рішення комісії з питань відшкодування (компенсації) витрат з найму житла працівникам АТ «Укргазвидобування», позивач просив суд стягнути з АТ «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» на його користь суму компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року до грудня 2020 року у розмірі 84 000,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447,43 грн, а також судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму компенсації витрат з найму житла за період з січня 2020 року до грудня 2020 року у розмірі 84 000,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 38 447,00 грн. Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» в особі Філії газопромислового управління «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 224,47 грн.

У листопаді 2024 року АТ «Укргазвидобування» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищують двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у справі є стягнення компенсації витрат з найму житла та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що у сукупному розмірі складає 122 447,43 грні на день звернення з касаційною скаргою не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році (3 028,00 х 250=757 000,00 грн).

Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Представник заявника у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає про фундаментальне значення справи для формування практики в частині віднесення права щодо укладання трудових договорів, внесення відповідних змін у документи підприємств, установ та організацій щодо трудових відносин з працівниками виключно до компетенції керівника.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Стосовно посилання на виняткове значення для заявника цієї справи з огляду на те, що ухвалення остаточного рішення у цій справі вплине на подальше правильне застосування відповідачем внутрішніх положень/порядків філії (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), то слід зазначити, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття такого судового рішення.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення компенсації витрат з найму житла, компенсації витрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплат відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник