Ухвала
від 15.10.2024 по справі 757/24687/24-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Обслуговуючий кооператив «ПЕЧЕРСЬКИЙ КВАРТАЛ», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, а також шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки, тощо внесення записів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо об`єктів нерухомого майна із наступними реєстраційними номерами:

- 2644475580000, 2644467580000, 2644463480000, 2644459780000, 2644455480000, 2644450980000, 2644445680000, 2644441780000, 2644431580000, 2644421280000, 2644416480000, 2644411180000, 2644404780000, 2644400280000, 2644395180000, 2644389880000, 2644384580000, 2644378880000, 2644375180000, 2644369180000, 2644356480000, 2644349980000, 2644345480000, 2644341380000, 2644337180000, 2644330780000, 2644326380000, 2644323180000, 2644318380000, 2644313380000, 2644308180000, 2644303780000, 2644300080000, 2644295880000, 2644290780000, 2644286180000, 2644281480000, 2644277280000, 2644273280000, 2644269080000 -розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 20 квартир);

- 1983159580000 - земельна ділянка кадастрооий номер 8000000000:82:277:0162, договір на право користування ОК «Печерський Квартал», власник ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Обслуговуючий кооператив «ПЕЧЕРСЬКИЙ КВАРТАЛ», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своїх апеляційних скарг, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Вважає, що прокурор, обґрунтовуючи клопотання про арешт майна в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Зокрема, хоча у клопотанні прокурора і міститься посилання на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0162, що перебуває у користуванні ОК «Печерський квартал» на підставі суперфіцію та інше нерухоме майно визнано у встановленому порядку речовим доказом у кримінальному провадженні, однак з огляду на відповідну постанову органу досудового розслідування таке визнання приведеного вище майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить сугубо формальний характер, оскільки в матеріалах, які додані до клопотання про арешт, відсутні належні та допустимі докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0162, що на праві користування для забудови перебуває у ОК «Печерський квартал» та інші об`єкти нерухомого майна, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Натомість, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8000000000:82:277:0161), земельна ділянка по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:82:277:0162) є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набута злочинним шляхом чи використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи була об`єктом кримінально протиправних дій, отримана внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з клопотання прокурора про арешт не вбачається. Більш того, визнаючи майно у постанові речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор не вказав, якому із критеріїв ст. 98 КПК України вони відповідають, що свідчить про формальне винесення вказаної постанови, не визначившись, яке саме доказове значення може мати майно для даного кримінального провадження. Всупереч доводам прокурора, фактичні обставини свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів.

В контексті правової кваліфікації злочину (ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України), на думку автора апеляційної скарги, висновки прокурора щодо незаконності будівництва (будівництво без дозвільних документів), несплати пайової участі та, як наслідок, нанесення збитків територіальній громаді не відповідають дійсності.

Також, будь-які особи потерпілими в кримінальному провадженні № 42023000000000455 від 13.03.2023 не визнавались, а відтак прокурор не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено і здійснення ОК «Печерський квартал» будівництва з порушенням містобудівного законодавства, оскільки саме Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) не виконано рішення суду у справі № 640/12712/21, яким зобов`язано видати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 та отримання Історико-містобудівного обґрунтування не передбачено чинним законодавством з 01.01.2019 року.

Щодо здійснення будівництва з порушенням містобудівного законодавства апелянт звертає увагу колегії суддів на наступне.

Відповідальність за порушення містобудівного законодавства (в тому числі будівництво без дозвільних документів) передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», наслідком чого є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Чинним Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність лише за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на такій земельній ділянці (стаття 197-1 ККУ).

Разом із тим, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0161 належить ОК «Печерський квартал» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2414 від 12.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0162 належить громадянину ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору дарування земельної ділянки № 86 від 11.02.2020. Набуття ОК «Печерський квартал», ОСОБА_7 права власності на вищезазначені земельні ділянки не ставиться під сумнів ні органом досудового розслідування, ні прокурором.

Окрім цього, 17.10.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132- ІХ від 20.09.2019, яким, зокрема, скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Вказаним Законом з 01.01.2020 було виключено і ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». (Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту).

Однак, вказаний закон містить Прикінцеві та перехідні положення, в яких зафіксовано те, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Отже, з 01 січня 2020 Законом № 132-ІХ від 20.09.2019 повністю скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а дійсними є тільки ті договори, які укладені до 01.01.2020 р.

Враховуючи те, що про наявність оскаржуваної ухвали ОК «Печерський квартал» дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень після її оприлюднення 11.06.2024, апеляційна скарга вважається поданою в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України.

В судове засідання учасники провадження не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки не повідомили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000455 від 13.03.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 05.01.2024 вказане майно визнано в кримінальному провадженні № 42023000000000455 від 13.03.2023 речовим доказом.

30.05.2024 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотання про арешт майна шляхом заборони відчуження та розпорядження, а також шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки, тощо внесення записів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо об`єктів нерухомого майна із наступними реєстраційними номерами:

- 2644475580000, 2644467580000, 2644463480000, 2644459780000, 2644455480000, 2644450980000, 2644445680000, 2644441780000, 2644431580000, 2644421280000, 2644416480000, 2644411180000, 2644404780000, 2644400280000, 2644395180000, 2644389880000, 2644384580000, 2644378880000, 2644375180000, 2644369180000, 2644356480000, 2644349980000, 2644345480000, 2644341380000, 2644337180000, 2644330780000, 2644326380000, 2644323180000, 2644318380000, 2644313380000, 2644308180000, 2644303780000, 2644300080000, 2644295880000, 2644290780000, 2644286180000, 2644281480000, 2644277280000, 2644273280000, 2644269080000 -розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 20 квартир);

- 1983159580000 - земельна ділянка кадастрооий номер 8000000000:82:277:0162, договір на право користування ОК «Печерський Квартал», власник ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, а також шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки, тощо внесення записів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо об`єктів нерухомого майна із наступними реєстраційними номерами:

- 2644475580000, 2644467580000, 2644463480000, 2644459780000, 2644455480000, 2644450980000, 2644445680000, 2644441780000, 2644431580000, 2644421280000, 2644416480000, 2644411180000, 2644404780000, 2644400280000, 2644395180000, 2644389880000, 2644384580000, 2644378880000, 2644375180000, 2644369180000, 2644356480000, 2644349980000, 2644345480000, 2644341380000, 2644337180000, 2644330780000, 2644326380000, 2644323180000, 2644318380000, 2644313380000, 2644308180000, 2644303780000, 2644300080000, 2644295880000, 2644290780000, 2644286180000, 2644281480000, 2644277280000, 2644273280000, 2644269080000 -розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 20 квартир);

- 1983159580000 - земельна ділянка кадастрооий номер 8000000000:82:277:0162, договір на право користування ОК «Печерський Квартал», власник ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Обслуговуючий кооператив «ПЕЧЕРСЬКИЙ КВАРТАЛ», - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4563/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/24687/24-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення15.10.2024
Оприлюднено21.10.2024
Номер документу122380362
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —757/24687/24-к

Ухвала від 15.10.2024

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рибак Іван Олексійович

Ухвала від 30.05.2024

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні