Ухвала

від 17.10.2024 по справі 912/469/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

17.10.2024 м.Дніпро Справа № 912/469/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" у справі № 912/469/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул. Липська, 10, м. Київ, 01021).

до Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" (вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552)

про стягнення 13 059 281,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про стягнення 13 059 281,59 грн, з яких: 11 981 783,00 грн - основний борг, 860 794,11 грн - пені, 84 569,38 грн - 3 % річних, 132 135,10 грн - інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що позивач свої зобов`язання за Договором поставки гранітного щебеню та відсіву №03-09-19 від 18.09.2019 виконав, поставив відповідачу Товар на загальну суму 12 123 807,00 грн термін оплати якого настав. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару виконав лише частково, в результаті чого виникла заборгованість з основного боргу в сумі 11 981 783,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений (прийнятий) Товар, позивач нарахував 860 794,11 грн пені, 84 569,38 грн 3 % річних та 132 135,10 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/469/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" (вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ідентифікаційний код 13749739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул. Липська, 10, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 43222436) 11 981 783,00 грн основного боргу, 860 794,11 грн пені, 84 569,38 грн 3 % річних, 132 135,10 грн інфляційних втрат та 195 889,31 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось, засобами поштового зв`язку, Товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі №912/469/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Українська добувна компанія (34331, Рівненська обл., Вараський р-н, село Озеро, вул. Лісова, будинок 5) до Товариства з додатковою відповідальністю Світловодське кар`єроуправління (вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552) про стягнення 13 059 281,59 грн. відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до матеріалів позовної заяви не надано доказів відповідно до закону, статуту, положення або витягу юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, трудового контракту, наказу на підтвердження повноважень Гарбовської І.О. діяти від імені позивача у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).

Скаржник наполягає, що вимогам процесуального законодавства оскаржуване рішення не відповідає, оскільки судом першої інстанції було проведено судове засідання без участі Відповідача, незважаючи на клопотання його представника про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, чим порушено його право на участь у судовому розгляді справи.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/469/24. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/469/24.

12.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" вжє є боржником по декільком значним виконавчим провадженням, де вжиті заходи щодо накладення арештів на майно Товариства, про що також свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на суму 11 237 904,64 гривні , а саме накладено арешт на Спеціальний дозвіл на користування надрами №6356 від 21.08.2019 року, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/469/24 про стягнення 13 059 281,59 грн. Рішення суду буде неможливо виконати після того як дане майно буде передане для реалізації з аукціону, так як цей дозвіл є основним активом товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління".

На думку заявника, забезпечення позову в даному випадку необхідне у зв`язку з тим, що товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" під час розгляду справи в першій інстанції, уникали від участі в розгляді справи.

Просить вжити заходів щодо забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про стягнення 13 059 281,59 грн. у вигляді накладення арешту на майно товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" та заборону на відчудження рухомомого майна: Спеціального дозвілу на користування надрами №6356 від 21.08.2019 року виданого Державною службою геології та надр України; Спеціального дозволу на користування надрами №5805 від 03.07.2013 року виданого Державною службою геології та надр України.

22.07.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/469/24 залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

02.08.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів скарги платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 293833.96 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/469/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 27.11.2024 о 10 год. 40 хв.

22.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому зазначено про те, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву ТОВ "Українська добувна компанія" про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною відповідачу вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; - зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; - арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; - іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема, заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому, може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову в даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому, забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічних висновків притримується і Верховний Суд у постанові від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у справі № 912/469/24 є майнові вимоги, а саме стягнення з відповідача 13 059 281,59 грн. за Договором поставки гранітного щебеню та відсіву №03-09-19 від 18.09.2019.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/2239/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається в заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

У даному контексті колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які би свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ж істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах обраного ним способу захисту.

При цьому, проаналізувавши доводи, викладені представником позивача в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що останнім документально не підтверджено вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження належних їм об`єктів майна.

Разом з тим, пред`являючи вимогу про накладення арешту на майно відповідача представник позивача не вказує на необхідність застосування такого заходу забезпечення позову саме в межах ціни позову; при цьому, в матеріалах справи відсутня інформація щодо вартості об`єктів майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Водночас суд критично оцінює посилання заявника на Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в якості доказу ймовірного утруднення виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позову, оскільки як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач не перебуває у стані припинення, а відтак, провадить власну господарську діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Суд також зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Зазначені заявником у заяві обставини є лише припущеннями позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову без застосування відповідних заходів його забезпечення.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, представник позивача не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність їх вжиття.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що представник позивача не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом.

Відтак, суд не вбачає наявності достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" про забезпечення позову у справі №912/469/24, що є підставою для відмови в їх застосуванні шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 3, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" про забезпечення позову у справі №912/469/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв