Постанова

від 24.09.2024 по справі 908/3600/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3600/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Леухненко Л.П. (в залі суду) - від КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МІСЬКА ЛІКАРНЯ №4" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - довіреність № 01-20/1 від 03.01.2024

інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 (суддя Горохов І.С.) у справі №908/3600/23

за позовом Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня №4 Запорізької міської ради

до відповідача Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

про звільнення орендованого нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

06.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради до Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви про звільнення орендованої площі шляхом примусового виселення Запорізької Єпархії Української православної церкви з орендованих нежитлових приміщень №№ 53-57 площею 37,1 кв.м. першого поверху будівлі (Літ Б-4) за адресом: вул. Оптимістична, 1 м. Запоріжжя та передачу їх Комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня №4» Запорізької міської ради.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23 позов задоволено повністю.

Зобов`язано звільнити орендовані нежитлові приміщення №№ 53-57 площею 37.1 кв.м. першого поверху будівлі (Літ. Б-4) за адресою: вул. Оптимістична 1 м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви (вул. Кияшко 26, м. Запоріжжя, Запорізької області, 69041, ідентифікаційний код юридичної особи 20512570) на користь Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 4 Запорізької міської ради (вул. Оптимістична 1, м. Запоріжжя, Запорізької області, 69106, ідентифікаційний код юридичної особи 05498660).

Стягнуто з Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на користь Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 4 Запорізької міської ради судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивач як балансоутримувач спірного приміщення з урахуванням погодження з уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, своєчасно повідомив орендаря про необхідність використання орендованих приміщень для власних потреб лікарні, договір оренди нежитлового приміщення № 1107 від 26.11.2003 припинив свою дію 26.11.2023.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви подало апеляційну скаргу, в якій рішення Господарського суду Запорізької області скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою відсутністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Строк оренди за Договором був встановлений до 26.11.2023 р., тобто його завершення прийшлося на період дії воєнного стану, відповідно на правовідносини за Договором оренди має поширюватися дія п.5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на начебто необхідність орендованих нами приміщень для власних потреб лікарні. Однак, відповідно до аб. 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», така необхідність повинна бути обгрунтована у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Проте, жодних обгрунтувань необхідності орендованих відповідно до договору приміщень, у яких розміщено лікарняний храм, для власних потреб лікарні, у листах позивача не міститься. Зокрема, позивач не вказав, задля яких саме потреб йому необхідні приміщення храму, що знаходяться в оренді нашої релігійної організації.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що підстав для припинення Договору оренди в умовах воєнного стану на даний час немає. Навпаки, згідно п. 5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634, Договір оренди вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23 - залишено без руху.

Надано Управлінню Запорізької Єпархії Української православної церкви строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали.

Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 4 026 грн. за подання апеляційної скарги на на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 задоволено клопотання Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.09.2024 об 10:20 год.

24.09.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

26.11.2003 між Управлінням комунальної власності міської ради, Комунальною установою «Центральна районна лікарня № 4 Заводського району» та Запорізькою Єпархією Української православної церкви укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1107.

Орендовані приміщення №№ 53-57 використовувалось під храм на першому поверсі будівлі (Літ Б-4) за адресою вул. Соціалістична 1 (нині Оптимістична 1), м. Запоріжжя.

До договору оренди укладалися додаткові угоди та додатковою угодою від 09.07.2014 строк договору оренди продовжено до 26.11.2023.

19.12.2018 на підставі рішення Запорізької міської ради № 72 «Про припинення юридичної особи Комунальної установи «Центральна клінічна лікарня № 4 Заводського району», останню перетворено на Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 4» Запорізької міської ради.

29.06.2023 за № 01-20/207 позивач на адресу Департаменту управління активами Запорізької міської ради, який діє згідно з розпорядженнями міського голови від 07.12.2022 № 77 «Про створення Департаменту управління активами Запорізької міської ради та затвердження Положення про нього», від 17.03.2023 № 132 «Про передачу повноважень департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради» та виконує функції Департаменту комунальної власності і приватизації Запорізької міської ради, направив лист з проханням дати згоду на використання орендованого приміщення для власних потреб лікарні.

06.07.2023 Департамент управління активами листом № 930/01/01-07/1836 «Щодо припинення договору оренди» надав згоду на припинення договору і поверненням комунального майна з оренди згідно акту прийому-передачі для використання його позивачем для власних потреб. Про дату прийому - передачі просив орендаря повідомити завчасно. Вказаний лист був адресований і переданий також орендарю згідно із додатком до листа від 18.07.2023 за № 01-20/228 з відміткою про вручення.

20.06.2023 позивач на адресу відповідача направив заяву № 01-20/198, а також листи-попередження від 18.07.2023 за № 01-20/228, від 13.09.2023 за № 01-20/281, від 01.11.2023 за № 01-17/1551 про те, що у зв`язку з необхідністю використання площі орендованого нежитлового приміщення для власних цілей Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, як Балансоутримувача, строк вищевказаного договору оренди продовжуватися не буде і необхідністю звільнити орендовані приміщення до 26.11.2023.

Відповідач надіслав відповідь від 18.10.2023 за № 069/23 , в якій попросив надати йому інше приміщення для богослужінь на території лікарні. Позивач листом від 01.11.2023 за № 01-17/1551 повідомив його, що по вул. Оптимістичній, 1 вільної площі немає.

Листом від 09.11.2023 за № 076/23 відповідач відмовився звільнити орендоване приміщення, посилаючись на п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», в якому вказано, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадків, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю і орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Враховуючи не повернення орендованого приміщення орендарем, позивач звернувся до суду для вирішення спору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

26.11.2003 між Управлінням комунальної власності міської ради, Комунальною установою «Центральна районна лікарня № 4 Заводського району» та Запорізькою Єпархією Української православної церкви укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1107 (далі Договір), який в подальшому неодноразово був пролонгований шляхом укладення додаткових угод. Додатковою угодою від 09.07.2014 дію Договору продовжено до 26.11.2023.

Відповідно до пункту 10.9 дія Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства Орендаря; загибелы обє`кта оренди.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме доповнено п. 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану КМУ може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.

Правовий аналіз нормативних приписів постанови КМУ № 634 дає підстави для висновку, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, автоматично продовжуються за таких умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; неповідомлення балансоутримувачем, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди орендодавця та орендаря про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: «…оскільки строк оренди за Договором оренди був встановлений до 26.11.2023 р., тобто його завершення прийшлося на період дії воєнного стану, на правовідносини за Договором оренди має поширюватися дія п.5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на начебто необхідність орендованих нами приміщень для власних потреб лікарні. Однак, відповідно до аб. 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», така необхідність повинна бути обгрунтована у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Проте, жодних обгрунтувань необхідності орендованих відповідно до договору приміщень, у яких розміщено лікарняний храм, для власних потреб лікарні, у листах позивача не міститься. Зокрема, позивач не вказав, задля яких саме потреб йому необхідні приміщення храму, що знаходяться в оренді нашої релігійної організації.

Враховуючи наведене, вважаємо, що підстав для припинення Договору оренди в умовах воєнного стану на даний час немає. Навпаки, згідно п. 5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634, Договір оренди вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином, вважаємо, що при при розгляді справи судом було допущене неправильне застосування норм матеріального права, а саме не було враховано норму п. 5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану"…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про не продовження договору оренди було попередньо погоджено з Департаментом управління активами Запорізької міської ради. Після чого позивач завчасно та неодноразово повідомляв відповідача про свій намір не продовжувати дію договору оренди. Зокрема, 20.06.2023 позивач на адресу відповідача направив заяву № 01-20/198, а також листи-попередження від 18.07.2023 за № 01-20/228, від 13.09.2023 за № 01-20/281, від 01.11.2023 за № 01-17/1551 про те, що у зв`язку з необхідністю використання площі орендованого нежитлового приміщення для власних цілей Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, як Балансоутримувача, строк вищевказаного договору оренди продовжуватися не буде і необхідністю звільнити орендовані приміщення до 26.11.2023.

Таким чином, балансоутримувач, який водночас є орендодавцем за Договором (Лікарня), завчасно (більше ніж за 30 календарних днів) повідомив орендаря про непродовження договору оренди з підстави, передбаченої статтею 19 Закону №157-IX.

Крім того, необхідність використання орендованих відповідачем приміщень, позивачем для власних потреб підтверджена матеріалами справи. Так, на підставі наказу директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради № 87/1 від 01.06.2023 військово-лікарську комісію для проведення медичного огляду та встановлення ступені придатності до військової служби громадян України переведено з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з будівлі РТЦК та СП у приміщення КНП «Міська лікарня №4» ЗМР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оптимістична, буд. 1 (а.с. 120).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що Договір оренди нежитлового приміщення № 1107 від 26.11.2003 припинив свою дію 26.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного сторонами Договору, у разі припинення дії договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу ( п. 5.11 договору ).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі №908/3600/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн покласти на Управління Запорізької Єпархії Української православної церкви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 17.10.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус