Ухвала

від 15.10.2024 по справі 199/4102/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4102/24

Провадження № 2/201/4014/2024

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Дніпрі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 05 вересня 2024 року за підсудністю надійшла справа за указаним позовом з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою судді від 06 вересня 2024 року вищевказану цивільну справу було прийнято до свого провадження.

23 липня 2024 року та 18 вересня 2024 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти вирішення спору в суді. В обґрунтування поданих заперечень представник відповідача зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18 липня 2019 укладено кредитний договір (оферти) № 18.07.2019-010000627 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Пунктом 10.1. договору встановлено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 007-2005 від 21 червня 2005 року, видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, із яким сторони ознайомились. В пункті 10.4. договору сторони підтвердили, що положення пунктів 10.1.-10.3. договору становлять третейське застереження відповідно до чинного законодавства України. Враховуючи наведені обставини, представник відповідача просить суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

29 липня 2024 року від позивача надійшла відповідь на заперечення представника відповідача проти вирішення спору в суді, в якій остання заперечувала проти обставин, викладених представником відповідача та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, ознайомившись із поданим клопотанням та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 18 липня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18.07.2019-010000627.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків. Такий документ повинен містити інформацію про: 1) дату укладення договору; 2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця); 3) найменування продукції; 4) ціну; 5) строк виконання робіт (надання послуг); 6) інші істотні умови договору; 7) права та обов`язки сторін договору.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

Отже, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови.

У кредитному договорі № 18.07.2019-010000627 від 18 липня 2019 року вказано, що позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій статті 12, частині другій статті 13 Закону України "Про захист прав споживачів» йому надана. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації кредитор до укладення договору надав позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитні договори, укладені фізичними особами з банками за своєю суттю є споживчими договорами і на них розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому частина 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» вказує на те, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а його вирішення, незалежно від ініціатора судового розгляду, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 755/11648/15-ц. Також такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 643/2870/18.

В даному випадку суд приходить до висновку, що кредитний договір № 18.07.2019-010000627 від 18 липня 2019 року за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що кредит надавався позичальнику не для задоволення особистих потреб, що кредит пов`язаний зі здійсненням позичальником підприємницької діяльності чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником.

Пунктом 10.1 кредитного договору № 18.07.2019-010000627 від 18 липня 2019 року сторони визначили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 007-2005 від 21 червня 2005 року, видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки кредитний договір № 18.07.2019-010000627 від 18 липня 2019 року, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є споживчим, тому третейське застереження, викладене в п.10.1 кредитного договору, не може бути виконане.

Законом України «Про третейські суди» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Отже, суд приходить до висновку, що спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відносно кредитного договору № 18.07.2019-010000627 від 18 липня 2019 року необхідно розглядати судом загальної юрисдикції.

На підставі викладеного суд вважає, що клопотання відповідача ТОВ «Споживчий центр» про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ТОВ «Споживчий центр» про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвалу суду оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Федоріщев