Рішення

від 17.10.2024 по справі 201/14055/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/14055/23

Провадження № 2/201/745/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді Покопцевої Д.О.,

секретаряТоцької Л.В.,

розглянувши впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду ум.Дніпрі цивільнусправу запозовом8державного пожежно-рятувальногозагону ГУДСНС Україниу Дніпропетровськійобласті до ОСОБА_1 ,Департаменту адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради проусунення перешкодв користуванніземельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

8державний пожежно-рятувальнийзагін ГУДСНС Україниу Дніпропетровськійобластізвернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Покопцевої Д.О.

Ухвалою судді від 17.11.2023 року відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Витребуваноз Державного архіву Дніпропетровської області документи, Фонду держмайна документи, та КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» докази по справі.

Ухвалою судді від 08.04.2024 року витребуваноз КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради для огляду інвентарну справу на гараж АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням № НОМЕР_1 від 16.07.1998 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 4373 кв.м. у постійне користування було надано 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області правонаступником якого є 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровський області, для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини № НОМЕР_2 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони.

Так, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розміщена 1 державна пожежнорятувальна частина 8 ДПРЗ, яка є структурним підрозділом 8 ДПРЗ, відповідно до п.п. 1.13 положення про 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ, юридична адреса АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного паспорту від 28.11.2022 року 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 Рішення 1 земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 4374 кв. м надана у користування 8-му закону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини АДРЕСА_3 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони.

Тобто, використання наданої земельної ділянки використовувалось для розташування 1 державної пожежно-рятувальної частини 8 ДПРЗ, що свідчить надання державного акту на право постійного користування від 14.08.1998 року Серія ДП Д69, відповідно до п.п. 1.13 Положення про 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ юридична, а також місцем дислокації є адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п. 2 виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 725 «Про будівництво, узаконення та передачу гаражів для індивідуального користування громадян» був наданий гараж ОСОБА_2 для узаконення за адресою: АДРЕСА_4 . Після чого, було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 , виданого 31.08.2007 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську ради № 725 від 22.05.1992 року, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.08.2007 року, номер витягу 15769504, реєстраційний номер 20113744 за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначають, що в рішенні № 725 від 22.05.1992 року вказана інша вулиця АДРЕСА_4 , всупереч адресі вказаній у свідоцтві. Зазначені вулиці є перпендикулярними. Відповідно до карти АДРЕСА_4 , знаходиться на квартал вище від АДРЕСА_2 . Тобто, ці дві різні адреси.

У зв`язку з вищевикладеним, а також відсутністю рішення про виділення земельної ділянки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» без належних підстав, всупереч рішенню № 725 від 22.05.1992 року зареєструвало гараж № НОМЕР_4 не за адресою: АДРЕСА_2 , Адреса: АДРЕСА_2 відсутня на карті міста, а також як поштова адреса.

На теперішній час власником гаража за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно договору купівлі-продажу гаражу Серія ВЕХ № 007751 від 10.09.2007 року є ОСОБА_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 зайняв без належної правової підстави приміщення, яке належить позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , та являють собою частину цілого майнового комплексу 1ДПРЧ 8 ДПРЗ і знаходиться на балансі та закріплені на праві оперативного управління з 8 ДПРЗ, просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою 8 ДПРЗ в частині 23,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради перереєструвати право власності ОСОБА_1 зазначеного гаражу за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до рішення № 725 від 22.05.1992 року (а.с. 1-8)

Від представника відповідача - 1 ОСОБА_1 адвоката Демченко В.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що відповідач -1 жодного приміщення, які належать позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не займав. Гараж № НОМЕР_4 , який належить відповідачу-1 має іншу адресу: АДРЕСА_2 і, хоч територіально й знаходиться поблизу адміністративних будівель позивача, з ними ніяк не пов`язаний. Рішенням від 22.05.1992 року № 725, на яке посилається позивач зафіксований лише факт узаконення за тодішнім власником ОСОБА_2 . гаража, який вже був побудований на той час та знаходився за адресою розташування всього гаражного комплексу по АДРЕСА_4 . На час продажу гаражу, адреса вже була індивідуально визначена АДРЕСА_2 . Тобто, до присвоєння індивідуальної адреси, гараж, який знаходився в гаражному кооперативі, мав загальну адресу АДРЕСА_4 . А після присвоєння індивідуальної адреси АДРЕСА_2 . Також зазначає, що після реєстрації права власності на гараж, колишній власник гаража № НОМЕР_4 ОСОБА_2 звертався до Дніпровської (на 2007 рік - Дніпропетровської) міської ради для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки за публічними даними, земельна ділянка, на якій розташований гараж не була сформована, та відповідно, був відсутній кадастровий номер. Проте, не отримав ані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані відмови у його наданні. Також, позивач у позовній заяві вимагає усунення перешкод у користуванні саме земельною ділянкою, проте не надає належним, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, в користуванні якої саме земельної ділянки із зазначенням кадастрового номеру відповідач-1 створює перешкоди позивачу. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с. 68-73).

Представником позивача надано відповідь навідзив,в якому останній підтримав заявлені позовні вимоги (а.с. 94-97). В подальшому надано заяву про розгляд справи без участі представника.

Представником відповідача-1, адвокатом Демченко В.І. надано заперечення на відповідь на відзив, в якому остання просить врахувати викладене у відзиві на даний позов та залишити позовні вимоги позивача без задоволення. (а.с.101-104). В подальшому надано заяву про розгляд справи без участі представника (а.с. 189).

Представник відповідача 2 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надійшло.

Згідно з приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 2 виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 725 від 22.05.1992 року «Про будівництво, узаконення та передачу гаражів для індивідуального користування громадян» був наданий гараж ОСОБА_2 для узаконення за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 11-12).

Згідно договору купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 10.09.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 2145 вбачається, що ОСОБА_2 передає у власність належний йому на праві приватної власності гараж № НОМЕР_4 , що знаходиться в АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 приймає у власність вищезазначений гараж і зобов`язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі (а.с. 13).

28.02.2007 року, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради виготовив технічний паспорт на гараж АДРЕСА_1 , де власниками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Рішенням ВиконавчогокомітетуДніпропетровської міської ради № 1302 від 16.07.1998 року«Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , у постійне користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області, по фактичному розміщенню спеціальної воєнізованої пожежної частини № НОМЕР_2 » вирішено: надати земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 4373 кв.м у постійне користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області для обслуговування спеціальної воєнізованої частини АДРЕСА_3 по її фактичному розміщенню,за рахунок земель оборони (а.с. 18).

14.08.1998 року 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області, по вул. Телевізійна, 9 Дніпровською міською Радою народних депутатів видано державний акт Серія ДП Д69 на право постійного користування землею 0, 4373 гектарів, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 000822 (а.с. 19-21).

1 державна пожежно-рятувальна частина є структурним підрозділом 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (а.с. 45).

На запит адвоката відповідача-1 від 26.12.2023 року № 3/3-1037 щодо надання архівної копії розпорядження, начальником управління архівної справи Дніпровської міської ради, було надано розпорядження № 426р від 18.05.2007 року відповідно до якого, присвоєно індивідуальному гаражу по вул. Телевізійні адресу АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_4 (колишня адреса АДРЕСА_4 .). (а.с. 106-108).

На виконання ухвали суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області надані письмові пояснення про те, що будь-яка інформація та документи, які підтверджують план розташування будівель за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 станом на 1991 рік, в Регіональному відділі відсутні. (а.с.111-113).

Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР на ухвалу суду про витребування доказів надали: копії схематичного плану земельної ділянки виготовленого згідно проведених в 1972 та в 1998 роках технічних інвентаризацій за адресою: АДРЕСА_7 ; копію схематичного плану земельної ділянки виготовлений згідно проведеної в 1961 році технічної інвентаризації з внесеними поточними змінами згідно технічної інвентаризації проведеної в 1975 році (остання наявна в інвентаризаційній справі) за адресою: АДРЕСА_4 ; копію плану земельної ділянки виготовленої на підставі технічної інвентаризації проведеної в 2007 році за адресою: АДРЕСА_8 . Також повідомили, що згідно інвентаризаційних справ, в 1991 році технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, що знаходять за адресами: АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 , вул. Ясна, 9, АДРЕСА_2 , КП «ДМБТІ» не проводилась. (а.с. 124-128).

На ухвалу про витребування доказів Державний архів Дніпропетровської області надали відповідь, що документи БТІ та плани розташування будівель станом на 1991 рік за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_9 та АДРЕСА_6 , на зберігання до архіву не надходили (а.с. 130).

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 386ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 78 ЗК Українивстановлено, що право власності на землю - це правоволодіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 с. 79ЗК України).

Частиною 3ст. 20 Земельного Кодексу Українипередбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Частина 5ст. 20 ЗК Українивстановлено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(статті125,126 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Судом встановлено, що позивачу у постійне користування рішенням №1302 від 16.07.1998 року надано земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 4373 кв.м. для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини№ НОМЕР_2 по її фактичному розміщенню за рахунок земель оборони.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу від 10.09.2007 року, продав ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 , про що був виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16662984. Окрім того, спірний гараж збудовано до 1992 року та узаконено рішенням № 725 від 22.05.1992 року.

Позивач звертаючись до суду з позовними вимогами, просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині 23.0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та зазначає що спірний гараж знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у їх постійному користуванні проте доказів на підтвердження даних обставин суду не надає. Окрім того, позивачем не надано доказів яким чином відповідач-1 ОСОБА_1 перешкоджає їм у користуванні їх земельною ділянкою.

Пред`являючи вимогу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивач не зазначає яким саме шляхом необхідно усунути ці перешкоди.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження позивача спростовано доказами та запереченнями наданими відповідачем ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати розподілити відповідно до вимогст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,78,81,141,259,263-265,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Д.О. Покопцева