Постанова

від 13.02.2025 по справі 201/14055/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1776/25 Справа № 201/14055/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Кошари О.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпроцивільну справуза апеляційноюскаргою8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року по цивільній справі за позовом 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

8 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням № 1302 від 16.07.1998 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 4373 кв.м. у постійне користування було надано 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області правонаступником якого є 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровський області, для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини № НОМЕР_1 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони.

Так, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розміщена 1 державна пожежно рятувальна частина 8 ДПРЗ, яка є структурним підрозділом 8 ДПРЗ, відповідно до п.п. 1.13 положення про 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ, юридична адреса м. Дніпро, вул. Телевізійна, 9. Відповідно до технічного паспорту від 28.11.2022 року 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 Рішення 1 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 4374 кв. м надана у користування 8-му закону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини № 1 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони.

Тобто, використання наданої земельної ділянки використовувалось для розташування 1 державної пожежно-рятувальної частини 8 ДПРЗ, що свідчить надання державного акту на право постійного користування від 14.08.1998 року Серія ДП Д69, відповідно до п.п. 1.13 Положення про 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ юридична, а також місцем дислокації є адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.п. 2 рішення виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 725 «Про будівництво, узаконення та передачу гаражів для індивідуального користування громадян» був наданий гараж ОСОБА_2 для узаконення за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 , виданого 31.08.2007 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську ради № 725 від 22.05.1992 року, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.08.2007 року, номер витягу 15769504, реєстраційний номер 20113744 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначають, що в рішенні № 725 від 22.05.1992 року вказана інша вулиця АДРЕСА_2 , всупереч адресі вказаній у свідоцтві. Зазначені вулиці є перпендикулярними. Відповідно до карти АДРЕСА_2 , знаходиться на квартал вище від АДРЕСА_1 . Тобто, ці дві різні адреси.

У зв`язку з вищевикладеним, а також відсутністю рішення про виділення земельної ділянки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» без належних підстав, всупереч рішенню № 725 від 22.05.1992 року зареєструвало гараж № НОМЕР_3 не за адресою: вул. Ясна, а за вул. Телевізійна, 9г, м. Дніпро, Адреса: АДРЕСА_1 відсутня на карті міста, а також як поштова адреса.

На теперішній час власником гаража за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно договору купівлі-продажу гаражу Серія ВЕХ № 007751 від 10.09.2007 року є ОСОБА_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 зайняв без належної правової підстави приміщення, яке належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , та являють собою частину цілого майнового комплексу 1ДПРЧ 8 ДПРЗ і знаходиться на балансі та закріплені на праві оперативного управління з 8 ДПРЗ, просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою 8 ДПРЗ в частині 23,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради перереєструвати право власності ОСОБА_1 зазначеного гаражу за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до рішення № 725 від 22.05.1992 року (а.с. 1-8)

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

В апеляційній скарзі 8 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що гараж № НОМЕР_3 знаходиться на території 1ДПРЧ та ворота його розташовані у двір пожежної частини, щоб виїхати чи вийти з вказаного гаражу ОСОБА_1 перетинає територію 1 ДПРЧ, що призводить до втручання в діяльність підрозділу.

Також, зазначають, що у воєнний час в 1 ДПРЧ збільшилася кількість техніки, що вкрай необхідно для виконання обов`язків ДСНС, яка стоїть на вулиці при різних погодних умовах, у зв`язку із чим виходить з ладу та псується бо не має місця де її ставити.

Звертають увагу на те, що апелянт вимагає саме звільнення гаражу, а не зносу, оскільки ділянка під ним відноситься до земель оборони та належить 8 ДПРЗ на праві постійного користування, а позивач вирішить сам чи зносити гараж, чи залишити на цій земельній ділянці. При цьому зазначають, що майно ОСОБА_1 є приватним та заважає здійсненню діяльності органів та підрозділів ДСНС.

Крім цього, звертають увагу на те, що ОСОБА_1 проживає у м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ) Дніпропетровської області, а спірний гараж № НОМЕР_3 знаходиться у АДРЕСА_1 на території 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ, а тому враховуючи віддаленість гаражу від місця проживання ОСОБА_1 , треба встановити значимість гаражу, чи використовується він останнім для своїх власних цілей чи ні, можливо даний гараж здається в оренду стороннім особам, які не мають права перебувати на території 1 ДПРЧ.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко В.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до п.п. 2 рішення виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 725 від 22.05.1992 року «Про будівництво, узаконення та передачу гаражів для індивідуального користування громадян» був наданий гараж ОСОБА_2 для узаконення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-12).

Згідно договору купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 10.09.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 2145 вбачається, що ОСОБА_2 передає у власність належний йому на праві приватної власності гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 приймає у власність вищезазначений гараж і зобов`язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі (а.с. 13).

28.02.2007 року, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради виготовив технічний паспорт на гараж АДРЕСА_4 , де власниками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1302 від 16.07.1998 року «Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у постійне користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області, по фактичному розміщенню спеціальної воєнізованої пожежної частини № 1» вирішено: надати земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 4373 кв.м у постійне користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області для обслуговування спеціальної воєнізованої частини № НОМЕР_1 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони (а.с. 18).

14.08.1998 року 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області, по вул. Телевізійна, 9 Дніпровською міською Радою народних депутатів видано державний акт Серія ДП Д69 на право постійного користування землею 0, 4373 гектарів, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 000822 (а.с. 19-21).

1 державна пожежно-рятувальна частина є структурним підрозділом 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (а.с. 45).

На запит адвоката відповідача-1 від 26.12.2023 року № 3/3-1037 щодо надання архівної копії розпорядження, начальником управління архівної справи Дніпровської міської ради, було надано розпорядження № 426р від 18.05.2007 року відповідно до якого, присвоєно індивідуальному гаражу по вул. Телевізійні адресу АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 (колишня адреса АДРЕСА_2 .). (а.с. 106-108).

На виконання ухвали суду регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області надані письмові пояснення про те, що будь-яка інформація та документи, які підтверджують план розташування будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 станом на 1991 рік в регіональному відділі відсутні (а.с.111-113).

Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР на ухвалу суду про витребування доказів надали: копії схематичного плану земельної ділянки виготовленого згідно проведених в 1972 та в 1998 роках технічних інвентаризацій за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_5 ; копію схематичного плану земельної ділянки виготовлений згідно проведеної в 1961 році технічної інвентаризації з внесеними поточними змінами згідно технічної інвентаризації проведеної в 1975 році (остання наявна в інвентаризаційній справі) за адресою: АДРЕСА_2 ; копію плану земельної ділянки виготовленої на підставі технічної інвентаризації проведеної в 2007 році за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 . Також повідомили, що згідно інвентаризаційних справ, в 1991 році технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, що знаходять за адресами: АДРЕСА_6 , вул. Ясна, 9, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» не проводилась. (а.с. 124-128).

На ухвалу про витребування доказів Державний архів Дніпропетровської області надали відповідь, що документи БТІ та плани розташування будівель станом на 1991 рік за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 , на зберігання до архіву не надходили (а.с. 130).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності доводів позивача про те, що спірний гараж знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача. Крім того, суд вказав на недоведеність позивачем того, яким чином ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні їх земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вказане свідчить, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Встановивши, що відповідно до п.п. 2 рішення виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 725 від 22.05.1992 року «Про будівництво, узаконення та передачу гаражів для індивідуального користування громадян» був наданий гараж ОСОБА_2 для узаконення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-12).

Згідно договору купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 10.09.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 2145 вбачається, що ОСОБА_2 передає у власність належний йому на праві приватної власності гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 приймає у власність вищезазначений гараж і зобов`язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі (а.с. 13).

28.02.2007 року, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради виготовив технічний паспорт на гараж АДРЕСА_4 , де власниками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки спірний гараж знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача. Крім того, суд вказав на недоведеність позивачем вимог, яким чином ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні їх земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 для того, щоб пройти до гаражу, самовільно, без будь-якого дозволу перетинає територію 1 ДПРЧ, що є недопустимим та призводить до втручання в діяльність підрозділу, колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на те, що вказане також не підтверджене жодним доказом, а тому є припущенням, тоді як законне та обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, з посиланням на докази згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, тоді як суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошена 13 лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.

Судді: