Рішення

від 03.10.2024 по справі 910/6072/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2024Справа № 910/6072/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Бізнес Партнер" до Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємства "Колос-2", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волев-Інвест", Приватного підприємства "Енерго Ліс" та Державної податкової служби України, про стягнення 5 364 250,00 грн,

за участю представників:

позивача: Шкляр О.В.;

відповідача: Чигринової О.В.;

ТОВ АП "Колос-2": Кокоячука В.М.;

ДПС України: Поліщука О.О.;

ТОВ "Волев-Інвест": не з`явився;

ПП "Енерго Ліс": не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Окко-Бізнес Партнер" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно отриманих державою у вигляді податків і зборів коштів у розмірі 5 364 250,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство посилається на те, що зазначені податки й збори були перераховані до державного бюджету третіми особами за рахунок коштів позивача, отриманих внаслідок шахрайських дій.

Разом із позовом Товариство подало клопотання про залучення до участі у справі: Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємства "Колос-2" (далі - ТОВ АП "Колос-2"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Волев-Інвест" (далі - ТОВ "Волев-Інвест"), Приватного підприємства "Енерго Ліс" (далі - ПП "Енерго Ліс") та Державної податкової служби України (далі - ДПС України), - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6072/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року клопотання Товариства про залучення до участі у справі третіх осіб задоволено, залучено до участі у справі № 910/6072/24 як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ АП "Колос-2", ТОВ "Волев-Інвест", ПП "Енерго Ліс" та ДПС України. Підготовче засідання відкладено на 25 липня 2024 року.

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 21 червня 2024 року, у якому останній заперечив проти позову та вказав, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, здійснюється відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок). Проте, до органів ДКСУ від позивача не надходило передбачених вказаним Порядком документів, на підставі яких можна було б здійснити повернення помилково та/або надміру зарахованих до бюджетів коштів. На думку відповідача, ним жодні права та інтереси позивача не порушувалися, бездіяльність щодо неповернення спірних коштів не вчинялася. У зв`язку з цим у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Цього ж дня через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов паперовий примірник додатку № 9 до позовної заяви, поданий через систему "Електронний суд".

27 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 26 червня 2024 року, у якій останній вказав, що сплачені від імені третіх осіб з рахунків, відкритих у банківських установах на підставі підроблених документів, кошти на рахунки банку ДКСУ в загальному розмірі 5 364 250,00 грн отримані державою безпідставно, а отже підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України на користь позивача. При цьому, у даних правовідносинах вина ДКСУ не має значення, оскільки для застосування вказаної норми достатньо лише факту неправомірності набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

12 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від ДПС України надійшли письмові пояснення щодо позову від 11 липня 2024 року, у яких вказана третя особа зазначила, що оскільки органи ДКСУ жодними рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушили права та законні інтереси позивача, ДКСУ не є належним відповідачем у даній справі. У свою чергу, для поновлення своїх порушених майнових прав позивач не позбавлений права та можливості звернутися з позовом до третіх осіб у даній справі про відшкодування завданих Товариству збитків.

15 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ АП "Колос-2" надійшли письмові пояснення щодо позову від 12 липня 2024 року, у яких останнє вказало, що обставини, зазначені Товариством у його позові, були предметом розгляду в справі № 921/607/21. За результатами розгляду зазначеної справи судами встановлено, що ТОВ АП "Колос-2" не вчинялися спірні операції з переказу коштів. У зв`язку з цим, вказана третя особа не заперечувала проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з Державного бюджету України 2 085 750,00 грн.

17 липня 2024 року на адресу суду від ПП "Енерго Ліс" надійшли пояснення по справі від 15 липня 2024 року, у яких останнє вказало, що ніколи не мало жодних фінансово-господарських чи інших відносин ні з позивачем, ні з іншими третіми особами. Жодних рахунків в АТ "Таскомбанк" ПП "Енерго Ліс" не відкривало.

22 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від 19 липня 2024 року на пояснення ДПС України щодо позову, у яких Товариство вказало, що доводи вказаної третьої особи жодним чином не спростовують факту безпідставного отримання державою спірної суми за рахунок коштів позивача.

У підготовчому засіданні 25 липня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 15 серпня 2024 року.

12 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 9 серпня 2024 року № 5-10-10/17879 про зупинення провадження у даній справі.

13 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від цієї ж дати на вищезазначене клопотання відповідача.

У підготовчому засіданні 15 серпня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 12 вересня 2024 року.

У період з 19 серпня 2024 року по 3 вересня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

29 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у призначеному судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 4 вересня 2024 року задоволено.

У судовому засіданні 12 вересня 2024 року судом було оголошено перерву до 3 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 3 жовтня 2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник ТОВ АП "Колос-2" не заперечував проти задоволення позову.

Представники відповідача та ДПС України в судовому засіданні просили суд у задоволенні позову відмовити.

ТОВ "Волев-Інвест" та ПП "Енерго Ліс" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2022 року в справі № 921/607/21 за позовом Товариства до ТОВ АП "Колос-2" про стягнення 16 340 008,17 грн безпідставно набутих коштів, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2022 року та набрало законної сили, встановлено, що між позивачем та ТОВ АП "Колос-2" велися переговори щодо укладення договору поставки сільськогосподарської продукції від 7 вересня 2021 року № ОБП/07092021-01, за умовами якого останнє мало поставити в строк до 10 вересня 2021 року пшеницю 2-го класу врожаю 2021 року в кількості 2500,00 тонн, вартістю 22 000 000,00 грн, яку позивач мав оплатити: у розмірі 86% від вказаної вартості - шляхом передплати протягом 3-х банківських днів з дати надання копій документів: видаткової накладної, складської квитанції та рахунку-фактури; у розмірі 14% від вказаної вартості - після реєстрації ТОВ АП "Колос-2" відповідної/відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); а також укладення договору складського зберігання зерна від 7 вересня 2021 року № 3, відповідно до якого поклажодавець мав передати зернові, зернобобові та олійні культури за заліковою вагою згідно складських квитанцій на зерновий склад, який, у свою чергу, мав прийняти таке зерно на зберігання та видати складські документи не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Вказаним рішенням також встановлені наступні обставини: ТОВ АП "Колос-2" зареєструвало в Реєстрі складських документів складську квитанцію на зерно від 7 вересня 2021 року № 26 (бланк серії ББ № 628002), відповідно до якої зерновий склад прийняв на зберігання від Товариства на підставі договору складського зберігання зерна від 7 вересня 2021 року № 3 зерно пшениці м`якої (2-го класу), рік збирання урожаю 2021, фізичною вагою 2 500 000 кг; Товариство перерахувало 16 340 008,17 грн з власного рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у місті Києві, на банківський рахунок ТОВ АП "Колос-2" № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Банк інвестицій та заощаджень", за платіжними дорученнями: від 8 вересня 2021 року № 0002343286 на суму 8 000 000,00 грн, від 9 вересня 2021 року № 0002343886 на суму 8 340 000,17 грн, з призначенням платежу: "згідно Договору №ОБП-07092021-01 від 07.09.2021р."; ТОВ АП "Колос-2" листом від 13 вересня 2021 року № 156 повідомило позивача про те, що підприємство мало намір укласти договір поставки на продаж пшениці 2-го класу, однак, оскільки Товариство не надало оригіналів необхідних документів, відповідна господарська операція є такою, що не відбулася; згідно інформації з Реєстру складських документів складська квитанція від 7 вересня 2021 року № 26 (бланк серії ББ номер 628002) погашена ТОВ АП "Колос-2" 13 вересня 2021 року, причина погашення: "у зв`язку з виявленням помилок або псування при друці"; позивач 15 вересня 2021 року надіслав на адресу ТОВ АП "Колос-2" вимогу від 14 вересня 2021 року вих. №14/09/2021-1 про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 16 340 008,17 грн, яка залишена ТОВ АП "Колос-2" без відповіді та задоволення.

Господарським судом Тернопільської області в справі № 921/607/21 також встановлено, що за висновком експерта від 18 жовтня 2021 року № СЕ-19/120-21/10425-ДД судової технічної експертизи та висновком експерта від 18 жовтня 2021 року № СЕ-19/120-21/10427-ДД судової почеркознавчої експертизи, проведених у межах кримінального провадження, на документах, поданих для відкриття рахунку № НОМЕР_2 у Криворізькому відділенні АТ "Банк інвестицій та заощаджень", відтиски печаток нанесені не печаткою ТОВ АП "Колос-2", а підписи виконані сторонньою особою. Відтак, суд у вказаній справі дійшов висновку про те, що ТОВ АП "Колос-2" вказаний рахунок у Криворізькому відділенні АТ "Банк інвестицій та заощаджень" не відкривало, а здійснення по ньому операцій, у тому числі щодо подальшого зняття готівки та перерахування коштів з даного рахунку на рахунки інших осіб, не контролювало.

Зазначеним рішенням суду в задоволенні позову Товариства до ТОВ АП "Колос-2" про стягнення 16 340 008,17 грн безпідставно набутих коштів відмовлено, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами підстави перерахування коштів на належний ТОВ АП "Колос-2" рахунок.

У справі № 910/6072/24 Товариство, посилаючись на матеріали досудового розслідування № 62023000000000201 від 6 березня 2023 року (виділеного з кримінального провадження № 12019240110000101 від 29 березня 2019 року за фактом вчинення учасниками злочинної організації кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), вказувало, що: з наданої в ході досудового розслідування при проведенні тимчасового доступу до речей та документів АТ "Банк інвестицій і заощаджень" на підставі ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2021 року в кримінальному провадженні № 12021211080000175 від 17 вересня 2021 року в справі № 606/2033/21 виписки про рух коштів по рахунку № UA113802810000026009000000556 вбачається, що на зазначений рахунок Товариство перерахувало 8 вересня 2021 року та 9 вересня 2021 року грошові кошти на загальну суму 16 340 008,17 грн. Вподальшому зазначені кошти були переведені на інші рахунки, а саме: 9 вересня 2021 року кошти в розмірі 3 950 000,00 грн переведені на рахунок ТОВ "Волев-Інвест" № НОМЕР_3 з призначенням платежу: "оплата за запчастини до обладнання елеватора згідно рахунка №1487"; 9 вересня 2021 року кошти в розмірі 4 000 000,00 грн переведені на рахунок ПП "Енерго Ліс" № НОМЕР_4 , з призначенням платежу: "оплата за деревину згідно рахунка №000578 від 08.09.2021р."; 10 вересня 2021 року кошти в розмірі 2 000 000,00 грн переведені на рахунок ПП "Енерго Ліс" № НОМЕР_4 , з призначенням платежу: "оплата за конвеєри ВАТСО для транспортування зерна згідно рахунку №000581 від 08.09.2021р."; 10 вересня 2021 року сплачено від імені ТОВ АП "Колос-2" на рахунок ДКСУ: 1 111 000,00 грн - єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року, 899 000,00 грн - податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року, 75 750,00 грн - військового збору із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року; 10 вересня 2021 року залишок суми в розмірі 4 176 000,00 грн отримано в касі Криворізького відділення АТ "Банк інвестицій і заощаджень"; з наданої в ході досудового розслідування при проведенні тимчасового доступу до речей та документів АТ "Піреус Банк МКБ" на підставі ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні № 12021211080000175 від 17 вересня 2021 року в справі № 606/2033/21 виписки про рух коштів по рахунку № UA703006580000026007019100855, відкритого від імені ТОВ "Волев-Інвест" вбачається, що з вказаного рахунку: 10 вересня 2021 року перераховано на рахунок ДКСУ: 46 500,00 грн - військового збору із заробітної плати за 2 половину серпня 2021 року, 558 000,00 грн - ПДФО за 2 половину серпня 2021 року, 682 000,00 грн - ЄСВ за 2 половину серпня 2021 року, 2 550 000,00 грн - були зняті у формі готівки; з наданої в ході досудового розслідування при проведенні тимчасового доступу до речей та документів АТ "Таскомбанк" на підставі ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні № 12021211080000175 від 17 вересня 2021 року в справі № 606/2033/21 виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4, відкритого від імені ПП "Енерго Ліс" вбачається, що з вказаного рахунку: 9 вересня 2021 року: перераховано на рахунок ДКСУ: 48 000,00 грн - військового збору із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року, 576 000,00 грн - ПДФО із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року; 704 000,00 грн - ЄСВ із заробітної плати за 2 половину серпня та 1 половину вересня 2021 року, 2 570 000,00 грн - були зняті у формі готівки; 10 вересня 2021 року: 24 000,00 грн - військового збору з заробітної плати за 2 половину вересня 2021 року; 288 000,00 грн - ПДФО із заробітної плати за 2 половину вересня 2021 року; 352 000,00 грн - ЄСВ із заробітної плати за 2 половину вересня 2021 року; 1 285 000,00 грн - були зняті у формі готівки.

Посилаючись на встановлені в матеріалах кримінального провадження обставини позивач зазначав, що вказані рахунки третім особам у даній справі не належали, а відповідні фінансові операції вчинялися від їх імені невстановленими особами та обвинуваченими в межах кримінального провадження № 443/1683/23 (обвинувальний акт № 62023000000000201 від 6 березня 2023 року). Відтак, на думку Товариства, вказані обставини свідчать про безпідставне набуття Державним бюджетом України коштів у загальній сумі 5 364 250,00 грн у вигляді податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які були перераховані від імені третіх осіб за рахунок коштів позивача.

Судом встановлено, що з метою повернення спірних коштів Товариство зверталося до територіальних органів ДПС України з відповідними заявами про повернення на його рахунок з Державного бюджету України безпідставно перерахованих податків та зборів.

Зокрема, 3 січня 2024 року Товариство звернулося до Головного управління ДПС у Тернопільській області із заявою від цієї ж дати № 3, у якій просило: провести перевірку надходження 10 вересня 2021 року з рахунку № НОМЕР_2 в АТ "Банк інвестицій і заощаджень" від імені ТОВ АП "Колос-2" на рахунки ДКСУ коштів у розмірі 2 085 750,00 грн, підготувати подання про повернення таких коштів Товариству та направити його до органів ДКСУ. Листом від 16 січня 2024 року № 528/6/19-00-24-01-06 ГУ ДПС у Тернопільській області підтвердило зарахування на рахунок ДКСУ такої суми та її облік в інтегрованій картці платника податків, - ТОВ АП "Колос-2". В іншій частині заява Товариства залишена контролюючим органом без задоволення, з огляду на відсутність підстав для повернення сплачених ТОВ АП "Колос-2" коштів на рахунок позивача.

Також 3 січня 2024 року Товариство звернулося до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявами від цієї ж дати № 2 та № 4, у яких просило: провести перевірку надходження 10 вересня 2021 року з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого від імені ТОВ "Волев-Інвест" в АТ "Піреус Банк МКБ", та з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого від імені ПП "Енерго Ліс", на рахунок ДКСУ коштів у розмірах 1 286 500,00 грн та 1 992 000,00 грн відповідно; підготувати подання про повернення таких коштів Товариству та направити його до органів ДКСУ. Листами від 30 січня 2024 року № 6572/6/04-36-24-18-16 та від 7 лютого 2024 року № 8931/6/04-36-24-15-19 ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтвердило зарахування вказаних коштів на рахунок ДКСУ та їх облік в інтегрованих картках платників податків: ТОВ "Волев-Інвест" та ПП "Енерго Ліс". В іншій частині заяви Товариства залишені контролюючим органом без задоволення та повідомлено, що саме вказані платники мають право звернутись із заявою про повернення коштів. В інакшому випадку повернення коштів здійснюється на підставі рішення суду.

Судом також встановлено, що позивач 8 лютого 2024 року листом від цієї ж дати вих. № 23 звернувся до ДПС України з проханням вжити заходів, спрямованих на повернення грошових коштів у загальній сумі 5 364 250,00 грн, перерахованих на рахунок ДКСУ від імені третіх осіб: ТОВ АП "Колос-2", ТОВ "Волев-Інвест" та ПП "Енерго Ліс", як податки, збори та інші обов`язкові платежі.

ДПС України листом від 8 березня 2024 року № 6569/6/99-00-24-01-01-06 повідомила Товариство про те, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а повернення коштів ЄСВ здійснюється у відповідності до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23 липня 2021 року № 417 (далі - Порядок № 417) та зауважено, що із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів може звернутися той платник, який здійснив таке перерахування. В інших випадках повернення коштів здійснюється на підставі рішення суду.

28 березня 2024 року Товариство також звернулось до відповідача із заявою від цієї ж дати вих. № 59 про повернення грошових коштів в загальному розмірі 5 364 250,00 грн, як таких, що утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 5 квітня 2024 року № 11-06-06/7325 повідомив позивача про те, що повноваження відносно здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до бюджету платежів (військовий збір, податок на доходи фізичних осіб, єдиного внеску), ведення їх обліку в розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково та/або надміру зарахованих до бюджетів, покладено на ДПС України, тому повернення коштів здійснюється органами ДКСУ за умови надходження від органів ДПС висновків/розрахункових документів на повернення таких коштів.

Вказані рішення (дії, бездіяльність) відповідача, ДПС України та її територіальних органів, як суб`єктів владно-управлінських функцій, в установленому законом порядку ні позивачем, ні іншими особами не оскаржувалися. Доказів зворотнього суду надано не було.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 цього Кодексу).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом частиною 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 910/1238/17.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 23 січня 2020 року в справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року в справі № 918/47/18, від 1 квітня 2019 року в справі № 904/2444/18.

Судом встановлено, що спірні грошові кошти перераховані на рахунок ДКСУ в якості сплати податків, загальнообов`язкових платежів та зборів, з яких: 2 321 000,00 грн - ПДФО, 2 849 000,00 грн - ЄСВ, 194 250,00 грн - військовий збір. Зазначені кошти позивач просить повернути з Державного бюджету України.

Відповідно до положень статті 162 ПК України ПДФО - це загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні. Платниками ПДФО є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Сплата єдиного внеску згідно з договорами про добровільну участь особами, зазначеними в абзаці 5 частини 1 статті 10 цього Закону (з числа осіб, які працюють або постійно проживають за межами України), та у випадках, передбачених частиною 9 статті 10 цього Закону, в іноземній валюті здійснюється на поточний рахунок податкового органу, відкритий в уповноваженому банку України, або на єдиний рахунок.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20-го числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28-го числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (частина 8 статті 9 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 161 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього ПКУ (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПКУ), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2. пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

У силу вищевказаних приписів чинного законодавства ТОВ АП "Колос-2", ТОВ "Волев-Інвест" та ПП "Енерго Ліс" є платниками ПДФО, ЄСВ та військового збору в якості податкових агентів.

З наданих позивачем листів територіальних органів ДПС України вбачається, що факт сплати вказаних податків та зборів зазначеними третіми особами засвідчено в їх інтегрованих картах платників податків. На час розгляду даної справи дії відповідних контролюючих органів щодо внесення таких записів не оскаржені, відповідні записи не скасовані.

При цьому, підставою для повернення спірних коштів позивач визначив виключно встановлені в межах кримінального провадження № 443/1683/23 (обвинувальний акт №62023000000000201 від 6 березня 2023 року) факти та обставини щодо перерахування спірних коштів на рахунок ДКСУ від імені третіх осіб з неналежних їм рахунків.

Разом із цим, частиною 6 статті 75 ГПК України прямо визначено, що для господарського суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, обов`язковими є лише питання, чи мали місце дії (бездіяльність) особи та чи вчинені вони цією особою, що встановлено виключно обвинувальним вироком суду в кримінальному провадженні або постановою суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили.

Проте, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо винесення вироку по зазначеній кримінальній справі, у зв`язку із чим відсутні правові підстави стверджувати, що на рахунки ДКСУ спірні грошові кошти були перераховані безпідставно та за рахунок позивача.

Крім того, у даній справі взагалі відсутні будь-які належні та допустимі докази, з яких можна встановити обставини безпідставного перерахування від імені третіх осіб коштів позивача в рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений статтею 221 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України): таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

За імперативними приписами статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, у якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, приписи статті 222 КПК встановлюють недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання відповідного письмового дозволу. Відтак, відсутність такого дозволу зумовлює невідповідність такого доказу приписам статті 77 ГПК України і до уваги судом при вирішенні спору братися не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 6 липня 2022 року в cправі № 914/1979/18, від 11 листопада 2021 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20 жовтня 2021 року в справі № 910/10222/19, від 30 вересня 2021 року в справі № 927/741/19.

Оскільки в судовому засіданні представник позивача не зміг підтвердити наявність відповідного письмового дозволу і такий дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000201 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені, в матеріалах даної справи відсутні, суд дійшов висновку, про те, що надані позивачем копії документів, які містяться в матеріалах такого кримінального провадження, не є допустимими доказами в даній справі в розумінні приписів ГПК України, а відтак до уваги судом не приймаються.

Жодних інших належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини безпідставного перерахування спірних коштів на відповідний рахунок ДКСУ та їх зарахування до Державного бюджету України, учасниками справи суду не надано.

При цьому, суд не бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в його постанові від 11 травня 2023 року в справі № 910/17361/21, де зазначено, що суд у силу наявних у нього повноважень не обмежений правом та можливістю надати оцінку правомірності перерахування до бюджету спірної суми коштів, оскільки у даній справі взагалі відсутні будь-які належні та допустимі докази, з яких можна встановити обставини безпідставного перерахування від імені третіх осіб коштів позивача в рахунок Державного бюджету України. Крім того, поза компетенцією господарського суду є самостійне встановлення наявності шахрайських дій обвинувачених в кримінальному провадженні № 443/1683/23 (обвинувальний акт №62023000000000201 від 6 березня 2023 року) осіб, оскільки такі неправомірні дії входять до складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У свою чергу, дослідження питання дотримання порядку справляння обов`язкових платежів, податків та зборів третіми особами в даній справі належить до виключної компетенції податкових органів, а відтак дослідження правомірності дій таких органів також виходить за межі предмету господарського спору в даній справі і підлягає розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства.

Судом також враховано, що відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України складається з: державного бюджету України; місцевих бюджетів; бюджету Автономної Республіки Крим; обласних бюджетів; районних бюджетів; бюджетів місцевого самоврядування.

За приписами пунктів 1 та 1.1. частини 1 статті 64 БК України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать: 60 відсотків ПДФО, що сплачується (перераховується) згідно з ПК України на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя); 40 відсотків ПДФО, що сплачується (перераховується) згідно з ПК України на території міста Києва та зараховується до бюджету міста Києва.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, страхові кошти, акумульовані на рахунках 3556 ДПС, об 11 годині 00 хвилин наступного банківського дня (крім вихідних та святкових днів) засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 675 пропорцій розподілу єдиного внеску (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за субрахунком 3554 "Рахунки державних цільових фондів" (далі - рахунки 3554) на ім`я Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.

Тобто, спірні грошові кошти ЄСВ у загальному розмірі 2 849 000,00 грн та ПДФО в розмірі 1 392 600,00 грн були зараховані не до Державного бюджету України, з якого позивач просить повернути спірні кошти, а до відповідних позабюджетних фондів та місцевих бюджетів.

Проте у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства позивач просив стягнути ці кошти саме з Державного бюджету України. Вказані обставини також були залишені поза увагою Верховним Судом при винесенні постанови від 11 травня 2023 року в справі № 910/17361/21.

У свою чергу, відповідно до вимог законодавства ДКСУ та його територіальні органи уповноважені, зокрема, здійснювати повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету згідно з Порядком.

Пунктом 5 розділу І Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС України), подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Тобто, відповідно до Порядку для повернення коштів ПДФО, ЄСВ та військового збору саме їх платник має право звернутись до органу ДКСУ із заявою щодо їх повернення.

Однак, як вже зазначалося судом, жодна з третіх осіб, від імені яких були здійснені спірні платежі, не оскаржила відповідні записи податкових органів в інтегрованих картках платників податків щодо сплати від їх імені спірних сум, як і не звернулися до відповідних органів із заявою про їх повернення.

При цьому, судом враховано, що приписами статті 13 Закону визначено, що суми помилково сплаченого ЄСВ зараховуються в рахунок майбутніх платежів такого внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Тобто, треті особи, не звертаючись до відповідних органів про повернення сплаченого ЄСВ, з посиланням на те, що ними такі платежі не вносились, фактично продовжують на час розгляду справи користуватися такими коштами, оскільки у разі їх неповернення як помилково чи надмірно сплачених, останні зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску таких платників (третіх осіб). Зазначені обставини також ставлять під сумнів доводи позивача про неправомірність утримання його коштів саме відповідачем, а не вказаними третіми особами.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів як факту перерахування до Державного бюджету України усієї спірної суми коштів, так і обставин набуття державою такого майна без достатньої правової підстави, або ж того, що відповідна правова підстава на час розгляду даного спору судом відпала.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов - це заявлена в кримінальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи про відшкодування їй матеріальної чи компенсацію моральної (немайнової) шкоди, завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду. Особа вправі пред`явити цивільний позов на будь-якій стадії кримінального провадження шляхом подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 11 червня 2020 року в справі № 507/1644/17.

Особа набуває статусу цивільного позивача з моменту подання позовної заяви (статті 61 КПК України).

За приписами статті 55 КПК України у випадку пред`явлення цивільного позову потерпілим він поєднує обидва процесуальні статуси і використовує права як цивільного позивача, так і потерпілого.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача повідомив суд про те, що Товариством був поданий у межах відповідного кримінального провадження цивільний позов про стягнення з обвинувачених осіб завданих йому збитків у розмірі перерахованих грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий від імені ТОВ АП "Колос-2". На час розгляду даної справи судове рішення за результатами розгляду вказаного цивільного позову відсутнє.

Відтак, задоволення позову в даній справі фактично може призвести до подвійного стягнення на користь позивача спірних грошових коштів, що не відповідатиме розміру завданої йому шкоди, а, відтак, суперечитиме принципам справедливості, розумності та добросовісності як основних засад цивільних правовідносин.

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко