Рішення

від 14.10.2024 по справі 914/1662/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 Справа № 914/1662/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унібрук», селище міського типу Вигода, Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд», село Рудківці, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 965 932,06 грн.

За участю представників:

від позивача: Кріль О.М. адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1308040 від 06.09.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000231 від 31.07.2015);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Унібрук» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» про стягнення заборгованості у розмірі 1 965 932,06 грн, що складається з 785 872,91 грн основного боргу, 738 915,87 грн пені, 117 880,95 грн штрафу, 56 228,48 трьох процентів річних та 267 033,85 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 02.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.08.2024.

Ухвала суду від 02.07.2024 про відкриття провадження у справі та призначення підготовче засідання на 20.08.2024 надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81726, Львівська область, Жидачівський район, село Рудківці, вулиця Лісова, будинок 75.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта», поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор №0600938023520) 03.07.2024 прийняте, а 01.08.2024 поштове відправлення вручено особисто адресату (відповідачу).

Також, ухвала суду від 02.07.2024 про відкриття провадження у справі та призначення підготовче засідання на 20.08.2024, надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову, а саме: budopttrade@ukr.net.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 23.09.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.10.2024.

11.10.2024 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про подання доказів понесення витрат на професійну допомогу, в строки встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2024 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю. До закінчення судових дебатів заявила про подання доказів понесення витрат на професійну допомогу відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 14.10.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвала суду від 23.09.2024 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.10.2024 у справі надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81726, Львівська область, Жидачівський район, село Рудківці, вулиця Лісова, будинок 75.

Також, ухвала суду від 23.09.2024 про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.10.2024, надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову, а саме: budopttrade@ukr.net.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 23.09.2024 явка представників сторін в судове засідання 14.10.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви. Слід врахувати, що відповідач має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 14.10.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унібрук» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» було укладено договір поставки №125/2021 від 23.09.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця бетонні вироби (надалі товар), а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 785 872,91 грн зі сплати основного боргу за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 738 915,87 грн, штраф в сумі 117 880,95 грн, три проценти річних в сумі 56 228,48 грн та інфляційні втрати в сумі 267 033,85 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1965932,06 грн заборгованості, з яких 785 872,91 грн основний борг, 738 915,87 грн пеня, 117 880,95 грн штраф, 56 228,48 три проценти річних та 267 033,85 грн інфляційні втрати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унібрук» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник), в особі директора Літвінова С.О., який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором покупець), в особі директора Мороза І.М., який діє на підставі Статуту було укладено договір поставки №125/2021 від 23.09.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця бетонні вироби (надалі товар), а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити товар (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.2. договору об`єм, загальна кількість, асортимент, найменування та ціна товару, що підлягають поставці за цим договором, визначаються у накладній, яка має силу специфікації і є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору загальна кількість, асортимент та ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, визначаються за угодою сторін і вказуються у відповідному рахунку, накладній на партію товару, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору приймання товару за кількістю та/або комплектністю товару здійснюється на складі покупця в момент отримання товару покупцем (його представником та/або перевізником) згідно з вимогами чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. договору загальна ціна договору складається із сум, зазначених у накладних за кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього договору. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах:

- 100% оплата вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної в термін, що не перевищує 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 3.4. договору постачальник залишає за собою право відмовити у поставці товару, якщо покупець не оплатив попередню партію товару.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору поставка товару здійснюється відповідно до умов Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2020», на умовах:

- доставка товару за рахунок постачальника на склад покупця, адреса якого вказується покупцем при замовленні товару. Ризик випадкового знищення, пошкодження або втрати товару, а також право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару постачальником покупцеві (або перевізникові).

Згідно з п. 5.2. договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, наступного за днем проведення належного платежу у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.3. договору у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що строк позовної давності по пені встановлюється в три роки.

На виконання умов договору поставки №125/2021 від 23.09.2021, в період з 23.09.2021 по 27.01.2022 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «Унібрук» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» товар на загальну суму 3 367 779,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач оплатив за поставлений товар частково, а саме 2 581 906,65 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору постави №122/2021 від 23.09.2021, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 785 872,91 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з вимогою за вих.№13/14 від 21.08.2023 в якій просив протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором постави №125/2021 від 23.09.2021.

Факт надсилання вказаного листа-вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи поштовою квитанцією №7755200543838 від 25.08.2023.

Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 738 915,87 грн, штраф в сумі 117 880,95 грн, три проценти річних в сумі 56 228,48 грн та інфляційні втрати в сумі 267 033,85 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 785 872,91 грн основного боргу, 738 915,87 грн пені, 117 880,95 грн штрафу, 56 228,48 три проценти річних та 267 033,85 грн інфляційні втрати, всього 1 965 932,06 грн.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір постави №125/2021 від 23.09.2021.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унібрук» свої зобов`язання по договору постави №125/2021 від 23.09.2021 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» товару на загальну суму 3 367 779,56 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 23.09.2021 по 27.01.2022 включно.

Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору постави №125/2021 від 23.09.2021, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 23.09.2021 по 27.01.2022 включно, в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (14.10.2024) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору постави №125/2021 від 23.09.2021 на загальну суму 785 872,91 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 785 872,91 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 785 872,91 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами пункту 5.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, наступного за днем проведення належного платежу у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що строк позовної давності по пені встановлюється в три роки.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути штраф у розмірі 15% від суми прострочення на загальну суму 117 880,95 грн, пеню на загальну суму 738 915,87 грн за період з 07.02.2022 по 26.06.2024, три проценти річних на загальну суму 56 228,48 грн за період з 07.02.2022 по 26.06.2024 та інфляційні втрати на загальну суму 267 033,85 грн за період з лютого 2022 по червень 2024.

Суд перевірив розрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафних санкцій та встановив, що позивач при їх розрахунку неправильно визначив перший день прострочки виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи положення п.3.3 договору щодо порядку оплати (10 календарних днів з моменту отримання товару) та положення Цивільного кодексу України, зокрема частини 5 статті 254 щодо закінчення строку (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), беручи до уваги те, що позивач нараховує інфляційні втрати, 3% річних та штрафні санкції на суму боргу, що виникла від останньої накладної, першим днем прострочки є 08.02.2022, а не 07.02.2022.

Відповідно до проведеного судом розрахунку трьох процентів річних за період з 08.02.2022 по 26.06.2024 з відповідача підлягає стягненню 56 163,88 грн три проценти річних.

Відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, з врахуванням вищевказаного періоду до стягнення з відповідача підлягає 267 033,85 грн інфляційних втрат, як було заявлено позивачем у позовній заяві, оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог.

Так, умовами пункту 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає штраф в сумі 117 880,94 грн, а не 117 880,95 грн.

Крім того, суд не може погодитись з розрахунком пені наданим позивачем з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Так, умовами пунктів 5.2. та 5.4. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, наступного за днем проведення належного платежу у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі. Строк позовної давності по пені встановлюється в три роки.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Отже, строки нарахування пені, які встановлені у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України є продовженими до закінчення дії карантину, тобто по 30.06.2023.

Так, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає пеня в сумі 471 523,75 грн за період з 08.02.2022 по 30.06.2023.

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарським кодексом України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17.

Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо. Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Станом на момент подання позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 965 932,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 29 488,98 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №899 від 26.06.2024 на суму 17 700,89 грн; квитанцією від 25.06.2024 на суму 11 788,09 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» подана до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» 27.06.2024 (документ сформований в системі 26.06.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 23 591,18 грн, переплата становить 5 897,80 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже позивач має право на повернення з державного бюджету 5 897,80 грн судового збору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 20 381,70 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будопт-Трейд» (81726, Львівська область, Жидачівський район, село Рудківці, вулиця Лісова, будинок 75; ідентифікаційний код юридичної особи 42031887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унібрук» (77552, Івано-Франківська область, Калуський район, селище міського типу Вигода, вулиця Д.Галицького, будинок 34; ідентифікаційний код юридичної особи 40824985) 785 872,91 грн основного боргу, 117 880,94 грн штрафу, 471 523,75 грн пені, 56 163,88 грн три проценти річних, 267 033,85 грн інфляційних втрат та 20 381,70 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 17.10.2024

СуддяСухович Ю.О.