Ухвала

від 16.10.2024 по справі 380/17057/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №380/17057/23

адміністративне провадження № К/990/38976/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024

у справі №380/17057/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підкова»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправною бездіяльність, та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 у справі №380/17057/23, предметом спору у якій є визнання протиправною бездіяльність Державної податкової служби України; зобов`язання Державну податкову службу України відновити дію реєстрації ТОВ «Будівельна компанія «Підкова» платником ПДВ з датою реєстрації платником податку 01 листопада 2020 року, що відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ із індивідуальним податковим номером 390474613072; зобов`язання Державну податкову службу України відновити ТОВ «Будівельна компанія «Підкова» суму ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 465964,20 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що полягає в ухиленні від внесення змін до Реєстру платників податку на додану вартість щодо скасування (відміни) анулювання з 28 грудня 2021 року реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підкова» платником податку на додану вартість на підставі рішення суду у справі №380/9145/22. Зобов`язано Державну податкову службу України: внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, а саме скасувати (відмінити) анулювання з 28 грудня 2021 року реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підкова» (79020, м. Львів, вул. Зимова, 35, кв. 17; ідентифікаційний код 39047465) платником податку на додану вартість та відновити дату його реєстрації платником податку на додану вартість з 01 листопада 2020 року; здійснити перерахунок суми (УНакл) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підкова» (79020, м. Львів, вул. Зимова, 35, кв. 17; ідентифікаційний код 39047465) за звітний (податковий) період, у якому відбулося анулювання реєстрації платника податку з 28 грудня 2021 року, та відобразити результати перерахунку в СЕА ПДВ.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 у справі №380/17057/23, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Так, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 у справі №380/17057/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Підкова» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність, та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова В.В. Хохуляк