Рішення

від 17.10.2024 по справі 120/12533/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 жовтня 2024 р. Справа № 120/12533/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Синицької К.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Олійника А.М.

представника відповідача: Сас Б.М.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн ВП № 73702446 від 10.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.09.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/1804/23 прийнято рішення, яким вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Так вказує, що за заявою стягувача ОСОБА_2 , 03.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №73702446.

В ході виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, із змісту якої позивачем встановлено, що вона чинить перешкоди у спілкуванні телефоном дитини із батьком.

Однак, з такою постановою позивач не погоджується та зазначає, що вона не вчиняє будь яких дій, які б свідчили у створенні перешкод у спілкуванні сина з батьком. Так, вказує, що у сина є власний мобільний телефон та батько у будь який час може йому зателефонувати. Проте наголошує, що спілкування має відбуватися з урахуванням зайнятості дитини та часу на відпочинок.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (у судовому засіданні) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 287 КАС України. Одночасно даною ухвалою залучено ОСОБА_2 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та витребувано у відповідача належним чином завірені копії виконавчого провадження №73702446.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 03.10.2024. Відзив обґрунтований тим, що на виконанні в Першому відділі перебуває виконавче провадження №73702446 з примусового виконання виконавчого листа № 127/1804/23 виданого 14.11.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області.

Державним виконавцем 03.01.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та, відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

З моменту відкриття виконавчого провадження, а саме 05.01.2024, державним виконавцем здійснено вихід за адресою для перевірки виконання рішення суду, яке виконувалося частково, зустрічі відбувалися, спілкування у телефонному режимі було під забороною.

В позовній заяві аргументуючи свою позицію невиконання рішення суду, позивач заявляє, що якщо один чи два рази протягом дня син не відповів на дзвінок та не поспілкувався з батьком, це не є перешкодою у спілкуванні. Проте, як зазначає відповідач, позивач не враховує зауважень з боку державного виконавця, який враховує скарги стягувача щодо виконання, та особисті побажання самої дитини, яка неодноразово намагалася сказати відверто про заборону у спілкуванні по телефону з боку матері у присутності боржника та стягувача.

Відповідач зазначає, що впродовж тривалого часу контролювання ситуації державним виконавцем, стягувач здійснював дзвінки впродовж дня (в різний час) враховуючи можливу зайнятість дитини, проте в результаті, зворотних дзвінків від дитини не було, і так повторювалось циклічно, про що наголошував стягувач.

Тому, твердження позивача про протиправність постанови державним виконавцем для виконання рішення суду в повному обсязі, на думку відповідача, не відповідає дійсності, оскільки державний виконавець діє в межах законодавства, а порядок виконання даної категорії справ визначений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Також до відзиву долучив витребувані судом матеріали виконавчого провадження.

08.10.2024 на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_2 , в яких третя особа зазначає, що з моменту набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області про участь батька у вихованні сина, ОСОБА_1 постійно порушувала вимоги судового рішення і не в лише в питаннях спілкування батька із сином в телефонному режимі, аргументуючи це ніби-то зайнятістю дитини, а й в частині періодичних переносів побачень ОСОБА_2 з сином у вихідні, саме тому він звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Однак, третя особа повідомляє, що після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.09.2023 у справі № 127/1804/23 поведінка ОСОБА_1 фактично не змінилась, вона продовжувала чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином.

ОСОБА_2 у своїх поясненнях повідомляє, що зі слів самої дитини, мати забороняє йому спілкуватись з батьком.

Також зазначає, що протягом всього часу здійсненням державним виконавцем виконавчого провадження ОСОБА_2 регулярно надавав виконавцю скріншоти звітів про відсутність розмов телефоном із сином.

У судовому засіданні, проведеному 08.10.2024 сторони надали пояснення щодо адреси боржника, так як судом було встановлено помилку у зазначені адреси місця проживання ОСОБА_1 .

Також, задля забезпечення сторонам принципу рівності та змагальності сторін, для забезпечення можливості сторонам ознайомитися із поданими до суду відзивом та поясненнями третьої особи, у судовому засіданні оголошено перерву.

14.10.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якому уточнив позовні вимоги в частині розміру штрафу з 1700 грн на 3400 грн, зазначеному у постанові Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу за невиконання рішення суду ВП № 73702446 від 10.09.2024.

Також надав пояснення щодо зазначення у позовній заяві адреси позивача. Вказує, що дійсна адреса проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , а помилка була допущена, зважаючи на те, що підготовка позовної заява здійснювалась з копій документів виконавчого провадження, а у виконавчому провадженні ВП №73702446 старшим державним виконавцем Сас Богданою Миколаївною визначено адресу проживання ОСОБА_1 як - АДРЕСА_2 .

У відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 16.10.2024 представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначає, що старшому державному виконавцю Сас Богдані Миколаївні та стороні виконавчого провадження ОСОБА_2 достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації у будинку під номером АДРЕСА_3 , однак, виконавцем здійснюється фіксування та, зокрема, підписання Акту державного виконавця від 06.09.2024 року за вказаною адресою.

Також, зауважує, що остання зустріч державного виконавця із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при якій було складено Акт державного виконавця, відбулась 06.09.2024 року за адресою місця роботи позивача по проспекту Юності у м. Вінниці, однак, аж ніяк не по проспекту Космонавтів.

Із вказаного акту, встановлено, що державний виконавець та ОСОБА_2 підтверджують, що спілкування з сином відбувається телефоном, однак, не в тій мірі, в якій на думку ОСОБА_2 це має відбуватись.

17.10.2024 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи відеодоказів.

Ухвалою суду від 17.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника третьої особи про долучення до матеріалів справи відеодоказів залишено без задоволення з підстав порушення стороною порядку подання доказів (стаття 79 КАС України).

Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позовній заяві. Проте зазначила, що дійсно рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 в частині спілкування телефоном з сином без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку виконується частково, адже дитина 6 років, і іноді вона не бажає розмовляти та може бути зайнята.

Представник позивача просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив. Зокрема звернув увагу на те, що фіксування невиконання боржником рішення суду та, відповідно, акти державного виконавця складалися за адресою, яка не відповідає дійсності. Адже відповідно акту державного виконавця від 06.09.2024 останній складено за адресою м. Вінниця, пр. Космонавтів, 55, однак зустріч державного виконавця, стягувача та боржника відбулася за адресою місця роботи ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 .

Крім того, зазначив, що поняті, які підписували акт від 06.09.2024 не були присутні на зустрічі державного виконавця з стягувачем та боржником при перевірці виконання рішення суду.

Відповідач, в свою чергу, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що державний виконавець діє в межах законодавства. Звернула увагу на те, що на останній зустрічі з стягувачем та боржником, яка відбулася 06.09.2024, дитина вказала на те, що мати забороняє спілкуватися телефоном з батьком. Щодо понятих зазначила, що залучала їх при здійсненні перевірки та роз`яснила ситуацію, яка відбувалася.

ОСОБА_2 , який виступає у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та його представник, також просили відмовити у задоволені позову.

ОСОБА_2 повідомив суд про невиконання ОСОБА_1 рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 в частині спілкування телефоном з сином без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку. Вказав, що для нього оптимальним було б спілкування з сином 2-3 рази на день.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 позов ОСОБА_2 задоволено.

Вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

1.Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без присутності матері.

2.Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без присутності матері.

3.Спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Також рішенням зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.11.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист №127/1804/23.

14.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду, яка надійшла до державної виконавчої служби 02.01.2024 за вх. № 54/22-19-28.

03.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73702446 з примусового виконання виконавчого листа №127/1804/23.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, у рамках виконавчого провадження №73702446.

05.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресою виконання рішення АДРЕСА_5 за домовленістю зі стороною боржника для перевірки виконання рішення. Встановлено, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 в частині передачі дитини у встановлений судом час відбувається. Зазначено про різні версії обставин щодо взаємовідносин із дитиною.

Такі висновки викладено у акті державного виконавця, який підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А. та понятими.

19.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено повторний вихід за адресою: м. Вінниця, просп. Юності Bon Bliss.

Встановлено, що рішення виконується не в повній мірі, а саме в частині спілкування телефоном та іншими засобами не виконується. У акті державного виконавця зазначено, що мати ОСОБА_1 чинить перешкоду щодо спілкування сина з батьком за допомогою програм Viber та WhatsApp. Боржника повідомлено, що за невиконання рішення буде накладено штраф.

Акт державного виконавця від 19.01.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

01.03.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено повторний вихід за адресою м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55.

У акті державного виконавця зазначено, що дитина не може брати слухавку, зі слів матері це особисте бажання дитини. Проте дитина та батько зазначають про інше. Син вказує, що мати не бажає та забороняє спілкування. Батько фіксує дзвінки на відео. При зустрічі здійснено перевірку дзвінків та чи вміє дитина користуватися мобільними дзвінками та відповідати на них.

Акт державного виконавця від 01.03.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

25.03.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн, відповідно до частини 3 статті 64 ЗУ «Про виконавче провадження» та повторно зобов`язано боржника виконувати рішення. Боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

05.04.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів 55. Встановлено, що рішення виконується не в повній мірі, зустрічі відбуваються, спілкування допомогою телефону відбувається.

19.04.2024, 03.05.2024 державним виконавцем здійснено повторні виходи за адресою виконання рішення, встановлено, що рішення суду виконується.

Акти державного виконавця від 25.03.2024, 19.04.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

Акт державного виконавця від 03.05.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М. та понятими, стягувач відмовився підписувати акти державного виконавця, оскільки вважав, що рішення суду виконується не повністю.

Так, 03.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо сприяння виконання рішення суду.

10.05.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресою м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55, кв. 5.

У акті зазначено, що ОСОБА_1 надала пояснення щодо виконання рішення суду, повідомила про зайнятість дитини та час відпочинку. Надано час для подачі доказів.

17.05.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресу виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів 55 та зобов`язано боржника не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні сина відповідно до Закону.

05.07.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Юності, кафе Bon Bliss. Встановлено, що згідно рішення суду в частині спілкування телефоном без обмежень у часі відбувається частково.

Акт державного виконавця від 05.07.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Чорним А.А. та Гучок В.М.

06.09.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55 (як зазначено у акті), у судовому засіданні сторони вказали, що в дійсності вихід здійснювався за адресою місця роботи боржника, а саме м. Вінниця, просп. Юності, кафе-пекарня Bun Bliss).

Встановлено, що згідно рішення суду в частині зустрічі дитини зі стягувачем, місяць літа для проведення спільного часу стягувача з дитиною за домовленістю сторін виконано, а в частині спілкування телефоном без обмежень у часі відбувається частково, внаслідок чого ОСОБА_1 було попереджено про накладення штрафу у подвійному розмірі.

Акт державного виконавця від 06.09.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Чорним А.А. та понятими. Гучок В.М. відмовилася від підпису акту.

10.09.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн, відповідно до статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

10.09.2024 Першим відділом державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано Вінницькому районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення №133157 від 10.09.2024 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення щодо умисного невиконання рішення суду що набрало законної сили.

Не погодившись з винесеною постановою від 10.09.2024 про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У силу вимог частини 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII внесено зміни до Закону №1404-VІІІ, якими додано статтю 64-1.

Так, статтею 64-1 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Тобто, наведена стаття є спеціальною нормою, якою врегульовані правовідносини з виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною. А отже, вона є пріоритетною при правозастосуванні до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням, а згідно частини 2 цієї ж статті Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Проаналізувавши наведені положення частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII слід прийти до висновку, що боржник зобов`язаний вчинити активні дії щодо забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Аналогічні положення містить розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

При цьому, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

З матеріалів справи суд вбачає, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

1.Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без присутності матері.

2.Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без присутності матері.

3.Спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Також рішенням зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи підтверджено виконання ОСОБА_1 рішення суду у частині забезпечення ОСОБА_2 зустрічі з сином та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без її присутності та зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без її присутності.

В межах розгляду даної справи, підлягає дослідженню питання правомірності накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн в частині виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини.

Так, державний виконавець при вчинені виконавчих дій дійшла висновку про невиконання ОСОБА_1 рішення суду в частині забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку, а саме у оскаржуваній постанові про накладення штрафу зазначено, що боржник чинить перешкоди у спілкуванні телефоном батька з сином.

Разом із тим, суд зауважує, що висновки викладені у постанові про накладення штрафу від 10.09.2024 та актах державного виконавця про перешкоду ОСОБА_1 у спілкуванні сина з батьком телефоном та іншими засобами зв`язку є передчасними та не підтвердженні жодним чином.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 визначено одним із способів участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Отже, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області чітко визначено, що спілкування з дитиною телефоном та іншими засобами зв`язку має відбуватися з врахуванням її зайнятості та часу відпочинку.

Крім того, слід зазначити, що відповідно статті 64 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі лише у разі повторного невиконання боржником рішення без поважних причин.

Однак в даному випадку, державний виконавець не встановив час зайнятості та час відпочинку дитини, та в який час ОСОБА_2 телефонував до сина. Державний виконавець не переконався в навмисному створенні перешкод боржником у спілкуванні ОСОБА_2 із сином та не встановив чи існували поважні або не поважні причини в тому, що дитина могла не відповісти на телефонні дзвінки батька.

На це і посилається у позовній заяві ОСОБА_1 , а саме стверджує, що вона не вчиняє будь яких дій, які б свідчили у створенні перешкод у спілкуванні сина з батьком. Так, вказує, що у сина є власний мобільний телефон та батько у будь який час може йому зателефонувати. Проте наголошує, що спілкування має відбуватися з урахуванням зайнятості дитини та часу на відпочинок.

В даному випадку акти державного виконавця не містять жодних даних, які б свідчили про навмисне невиконання рішення ОСОБА_1 в частині забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Слід також вказати, що у акті від 06.09.2024 зазначено про часткове виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини, що суперечить висновку викладеному у постанові про накладення штрафу від 10.09.2024, де вказано, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з сином.

Крім того, як зазначила державний виконавець під час судового засідання, підставою для вчинення нею виконавчих дій слугували заяви ОСОБА_2 , в яких він посилається на те, що Гучок не виконує рішення суду у частині забезпеченні йому права на спілкування з дитиною телефоном або іншими засобами зв`язку, проте як зазначено судом вище, державний виконавець не перевірила дані факти, що свідчить про те, що її висновки ґрунтуються на не згоді стягувача з порядком виконання рішення в цій частині.

Крім того, слід зазначити про інші порушення державного виконавця при вчиненні виконавчих дій з виконання виконавчого листа №127/1804/23 від 14.11.2023.

Відповідно статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 24 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Так, під час розгляду справи, судом було встановлено, що акт державного виконавця від 06.09.2024 було складено за адресою АДРЕСА_3 , однак сторони підтвердили, і не заперечувалось державним вмконавцем, що в дійсності зустріч державного виконавця з стягувачем, боржником та дитиною відбулася за місцем роботи ОСОБА_1 у закладі харчування (кав`ярня-пекарня Bun Bliss) за адресою АДРЕСА_4 .

Також, державний виконавець не встановила дійсну адресу місця проживання боржника, та здійснювала відправку поштової кореспонденції, зокрема постанови про накладення штрафу від 10.09.2024 ВП №73702446, за адресою за якою ОСОБА_1 не проживає.

Крім того, з урахуванням специфіки даного спору, суд вважає за необхідне зазначити про те.

Конституцією України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

В постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №824/308/20-а, суд відхилив доводи скаржника про те, що з огляду на небажання дітей спілкуватися з ним, належним виконанням рішення суду з боку боржника у контексті частини першої статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ має бути активна участь у влаштуванні зустрічей батька з дітьми, в тому числі здійснення впливу на волевиявлення дітей, оскільки це фактично є примушуванням дітей, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що державним виконавцем під час винесення оскаржуваних постанов не було доведено факт невиконання рішення суду позивачем без поважних причин, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови не відповідають частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплаченого ним за подання позову за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 3400 грн ВП № 73702446 від 10.09.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Соборна, 16а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40143408)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 )

СуддяМультян Марина Бондівна