Постанова

від 26.11.2024 по справі 120/12533/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12533/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: Гучок В.М.,

представника позивача: Олійника А.М.,

представника відповідача: Сас Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн. ВП № 73702446 від 10.09.2024.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 позов ОСОБА_2 задоволено.

Вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

1. Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без присутності матері.

2. Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без присутності матері.

3. Спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Також рішенням зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.11.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист №127/1804/23.

14.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду, яка надійшла до державної виконавчої служби 02.01.2024 за вх. № 54/22-19-28.

03.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73702446 з примусового виконання виконавчого листа №127/1804/23.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, у рамках виконавчого провадження №73702446.

05.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресою виконання рішення АДРЕСА_1 за домовленістю зі стороною боржника для перевірки виконання рішення. Встановлено, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 в частині передачі дитини у встановлений судом час відбувається. Зазначено про різні версії обставин щодо взаємовідносин із дитиною.

Такі висновки викладено у акті державного виконавця, який підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А. та понятими.

19.01.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено повторний вихід за адресою: м. Вінниця, просп. Юності Bon Bliss.

Встановлено, що рішення виконується не в повній мірі, а саме в частині спілкування телефоном та іншими засобами не виконується. У акті державного виконавця зазначено, що мати ОСОБА_1 чинить перешкоду щодо спілкування сина з батьком за допомогою програм Viber та WhatsApp. Боржника повідомлено, що за невиконання рішення буде накладено штраф.

Акт державного виконавця від 19.01.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

01.03.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено повторний вихід за адресою м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55.

У акті державного виконавця зазначено, що дитина не може брати слухавку, зі слів матері це особисте бажання дитини. Проте дитина та батько зазначають про інше. Син вказує, що мати не бажає та забороняє спілкування. Батько фіксує дзвінки на відео. При зустрічі здійснено перевірку дзвінків та чи вміє дитина користуватися мобільними дзвінками та відповідати на них.

Акт державного виконавця від 01.03.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

25.03.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн, відповідно до частини 3 статті 64 ЗУ «Про виконавче провадження» та повторно зобов`язано боржника виконувати рішення. Боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

05.04.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів 55. Встановлено, що рішення виконується не в повній мірі, зустрічі відбуваються, спілкування допомогою телефону відбувається.

19.04.2024, 03.05.2024 державним виконавцем здійснено повторні виходи за адресою виконання рішення, встановлено, що рішення суду виконується.

Акти державного виконавця від 25.03.2024, 19.04.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М., Чорним А.А.

Акт державного виконавця від 03.05.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Гучок В.М. та понятими, стягувач відмовився підписувати акти державного виконавця, оскільки вважав, що рішення суду виконується не повністю.

Так, 03.05.2024 ОСОБА_2 звернувся до начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо сприяння виконання рішення суду.

10.05.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресою м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55, кв. 5.

У акті зазначено, що ОСОБА_1 надала пояснення щодо виконання рішення суду, повідомила про зайнятість дитини та час відпочинку. Надано час для подачі доказів.

17.05.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено вихід за адресу виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів 55 та зобов`язано боржника не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні сина відповідно до Закону.

05.07.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Юності, кафе Bon Bliss. Встановлено, що згідно рішення суду в частині спілкування телефоном без обмежень у часі відбувається частково.

Акт державного виконавця від 05.07.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Чорним А.А. та Гучок В.М.

06.09.2024 державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою виконання рішення: м. Вінниця, просп. Космонавтів, 55 (як зазначено у акті), у судовому засіданні сторони вказали, що в дійсності вихід здійснювався за адресою місця роботи боржника, а саме м. Вінниця, просп. Юності, кафе-пекарня Bun Bliss).

Встановлено, що згідно рішення суду в частині зустрічі дитини зі стягувачем, місяць літа для проведення спільного часу стягувача з дитиною за домовленістю сторін виконано, а в частині спілкування телефоном без обмежень у часі відбувається частково, внаслідок чого ОСОБА_1 було попереджено про накладення штрафу у подвійному розмірі.

Акт державного виконавця від 06.09.2024 підписано державним виконавцем Сас Б.М., Чорним А.А. та понятими. Гучок В.М. відмовилася від підпису акту.

10.09.2024 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн, відповідно до статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

10.09.2024 Першим відділом державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано Вінницькому районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення №133157 від 10.09.2024 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення щодо умисного невиконання рішення суду що набрало законної сили.

Не погодившись з винесеною постановою від 10.09.2024 про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У силу вимог частини 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII внесено зміни до Закону №1404-VІІІ, якими додано статтю 64-1.

Так, статтею 64-1 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Тобто, наведена стаття є спеціальною нормою, якою врегульовані правовідносини з виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною. А отже, вона є пріоритетною при правозастосуванні до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням, а згідно частини 2 цієї ж статті Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Проаналізувавши наведені положення частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII слід прийти до висновку, що боржник зобов`язаний вчинити активні дії щодо забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Аналогічні положення містить розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

При цьому, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

З матеріалів справи суд вбачає, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

1. Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без присутності матері.

2. Зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без присутності матері.

3. Спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Також рішенням зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи підтверджено виконання ОСОБА_1 рішення суду у частині забезпечення ОСОБА_2 зустрічі з сином та спільне проведення часу у першу та третю п`ятницю щомісяця з 10.00 год. до 18.00 год. неділі без її присутності та зустрічі з дитиною та спільне проведення часу у літній період протягом 1 (одного) місяця за погодженням з матір`ю та врахуванням інтересів дитини в межах України без її присутності.

В межах розгляду даної справи, підлягає дослідженню питання правомірності накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн в частині виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини.

Так, державний виконавець при вчинені виконавчих дій дійшла висновку про невиконання ОСОБА_1 рішення суду в частині забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку, а саме у оскаржуваній постанові про накладення штрафу зазначено, що боржник чинить перешкоди у спілкуванні телефоном батька з сином.

Разом із тим, суд зауважує, що висновки викладені у постанові про накладення штрафу від 10.09.2024 та актах державного виконавця про перешкоду ОСОБА_1 у спілкуванні сина з батьком телефоном та іншими засобами зв`язку є передчасними та не підтвердженні жодним чином.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/1804/23 від 27.09.2023 визначено одним із способів участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме спілкування телефоном та іншими засобами зв`язку без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Отже, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області чітко визначено, що спілкування з дитиною телефоном та іншими засобами зв`язку має відбуватися з врахуванням її зайнятості та часу відпочинку.

Крім того, слід зазначити, що відповідно статті 64 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі лише у разі повторного невиконання боржником рішення без поважних причин.

Однак в даному випадку, державний виконавець не встановив час зайнятості та час відпочинку дитини, та в який час ОСОБА_2 телефонував до сина. Державний виконавець не переконався в навмисному створенні перешкод боржником у спілкуванні ОСОБА_2 із сином та не встановив чи існували поважні або не поважні причини в тому, що дитина могла не відповісти на телефонні дзвінки батька.

На це і посилається у позовній заяві ОСОБА_1 , а саме стверджує, що вона не вчиняє будь яких дій, які б свідчили у створенні перешкод у спілкуванні сина з батьком. Так, вказує, що у сина є власний мобільний телефон та батько у будь який час може йому зателефонувати. Проте наголошує, що спілкування має відбуватися з урахуванням зайнятості дитини та часу на відпочинок.

В даному випадку акти державного виконавця не містять жодних даних, які б свідчили про навмисне невиконання рішення ОСОБА_1 в частині забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини та часу відпочинку.

Слід також вказати, що у акті від 06.09.2024 зазначено про часткове виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_2 спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв?язку, без обмежень у часі, з врахуванням зайнятості дитини, що суперечить висновку викладеному у постанові про накладення штрафу від 10.09.2024, де вказано, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з сином.

Крім того, як зазначила державний виконавець під час судового засідання, підставою для вчинення нею виконавчих дій слугували заяви ОСОБА_2 , в яких він посилається на те, що Гучок не виконує рішення суду у частині забезпеченні йому права на спілкування з дитиною телефоном або іншими засобами зв`язку, проте як зазначено судом вище, державний виконавець не перевірила дані факти, що свідчить про те, що її висновки ґрунтуються на не згоді стягувача з порядком виконання рішення в цій частині.

Крім того, слід зазначити про інші порушення державного виконавця при вчиненні виконавчих дій з виконання виконавчого листа №127/1804/23 від 14.11.2023.

Відповідно статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 24 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Так, під час розгляду справи, судом було встановлено, що акт державного виконавця від 06.09.2024 було складено за адресою АДРЕСА_2 , однак сторони підтвердили, і не заперечувалось державним вмконавцем, що в дійсності зустріч державного виконавця з стягувачем, боржником та дитиною відбулася за місцем роботи ОСОБА_1 у закладі харчування (кав`ярня-пекарня Bun Bliss) за адресою АДРЕСА_3 .

Також, державний виконавець не встановила дійсну адресу місця проживання боржника, та здійснювала відправку поштової кореспонденції, зокрема постанови про накладення штрафу від 10.09.2024 ВП №73702446, за адресою за якою ОСОБА_1 не проживає.

Крім того, з урахуванням специфіки даного спору, суд вважає за необхідне зазначити про те.

Конституцією України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

В постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №824/308/20-а, суд відхилив доводи скаржника про те, що з огляду на небажання дітей спілкуватися з ним, належним виконанням рішення суду з боку боржника у контексті частини першої статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ має бути активна участь у влаштуванні зустрічей батька з дітьми, в тому числі здійснення впливу на волевиявлення дітей, оскільки це фактично є примушуванням дітей, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.