ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/6386/24
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення,
встановив:
Приватне підприємство "Україна ТВМ" (далі - позивач, ПП "Україна ТВМ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області: від 11.03.2024 №00048280711; від 11.03.2024 №00048290711; від 11.03.2024 №00048500902; від 11.03.2024 №00048510902.
В обґрунтування позову вказує, щодо податкового повідомлення-рішення від 11.03.2024 №00048510902: за результатами перевірки встановлено, що суб"єкт господарювання (далі по тесту СГ) здійснював реалізацію пального на акцизному складі через РРО: АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 за період з 02.04.2020 по 30.06.2020; ND-797.01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 дата реєстрації РРО 18.09.2014 за період з 15.09.2021 по 17.09.2021, які не були зазначені у додатку до ліцензії №06500314201900119 чим порушено ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР. Однак такі висновки податкового органу є протиправними.
Щодо РРО АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 за період з 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно) зазначає, що позивачем було подано заяву реєстрац. номер 06500314201900119 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до Головного управління ДПС у Житомирській області, Малинське управління, Малинська ДПІ (м.Малин), яка є структурним підрозділом ГУ ДПС у Житомирській області, у свою чергу згідно квитанції №9066790904 від 31.03.2020 - заяву було прийнято. Однак, подана підприємством заява мала бути або повернута адресантові або переслана Малинською ДПІ в головну організацію ГУ ДПС у Житомирській області.
Щодо здійснення реалізації пального на акцизному складі через РРО ND-797.01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 дата реєстрації РРО 18.09.2014 за період з 15.09.2021 по 17.09.2021 позивач вказує, що 14.09.2021, у зв`язку з заміною застарілого реєстратора розрахункових операцій було подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, згідно з якою було внесено відомості про реєстратор розрахункових операцій ND-787, заводський №НД05001282, фіскальний №3000928022 дата реєстрації РРО 13.09.2021. На підставі ст. 15 Закону, ПП «Україна ТВМ» мала право проводити господарську діяльність та проводити операції з реалізації через реєстратор розрахункових операцій з 13.09.2021 по 13.10.2021. Окрім цього, за фактом внесення змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі, ПП "Україна ТВМ» фактично був повідомлений про зміни - 17.09.2021, про що свідчить відмітка про отримання в журналі видачі ліцензій податкового органу. Відповідно, висновок податкового органу про порушення ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР є необґрунтованим.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.03.2024 №00048500902: порушення - позивач здійснив оптову реалізацію пального покупцю ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС" в частині оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії. Позивач, обґрунтовуючи протиправність такого податкового повідомлення - рішення вказує, що податковим органом не було надано належних обґрунтувань того, що реалізація палива покупцю ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС" згідно видаткової накладної №РН-0000503 від 16.05.2022 є оптовою торгівлею пальним, адже податковим органом не встановлено факт придбання оптової партії пального, реалізованого ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС", не встановлено в який спосіб пальне було відвантажене на причіп автомобіля.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.03.2024 №00048280711 та від 11.03.2024 №00048290711. Податковий орган в акту вказує, що ПП «УКРАЇНА ТВМ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. За результатом перевірки зроблено висновок про заниження доходів: за 2018 рік - на суму 1397459,00 грн; за 2019 рік - на суму 1161583,00 грн; за 2022рік в сумі 183055,00 грн за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів. Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що оскільки господарські операції підтверджені належними первинними документами, а саме платіжними дорученнями, видатковими накладними, договором поставки та товарно - транспортними накладними (у яких зазначені: замовники, вантажоодержувачі, перевізники, державні № автомобілів, що здійснювали перевезення пального, а також зазначено осіб, що відпустили та прийняли пальне).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними. позивач звернувся до суду.
Суддя своєю ухвалою від 18 квітня 2024 року прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначила підготовче засідання.
Відзив на позову заяву надійшов до суду 02.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що з гідно статті 15 Закону №481/95 орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін. Вказує, що за фактом внесення змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі, ПП «Україна ТВМ» був повідомлений про зміни - 17.09.2021, про що свідчить відмітка про отримання в журналі видачі ліцензій податкового органу. Отже, внесенні зміни до додатку до ліцензії були в строки передбачені Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а використання реєстратора розрахункових операцій ND-797/01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 до внесення до додатку до ліцензії є порушенням вище зазначеного Закону України. Наголошує, що реєстратор розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 не було внесено до додатку до ліцензії, але позивач не отримавши відмітку про отримання в журналі видачі ліцензій податкового органу все одно використовував його чим порушив Закон № 481. З урахування зазначеного, вважає податкове повідомлення - рішення №00048540902 правомірним. Щодо податкового повідомлення - рішення №00048500902, відповідач зазначає, що на підставі первинних бухгалтерських документів (видаткова накладна №РН-1405009 від 14.05.2022, ТТН №РН-1405009 від 14.09.2022, ВН №РН-0000503 від 16.05.2022, ТТН №12/05/01 від 16.05.2022) та інформаційних баз даних (ЄРАН) було встановлено здійснення оптової реалізації пального чим порушено ст.15 Закону №481. Щодо податкового повідомлення - рішення №00048280711, то, на переконання відповідача, до складу податкового кредиту позивачем було безпідставно включено податкові накладні від постачальника, по якому в ході перевірки не підтверджено саме факту отримання від нього ТМЦ, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 557039,00 грн. Щодо податкового повідомлення - рішення №00048290711, відповідач зазначає, що при проведеному аналізі постачальників на предмет реальності здійснення вказаних операцій поставки ТМЦ встановлено, що по ряду контрагентів не встановлено фактів їх придбання по ланцюгах поставок, тобто такі СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ. Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
Додаткові пояснення відповідача надійшли до суду 17.06.2024. Відповідач у додаткових поясненнях зауважує, що позивач ніяк не спростовує факту реалізації пального без наявності ліценції на оптову торгівлю, а посилається на Закони України, щодо незастосування штрафних санкції та відтермінування подачі документів. Проте, відповідно до пп.. 5 п.1 Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2112-І (зі змінами та доповненнями) цей Закон не поширюється на податкові правовідносини та на правовідносини, на які поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції". Окрім того, заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що заяви приватного пiдприємства "УКРАЇНА ТВМ" від 31.03.2020 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не надходило до відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами, що підтверджено програмним забезпеченням «АІС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК»: Управління документами». щодо порушень в частині податку на прибуток підприємств, відповідач зазначає, що виписані ТТН на постачання товару від вищенаведених постачальників не можна вважати належно оформленими, тому, що у цих документах не зазначено повної адреси навантаження та розвантаження пального, а саме: у даних про пункт навантаження вказано лише Київська область та м.Київ, а у даних про пункт розвантаження зазначено лише Житомирська область, тобто, це вказує, що надані документи оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568. Просить відмовити у задоволені позову.
У період із 01.07.2024 по 19.07.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці
Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 серпня 2024 року.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
У період із 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ПП "Україна ТВМ" зареєстровано як юридичну особу 09.07.2007 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби України.
Видами діяльності ПП "Україна ТВМ" за КВЕД є:
47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний)
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування
41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
З матеріалів справи вбачається, що у період із 11.12.2023 по 29.12.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області було здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2022.
За результатом перевірки складено Акт №129/06-30-07-11/34829205 від 05.01.2024 документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - Акт від 05.01.2024).
У Акті від 05.11.2024 вказано, що перевіркою встановлено, що позивачем:
1. занижено доходи всього в сумі 2559042,00 грн за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів (р.2240 Форми №2-м «Інші доходи»), а саме: у ході, перевірки встановлено, що ПП «УКРАЇНА ТВМ» відображено в даних бухгалтерського обліку по Д-т 281 «Товари на складі» - К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» надходження товару (газ).
При проведеному аналізі постачальників на предмет реальності здійснення вказаних операцій поставки ТМЦ встановлено, що по ряду контрагентів не встановлено фактів їх придбання по ланцюгах поставок, тобто такі СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ, а саме: ТОВ "НОВІТНІ ПАЛИВНІ СИСТЕМИ", код згідно з ЄДРПОУ 39798381, на суму 2559042,00 грн.
По суті, даний факт засвідчує безоплатне отримання ПП «УКРАЇНА ТВМ» товару - газу від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від ТОВ "НОВІТНІ ПАЛИВНІ СИСТЕМИ", як це зазначено в супровідних документах, і, як наслідок, у підприємства відповідно до законодавчих вимог виникають доходи по безоплатно отриманим ТМЦ.
Фактично, ПП «УКРАЇНА ТВМ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Новітні паливні системи" зазначено адресу навантаження -Київська область, адресу розвантаження - Житомирська область, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
Отже, виписані ТТН на постачання товару від вищенаведених постачальників не можна вважати належно оформленими, тому, що у цих документах не зазначено повної адреси навантаження та розвантаження пального, а са.ме: у даних про пункт навантаження вказано лише Київська область та м.Київ, а у даних про пункт розвантаження зазначено лише Житомирська область, тобто, це вказує, що надані документи оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.
Перевіркою встановлено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних Автоперевізником зазначено ТОВ "МТК "АДР-Карго" код згідно ЄДРПОУ 40863830, Замовником ПП "Україна ТВМ". Згідно даних бухгалтерського обліку ПП "Україна ТВМ" а саме рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено відсутність взаємовідносин з вищевказаним перевізником. Крім того в результаті проведеного аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» також встановлено відсутність взаємовідносин перевізника ТОВ "МТК "АДР- Карго" код згідно ЄДРПОУ 40863830 з ТОВ «Новітні паливні системи». Також встановлено, що відповідно до звіту 20-ОПП у ТОВ "МТК "АДР-Карго" за 2018-2021р. відсутні об`єкти оподаткування.
Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Новітні паливні системи" зазначено адресу навантаження -Київська область, адресу розвантаження - Житомирська область, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
Вказані порушення унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування пального від постачальників до покупця ПП "Україна ТВМ".
Таким чином, враховуючи вищенаведене, ПП «УКРАЇНА ТВМ» занижено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих ТМЦ, всього в сумі 2559042,00 грн, в тому числі по періодах: за 2018 рік - на суму 1397459,00 грн; за 2019 рік - на суму 1161583,00 грн.
2. в травні 2022 року підприємством проведено списання товарів (газ скраплений) в сумі 183055,35грн, на собівартість реалізованих товарів (Д-т902,К-т281) без наявності отриманих доходів та підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.
На підставі таких висновків перевірки, відповідачем було сформовано податкове повідомлення - рішення №00048290711 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 34-34), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" у загальній сумі 616973,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 493578,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123395,00 грн. У податковому повідомленні - рішенні вказано: ПП "УКРАЇНА ТВМ" не включено до складу доходів безоплатно отриманих товарів, проведено списання товарів на собівартість реалізованих товарів без наявності отриманих доходів та підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на прибуток на загальну суму 493578,00 грн.
У Акті від 05.01.2024 вказано:
1. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по встановлено їх заниження на загальну суму 50880,00 грн, в тому числі
- в ході перевірки встановлено, що ПП «УКРАЇНА ТВМ» в травні 2022 року згідно даних бухгалтерського обліку, а саме по оборотно - сальдової відомості по рахунку 281 «Товари» та рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» проведено списання товарів (газ скраплений, в кількості 8370 л) на собівартість реалізованих товарів (Д-т 902 К-т 281) на загальну суму 183055,35 грн.
Однак, згідно даних бухгалтерського обліку, а саме оборотно - сальдової відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», видаткових накладних на продаж товарів та актів на списання за травень 2022 року відсутня будь яка реалізація товарів (газ скраплений) будь якому контрагенту.
ПП «УКРАЇНА ТВМ» на отриманий запит, надано відповідь 26.12.2023 № 38, в який зазначено що у травні 2022 року було передано на потреби військових газ скраплений на суму 183055,35грн, акти на передачу палива військовим не складались.
Враховуючи вищезазначене, ПП «УКРАЇНА ТВМ» в травні 2022 року безпідставно проведено списання газу скрапленого на собівартість реалізованих товарів та не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку, оскільки будь яких документів, які підтверджують факт передачі не надано.
Тому на порушення п.14.1.191, п.188.1 ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ПП «УКРАЇНА ТВМ» в травні 2022 року занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12814,00 грн. (183055,35 *1%).
-- за результатами перевірки встановлено, що ПП «УКРАЇНА ТВМ»;
-- в червні 2022року, згідно акту на списання №СпТ-000001 від 30.06.2022 року на суму 3739,02грн., в тому числі ПДВ 244,48 грн. (бензин, газ скраплений, дизпаливо);
-- в жовтні 2022 року, згідно акту на списання №СпТ-000002 від 31.10.2022 року на суму 48758,33 грн., в тому числі ПДВ 8126,39 грн (дріт ПВХ, сітка плетена ПВХ);
-- в грудні 2022року, згідно акту на списання №СпТ-000003 від 31.12.2022року на суму 48144,30 грн, в тому числі ПДВ 8024,05 грн. проведено списання ТМЦ на інші витрати операційної діяльності (Д-т949 Й-т 205, 207, 281).
Також, за червень 2022року ПП «УКРАЇНА ТВМ» проведено списання нестач товарів (Д-т 947 К-т 281, бензин, газ скраплений, дизпаливо) на суму 7472,14 грн, в тому числі ПДВ 488,83грн.
В ході проведення перевірки платнику податку було надано запит (25.12.2023) про надання пояснення щодо використання в господарській діяльності списаних товарів та ТМЦ.
ПП «УКРАЇНА ТВМ» на отриманий запит, надано відповідь 26.12.2023 № 38, в який зазначено що списані товари згідно актів №СпТ-000001 від 30.06.2022, №СпТ- 000002 від 31.10.2022, № СпТ-000003 від 31.12.2022 були втрачені.
Враховуючи вищезазначене, ПП «УКРАЇНА ТВМ» в червні 2022 року, в жовтні 2022 року, в грудні 2022року не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку списаних товарів та ТМЦ.
Тому на порушення п.14.1.191, п.188.1 ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ПП «УКРАЇНА ТВМ» занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 16883,00 грн:
- перевіркою встановлено, що ПП «Україна ТВМ» здійснювала поставку Дизельного палива за ціною нижчою за ціну придбання. Встановлено продаж в кількості 27489,9869 л нижче цін придбання, в результаті чого занижено базу оподаткування з податку на додану вартість 302611,20 грн та заниження ПДВ в сумі 21183,00 грн.
Тому на порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ПП «Україна ТВМ», у зв`язку з поставкою дизпалива нижче цін придбання, занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 21183,00 грн (302611,20 *7%);
2. перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по встановлено його завищення на загальну суму 514217,00 грн;
- перевіркою встановлено, що ПП «Україна ТВМ» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 511809,00 грн внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами.
Під час проведення перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача надходження товарів на рахунок 281 "Товари на складі" за товарно - транспортними накладними, оформленими з порушеннями відповідних норм.
До перевірки надано Договір поставки нафтопродуктів № б/н від 05.04.2017 з ТОВ «Новітні паливні системи» (ПРОДАВЕЦЬ), щодо поставки нафтопродуктів.
Перевіркою встановлено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних Автоперевізником зазначено ТОВ "МТК "АДР-Карго" код згідно ЄДРПОУ 40863830, Замовником ПП "Україна ТВМ".
Згідно даних бухгалтерського обліку ПП "Україна ТВМ" а саме рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено відсутність взаємовідносин з вищевказаним перевізником.
Крім того в результаті проведеного аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» також встановлено відсутність взаємовідносин перевізника ТОВ "МТК "АДР- Карго" код згідно ЄДРПОУ 40863830 з ТОВ «Новітні паливні системи».
Також встановлено, що відповідно до звіту 20-ОПП у ТОВ "МТК "АДР-Карго" за 2018- 2021р. відсутні об`єкти оподаткування.
Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Новітні паливні системи" зазначено адресу навантаження - Київська область, адресу розвантаження - Житомирська область, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
Отже, виписані ТТН на постачання товару від вищенаведених постачальників не можна вважати належно оформленими, тому, що у цих документах не зазначено повної адреси навантаження та розвантаження пального, а саме: у даних про пункт навантаження вказано лише Київська область та м.Київ, а у даних про пункт розвантаження зазначено лише Житомирська область, тобто, це вказує, що надані документи оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.
Вказані порушення унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування пального від постачальників до покупця ПП "Україна ТВМ":
- перевіркою встановлено, що ПП «Україна ТВМ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, по якій порушено термін реєстрації. Так, у грудні 2022 р. безпідставно до складу податкового кредиту було віднесено податкову накладну № 1122 від 31.12.2022 на загальну суму 204,00 грн, в т.ч. ПДВ 34,00 грн, складену постачальником КП "ЕКОРЕСУРС" Малинської міської ради Житомирської області, крайній термін реєстрації якої 18.01.2023, а фактично зареєстровано 29.09.2023, що підтверджено квитанцією №2 від 29.09.2023 (реєстраційний №9313781578). Враховуючи вищевикладене, на порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V1 (із змінами та доповненнями) ПП «Україна ТВМ» завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 34,00 грн, в т.ч. за грудень 2022 року па суму 34,00 грн;
- встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 14 Декларацій «Коригування податкового кредиту» за червень 2022 року в сумі 2374,00 грн.
За результатами перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, а саме по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 06.06.2022 між ПП «УКРАЇНА ТВМ» та ТОВ «Континенталь Трейд» код 44125251 рахується дебіторська заборгованість на користь ПП «УКРАЇНА ТВМ» в сумі 36287,12 грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн.
Дана дебіторська заборгованість виникла в травні 2022 року за рахунок перерахування ПП «УКРАЇНА ТВМ» попередньої оплати за пальне та сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту.
В червні 2022 року відповідно до платіжного доручення № 179 від 06.06.2022 ТОВ «Континентапь Трейд» повертає попередню оплату (за пальне, згідно листа № 24 від 02.06.2022 року) в сумі 36287,12 грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн, та складає розрахунок коригування № 9 від 06.06.2022 до податкової накладної №82 від 26.05.2022 на загальну суму 36287,12 грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн, однак ПП «УКРАЇНА ТВМ» не зменшено податковий кредит за червень 2022 року на суму ПДВ 2373,92 грн.
На підставі таких висновків перевірки, відповідачем було сформовано податкове повідомлення - рішення №00048280711 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 28-29), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" у загальній сумі 696299,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 557039,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 139260,00 грн. У податковому повідомленні - рішенні вказано: ПП "УКРАЇНА ТВМ" не враховано податкові зобов`язання при реалізації товарів нижче ціни придбання, не нараховані податкові зобов`язання, а суму нестач товарів, не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку списаних товарів, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, не відкориговано податковий кредит у зв`язку з поверненням попередньої оплати, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на додану вартість на загальну суму 557039,00 грн.
У Акті від 05.11.2024 вказано, що:
1. За результатами перевірки ПП «Україна ТВМ» встановлено, що СГ здійснював реалізацію пального на акцизному складі через реєстратор розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 за період з 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 чим порушено ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами та доповненнями) в частині відсутності в додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстратора розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 та реалізації через такий РРО пального. Згідно інформаційних баз даних СГ за період 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно) реалізовано пального з акцизного складу через РРО фіскальний №3000780801 не зазначений у додатку до ліцензії на загальну суму 835820,65 грн.
2. СГ здійснював реалізацію пального на акцизному складі через - реєстратор розрахункових операцій ND-797/01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 дата реєстрації РРО 18.09.2014 за період з 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 чим порушено ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (зі змінами та доповненнями) в частині відсутності в додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстратора розрахункових операцій ND-797/01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 та реалізації через такий РРО пального. Згідно інформаційних баз даних СГ за період 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно) реалізовано пального з акцизного складу через РРО фіскальний №3000078258 не зазначений у додатку до ліцензії на загальну суму 190985,27 грн.
На підставі таких висновків перевірки, відповідачем було сформовано податкове повідомлення - рішення №00048510902 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 37-38), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушенням законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну" в сумі 2053611,84 грн. У податковому повідомленні - рішенні вказано: відсутність у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраторів розрахункових операцій та реалізації через такі РРО пального; період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за період 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно); з 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно).
У Акті від 05.11.2024 вказано, що перевіркою встановлено, що СГ згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів (видаткова накладна №РН-1405009 від 14.05.2022, ТТН №РН-1405009 від 14.09.2022, ВН №РН-0000503 від 16.05.2022, ТТН №12/05/01 від 16.05.2022) та інформаційних баз даних (ЄРАН) здійснив оптову реалізацію пального, а саме 16.05.2022 СГ відгрузив бензин А-95 в кількості 15823,37 літра на причіп автомобіля державний номер НОМЕР_1 (пункт навантаження м. Малин, вулиця Грушевського буд.132 Б) після чого автомобілю доставив дане пальне покупцю ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС" (код згідно ЄДРПОУ 31626517) (пункт розвантаження Київська обл., смт. Ворзель, вул. Семеніївська, б. 3) реєстраційний номер акцизної накладної 9053321207 чим порушено ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (зі змінами та доповненнями) в частині оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії.
На підставі таких висновків перевірки, відповідачем було сформовано податкове повідомлення - рішення №00048500902 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 31-32), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушенням законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну" в сумі 500000 грн. У податковому повідомленні - рішенні вказано: оптова торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на даний вид діяльності; період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за період 16.05.2022.
Вважаючи зазначені висновки документальної планової виїзної перевірки помилковими, позивач подав заперечення на Акт від 05.11.2024, за результатом розгляду яких відповідач вирішив, що висновки акта перевірки є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення залишив без задоволення (т. 3 а.с. 190-198, 199).
Звертаючись до суду, позивач вважає висновки перевірки безпідставними, а прийняті на їх основі оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення - рішення №00048500902 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 31-32), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушенням законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну" в сумі 500000 грн. Порушення: оптова торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на даний вид діяльності; період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за період 16.05.2022.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-BP від 19 грудня 1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі по тексту - Закон №481/95-BP).
Стаття 15 Закону № 481 визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
У статті 17 Закону № 481 встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.
Отже, стаття 15 Закону № 481 містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а ст. 17 містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №481 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1 Закону № 481/95-ВР:
- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року у справі №240/714/21 виснував, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особливістю роздрібної торгівлі є те, що пальне реалізується безпосередньо кінцевому споживачу для побутових потреб, тоді як оптова торгівля здійснюється суб`єктом господарювання з метою подальшої реалізації.
Як вказано у Акті від 05.01.2024 та не заперечується позивачем, 16.05.2022 ПП "Україна ТВМ" відгрузило бензин А-95 в кількості 15823,37 літри на причіп автомобіля державний номер НОМЕР_1 (пункт навантаження м. Малин, вулиця Грушевського буд.132Б) після чого автомобіль доставив дане пальне покупцю ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС" (код згідно ЄДРПОУ 31626517) (пункт розвантаження Київська обл., смт. Ворзель, вул. Семеніївська, б.3).
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначає, що податковим органом не було надано належних обґрунтувань того, що реалізація палива покупцю ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС" (код згідно ЄДРПОУ 31626517) згідно видаткової накладної №РН-0000503 від 16.05.2022 є оптовою торгівлею пальним, адже податковим органом не встановлено факт придбання оптової партії пального, реалізованого ТОВ "СПЕЦТРАНССЕРВІС", не встановлено в який спосіб пальне було відвантажене на причіп автомобіля державний номер НОМЕР_1 .
Суд, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, які слугували підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення, зазначає, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що ТОВ "Спецтранссервіс" не є кінцевим споживачем придбаного ПП "Україна ТВМ" бензину А-95 в кількості 15823,37 літри.
Матеріали перевірки також не містять доказів, що ТОВ "Спецтранссервіс" має матеріально-технічні можливості для реалізації придбаного у позивача бензину.
Окрім того, суд зауважує, що враховуючи вищевикладене, в даному випадку податковий орган не вжив вичерпного переліку контрольних заходів (документальні перевірки, зустрічні звірки) у відношенні позивача з ТОВ "Спецтранссервіс".
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку Акта від 05.01.2024 щодо здійснення позивачем оптової торгівлі пальним, на підставі яких відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Отже, відповідачем, який є суб"єктом владних повноважень, не надано доказів правомірності свого податкового повідомлення - рішення №00048500902 від 11.03.2024, а тому воно підлягає скасуванню
Щодо податкового повідомлення - рішення №00048510902 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 37-38), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушенням законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну" в сумі 2053611,84 грн. У податковому повідомленні - рішенні вказано: відсутність у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраторів розрахункових операцій та реалізації через такі РРО пального; період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за період 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно); з 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно).
Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені за результатами перевірки ПП «Україна ТВМ» порушення, що виразились у тому, що платник податків:
- здійснював реалізацію пального на акцизному складі через реєстратор розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 за період з 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119, на загальну суму 835820,65 грн;
- здійснював реалізацію пального на акцизному складі через - реєстратор розрахункових операцій ND-797/01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 дата реєстрації РРО 18.09.2014 за період з 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 на загальну суму 190985,27 грн.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР врегульовано, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема пальним, суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО).
Судом встановлено, що 01.07.2019 Приватному підприємству "Україна ТВМ" було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 (т. 4 а.с. 126).
Згідно додатку до ліцензії №06500314201900119 на право роздрібної торгівлі пальним в переліку реєстраторів розрахункових операцій вказано:
- фіскальнй номер РРО №0613001201, дата реєстрації 29.04.2013, назва моделі (модифікації РРО) Mini - 500.02 МЕ, заводський №ПБ 57902422;
- фіскальнй номер РРО №3000078258, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) ND - 797.01, заводський №НТ00001908.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 31.03.2020 подано заяву про переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119 шляхом заміни РРО :
- фіскальний номер РРО №3000780801, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) АЗС РОS Mini, заводський №NТ80081246;
- фіскальний номер РРО №3000078258, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) ND - 797.01, заводський №НТ00001908.
Отже, 31 березня 2020 року відбулась заміна РРО фіскальний номер РРО №0613001201, дата реєстрації 29.04.2013, назва моделі (модифікації РРО) Mini - 500.02 МЕ, заводський №ПБ 57902422 на РРО фіскальний номер №3000780801, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) АЗС РОS Mini, заводський №NТ80081246.
Під час документальної планової виїзної перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач здійснював реалізацію пального на акцизному складі через реєстратор розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 за період з 02.04.2020 по 30.06.2020 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119, на загальну суму 835820,65 грн.
Позивач не заперечує щодо вказаних у Акті від 05.01.2024 обставин, однак зауважує, що 31.03.2020 направив засобами електронного зв`язку заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, в якій був зазначений PPO фіскальний щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, в якій був зазначений РРО фіскальний номер 3000780801.
Отримувачем заяви вказано Головне управління ДПС у Житомирській області, Малинське управління, Малинська державна податкова інспекція (м.Малин), код контролюючого органу 650.
Згідно квитанції № 1 від 31.03.2020 документ (заяву) доставлено до центрального рівня державної податкової служби України.
Згідно квитанції № 2 від 31.03.2020 документ (заява) прийнято на районному рівні. В квитанції № 2 зазначено: «Державною податковою службою України розглянуто Вашу заяву від 31.03.2020 на «Переоформлення ліцензії» та повідомляє про прийняття до опрацювання поданої заяви. Заяву буде розглянуто у терміни прийняття до опрацювання поданої заяви. Заяву буде розглянуто у терміни спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Реєстраційний номер заяви: 37115» .
На сайті ГУ ДПС у Житомирській області (https://zt.tax.gov.ua/diialnist/mistsya-nadannyaadministrativnih-poslu/) розміщена актуальна інформація щодо адміністративних послуг, надаються Головним управлінням ДПС у Житомирській області. Відповідно до зетврдженої Інформаційної картки до послуги: «Переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» заява подається до контролюючого органу за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Місцем прийому суб`єктів звернень є, зокрема, м.Малин, Площа Соборна, 10 місцезнаходження Малинського управління ГУ ДПС у Житомирській області.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо факту подання позивачем і отримання контролюючим органом заяви, проте зазначив, що: «На противагу вказаним доводам наголошуємо, що реєстратор розрахункових операцій АЗС POS Mini заводський №TN80081246, фіскальний №3000780801 не було внесено до додатку до ліцензії, але позивач, не отримавши відмітку про отримання в журналі видачі ліцензій податкового податкового органу, все одно використовував його чим порушив Закон України від 19.12.1995 № 481/95-BP».
Вказаний РРО було внесено до додатку після повторного звернення до ГУ ДПС у Житомирській області 01.07.2020.
Відповідно до частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Відповідно до абзацу десятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Податкови органом за результатом проведеної перевірки було складено акт та вказано, що у період із 02.04.2020 по 30.06.2020 ПП "Україна ТВМ" здійснювало реалізацію пального на акцизному складі через реєстратор розрахункових операцій який не був зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 на суму 835820,65 грн.
Відповідачем вказано, що роздрібна торгівля пальним має здійснюватися виключно через реєстратор розрахункових операцій, зазначений у ліцензії. У протилежному випадку для суб`єктів господарювання настають У негативні наслідки фінансового характеру У вигляді накладення на них штрафу.
Надючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині, судом враховується.
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи врегульовані статтею 112 глави 11 "Відповідальність" Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 112.1, 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.
У свою чергу Податковий кодекс України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 Кодексу.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:
встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Водночас, обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого обов"язковою умовою є наявність вини.
У даній справі є безспірним те, що право позивача на торгівлю пальним підтверджено відповідними ліцензіями, що зареєстровані 01.07.2019. У виданому контролюючим органом додатку до ліцензій були зазначені відповідні реєстратори розрахункових операцій на право роздрібної торгівлі. 31.03.2020 подано заяву про переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119 шляхом заміни РРО.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що додаток до ліцензії містить інформацію про найменування та реквізити РРО, тому є невід`ємною частиною ліцензії та має складається виключно контролюючим органом, оскільки, по-перше, відповідач, що є суб`єктом владних повноважень, та відповідно, має право вчиняти дії виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, не спромігся навести суду жодного нормативно-правового акту, на підставі якого він вповноважений виготовляти/видавати додатки до ліцензії.
Приписами частини статті 15 Закону №481/95-ВР із змінами, внесеними згідно із Законами №2628-VIII від 23.11.2018, №465-IX від 16.01.2020, прямо встановлено, що у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з введенням в користування реєстратора розрахункових АЗС РОS Mini заводський №ТN 80081246, фіскальний номер 3000780801 позивач, 31.03.2020 звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою.
З цього приводу варто зазначити, що частиною статті 15 Закону №481/95-ВР із змінами, встановлено, що у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Матеріали даної справи безспірно свідчать, що ПП "Україна ТВМ" в продовж одного місяця з почату використовування належним чином зареєстрованого нового реєстратора розрахункових операцій, звернулося до органу, який видав ліцензію, через Малинське управління, Малинка державна податкова інспекція (м.Малин) з заявою про зміну відомостей, зазначеній у виданій підприємству ліцензії.
Однак, бездіяльність відповідача, а саме не розгляд заяви позивача у встановлений Законом строк, мало наслідком не внесення в додаток до ліцензії РРО фіскальний номер 3000780801 згідно заяви від 31.03.2020.
Реєстратор розрахункових операцій був внесений після повторного подання заяви від 01.07.2020 до ГУ ДПС у Житомирській області.
Позивачем вчинені дії направленні на дотримання приписів статті 15 Закону №481/95-ВР, що спростовує висновки відповідача про порушення підприємством Закону №481/95-ВР що, відповідно, виключає можливість застосування до позивача фінансових санкцій згідно частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.
На слушність таких висновків також свідчить той факт, що у виготовлених контролюючим органом ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за №06500314201900119, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 не зазначені РРО/КОРО, що унеможливлює застосування до такого суб`єкта господарювання фінансових санкцій за здійснення роздрібної торгівлі пальним через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії на роздрібну торгівлю.
Слід також додати, що у разі звернення платника податку до контролюючого органу із заявою про зміну відомостей у видану йому ліцензію, за приписами частини статті 15 Закону №481/95-ВР, орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Отож через не зазначення контролюючим органом у ліцензії відомості про РРО втрачає сенс згадана норма права, адже, у разі зазначення контролюючим органом відповідних відомостей лише у додатку до ліцензії є нелогічним оформлення ліцензії на новому бланку. Адже в такому випадку достатньо виготовити новий додаток до ліцензії, оскільки зміни до самої ліцензії не вносяться.
Між тим, оскільки законодавством прямо встановлено, що суб`єкту господарювання видається ліцензія на новому бланку, оформлена з урахуванням внесених змін, а приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений саме у ліцензії, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв по за межами правового поля, що є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №00048510902 від 11.03.2024 в частині окресленого податковим органом порушення.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви N N 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява N 36985/97).
Отже, враховуючи викладене, слід підкреслити, що держава не забезпечила правову визначеність в питанні, ким саме має зазначатися перелік РРО в додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, не визначила форму та зміст ліцензії, порядок внесення змін в додаток до ліцензії, що свідчить про недотримання принципу «належного урядування».
При цьому судом враховуються відсутність негативних наслідків для «інтересів суспільства» від дій позивача у вигляді ухилення від сплати податків, неналежного обліку чи приховування даних про здійснення роздрібної торгівлі пальним через замінений РРО та порушення принципу «справедливого балансу» в питанні застосування штрафу до позивача в сумі 1671641,30 грн, що є непропорційним втручанням в право мирного володіння майном та неспівмірним тягарем для платника податків, враховуючи обставини даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.09.2021 подано заяву про переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06500314201900119 шляхом заміни РРО:
- фіскальний номер РРО №3000780801, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) АЗС РОS Mini, заводський №NТ80081246;
- фіскальний номер РРО №3000928022, дата реєстрації 13.09.2021, назва моделі (модифікації РРО) ND - 787, заводський №НД05001282.
Отже, 14 вересня 2021 року позивач повідомив про необхідність внесення замін до додатку до ліцензії щодо РРО фіскальний номер №3000078258, дата реєстрації 18.09.2014, назва моделі (модифікації РРО) ND - 797.01, заводський №НТ00001908 на РРО фіскальний номер №3000928022, дата реєстрації 13.09.2021, назва моделі (модифікації РРО) ND - 787, заводський №НД05001282.
У Акті від 05.01.2024 вказано, що позивач здійснював реалізацію пального на акцизному складі через - реєстратор розрахункових операцій ND-797.01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 дата реєстрації РРО 18.09.2014 за період з 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно), який був не зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 на загальну суму 190985,27 грн.
Однак, суд вважає такі висновки помилковими, оскільки РРО ND-797.01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 станом по 17.09.2021 (включно) був зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 (т. 4 а.с. 127), оскільки заяву про його заміну подано 14.09.2021.
Отже, реалізація позивачем пального у період із 15.09.2021 по 17.09.2021 (включно) на суму 190985,27 грн через РРО ND-797.01, заводський №НТ00001908, фіскальний №3000078258 є правомірною, оскільки вказаний РРО станом по 17.09.2021 (включно) був зазначений у додатку до ліцензії №06500314201900119 (т. 4 а.с. 127), оскільки заяву про його заміну подано 14.09.2021, та, яка вказує у відзиві відповідач, зміни до ліцензії внесено 17.09.2021.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 11.03.2024 №00048510902 підлягає скасуванню .
Щодо податкового повідомлення - рішення №00048290711 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 34-34), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" у загальній сумі 616973,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 493578,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123395,00 грн.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У податковому повідомленні - рішенні вказано: ПП "УКРАЇНА ТВМ" не включено до складу доходів безоплатно отриманих товарів, проведено списання товарів на собівартість реалізованих товарів без наявності отриманих доходів та підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на прибуток на загальну суму 493578,00 грн.
Зі змісту Акта від 05.11.2024 вбачається, що на формування висновку про порушення позивачем законодавства в частині, що стосується податку на прибуток, мали вплив:
1. взаємовідносини позивача з ТОВ "Новітні паливні системи" на суму 2559042,00 грн
У Акті від 05.01.2024 вказано, що:
- при проведеному аналізі постачальників на предмет реальності здійснення вказаних операцій поставки ТМЦ встановлено, що по ряду контрагентів не встановлено фактів їх придбання по ланцюгах поставок, тобто такі СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ Товариству з обмеженою відповідальністю "Новітні паливні системи";
- проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Новітні паливні системи" зазначено адресу навантаження - Київська область, адресу розвантаження - Житомирська область, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального;
- у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних Автоперевізником зазначено ТОВ "МТК "АДР - Карго", Замовником ПП "Україна ТВМ", однак згідно рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками встановлено відсутність взаємовідносин з вищевказаним перевізником. Крім того, встановлено відсутність взаємовідносин перевізника ТОВ "МТК "АДР- Карго" з ТОВ "Новітні паливні системи". Також встановлено, що відповідно до звіту 20-ОПП у ТОВ "МТК "АДР - Карго" за 2018- 2021роки відсутні об`єкти оподаткування.
Під час розгляду справи судом, на підставі належних доказів, встановлено наступне.
Між ТОВ «Новітні паливні системи» (постачальник) та ПП «Україна ТВМ» (покупець) 05 квітня 2017 року було укладено договір поставки нафтопродуктів №0504/НП/01 (т. 3 а.с. 45-49) за умовами якого:
п. 2.1 Постачання товару, в рамках цього договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки:
а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника;
б) ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця.
п. 3.2 Покупець зобов`язується оплати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках - фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.191, 14.1.202, 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
За приписами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
На підтвердження реальності господарської операції з ТОВ «Новітні паливні системи» позивачем надано до суду та під час перевірки первині документи: податкові накладні, акцизні накладні, видаткові накладні (т. 3 а.с.: 68-148, 248-252, т. 4 а.с.1-81).
Суд зауважує, що ані під час перевірки, ані під час розгляду адміністративної справи відповідач не зауважував щодо недоліків в оформленні вказаних первинних документів.
Окрім того, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Щодо тверджень податкового органу:
- " по ряду контрагентів не встановлено фактів їх придбання по ланцюгах поставок, тобто такі СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ, а саме: ТОВ "НОВІТНІ ПАЛИВНІ СИСТЕМИ"",
- "в ТТН отриманих від ТОВ "Новітні паливні системи" зазначено адресу навантаження -Київська область, адресу розвантаження - Житомирська область, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального",
- " відсутність взаємовідносин перевізника ТОВ "МТК "АДР- Карго" код згідно ЄДРПОУ 40863830 з ТОВ "Новітні паливні системи"",
- "відповідно до звіту 20-ОПП у ТОВ "МТК "АДР-Карго" за 2018- 2021р. відсутні об`єкти оподаткування."
Зі змісту акта від 05.01.2024 вбачається та матеріалами справи підтверджується, що у товарно - транспортних накладних перевізником товару згідно договору поставки від 05.04.2017 №0504/НП/01 від ТОВ «Новітні паливні системи» до ПП "Україна ТВМ" вказано ТОВ Міжнародна транспортна компанія "АДР-КАРГО". Замовником та вантажовідправником у ТТН вказано ТОВ «Новітні паливні системи», що свідчить на користь висновку, що поставка товару здійснювалась транспортом і за рахунок постачальника (пп. "а" п. 2.1 Договору поставки від 05.04.2017 №0504/НП/01 ).
Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача та суб`єктами господарювання, з якими мав відносини контрагент позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування доходів і витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження їх розміру.
Окрім того, суд зауважує, що враховуючи вищевикладене, в даному випадку податковий орган обмежився лише даними ЄРПН та не вжив вичерпного переліку контрольних заходів (документальні перевірки, зустрічні звірки) у відношенні підприємств за усім ланцюгом постачання ТМЦ.
Під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Колегії суддів Верховного Суду у постановах від 28 вересня 2021 року у справі № 806/7669/13-а, від 25.05.21 у справі 804/10015/15, від 06.04.2021 у справі №808/8600/15, також наголошують, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань.
Під час розгляду справи судом встановлено та відповідачем не спростовано, що у м. Малин Житомирської області (як вказано у ТТН на відпуск нафтопродуктів) позивач має лише одне місце для розвантаження пального.
Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Даючи оцінку доводам відповідача, щодо наявності у контрагента-постачальника ТОВ «Новітні паливні системи» статусу «ризикових платників» суд зазначає, що в акті від 05.01.2024 не зазначено конкретні причини (фактичні підстави) визнання постачальника «ризиковим», лише констатується включення платника до ризикових (т.1 а.с. 73, третій абзац знизу).
Також, суд зазначає, що рішення про «ризиковість» постачальника було прийняте податковими органами 27.03.2023, тобто вже після здійснення операцій з постачання ТМД позивачу.
З урахуванням викладеного суд вважає помилковими та такими, що спростовуються належними доказами висновки податкового органу про заниження позивачем доходу в розмірі 2559042,00 грн.
За приписами п. 136.1 ст. 136 КАС України, базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Отже, відповідачем протиправно донараховано позивачу грошове зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 460632,96 грн (2559042,00 грн х 18%) та штрафну санкцію в розмірі 115158,24 грн (460632,96 грн * 25%).
2. Списання у 2022 році товарів в сумі 183055,35 грн.
У Акті від 05.01.2024 вказано, що під час перевірки платником податків не надано актів на списання товарно - матеріальних цінностей (газ скраплений,) та зазначено, що у відповідь на запит податкового органу.
Суд зауважує, що під час розгляду справи позивач не надав до суду належних документів, які б підтверджували оформлення належним чином, з урахуванням законодавства України, що регулює бухгалтерський облік, списання товарно - матеріальних цінностей на суму 183055,35 грн.
У судовому засідання представник позивача пояснила, що газ скраплений було передано на потреби військових, однак акти передачі не складались. Окрім того, документів, які б підтверджували списання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей на суму 183055,35 грн не надала.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, є обґрунтованим та правомірним висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про заниження показника рядка 02 Декларації за 2022 рік на суму 183055,00 грн.
З урахуванням вказаного, суд дійшов в висновку, що податкове повідомлення - рішення від 11.03.2024 №00048290711 підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 460632,96 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 115158,00 грн.
Щодо податкове повідомлення - рішення №00048280711 від 11.03.2024 ( т. 1 а.с. 28-29), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" у загальній сумі 696299,00 грн, з яких: за податковим зобов`язанням 557039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 139260 грн.
У податковому повідомленні - рішенні вказано: ПП "УКРАЇНА ТВМ" не враховано податкові зобов`язання при реалізації товарів нижче ціни придбання, не нараховані податкові зобов`язання, а суму нестач товарів, не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку списаних товарів, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, не відкориговано податковий кредит у зв`язку з поверненням попередньої оплати, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на додану вартість на загальну суму 557039,00 грн
У Акті вказано:
1. перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по встановлено їх заниження на загальну суму 50880,00 грн, в тому числі
- в ході перевірки встановлено, що ПП УКРАЇНА ТВМ в травні 2022року проведено списання товарів (газ скраплений, в кількості 8370л) на собівартість реалізованих товарів (Д-т902 К-т281) на загальну суму 183055,35 грн. Тому занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12814,00 грн. (183055,35 *7%);
- за результатами перевірки встановлено, що ПП "УКРАЇНА ТВМ": в червні 2022 року, згідно акту на списання №СпТ-000001 від 30.06.2022 на суму 3739,02 грн, в тому числі ПДВ 244,48 грн (бензин, газ скраплений, дизпаливо); в жовтні 2022 року, згідно акту на списання №СпТ-000002 від 31.10.2022 на суму 48758,33грн, в тому числі ПДВ 8126,39 грн (дріт ПВХ, сітка плетена ПВХ); в грудні 2022 року, згідно акту на списання №СпТ-000003 від 31.12.2022 на суму 48144,30 грн, в тому числі ПДВ 8024,05 грн проведено списання ТМЦ на інші витрати операційної діяльності (Д-т949 Й-т 205, 207, 281). Також, за червень 2022 року ПП УКРАЇНА ТВМ проведено списання нестач товарів (Д-т 947 К-т 281, бензин, газ скраплений, дизпаливо) на суму 7472,14 грн, в тому числі ПДВ 488,83грн.
У Акті від 05.01.2024 висновується, що позивачем не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку списаних товарів та ТМЦ, що свідчить про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 16883,00 грн;
- перевіркою встановлено, що ПП "Україна ТВМ" здійснювала поставку Дизельного палива за ціною нижчою за ціну придбання. Встановлено продаж в кількості 27489,9869 л нижче цін придбання, в результаті чого занижено базу оподаткування з податку на додану вартість 302611,20 грн та заниження ПДВ в сумі 21183,00грн.
2. перевіркою встановлено, що ПП "Україна ТВМ" завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 514217,00 грн внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами:
- суму ПДВ, не підтверджену належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Новітні паливні системи" в розмірі 511809,00 грн (2559042 грн х 20%);
- суму ПДВ згідно податкової накладної № 1122 від 31.12.2022 на загальну суму 204,00 грн, в т.ч. ПДВ 34,00 грн, по якій порушено термін ( крайній термін реєстрації якої 18.01.2023, а фактично зареєстровано 29.09.2023);
- завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 14 Декларацій Коригування податкового кредиту за червень 2022 року в сумі 2374,00 грн, оскільки станом на 06.06.2022 між ПП УКРАЇНА ТВМ та ТОВ Континенталь Трейд код 44125251 рахується дебіторська заборгованість на користь ПП УКРАЇНА ТВМ в сумі 36287,12грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до підпункту а пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Судом під час розгляду справи встановлено відсутність доказів правомірності віднесення позивачем до витрат та відповідного відображення у Декларації сум податкових зобов`язань по події: списання газу скрапленого на загальну суму 183055,35грн, в т. ч. ПДВ 12814 грн.
Отже, відповідач у висновку Акта від 05.11.2024 дійшов обґрунтованого висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 12814,00 грн.
Щодо висновків податкового органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі ПДВ 16883,00 грн.
У Акті від 05.01.2024 вказано, що підставою для формування податкових зобов`язань в цій частині стали акти списання:
- бензину, газу скрапленого, дизпалива, всього на суму 3739,02 грн, в тому числі ПДВ 244,48 грн;
- дроту ПВХ, сітки плетеної ПВХ, усього на суму 48758,33 грн, в тому числі ПДВ 8126,39 грн;
- ТМЦ на інших витрат операційної діяльності, всього на суму 48144,30грн., в тому числі ПДВ 8024,05 грн;
- нестачі товарів (Д-т 947 К-т 281, бензину, газу скрапленого, дизпалива) всього на суму 7472,14 грн, в тому числі ПДВ 488,83 грн.
Як вбачається з Акту від 05.01.2024, позивачем під час перевірки не надано акти списання, на підставі яких було сформовано податкові зобов`язання з ПДВ на суму 16883,00 грн. Причиною ненадання таких документів позивач пояснив їх втратою.
Доказів наявності належним чином оформлених первинних документів на підставі яких позивачем формувались податкові зобов`язання, до суду не надано.
Отже, Приватним підприємством "Україна ТВМ" не підтверджено використання в господарській діяльності платника податку списаних товарів та ТМЦ на суму ПДВ 16883,00 грн, а тому є обґрунтованими висновки Акту від 05.01.20245 в цій частині.
Щодо висновків Акта від 05.11.2024, що перевіркою встановлено, що ПП "Україна ТВМ" здійснювала поставку Дизельного палива в кількості 27489,9869л за ціною нижчою за ціну придбання, в результаті чого занижено базу оподаткування з податку на додану вартість 302611,20 грн та заниження ПДВ в сумі 21183,00 грн.
За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
З аналізу наведених норм права вбачається, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинні відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Таким чином, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотне, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
В свою чергу, ринковою ціною може бути: договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
Тому, особа, яка вважає, що платник податку здійснював продаж самостійно товарів за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
Натомість, під час розгляду справи встановлено, що при проведенні перевірки аналізу цін на дизельне паливо, контролюючим органом не здійснювався. Мінімальна ціна, за якою, на переконання відповідача, повинен був позивач поставити дизельне пальне становить 57,9688 грн, при чому із 09.07.2022 по 31.10.2022 ця ціна є сталою, тоді як за результатом перевірки, ціна постачання у вказаний період одиниці товару без ПДВ становила із 43,93 грн до 56,07 грн за один літр дизельного пального (т. 1 а.с. 57-62).
При цьому, у кожному із відображених у Акті від 05.01.2024 випадків, відповідач дійшов висновку про поставку дизельного пального нижче ціни придбання.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.
Положеннями наведеної норми поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.
Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.
У пункті 14.1.231 ПК України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Наведене, однак, не означає обов`язкову прибутковість кожної окремої операції, адже в аналізованих нормах йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об`єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу. Втім віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках належного обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09.06.2015 у справі №21-289а15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2020 у справі №440/1503/19, від 05.12.2023 року у справі № 816/1827/16, від 25.07.2023 року у справі № 813/3002/15.
Також у Постанові від 17 березня 2020 р. у справі № 812/9439/13-а Верховний Суд дійшов висновку, що ділова мета простежувалася в операціях нафтопереробного заводу, які хоч і були збитковими, проте підприємство несло витрати у зв`язку з особливостями поточних бізнес-процесів та вимогами чинного законодавства. При цьому Суд звернув увагу на те, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Водночас Суд наголосив на тому, що відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Серед іншого, Суд зазначив, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Таким чином, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку на прибуток.
При цьому, при аналізі ділової мети операцій, щодо яких сплачується податок на додану вартість, використовується подібний підхід, однак завдання встановити, чи не спрямовані збиткові операції, зокрема продаж за ціною нижче собівартості, лише для отримання відшкодування з державного бюджету.
Оцінюючи важливість перевірки ділової мети в операціях платника щодо здійснення страхових виплат пов`язаній компанії, у Постанові від 21 липня 2020 р. у справі № 816/191/17 Верховний Суд зазначив, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, Суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника.
Такий висновок загалом узгоджується з положеннями статті 42 Господарського кодексу України, в якій зазначається, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, суд вважає, що позивачем, керуючись власними економічними цілями, було здійснено продаж дизельного палива у спірний період, однак у підсумку проданого товару ПП "Україна ТВМ" не зазнало збитків у періоді, що перевірявся, зворотнього акт перевірки та матеріали справи не містять, що спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст198 ПК України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про протиправність висновків податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування з податку на додану вартість 302611,20 грн та заниження ПДВ в сумі 21183,00.
2. Щодо висновків перевірки, що за період з 01.01.2017 встановлено правомірність завищення податкового кредиту на загальну суму 514217,00 грн, з яких:
- 511809,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Новітні паливні системи".
У Акті від 05.01.2024 вказано, що перевіркою встановлено, що ПП "Україна ТВМ" завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 511809,00 грн внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами.
Суд зауважує, що по взаємовідносинах ПП "Україна ТВМ" з ТОВ "Новітні паливні системи", судом в межах спірних правовідносин надавалась правова оцінка, за результатом якої суд дійшов висновку про помилковість висновків Акту від 05.01.2024 в цій частині.
Крім цього, реалність господарської операції підтверджена показами свідка ОСОБА_1 , який у період лютий 2018 - червень 2019 років був директором ТОВ "Новітні паливні системи".
З урахуванням викладеного суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Новітні паливні системи" на суму ПДВ в розмірі 511809,00 грн, що було об`єктом перевірки, яка досліджується судом у даному позовному провадженні.
Щодо 34,00 грн, які включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, по якій порушено термін реєстрації. Так, у грудні 2022р. безпідставно до складу податкового кредиту було віднесено податкову накладну складену постачальником КП "ЕКОРЕСУРС" Малинської міської ради Житомирської області № 1122 від 31.12.2022 на загальну суму 204,00 грн, в т.ч. ПДВ 34,00 грн, яку фактично зареєстровано 29.09.2023.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Отже, правові норми, що регулюють спірні правовідносини не дають право платнику включити до складу податкового кредиту за грудень 2022 року суми, що вказана у податковій накладній, яка хоч і сформована у грудні 2022 року, однак зареєстрована в ЄРПН у вересні 2023 року.
Позивач під час розгляду справи, не заперечував щодо вказаних у Акті від 05.01.2024 обставин в цій частині.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість Акту від 05.01.2024 в цій частині.
Щодо встановленого завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 14 Декларацій "Коригування податкового кредиту" за червень 2022 року в сумі 2374,00грн
У Акті від 05.01.2024 вказано, що за результатами перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, а саме по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 06.06.2022 між ПП "Україна ТВМ" та ТОВ "Континенталь Трейд" рахується дебіторська заборгованість на користь ПП "Україна ТВМ" в сумі 36287,12 грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн. Дана дебіторська заборгованість виникла в травні 2022 року за рахунок перерахування ПП "УКРАЇНА ТВМ" попередньої оплати за пальне та сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту. В червні 2022 року відповідно до платіжного доручення № 179 від 06,06.2022 ТОВ "Континенталь Трейд" повертає попередню оплату (за пальне, згідно листа № 24 від 02.06.2022) в сумі 36287,12грн, в тому числі ПДВ 2373,92грн., та складає розрахунок коригування № 9 від 06.06.2022 до податкової накладної №82 від 26.05.2022 на загальну суму 36287,12грн, в тому числі ПДВ 2373,92 грн, однак ПП "Україна ТВМ" не зменшено податковий кредит за червень 2022року на суму ПДВ 2373,92 грн.
Суд зазначає, що розрахунок коригування до податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 або 199.1 ст.199 Податкового кодексу України покупець може скласти у звітному періоді, у якому ним зменшено (у тому числі на підставі бухгалтерської довідки) суми ПДВ, що були віднесені до податкового кредиту при придбанні з ПДВ товарів/послуг, необоротних активів, які призначалися для використання або часткового використання в неоподатковуваних операціях.
У разі своєчасної реєстрації такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платник тоді має право зменшити податкові зобов`язання, нараховані згідно з п. 198.5 ст. 198 або 199.1 ст.199 ПКУ, у податковій декларації з ПДВ (далі - декларація) того звітного (податкового) періоду, у якому саме складено такий розрахунок коригування, а у разі його несвоєчасної реєстрації в ЄРПН - у декларації того звітного (податкового) періоду, у якому такий розрахунок коригування було зареєстровано в ЄРПН.
Пунктом 192.1 ст. 192 ПКУ визначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (п.п. 192.1.1 п. 192,1 ст. 192 ПКУ).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Таким чином, суд наголошує, що якщо у платника виникли підстави, визначені п. 192.1 ст. 192 ПКУ для зменшення податкового кредиту, але реєстрацію відповідного розрахунку коригування, складеного постачальником товарів/послуг, було зупинене, то платник податку - покупець повинен у звітному (податковому) періоді, протягом якого був проведений такий перерахунок, самостійно зменшити податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки.
Однак, яка зазначено в Акті від 05.01.2024 та не спростовано позивачем, не зменшено податковий кредит за червень 2022року на суму ПДВ 2373,92 грн після складання контрагентом розрахунку коригування № 9 від 06.06.2022 до податкової накладної №82 від 26.05.2022 на загальну суму 36287,12грн, в тому числі ПДВ 2373,92грн, а тому висновки Акта від 05.01.2024 в цій частині є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення на вказану суму правомірним.
Отже, є обґрунтованими та такими, що підтверджується належним доказами висновки відповідача про заниження сум грошового зобов`язання ПП "Україна ТВМ" з податку на додану вартість в розмірі 32104,92 грн (12814,00 грн + 16883,00 грн + 34,00 грн + 2373,92 грн) та, відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями 8026,23грн (32104,92 грн х 25%).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 11.03.2024 №00048280711 на суму: 524934,08 грн (557039,00 грн - 32104,92 грн) за податковими зобов`язаннями та 131233,77 грн (139260,00 грн - 8026,23 грн) за штрафними (фінансовими) санкціями.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн, тобто максимальну суму, оскільки ціна позову становить більше трьох мільйонів гривень (загальна сума всіх оскаржуваних податкових повідомлень -рішень).
Враховуючи розмір позовних вимог, який підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягнгенню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов Приватного підприємство "Україна ТВМ" (вул. Грушевського, буд.132Б, м. Малин, Коростенський район, Житомирська область,11601, ЄДРПОУ: 34829205) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00048500902 від 11.03.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.03.2024 №00048510902.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.03.2024 №00048290711 в частині збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 460632 (чотириста шістдесят тисяч шістсот тридцять дві) гривні 96 копійок та штрафних санкцій в розмірі 115158 (сто п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 24 копійки .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.03.2024 №00048280711 в частині збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 524934 (п`ятсот двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) гривні 08 копійок за податковими зобов`язаннями та 131233 (сто тридцять одна тисяча двісті тридцять три) гривні 77 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Приватного підприємство "Україна ТВМ" документально підтверджені судові витрати у сумі 30280 ( тридцять тисяч двісті вісімдесят ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
15.10.24
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122388103 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні