Рішення

від 10.10.2024 по справі 320/18716/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року Київ№ 320/18716/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представника позивача: Ноготкової С.В.,

представника відповідача: Ліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» (ПРАТ «Телекомпанія «ТЕТ», ПРАТ «ТК «Тет», товариство) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПС, ГУ ДПС, податковий орган, контролюючий орган).

Просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.02.2023 № 00111550701, від 13.02.2023 № 00111560701 та від 13.02.2023 № 00111570701.

Ухвалою від 18.08.2023 (суддя Харченко С.В.) судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду 06.03.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, внаслідок якого матеріали справи передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою судді Скрипки І.М. від 18.03.2024 названу справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.04.2024.

16.04.2024 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 07.05.2024.

Ухвалою від 07.05.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів. Крім того, відкладено підготовче засідання за клопотанням представника позивача.

16.07.2024 підготовче судове засідання відкладено на 29.08.2024.

Протокольною ухвалою від 29.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувані повідомлення-рішення були винесені податковим органом на підставі помилкових, необґрунтованих та незаконних висновків акта перевірки. Наголошували, що Податковим кодексом не передбачено право податковим органам встановлювати сплив строку позовної давності за договірними зобов`язаннями. Вказали, що виходячи з умов договорів від 08.04.2010 та від 01.10.2016, з урахуванням додаткових угод, станом на 31.12.2020 у товариства «Телекомпанія «ТЕТ» перед компанією «TV Media Planet Limited» відсутня кредиторська заборгованість по якій минув строк позовної давності. Зазначили, що позивач веде бухгалтерський облік витрат відповідно до затвердженої Облікової політики товариства, що відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і правомірно відобразив витрати пропорційно місяцям використання ліцензій. Звертали увагу, що в разі якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами. Також підкреслювали, що навіть при умові врахування відповідних витрат у попередньому періоді, це б не змінювало фінансовий результат діяльності товариства у період, який перевірявся. Також зазначили, що за договорами із товариствами «Драйв Продакшн» та «Квартал 95», з урахуванням внесених додатковими угодами змін, позивачу надавалися послуги з виробництва аудіовізуальних творів, що не є роялті; а майнові права інтелектуальної власності на відповідні твори обумовлено передати при повному завершенні виробництва аудіовізуального твору. Підкреслювали, що під час проведення перевірки не було спростовано фактичне здійснення виробництва передач на замовлення позивача і проведення оплати за це, у товариства «ТК «Тет» наявні підстави для відображення в податковому кредиті сум сплаченого на користь контрагентів податку на додану вартість. Також звертали увагу і на ту обставину, що позивачем під час проведення перевірки було забезпечено представниками контролюючого органу повний та необмежений доступ до всіх оригіналів первинних документів, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістрів, фінансової, статистичної та іншої звітності, пов`язаної з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Вказали і на зазначення змісту частини норм права у акті перевірки з цитуванням змісту, який такі норми не містять.

У зв`язку із цим, просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що висновки за результатами перевірки, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, є обґрунтованими. Вказали на наявність у позивача кредиторської заборгованості у сумі 6 617 237 доларів США, яка виникла за отримані виключні права на телевізійний показ фільмів на території України, яка не стягнута після закінчення строку позовної давності станом на 31.12.2020, тому вважають, що це операція з безоплатно отриманих послуг. Стосовно витрат на ліцензії за виключні права на показ фільмів, які були розраховані пропорційно календарним дням ліцензійного періоду та розподілені згідно кількості показів, зазначили про неможливість прямо пов`язати їх з доходом певного періоду, тому такі витрати мають відображатися у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, а саме у складі витрат минулих періодів (що не підлягають перевірці). Також зазначили, що витрати на придбання майнових прав на використання об`єктів авторського і/або суміжних прав є платежем роялті незалежно від строку дії таких прав, та/або наявності права передавати ці права у користування іншим особам у випадку, коли не відбувається продажу або відчуження у інший спосіб самого об`єкта права.

У відповіді на відзив товариство зазначило, що відзив не містить жодних обґрунтувань, заперечень, доказів проти наведених позивачем обставин та правових підстав, викладених у позовній заяві, а просто дублює акт перевірки. Наголосили, що позивачем під час проведення перевірки посадовим особам ДПС надавалися усі договори, первинні документи, пов`язані з проведенням перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Вказала про надання усіх необхідних документів контролюючому органу як під час перевірки, так і у подальшому. Зазначила, що у будь-якому випадку строк позовної давності по зобов`язанням із компанією «TV Media Planet Limited» не сплив. Стосовно витрат на ліцензії за виключні (невиключні) права на показ фільмів, вказала, що розподіл проводився пропорційно кількості показів, з урахуванням облікової політики підприємства і у відповідності до правил бухгалтерського обліку. Щодо донарахувань податку на додану вартість пояснила, що на момент підписання актів приймання-передачі, договірні зобов`язання розподілено на дві складові: виробництво зі створення сюжетів та ліцензію, наголосила, що виплати контрагентам на створення сюжетів не визнають як роялті, оскільки вони не відповідають таким критеріям, у той час як мало місце надання послуг.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Стверджувала наявність підстав і їх достатність для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень. Виклала доводи, які є ідентичними із зазначеними у акті перевірки.

Судом було задоволено клопотання представника відповідача про виклик як свідка головного державного інспектора відділу перевірок в агро-промисловій сфері управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДПС у м. Києві Лінчук Надії Михайлівни, яка, у тому числі, проводила перевірку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та показання свідка, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» є юридичною особою, місцезнаходження якої: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, зареєстроване 28.12.1994. Видами економічної діяльності товариства за КВЕД є: 59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.12 Компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 59.13 Розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

У період з 17.01.2023 по 30.01.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» з питань, що стали предметом оскарження.

З`ясовано, що у квітні-травні 2021 року проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 18.06.2021 (т. 1 а.с.63-109).

Товариство не погодилось із висновками такого акта, подало заперечення і додаткові первинні документи (т.1 а.с.110-118).

За результатом розгляду заперечення (т.7 а.с.98) ГУ ДПС наказом від 20.07.2021 №5931-п призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок.

Наказом від 22.12.2022 №5930-п (т. 7 а.с.168) призначено таку позапланову виїзну перевірку ПРАТ «Тет» з 17.01.2023 тривалістю 10 робочих днів; на проведення перевірки оформлені направлення від 16.01.2023 №863/26-15-23-03 та 849/26-15-07-01-05 (т.7 а.с.163-164).

Період, за який проводилась перевірка, з 01.04.2017 по 31.12.2020.

За результатами перевірки складено акт №9844/Ж5/26-15-07-01-05/16391959 від 06.02.2023 (т. 1 а.с.120-159).

За висновками названого акту встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.36 статті 14, підпунктів 14.1.54, 14.1.55, 14.1.56 статті 14, пункту 36.1 статті 36, підпунктів 44.4, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 26 853 875 грн. за 2020 рік та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у розмірі 62 616 527 грн. за 2020 рік;

- підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2 статті 201, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 18 361 152 грн. (квітень 2019 року 2512800 грн., серпень 2019 року 1633320 грн., вересень 2019 року 1630512 грн., жовтень 2019 року 502560 грн., листопад 2019 року 2336904 грн., лютий 2020 року 2186136 грн., липень 2020 року 1562177 грн., вересень 2020 року 3477103 грн.);

- підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу в частині несвоєчасності сплати податку на прибуток з доходів нерезидентів у 2020 році у сумі 45032 грн.

Останнє констатоване порушення не є предметом розгляду у досліджуваному випадку і не слугувало підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

На підставі названого вище акта прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- від 13.02.2023 № 00111570701 (т. 1 а.с.56-57), яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2020 рік у розмірі 62 616 527 грн.;

-від 13.02.2023 № 00111560701 (т.1 а.с.58-59), яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на прибуток на 26 853 875 грн.;

-від 13.02.2023 № 00111550701 (т.1 а.с.60-61) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18 361 152 грн. за основним зобов`язанням і 4 590 288 грн. за штрафними санкціями.

Як пояснив позивач, що не спростовано податковим органом, акт перевірки отримано товариством разом із названими податковими повідомленнями-рішеннями.

Перераховані повідомлення-рішення оскаржувалися до Державної податкової служби України (т.1 а.с.162-188), однак рішенням про результати розгляду скарги від 26.04.2023 (т.1 а.с.183-188) такі повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Також з`ясовано, що до скарги додано додаткові угоди товариства з компанією «TV Media Planet Limited» №4 від 15.02.2017 до договору №01102016/1 від 01.10.2016 та №5 від 03.03.2016 до договору від 08.04.2010; додаткову угоду №1 від 06.03.2020 до договору №050320/1 від 05.03.2020 із ТОВ «Драйв Продакшн», додаткову угоду №1 від 26.10.2018 до договору №25/10/2018 від 25.10.2018 із ТОВ «Драйв Продакшн», додаткову угоду №1 від 28.05.2019 до договору №010719/1 від 27.05.2019 із ТОВ «Драйв Продакшн», додаткову угоду №1 від 02.07.2019 до договору №010719/1 від 01.07.2019 із ТОВ «Квартал 95», додаткову угоду №1 від 11.03.2020 до договору №100320/1 від 10.03.2020 із ТОВ «Драйв Продакшн».

Суд зазначає, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті у зв`язку із констатацією у акті перевірки трьох порушень, за результатами твердження про кожне з таких порушень і прийнято відповідне податкове-повідомлення-рішення.

Позивачем надано висновок експерта № SE/02/2405-05 від 12.07.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи ОСОБА_1 (т.10 а.с.97-165), якій, відповідно до свідоцтв Міністерства юстиції України №45-22/П, дійсного до 22.02.2025, №46-22/П, дійсного до 22.02.2025, №47-22/П, дійсного до 22.02.2025, присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальністю: 11.1 дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2 дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3 дослідження документів фінансово-кредитних операцій. У судовому засіданні, у якому позивачем заявлялося клопотання про долучення висновку експерта, представником відповідача не висловлювалося заперечень щодо його долучення. У подальшому представником відповідача подані заперечення проти висновку експерта. Зазначено, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили; висновки експертів робляться на підставі дослідження належного оформлення документів, а не здійснення реальності фінансово-господарських операцій. При цьому, суд зазначає, що, по-перше, у випадку, який розглядається, реальність операцій не є предметом судового розгляду; по-друге, відповідний висновок буде враховано лише у частині, яка не стосується безпосереднього тлумачення норм права, що є виключною прерогативою суду, а буде враховано лише у частині правильності та повноти оформлення первинних бухгалтерських документів; по-третє, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється у сукупності із іншими доказами.

Суд вважає за доцільне викласти констатовані порушення і надати їм оцінку окремо.

Перше стверджуване порушення, у зв`язку з яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2020 рік у розмірі 62 616 527 грн. і прийнято повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 00111570701, обумовлене твердженням про наявність непогашеної кредиторської заборгованості, по якій сплив строк позовної давності, за договірними взаємовідносинами з «TV Media Planet Limited» і резюмовано, що це є операцією з безоплатно отриманих послуг, що тягне за собою включення суми безоплатно отриманих послуг до складу доходу підприємства і призводить до збільшення фінансового результату до оподаткування.

У акті зазначено, що відповідно до бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками та підрядниками» у ПРАТ «ТК «Тет» станом на 31.12.2020 встановлено кредиторську заборгованість по операціям з компанією «TV Media Planet Limited» у розмірі 187 029 375 грн. (6 614 748,75 доларів США); стверджено, що станом на 31.12.2020 по цій кредиторській заборгованості минув строк позовної давності.

У судовому засіданні ревізор (свідок) ОСОБА_2 пояснила, що відповідна сума коштів повинна була бути сплачена позивачем своєму контрагенту і стосувалася послуг, отриманих згідно актів приймання-передачі за 2013-2017 роки. Зазначила, що посадовими особами ДПС було застосовано загальний строк позовної давності у три роки, який обраховано із завершення 10-ти місяців з дня підписання актів приймання-передачі.

Так, ПРАТ «ТК «Тет» уклав договір від 08.04.2020 (т.1 а.с.216-229) з «TV Media Planet Limited», у відповідності до якого ліцензіар («TV Media Planet Limited») передає ліцензіату (ПРАТ «ТК «Тет») виключні права на телевізійний показ фільмів на території України, також передано виключні права на використання форматів

За передачу виключних прав на використання фільмів ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті) в розмірі та в порядку визначеному в додатку №1 до цього договору. За передачу виключних прав на використання фільмів ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті) в розмірі та в порядку, визначеному у додатку № 2 до договору. Авторська винагорода виплачується на основі рахунків.

Валютний платіж долар США.

Ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті) на основі рахунків.

Ліцензіар є резидентом Кіпра і не має постійного представництва на території України; ліцензіар є фактичним власником роялті, які виникають в Україні і виплачуються ліцензіатом ліцензіару відповідно до умов договору.

За кожний день прострочки платежів ліцензіат сплачує пеню в розмірі 0,5 процентів від суми роялті за використання фільму.

Також домовлено, що у іншому, не передбаченому даним договором, сторони керуються діючим законодавством України.

У відповідності до додаткової угоди №3 від 28.12.2015 до договору від 08.04.2010 (т.1 а.с.237-242), строк оплати авторської винагороди встановлено по факту пред`явлення вимоги ліцензіаром. Ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті) протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від ліцензіара.

Згідно пунктів 1 та 2 додаткової угоди №4 від 30.12.2015 до договору від 08.04.2010 (т.1 а.с.239-240) ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду на підставі рахунків, наданих ліцензіаром, протягом 10-ти місяців з дати підписання акта передачі (відступлення) ліцензіаром ліцензіату виключних прав.

У відповідності до пункту 3 додаткової угоди №4 від 30.12.2015 до договору від 08.04.2010 (т.1 а.с.239-240) строк позовної давності за вимогами по оплаті авторської винагороди (роялті), штрафних санкцій та збитків по договору встановлюється у 10 років.

Названа додаткова угода досліджувалась під час проведення перевірки.

Також 03.03.2016 товариством із компанією «TV Media Planet Limited» підписано додаткову угоду №5 до договору від 08.04.2010, згідно якої (т.1 а.с.241-242):

-ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті), передбачену відповідними додатками до договору протягом 10 місяців з дати отримання вимоги від ліцензіара, на підставі рахунків, що надаються ліцензіаром. Ліцензіат самостійно несе витрати по оплаті банківських послуг при перерахунку авторської винагороди (роялті) на користь ліцензіара;

-строк позовної давності за вимогами про оплату авторської винагороди (роялті), штрафних санкцій та збитків за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 10 років. Сторони дійшли згоди керуватися щодо визначення строку позовної давності законодавством Кіпра. По усьому, що не передбачено договором, сторони керуються законодавством Кіпра.

Така додаткова угода №5 надавалася податковому органу також разом зі скаргою на податкові повідомлення-рішення.

У ході перевірки встановлено, що кредиторська заборгованість у цій частині по названому вище договору виникла відповідно до актів приймання-передачі, складених у період з 01.11.2013 по 01.03.2017 (№01/11 від 01.11.2013, №01/12-2013 від 01.12.2013, №01/01-2014 від 01.12.2014, №01/02-2014 від 01.02.2014, №01/03-2014 від 01.03.2014, №01/04-2014 від 01.04.2014, №02/05-2014 від 01.05.2014, №01/03-2014 від 01.03.2014, №12 від 01.07.2014, №01/07-2014 від 01.07.2014, №01/08-2014 від 01.08.2014, №01/09-2014 від 01.09.2014, №01/10-2014 від 01.10.2014, №01/11-2014 від 01.11.2014, №01/12-2014 від 01.12.2014, №01/01-2015 від 01.01.2015, №01/02-2015 від 01.02.2015, №01/03-2015 від 01.03.2015, №01/04-2015 від 01.04.2015, №01/05-2015 від 01.05.2015, №01/06-2015 від 01.06.2015, №01/07-2015 від 01.07.2015, №01/08-2015 від 01.08.2015, №01/09-2015 від 01.09.2015, №01/10-2015 від 01.10.2015, №01/11-2015 від 01.11.2015, №01/12-2015 від 01.12.2015, №01/01-2016 від 01.01.2016, №01/02-2016 від 01.02.2016, №01/03-2016 від 01.03.2016, №01/04-2016 від 01.04.2016, №01/05-2016 від 01.05.2016, №01/06-2016 від 01.06.2016, №01/07-2016 від 01.07.2016, №01/08-2016 від 01.08.2016, №01/09-2016 від 01.09.2016, №01/10-2016 від 01.10.2016, б/н від 01.10.2016, №01/11-2016 від 01.11.2016, №01/12-2016 від 01.12.2016, №01/01-2017 від 01.01.2017, №01/02-2017 від 01.02.2017, №01/03-2017 від 01.03.2017), на загальну суму 6614748,75 грн.

Крім того, встановлено, що відповідно до бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» у ПРАТ «ТК «Тет» станом на 31.12.2020 встановлено кредиторську заборгованість по операціям з компанією «TV Media Planet Limited» у розмірі 70347 грн. (2488 доларів США).

Зазначено, що станом на 31.12.2020 по цій кредиторській заборгованості минув строк позовної давності.

Назване зобов`язання виникло у відповідності до договору позивача з «TV Media Planet Limited» від 01.10.2016 №01102016/1 (т.1 а.с.193-203), за умовами якого ліцензіар («TV Media Planet Limited») передав, а ліцензіат прийняв виключні права на використання/телевізійний показ фільму.

У відповідності до пункту 1 додаткової угоди від 02.12.2016 №2 до цього договору строк оплати винагороди (роялті) встановлений по факту пред`явлення вимоги ліцензіаром. Ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від ліцензіара. (т.1 а.с.206-207).

За умовами пункту 3 додаткової угоди №3 від 30.12.2016 до договору №01102016/1 (т.1 а.с.208-209) строк позовної давності за вимогами по оплаті авторської винагороди (роялті), штрафних санкцій та збитків по договору встановлюється у 10 років.

Названа додаткова угода досліджувалась під час проведення перевірки.

Крім того, 15.02.2017 між ПРАТ «ТК «Тет» і «TV Media Planet Limited» підписано додаткову угоду №4 (т.1 а.с.210-211) до договору від 01.10.2016 №01102016/1, у відповідності до якої:

-ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті), передбачену відповідними додатками до договору протягом 10 місяців з дати отримання вимоги від ліцензіара, на підставі рахунків, що надаються ліцензіаром. Ліцензіат самостійно несе витрати по оплаті банківських послуг при перерахунку авторської винагороди (роялті) на користь ліцензіара;

-строк позовної давності за вимогами про оплату авторської винагороди (роялті), штрафних санкцій та збитків за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 10 років. Сторони дійшли згоди керуватися щодо визначення строку позовної давності законодавством Кіпра. По усьому, що не передбачено договором, сторони керуються законодавством Кіпра.

Під час перевірки з`ясовано, що кредиторська заборгованість, яка значиться непогашеною станом на 31.12.2020 у сумі 2488 грн. доларів США виникла відповідно до актів приймання-передачі від 01.10.2016 на суму 1400 доларів США, від 01.12.2016 - на 1088 доларів США.

Товариством як до суду, так і під час проведення перевірки подавалися додаткові угоди до названих вище договорів, що підтверджено і податковим органом.

Як пояснила представник позивача, протягом періоду з 01.11.2013 по 31.12.2020 компанія «TV Media Planet Limited» не висувала вимог ПРАТ «ТК «Тет» щодо сплати авторської винагороди (роялті) ні за договором від 08.04.2010, ні від 01.10.2016 у відповідній частині.

Посадовими особами контролюючого органу у ході перевірки з`ясовано, що рахунки, які повинні бути надані протягом 10 місяців з дати підписання актів приймання-передачі за названими вище договорами відсутні, так само відсутні рахунки, на основі яких відбулося б погашення зобов`язань, що призвело до кредиторської заборгованості у розмірі 6 617 237 доларів США.

Названі акти приймання-передачі за період з 01.11.2013 по 01.03.2017, як і додатки до зазначених вище договорів досліджені судом і містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.212-215,246-325, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-247, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-165).

У судовому засіданні представник позивача звертала увагу і на те, що офіційний курс долара до гривні, який використовувався для визначення у гривневому еквіваленті суми кредиторської заборгованості, яку визнано безповоротною фінансовою допомогою, у зв`язку з чим зменшено суму від`ємного значення податку на прибуток по всім актам приймання-передачі, застосовувався станом на 31.12.2020, у той час як відповідні акти підписані значно раніше, коли курс валют був іншим. Представник позивача, як і свідок не обґрунтували застосування відповідного курсу.

На підтвердження проведення розрахунків щодо іншої частини наданих послуг за договорами від 08.04.2010 та від 01.10.2016 товариством «Телекомпанія «Тет» подані картка рахунку 632 за період 08.04.2010-31.12.2010 по контрагенту «TV Media Planet Limited» та картка рахунку 632 за грудень 2011 року грудень 2020 року по тому самому контрагенту по договору від 08.04.2010 (т. 9 а.с.173-250, т.10 а.с.1-44), а також картка рахунку 632 за жовтень 2011 року грудень 2020 року по цьому ж контрагенту по договору від 01.10.2016 (т.10 а.с.45-46), за результатами аналізу яких вбачається, що позивач регулярно проводив оплату за відповідні послуги на рахунок компанії «TV Media Planet Limited» по іншим актам.

Надаючи правову оцінку відносинам у цій частині вимог, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено у пункті а) підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Як визначено у підпункті 14.1.13 пункт 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 5 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За визначенням у статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як закріплено у статті 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За правилами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За положеннями частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

За змістом пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку №21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

У акті перевірки податковий орган послався і на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України 03.04.2018 № 400, щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

У такій консультації зазначено, що, відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є сплив строку позовної давності зобов`язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні. Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

На підставі наведених правових норм і з`ясованих у цій частині спору обставин, суд приходить до таких висновків.

Розв`язання питання правомірності констатації завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток безпосередньо пов`язане із з`ясуванням питання спливу строку позовної давності за договірними зобов`язаннями позивача із «TV Media Planet Limited», які виникли на підставі договорів від 08.04.2010 та від 01.10.2016 і актів приймання передачі, виписаних у 2013-2017 роках на виконання таких договорів.

Врегулювання строку позовної давності міститься у Цивільному кодексі України, який визначає загальний строк для такої позовної давності у 3 роки, а також надає можливість сторонам самостійно збільшити строк позовної давності за домовленістю у письмовій формі.

У випадку, який розглядається, товариством «Телерадіокомпанія «Тет» за двома названими договорами із контрагентом «TV Media Planet Limited», письмовими додатковими угодами (по дві до кожного з договорів) було обумовлено позовну давність у 10 років (строк оплати було спочатку домовлено у строк, вказаний у рахунках; потім протягом 10 місяців з дня підписання актів приймання-передачі; згодом 10 місяців з дня отримання вимоги від ліцензіара).

Під час проведення перевірки відповідачу було відомо про існування таких угод, якими збільшено строк позовної давності до 10-ти років, однак їх не враховано, стверджено необхідність застосування загального строку позовної давності.

При цьому, зауважень стосовно форми і змісту відповідних додаткових угод, якими врегульовано домовлений строк позовної давності у 10 років, не висловлено.

У судовому засіданні ревізор зазначала, що, на думку податкового органу, обумовлений строк позовної давності у 10 років повинен враховуватися виключно у межах договірних відносин позивача із компанією «TV Media Planet Limited» щодо взаємних цивільних прав і обов`язків, а для податкового і бухгалтерського обліку необхідно керуватися загальним строком позовної давності у 3 роки і визначати датою початку обрахунку дату, що настає після спливу 10-ти місячного строку з дня підписанні актів приймання-передачі.

Разом із тим, таке вибіркове застосування положень Цивільного кодексу у частині питання визначення строку позовної давності не може бути визнано правомірним. Тим більш, неприпустимим є одночасне визнання заборгованості безнадійною із подальшим включенням до доходів і нарахуванням податку з прибутку з відповідної суми кредиторської заборгованості і наявність у контрагента платника податку права вимагати сплати відповідної суми і стягнути таку заборгованість на виконання умов договорів.

Так, у випадку, який розглядається, акти приймання-передачі підписувалися у період з 01.11.2013 по 01.03.2017, при цьому, навіть якщо рахувати початок строку позовної давності з моменту спливу 10-ти місяців із дати підписання актів приймання-передачі, то на час останнього дня періоду, який перевірявся (31.12.2020), все одно такий строк не сплив.

Тобто відповідна кредиторська заборгованість не набула статусу безповоротної фінансової допомоги.

У той же час, суд зазначає, що відповідна сума кредиторської заборгованості за договорами із «TV Media Planet Limited», за умови відсутності факту погашення, може бути врахована податковим органом як дохід товариства у подальшому, при спливі строку позовної давності у 10 років, з відповідної дати початку його перебігу.

Суд погоджується із позивачем у тому, що зазначена вище і наведена у акті перевірки податкова консультація розтлумачує можливість кредиторам відносити заборгованість, по якій сплив строк позовної давності, до безнадійної, без звернення таких кредиторів до суду, у той же час безпосередньо досліджуваного випадку вона не стосується, оскільки у ній уже презюмовано факт спливу строку позовної давності.

Також суд не враховує висновки експерта у цій частині, оскільки спірне питання є виключно паровими, оцінка наявності або ж відсутності безповоротної фінансової допомоги із подальшим урахуванням її у складі доходів, як і визначення спливу позовної давності, з урахуванням саме тлумачення норм права, має надаватися виключно судом.

За наведеного, висновки ДПС про наявність підстав для включення до складу доходів позивача кредиторської заборгованості за зобов`язаннями з «TV Media Planet Limited» як безповоротної фінансової допомоги через сплив позовної давності, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про протиправність повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 00111570701 і необхідність його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 00111560701 (т.1 а.с.58-59).

Так, його прийняття обґрунтоване висновками у акті перевірки про те, що витрати у сумі 24 704 997 грн. на ліцензії (роялті) за виключні (невиключні) права на показ фільмів, які були розраховані пропорційно календарним дням ліцензійного періоду та розподілені згідно кількості показів, неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, тому понесені витрати на ліцензії (роялті) за виключні (невиключні) права на показ фільмів відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені і повинні бути відображені у складі витрат минулих періодів (що не підлягають перевірці) відповідно до актів приймання-передачі телевізійних продуктів.

Зазначено, що у ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до бухгалтерського рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» підприємством було віднесено до складу інших операційних витрат витрати на ліцензії (роялті) за виключні (невиключні) права на показ фільмів у сумі 24 704 997 грн. (за період з 01.04.2017 по 31.12.2017 12 888 799 грн., за 2018 рік 11 816 198 грн.).

З`ясовано, що товариством облік витрат майбутніх періодів здійснюється на підставі актів приймання-передачі прав і відображається за дебетом субрахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за кредитом субрахунків 631, 632 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Облік витрат на придбання прав використання телевізійного програмного продукту ведеться у розрізі окремої придбаної програми (фільму, передачі), а також, при наявності, у розрізі серій. Такі витрати включаються до складу витрат операційної діяльності (субрахунок 949 за статтею «Права та ліцензії локальні програми (Інші опер)», «Права та ліцензій закордонні програми (Інші опер)» пропорційно дням ліцензійного періоду.

Судом досліджено Положення про облікову політику ПРАТ «Телекомпанія «Тет», затверджене наказом №311214/1 від 31.12.2014 (т. 7 а.с.197-250, т. 8 а.с.1-39).

У відповідності до пункту 8.1 такого Положення для узагальнення інформації щодо здійснених у звітному періоді витрат, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, використовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

До складу витрат майбутніх періодів включаються, зокрема, але не виключно: виплати на передплату на газети та журнали; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата ліцензій на право ведення діяльності та дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу аналогового телевізійного мовлення, у разі якщо строк їх дії менше року; оплата абонентської плати за користування різними базами даних; витрати у вигляді платежів роялті, які сплачуються за ліцензійними договорами на придбання прав на використання (трансляції, демонстрації) в ефірі: телевізійного програмного продукту, музичного твору, торгового знаку, формату чи іншого об`єкта майнових прав ліцензійний строк яких перевищує один місяць; оплата права користування доменними іменами; оплата права обмеженого користування програмними продуктами, компонентами сумісної роботи та пакетами оновлень; оплата за обробку даних та видачу сертифікату відкритого ключа ЕЦП з обмеженим строком дії.

Витрати на придбання майнових прав на використання об`єктів авторського і/або суміжних прав є платежем роялті незалежно від строку дії таких прав, та/або наявності права передавати ці права у користування іншим особам (субліценція), у випадку коли не відбувається продажу або відчуження у інший спосіб самого об`єкта права.

Облік витрат майбутніх періодів здійснюється на підставі актів приймання-передачі прав та відображається проводкою за дебетом субрахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за кредитом субрахунків 631, 632 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Облік витрат на придбання прав використання телевізійного програмного продукту ведеться у розрізі окремої придбаної програми (фільму, передачі), а також, при наявності, у розрізі серій (частин).

Зазначені витрати включаються до складу інших витрат операційної діяльності (субрахунок 949 за статтею «Права та ліцензії локальні програми», «Права та ліцензії закордонні програми») пропорційно календарним дням ліцензійного періоду.

Наказом від 01.02.2017 внесено зміни до Положення про облікову політику (т.8 а.с.29-30).

Зокрема, пункт 8.1 доповнено абзацом сьомим у такій редакції: «у випадку, якщо правоставлюючим документом на телевізійний програмний продукт встановлено обмеження кількості ефективних телевізійних показів, віднесення зазначених витрат до складу інших витрат операційної діяльності (субрахунок 949 за статтею «Права та ліцензії локальні програми», «Права та ліцензії закордонні програми» відбувається у наступному порядку (якщо інше не передбачено в договорі придбання телевізійного програмного продукту):

1)два телевізійних покази: 1-й телевізійний показ 60 % (розподіл витрат згідно кількості показів), 2-й телевізійний показ 40 %;

2)три телевізійних покази: 1-й телевізійний показ 60 %, 2-й телевізійний показ 30 %, 3-й телевізійний показ 10 %;

3)чотири телевізійних покази: 1-й телевізійний показ 50 %, 2-й телевізійний показ 30 %, 3-й телевізійний показ 15 %, 4-й телевізійний показ 5 %;

4)п`ять телевізійних показів: 1-й телевізійний показ 45 %, 2-й телевізійний показ 25%, 3-й телевізійний показ 15 %, 4-й телевізійний показ 10 %; 5-й телевізійний показ 5 %;

5)якщо кількість телевізійних показів перевищує п`ять або кількість телевізійних показів необмежена та/або не зазначена в документах, які підтверджують факт надання прав, вартість придбаних майнових прав на використання телевізійного програмного продукту обліковується/розподіляється пропорційно календарним дням ліцензійного періоду».

Також абзац шостий пункту 8.1 викладено в новій редакції таким чином: «У випадку якщо правовстановлюючим документом на телевізійний програмний продукт не визначено обмеження кількості права ефективних показів у ліцензійному періоді, зазначені витрати включаються до складу інших витрат операційної діяльності пропорційно календарним дням ліцензійного періоду».

У акті перевірки зазначалося про неподання документів на підтвердження витрат, у той же час, по-перше, у акті зазначено, що до заперечення ПРАТ «ТК «Тет» від 05.07.2021 та від 16.07.2021 на висновки акта перевірки від 18.06.2021 та в ході проведення документальної позапланової перевірки, яка проводилась з 28.04.2021 по 28.05.2021 щодо витрат на ліцензії (роялті) за виключні (невиключні) права на показ фільмів, підприємством було надано наступні документи:

1)ліцензійну угоду від 12.12.2016 №121216/МІ між позивачем (ліцензіат) та ТОВ «Українська група з управління правами» (ліцензіар) із додатком №1 від 01.01.2017 і додатковою угодою від цієї ж дати;

2)ліцензійну угоду №01-1216/МІ від 01.12.2016 із ТОВ «Укркіно» з додатком від 01.12.2016 до угоди і актом приймання-передачі від 01.01.2017.

Крім того, судом встановлено, що інші документи подавалися разом із запереченнями від 16.07.2021; на копії супровідного листа із переліком доданих документів міститься штамп про одержання податковим органом (т.7 а.с.165)

Також позивач наголосив, що на запит податкового органу під час проведення первинної перевірки листом №08/06-2021 від 08.06.2021, що відображено і у акті перевірки, усі первинні документи у цій частині були надані.

Так само неспростовними залишилися доводи товариства про повний і необмежений доступ під час перевірки до усіх первинних документів і документів бухгалтерського обліку, зокрема і перерахованих вище.

У судовому засіданні свідок підтвердила, що названі вище акти приймання-передачі подавалися під час перевірки, однак не враховувалися через те, що складені такі документи у період, який не включено до проведення перевірки, який уже було обревізовано; так само у зв`язку з такими обставинами не досліджувалися і первинні документи, при цьому, не спростовувався факт їх подання.

Також податковий орган жодних зауважень стосовно правомірності формування таких витрат не зазначив, однак вважає правильним враховувати їх у іншому періоді у періоді формування. Це підтвердила у судовому засіданні і свідок.

Договори з додатками і акти приймання-передачі/надання послуг із контрагентами ТОВ «Драйв Продакшн», ТОВ «Айті-Тіві», ТОВ «Укркіно», ТОВ «Українська група з управління правами», ТОВ «Хакі-ТВ», ТОВ «Діджитал Трейд», ТОВ «Студія анімації «Барабан», ТОВ «Малятко-ТВ», ТОВ «Інтернет Інвест», за якими сформовані відповідні витрати, досліджені і наявні у матеріалах справи (т. 6 а.с.166-249, т.7 а.с.1-50, т.8 а.с. 85-210, 220-230).

На підтвердження належного відображення у бухгалтерському обліку названих витрат подано бухгалтерські довідки про проведення списання витрат майбутніх періодів і формування відповідних бухгалтерських проводок (т.8 а.с.231-250, т. 9 а.с.1-2); оборотно-сальдову відомість по рахунку 39 за квітень 2017 року грудень 2017 року (т.9 а.с.3-8), оборотно-сальдову відомість по рахунку 39 за 2018 року (т.9 а.с.9-27).

Представник позивача звертала увагу і на ту обставину, що у випадку відображення витрат у сумі 24 704 997 грн. у період формування, враховуючи від`ємні значення фінансових результатів минулих періодів, ці витрати, відповідно до підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу, все одно зменшували б фінансовий результат оподаткування і він у результаті за період, який перевірявся, не змінився б.

На підтвердження цього подано примірники податкових декларацій з податку на прибуток за 2017-2020 роки товариства «ТК «Тет» (т.9 а.с.44-172), з яких вбачається, що сума від`ємного значення об`єкта оподаткування товариства склала: станом на 1 квартал 2017 року 63 464 262 грн., станом на кінець 2017 року 63464 262 грн., станом на 1 квартал 2018 року 20 792 152 грн., станом на кінець 2018 року - 20 792 152 грн., станом на 1 квартал 2019 року 79 203 482 грн., станом на кінець 2019 року 79 203 482 грн., станом на 1 квартал 2020 року 59 208 479 грн., станом на кінець 2020 року 59 208 479 грн.

Також, як слушно звернув увагу позивач, у акті перевірки і у відзиві податковий орган вказав, що до складу «Доходи майбутніх періодів» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід» включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх періодів, які належать до наступних звітних періодів. Аналітичний облік доходів вести за їх видами»; однак назване Положення не містить такої норми.

З`ясовано і те, що під час первинної перевірки позивача податковий орган надавав запит стосовно формування саме цих витрат (т.1 а.с.192), на який товариство «Телекомпанія «Тет» надало розгорнуту відповідь (т.1 а.с.190-191зв.).

Таким чином, ДПС правомірність формування відповідних витрат не заперечується, лише зазначається належним інший період для їх відображення.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у цій частині, суд зазначає таке.

За змістом пункту 134.1 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За положеннями пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування); на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об`єкт оподаткування відповідно до підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

У відповідності до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Як закріплено у пункті 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99 (П (С) БО «Витрати»), витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного

періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У пункті 8 цього ж Положення передбачено, що якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

За змістом пункту 16 П (С) БО «Витрати» загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати нобслуговування і управління виробництвом що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. від

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

За приписами пункту 5 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Як закріплено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

На підставі наведеного, суд приходить до наступних висновків.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що у разі якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Суд ще раз наголошує, що податковий орган не ставив під сумнів правомірність формування відповідних витрат, лише не погодився із періодом, у якому такі витрати враховані через те, що первинні документи оформлювалися у вже обревізованому періоді (це підтвердили представники відповідача у ході судового розгляду справи, а також свідок - ревізор).

Так само, під час судового розгляду не заперечувався факт надання первинних документів щодо відповідних витрат.

При цьому, визначальним для з`ясування правильності віднесення витрат до відповідного періоду є ведення бухгалтерського обліку товариства відповідно до його облікової політики, у залежності від виду і умов договорів (зважаючи, чи надаються майнові права лише у користування; чи надається стороні, якій предаються майнові права на об`єкт інтелектуальної власності, право продати або здійснити відчуження в інший спосіб, ураховуючи обмеження використання переданих прав). Саме у відповідності до Положення про облікову політику товариства і відображалися витрати у цій частині спірних відносин, що узгоджується із нормами Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно висловлених у акті і у відзиві тверджень про неподання відповідних первинних документів, то такі доводи спростовані наведеними вище і встановленими обставинами.

Податковий орган також не спростував той факт, що у випадку відображення названих витрат у періоді їх формування, враховуючи від`ємні значення результатів минулих періодів (підтверджується наявними в матеріалах справи доказами), такі витрати б усе одно зменшували фінансовий результат товариства до оподатквуання, зважаючи на положення підпункту 140.4.4. пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу.

Суд враховує і доводи позивача про відсутність у акті посилань на договори, розрахунки, інші первинні документи, на підставі яких здійснені операції, що не відповідає Методичним рекомендаціям по оформленню матеріалів перевірок.

Крім того, у відповідності до висновку експерта №SE/02/2405-05 (т.10 а.с.97-166), складеного 12.07.2024 ОСОБА_1 (т.10 а.с.97-166), заниження податку на прибуток у розмірі 24 704 997 грн. товариством «Телекомпанія «Тет» за 2020 рік документально не підтверджується; витрати на ліцензії за виключні/невиключні права на показ телевізійних фільмів у названій сумі пов`язані з доходами ПРАТ «ТК «Тет» від операційної діяльності; протягом 2017-2018 років ПРАТ «ТК «Тет» зобов`язано було відображати в бухгалтерському обліку витрати на ліцензії (роялті) за виключні/невиключні права на показ фільмів на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», визнаючи (розраховуючи) такі витрати витратами певного періоду шляхом поступового списання вартості ліцензій впродовж ліцензійного строку, передбаченого умовами ліцензійних угод. Також зазначено, що з урахуванням специфіки господарської діяльності ПРАТ «ТК «Тет», щомісячна сума витрат на ліцензії за виключні/невиключні права на показ фільмів, яка визнається витратами певного періоду, мала бути розрахованою за алгоритмом, наведеним у наказі «Про затвердження облікової політики ПРАТ «Телекомпанія «Тет» від 31.12.2014 №311214/1, із змінами та доповненнями, затвердженими наказом №01022017/1 від 01.02.2017 (пропорційно календарним дням ліцензійного періоду за принципом розподілу згідно з кількістю показів) та облікована на рахунку 84 «Інші операційні витрати» з подальшим списанням на рахунки обліку: 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Такий висновок узгоджується із з`ясованими судом обставинами і зібраними доказами.

За наведеного, суд приходить до висновку про протиправність повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 00111560701 і необхідність його скасування.

Щодо третього порушення, у зв`язку з яким прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 00111550701.

Твердження про порушення у цій частині обумовлені констатацією ДПС віднесення до складу податкового кредиту позивачем сум податку на додану вартість у розмірі 18 361 152 грн. по операціям, які, на думку податкового органу, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Такі висновки стосувалися операцій по договорам позивача із ТОВ «Драйв Продакшн» від 25.10.2018 №25/10/2018, від 05.03.2020 №050320/1, від 27.05.2019 №27/05/2019, від 10.03.2020 №100320/1 та із ТОВ «Квартал 95» від 01.07.2019 №010719/1 (т. 7 а.с.51-55, 60-64, 69-73, 80-84, 87-91).

Умови таких договорів ідентичні.

Названими договорами передбачено виробництво (створення) аудіовізуального твору та видачу ліцензії на його використання. За завданням замовника (товариства «Телекомпанія «Тет») Студія (ТОВ «Драйв Продакшн» або ж ТОВ «Квартал 95» відповідно) приймає на себе зобов`язання з виробництва (створення) Передачі (адаптованої передачі) з наступним наданням дозволу (видачі ліцензії) замовнику на використання передачі способами визначеними договором.

Ціна договору включає: винагороду за виробництво (створення) Передачі (адаптованої передачі), що сплачується в розмірі відповідно до умов договору; винагороду за видачу ліцензії на використання Передачі (роялті), що сплачується в розмірі та порядку, вказаному у договорі.

Студія зобов`язана:

- у порядку, передбаченому законодавством України, придбати майнові права авторів, чиї твори, які як раніше, так і були створені в процесі роботи над Передачею (адаптованою передачею) і увійдуть як складова частина передачі;

- виробляти (створювати) Передачу відповідно до строків, передбачених договором;

- виробляти (створювати) Передачу високої якості, що відповідають вимогам замовника;

- не передавати третім особам права на використання Передачі, в обсязі переданому замовнику відповідно до договору, в рамках строків, територій відповідно договору.

Приймання-передача кожного випуску здійснюється у строки передбачені відповідно до додатків до договору. Матеріали передаються шляхом доступу до сервера FTP.

Якщо інше не передбачено договором або додатковими угодами сторін, Студія видає замовнику ліцензію на Передачу (адаптовану передачу) (надає дозвіл на використання Передачі визначеними договором способами) на території і протягом строку, визначеного договором.

Внаслідок видачі ліцензії замовник отримає такі майнові права (ліцензію) на Передачу:

- виключне право (виключну ліцензію) на публічне сповіщення (телевізійний показ у системах безоплатного телебачення) Передачі шляхом її передачі в ефір і у системах кабельного телебачення на телевізійному каналі «Тет» на території України;

- невиключне право (невиключну ліцензію) на публічне сповіщення (телевізійний показ) Передачі шляхом її передачі через супутник, а також у мережі Інтернет і у сітках IPTV на телевізійному каналі «Тет» на території України

Встановлено, що позивачем було укладено наступні додаткові угоди: №1 від 26.10.2018 до договору №25.10.2018, №1 від 06.03.2020 до договору №050320/1, №1 від 28.05.2019 до договору №27/05/2019, №1 від 11.03.2020 до договору №100320/1, №1 від 02.07.2019 №010719/1 (т.7 а.с.56, 65, 74, 85, 92).

За умовами таких додаткових угод Студія за завданням замовника на умовах і в порядку, передбачених договорами, приймає на себе зобов`язання з надання послуги з виробництва (створення аудіовізуального твору (під робочою назвою Танька і Володька», «Одного разу під Полтавою», «Країна У 2.0», «Ігри приколів» відповідно). Студія надає дозволи (видачу ліцензії) замовнику на телевізійний показ вироблених (створених) випусків Передачі способами, визначеними умовами договору. Визначено і орієнтовну кількість сезонів. Обумовлено, що Студія за актом приймання-передачі надає замовнику створену послугу у вигляді вироблених (створених) випусків Передачі, а замовник у подальшому здійснює телевізійний показ вироблених (створених) випусків Передачі способами, визначеними умовами договору. Майнові права інтелектуальної власності на Передачу залишаються за Студією до повного завершення виробництва. Студія при повному завершенні виробництва Передачі зобов`язана передати за актом приймання-передачі всі випуски сезонів (майнові права інтелектуальної власності) замовнику, який є правовласником сюжетів Передачі протягом всього періоду створення кожного сезону та випусків.

Решта умов договорів залишилися незмінними.

Тобто, за наслідками укладення таких додаткових угод, на що звернуто увагу представником позивача у судовому засіданні, предмет договору розділено на дві частини: 1) виробництво сюжетів (передач, серій); 2) ліцензію (майнові права).

Також судом досліджені акти прийому-передачі до договорів про виробництво (створення) аудіовізуального твору і передачу ліцензії від 15.04.2019, від 11.11.2019, від 23.09.2019, від 26.10.2019, від 17.09.2020, від 14.09.2020, від 14.09.2020, від 09.09.2019 (т.7 а.с.58, 59, 67, 77, 78, 79, 86, 93).

В бухгалтерському обліку ці операції відображені в кореспонденції рахунків: Дт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт «поточні рахунки в національній валюті» на суми перерахованих коштів; Дт 94 «Інші операційні витрати» - Кт 39 «Витрати майбутніх періодів» на суми отриманих товарів (робіт, послуг), Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» на суму податку на додану вартість.

На підтвердження того, що товариства «Драйв Продакшн» та «Квартал 95» за договорами від 25.10.2018 №25/10/2018, від 05.03.2020 №050320/1, від 27.05.2019 №27/05/2019, від 10.03.2020 №100320/1 передавали не лише дозволи (ліцензії) на телевізійний показ вироблених (створених) серій телевізійних передач із назвами «Танька і Володька», «Одного разу під Полтавою», «Країна У 2.0», «Ігри приколів», а також і послуги з виробництва (створення) таких аудіовізуальних творів, позивачем подано:

- картки рахунків 631 та 3771 по контрагентам ТОВ «Драйв Продакшн» та ТОВ «Квартал 95» за названими договорами (т. 10 а.с.205-220);

- виписки по рахунку АБ «Південний» (т. 10 а.с.170-204), з яких видно проведення оплати позивачем на рахунки контрагентів «Драйв Продакшн» та «Квартал 95».

Також надані податкові накладні, виписані на послуги з виробництва передач, №1 від 15.04.2019, №1 від 17.02.2020, №2 від 14.08.2019, №3 від 22.08.2019, №4 від 29.08.2019, №5 від 29.08.2019, №7 від 09.09.2019, №8 від 23.09.2019, №11 від 09.09.2019, №12 від 03.02.2019, №13 від 11.11.2019, №15 від 26.11.2019, №17 від 20.07.2020, №19 від 31.07.2020, №23 від 14.09.2020, №25 від 16.09.2020, №26 від 17.09.2020, №32 від 16.10.2020, №33 від 23.10.2020, №35 від 26.10.2020, №40 від 09.12.2020, №41 від 10.12.2020, №43 від 16.12.2020, №45 від 24.12.2020 і розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників №1 від 14.08.2019 до податкової накладної №2 від 14.08.2019, №2 від 22.08.2019 до податкової накладної №2 від 22.08.2019, №3 від 14.08.2019 до податкової накладної №2 від 14.08.2019, № 4 від 22.08.2019 до податкової накладної №3 від 22.08.2019, №5 від 29.08.2019 до податкової накладної №4 від 29.08.2019, №6 від 29.08.2019 до податкової накладної №5 від 29.08.2019 (т.10 а.с.224-253). Такі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН (т.1 а.с.147зв.-148зв.)

Податковий орган у акті перевірки констатував, що Студії здійснили виробництво (створення) телевізійних програм, але не здійснили факту передачі наданих послуг платнику податків ПРАТ «Телекомпанія «Тет». Вказали, що вироблені телевізійні програми не були оприбутковані на баланс підприємства як нематеріальний актив, а згідно актів приймання-передачі Студіями надані товариству лише майнові права на випуски телевізійних програм, а власниками об`єктів інтелектуальної власності на створені передачі залишилися Студії.

Представник позивача пояснила, що з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, Студії взяли на себе зобов`язання з виробництва (створення) аудіовізуальних творів; позивач, у свою чергу, протягом усього періоду створення кожного сезону та серій є власником сюжетів аудіовізуальних творів. Протягом перевіряємого періоду контрагенти позивача надавали йому послуги з виробництва аудіовізуальних творів та дозволи на телевізійний показ; а за актами приймання-передачі надавалися лише створені послуги у вигляді вироблених (створених) випусків аудіовізуальних творів, а замовник у подальшому здійснював телевізійний показ випусків аудіовізуальних творів способами, визначеними умовами договорів. При цьому, за Студіями залишалися майнові права інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори лише до повного завершення виробництва відповідної кількості сезонів (передач).

Також представник позивача наголошувала, що за договорами ТОВ «ТК «Тет» із товариствами «Драйв Продакшн» та «Квартал 95», з урахуванням додаткових угод, контрагентами надавалися позивачу послуги з виробництва аудіовізуальних творів, що не є роялті.

Свідок зазначила, що у цьому випадку за відповідними договорами всі права залишалися за студіями, інтелектуальну власність не передано на баланс товариства, передавалися лише права на показ, і саме у зв`язку із такою обставиною підстави для врахування у складі податкового кредиту відповідних сум з податку на додану вартість у цій частині - відсутні.

Також судом з`ясовано, що названі вище додаткові угоди №1 від 26.10.2018 до договору №25.10.2018, №1 від 06.03.2020 до договору №050320/1, №1 від 28.05.2019 до договору №27/05/2019, №1 від 11.03.2020 до договору №100320/1, №1 від 02.07.2019 №010719/1 подавалися до ДПС України разом зі скаргою на податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.162-182).

При цьому, суд враховує, що твердження про направлення позивачу акта перевірки від 06.02.2023 відбулося вже після прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, разом із такими рішеннями, - не спростовані, докази зворотного - відсутні. Крім того, забезпечення товариством повного і необмеженого доступу до усіх оригіналів первинних документів під час проведення перевірки не заперечується.

До того ж, як видно із рішення ГУ ДПС про розгляд заперечення на акт перевірки від 18.06.2021, товариством «Телекомпанія «Тет» до заперечення подано належним чином завірені копії первинних документів, які не були враховані під час проведення перевірки (договори, додатки, акти тощо).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у цій частині, суд враховує наступне.

У відповідності до підпункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як закріплено у пункті 187.9 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

За положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За нормами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням у підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

За визначенням у підпункті 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

За змістом статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Як закріплено у статті 901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи з`ясовані обставини у цій частині, а також наведені правові норми, суд зазначає наступне.

У спірних договорах, з урахуванням додатків і додаткових угод, предмет договору було змінено і розподілено на дві складові: виробництво (створення) аудіовізуальних творів та ліцензію (майнові права) на передачу із визначенням вартості окремо по кожній частині. При цьому, було домовлено, що майнові права інтелектуальної власності передаються позивачу при повному завершенні виробництва аудіовізуальних творів.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що під час проведення перевірки не було спростоване фактичне здійснення виробництва (створення) передач на замовлення ТОВ «Телекомпанія «Тет».

Так само, у ході проведення перевірки податковим органом не проаналізовано зміст угод, якими змінено предмет договірних зобов`язань, обумовлено послуги з виробництва сюжетів (програм, фільмів) із подальшим, по завершенню виробництва, переданням майнових прав інтелектуальної власності саме позивачу.

За результатами дослідження умов договорів, із урахуванням додаткових угод, суд констатує відсутність підстав вважати надані послуги з виробництва передач роялті; податковим органом також не надано доказів протилежного.

Крім того, оплату за таке виробництво позивачем проведено, виробниками товариствами «Драйв Продакшн» і «Квартал 95» виписано і зареєстровано у ЄРПН податкові накладні. При цьому, для контрагентів позивача наявність обов`язку зі сплати податку на додану вартість за названими операціями з виробництва не заперечується.

Тобто, незрозумілим є підхід контролюючого органу, коли податкові накладні контрагентів позивача за спірними операціями реєструються, необхідність сплати податку на додану вартість контрагентами не ставиться під сумнів, а іншому платнику податків у межах тих самих правовідносин відмовляється у праві зарахування відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з твердженням про неоподаткування для нього відповідних операцій таким податком.

У той же час, висновок експерта у цій частині суд не враховує, оскільки у цій частині вимог розв`язання спірного питання лежить у суто правовій площині і залежить від тлумачення і застосування норм права.

Стосовно надання документів, то, як вже зазначалося вище, позивач подавав додаткові угоди до договорів від 25.10.2018 №25/10/2018, від 05.03.2020 №050320/1, від 27.05.2019 №27/05/2019, від 10.03.2020 №100320/1 та із ТОВ «Квартал 95» від 01.07.2019 №010719/1 разом із скаргою на податкові повідомлення-рішення, у зв`язку із тим, що акт перевірки направлено товариству разом із повідомленнями-рішеннями. Це не заперечується відповідачем. Також, надання доступу до оригіналів відповідних документів під час перевірки, як і подання копій таких документів із запереченнями на первинний акт перевірки від 18.06.2021 не спростовано.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 560/1158/20, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

При цьому, представники відповідача і свідок у судовому засіданні не заперечували надання відповідних документів.

Суд також враховує закріплену у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За наведеного, суд констатує, що ГУ ДПС не довели відсутності підстав для відображення в податковому кредиті товариства позивача сум сплаченого на користь контрагентів «Драйв Продакшн» і «Квартал 95» за виробництво аудіовізуальних творів податку на додану вартість у загальному розмірі 18 361 152 грн.

Отже, позовні вимоги і у цій частині вимог є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що притягнення позивача до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у випадку, який розглядається, - не відповідає положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку).

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно із наявного у матеріалах справи примірника платіжної інструкції від 03.05.2023 (т.1 а.с.49), позивачем сплачено судовий збір у сумі 26840, 00 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 26840, 00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2023 № 00111550701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2023 № 00111560701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.02.2023 № 00111570701.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» (код ЄДРПОУ: 16391959; місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23) судовий збір у розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисячі вісімсот сорок гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного рішення - 16 жовтня 2024 р.