Рішення

від 15.10.2024 по справі 380/6270/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року справа № 380/6270/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (вул. Старокиївська, 10-Г , корпус С, м. Київ, ЄДРПОУ 38218128) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/000052/2 від 31.01.2024.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що надав для митного оформлення товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, натомість відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач не надав будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товару, перелік яких наведено у ч.2 ст.53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідачем не надано належного обґрунтування причин неврахування документів, наданих Позивачем при митному оформленні товару, для встановлення його митної вартості та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товару. При цьому, відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товару та неможливості застосування кожного попереднього методу.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Тобто, даному випадку розбіжність у ціні не можна вважати формально нижчим рівнем митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення. Вказує, що декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. У зв`язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст. 53 МК України, митним органом було направлено додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Жодних документів на вимогу митного органу, який б спростовував даний факт не надано. Під час розгляду обставин продажу з`ясовано, що ідентичний товар виробництва компанії Trinecke Zelezarny, а.ь.(Чехія) продано експортером для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю. Зокрема, за змістом МД № 23UA305030001542U8 (гр. 42) ціна товару становить 194834.6400 Євро за 126516 кг. Відповідно до МД № 24UA209050000152U5 (гр. 42) ціна імпортованого товару для ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» - 1269377.2000 Євро за 976444 кг. Отже, у первинно поданій митній декларації товар завозився за ціною 1,3 Євро/кг, в той час, як аналогічний товар від виробника поставлявся згідно з МД № №23UA305030001542U8 за ціною 1,54 Євро/кг. Проте, із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, вбачається, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдана економічно. При декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, також звертаємо увагу, що мало місце ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару.

Просить врахувати зауваження, яке полягає в тому, що якщо існує пов`язаність сторін контракту, то відповідно до позиції Верховного Суду можна побудувати логічний ланцюжок: 1) декларант за власною ініціативою подає спростування впливу - 2) митний орган отримує спростування разом з МД із визначенням митної вартості за основним методом - 3) митний орган вивчає документи і погоджується з митною вартістю та випускає товар у вільний обіг за умови належного обґрунтування: 4) у митного органу з`являється обґрунтований сумнів (заснований на вивченні «предметних» документів, які подані для спростування незаконного впливу на митну вартість) - 5) митний орган витребовує «додаткові» документи, додаючи письмові обґрунтування спираючись на наявні документи, чому такий сумнів виник та як усунути непевність (виключно на п`ятій ланці митний орган може використовувати повноваження, закріплені ч. 4 ст. 53 МК України).

Крім цього, надані позивачем документи для митного оформлення товару усупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не були перекладені українською мовою. Оскільки відповідна вимога Львівською митницею позивачу була направлена, він цього обов`язку не виконав, у зв`язку із чим, врахувати відомості, які містяться в документах, складених іноземною мовою митний орган не міг. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не було наведено жодних аргументів, які спростовують твердження позивача про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (надалі - Позивач) згідно з Контрактом № R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів від 25.07.2023 поставило в Україну третю партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон (надалі - Партія рейок) за ціною 1300,00 Євро за 1 тону.

Для митного оформлення Партії рейок до Львівської митниці була надана митна декларація від 31.01.2024 № 24UA209050000152U5. Митна вартість Партії рейок склала 1318004,11 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1269377,20 Євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 Євро.

Згідно з карткою відмови від 31.01.2024 № UA209050/2024/000006 відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів та надав Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 № UA209000/2024/000052/2. Відповідно до Рішення митна вартість Партії рейок була збільшена з 1318004,11 Євро до 1503723,76 Євро.

В графі 33 спірного рішення вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом, документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: -відповідно до п.5.3. контракту купівлі-продажу від 25.07.2023 №R2023083/1 (далі - Контракт) оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати. Відповідно до п.5.4. Контракту Покупець зобов`язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. Відповідно до п.6 Додаткової угоди №1 від 08.12.2023 п.5.3. та 5.4. Розділу 5 Контракту змінили та виклали у наступній редакції: « 5.3.Оплага Ресурсів, що постачаються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. 5.4. Покупець зобов`язаний здійснити передоплату Ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури». Поданими до митного оформлення Додатковими угодами інших умов не визначено. Згідно інформації зазначеної у рахунку-фактурі №22240903 від 12.01.2024 датою оплати є 19.01.2024. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано; -відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від .18.06.2012 №984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт.(наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановляться належність послуг до товарів; банківські та платіж ні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється, з використанням власного транспортного засобу)... До митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №03/2023 від 12.01.2024. Відповідно до даної довідки перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська II (вартість 48626,91 євро). Тобто, передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано;-відповідно до розділу II (умови та ціни транспортування) Замовлення-залізничні перевезення вантажів №01/2023 від 20.12.2023 Ціни виконання за цим Замовленням та інші умови транспортування, для яких узгоджена ціна виконання (Зокрема маршрут транспортування, тил вантажу, транспортні засоби, що використовуються, обсяг інформаційних послуг, тощо), містяться в Прайс-листі, який становить Додаток 1 до цього Замовлення. Такий додаток до митного оформлення не надано; -в митній декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024 вказана статистична вартість товару - 31231562 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро. Таким чином, митницею встановлено не подання декларантом документів зазначених у ч.2 ст.53 МК України, а також відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до статті 53 Митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (Інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що. стосуються оцінюваного, товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,» необхідні, для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - колію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики, товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК України.» За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЄРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного -реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України), Тобто, сторони угоди є пов`язаними міх собою у розумінні ст.15. Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов`язані між-собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч. 18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нищезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу, непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митна вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МК України; 3) митної вартості ідентичних-або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МК України. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. У зв`язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст. 53 МК України митним органом було направлено додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. «Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до п.4 ст.53 МК України Вам необхідно, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст.53 МК України, надати такі документи; 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію)». На запит митного органу декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст. 55 МК України. декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності-(дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України, а також відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України Метод визначення митної вартості за ціною Договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s» за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір-партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».

Позивач, не погоджуючись із спірним рішенням відповідача, був вимушений відповідно до ст.52 Митного кодексу отримати дозвіл на випуск у вільний обіг Партії рейок, оформивши її митною декларацією від 01.02.2024 № 24UA209050000159U9, та надав гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 Митного кодексу. Гарантії були надані шляхом додаткової сплати 1 512 006,82 грн - різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Партії рейок, визначеною позивачем у митній декларації від 31.01.2024 № 24UA209050000152U5, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з правилами ч.ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу недов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МК України; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МК України.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що партія рейок була передана позивачу відповідно до Акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів №3 від 12.01.2024. Вага Партії рейок становила 976,444 тони, ціна на умовах поставки (FCA, Тржинець) склала 1 269 377,20 Євро.

Партія рейок була сплачена частково по Специфікації №3 від 17.10.2023 та частково по Специфікації №4 від 26.10.2023, тому для підтвердження ціни Партії рейок при здійсненні їх митного оформлення постачальником рейок був наданий Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024, в якому зазначена вага та вартість Партії рейок.

При митному оформленні Партії рейок, для підтвердження їх митної вартості Позивачем відповідно до ст.53 МК України були надані наступні документи:

- Контракт № R2023083/1 від 25.07.2023 на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями);

- Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024 з додатками;

- Замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023;

- Довідка про транспортні витрати (для надання в митні органи) №03/2023 від 12.01.2024;

- Експортна митна декларація №24CZ57000005YDJZA3 від 12.01.2024 з додатками;

- Міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС №511733, №511741, №511758, №511766, №511774, №511782, №511790, №511808, №511816;

- Пакувальний лист від 12.01.2024;

- Брокерський договір про надання митних послуг № 11/12-2023 від 11.12.2023.

У митній декларації від 31.01.2024 № 24UA209050000152U5 позивач визначив митну вартість Партії рейок, обравши для цього, відповідно до ст. 57 МК України, основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митна вартість Партії рейок склала 1 318 004,11 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1 269 377,20 Євро на умовах FCA Тржинець, Чеська Республіка та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 Євро.

Позивач стверджує, що в ході митного оформлення товарів відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

Відповідач зазначив, що у наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.

У зв`язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст. 53 МК України, митний орган направив додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: «Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до п.4 ст.53 МК України позивачу необхідно, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст.53 МК України, надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію)».

Відповідач стверджує, що на запит митного органу декларантом інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч,5 ст. 55 МК України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.

Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.» за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні вказаного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач у графі 33 спірного рішення вказав, що основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України, а також відповідно до ч.6 ст.54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, ч.3 ст.53 МК України та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд встановив, що позивач під час митного оформлення пред`явив Контракт, додаткові угоди та специфікації до нього, Рахунок (Invoice) №222409003 від 12.01.2024 з додатками, в яких міститься інформація про вагу Партії рейок - 976,444 тони, їх вартість 1300 Євро/т та загальну вартість Партії рейок - 1269377,20 Євро. Додатково на вимогу відповідача було надано Експортну митну декларацію 23CZ57000005YDJZA3 від 12.01.2024 з додатками. Відповідач у графі 33 спірного рішення вказав, що «…в митній декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024 вказана статистична вартість товару - 31231562 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро».

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що митна вартість, заявлена позивачем, не може бути визнана у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах та відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості.

Відповідач у спірному рішенні вказав, що «…відповідно до п.5.3. контракту купівлі-продажу від 25.07.2023 №R2023083/l (далі - Контракт) оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати. Відповідно до п.5.4. Контракту Покупець зобов`язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. Відповідно до п.6 Додаткової угоди №1 від 08.12.2023 п.5.3. та 5.4. Розділу 5 Контракту змінили та виклали у наступній редакції: « 5.3.Оплата Ресурсів, що постачаються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. 5.4. Покупець зобов`язаний здійснити передоплату Ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури». Поданими до митного оформлення Додатковими угодами інших умов не визначено. Згідно інформації зазначеної у рахунку-фактурі №№22240903 від 12.01.2024 датою оплати є 19.01.2024. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано».

Суд вище зазначав, що Партія рейок була сплачена по Специфікації №3 від 17.10.2023 та частково по Специфікації №4 від 26.10.2023. Всього по цих двох специфікаціях було сплачено за 2078,531 тон рейок на загальну суму 2702089,80 Євро:

-за Специфікацією № 3 від 17.10.2023 згідно з Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №14 від 18.10.2023 на загальну суму 1351044,90 Євро;

-за Специфікацією № 4 від 26.10.2023 згідно з Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №15 від 02.11.2023 на загальну суму 1351044,90 Євро.

Після поставки Партії рейок вагою 976,444 тон, залишок рейок, сплачених по Специфікації №4 від 26.10.2023, був поставлений в рамках четвертої партії рейок, що поставлялась за Контрактом.

Позивач вказує, що вага Партії рейок визначається кількістю та вантажопідйомністю залізничних платформ, на яких ці рейки доставляються в Україну, тому на умовах 100% попередньої оплати, яка була здійснена за декілька місяців до їх виготовлення, не можливо було точно визначити вагу та вартість Партії рейок на дату її відвантаження. Постачальник рейок, завантаживши Партію рейок, для здійснення їх митного оформлення надав позивачу Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024, в якому вказав, що рейки поставляються по Специфікації №3 та Специфікації №4 та зазначив вагу та вартість Партії рейок. Цей рахунок не підлягав оплаті.

Представник позивача вказує, що відповідно до п.4. ч.2. ст.53 МК України «банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару» повинні бути надані у разі сплати Рахунку (Invoice) №22240903 від 12.01.2024. Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №14 від 18.10.2023 та №15 від 02.11.2023 не надавались, оскільки зазначені в них дані щодо сплачених сум перевищують вартість Партії рейок, вказану у Рахунку (Invoice) №22240903 від 12.01.2024 і не могли бути підтвердженням числових значень складових митної вартості Партії рейок.

Суд встановив, що позивач додатково на вимогу відповідача надав Експортну митну декларацію №24CZ57000007RF2VA4 від 08.01.2024 з додатками.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта для підтвердження митної вартості товару подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Оскільки у вказаній справі товар є об`єктом купівлі-продажу, тому для підтвердження його митної вартості позивач зобов`язаний був надати документи, які передбачені вимогами п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, а саме банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, або надати митному органу обґрунтовані пояснення з приводу їх не надання, так як згідно з інформацією, зазначеною у рахунку-фактурі №22240903 від 12.01.2024 датою оплати є 19.01.2024.

Відповідач у спірному рішенні вказав, що «…до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №03/2023 від 12.01.2024. Відповідно до даної довідки перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська II (вартість 48626,91 євро). Тобто, передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано».

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 за №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Відповідно до Розділу II Договору перевезення «Ціна виконання має бути сплачена Замовником на підставі рахунку-фактури, виставленого Експедитором, що містить усі законодавчі вимоги, з терміном сплати у 30 днів з дати виставлення рахунку-фактури Експедитором».

Позивач стверджує, що на дату митного оформлення Експедитором рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг не був виставлений, тому подання позивачем банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури було неможливо.

Суд погоджується із твердженнями відповідача про наявність розбіжностей у сумі транспортних витрат, оскільки у графі 31 декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024 зазначено вартість внутрішньої доставки 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 Євро.

У спірному рішенні відповідач вказав, що за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є AT «Мінерфін» (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.

Позивач стверджує, що не мав наміру та практичної можливості приховати пов`язаність між продавцем та покупцем Партії рейок, оскільки компанії мають тотожні назви і інформація про їх пов`язаність міститься у відкритих джерелах, що відповідач і підтверджує у спірному рішенні.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення митного органу, предметом судового контролю у даній справі, окрім загальних питань підтвердженості визначеної декларантом митної вартості імпортованих товарів як такої, входить й з`ясування обставин дотримання позивачем як пов`язаною особою у значенні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вимог ст.58 МК України щодо подання підтверджуючих заявлену митну вартість документів, а також чи вплинула така пов`язаність на заявлену митну вартість.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №813/713/18.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом ч. 12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з ч.ч. 13-15 ст. 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов`язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

З матеріалів справи слідує, що спірне рішення відповідача у частині, що стосується пов`язаності покупця та продавця мотивовано тим, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є AT «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд встановив, що 25.07.2023 між ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Україна) та Компанією «MINERFIN a.s.» (Словацька Республіка) було укладено Контракт на придбання матеріально-технічних ресурсів №R2023083/1.

Зі сторони «покупця» - ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Україна) вказаний контракт підписав генеральний директор - Кирило Батрак.

Зі сторони «постачальника» - Компанія «MINERFIN a.s.» (Словацька Республіка) вказаний контракт підписали члени правління Петер Плани та Йозеф Блашко.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2024, засновниками (учасниками) ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є:

- Компанія з обмеженою відповідальністю «Мюрленс Ентерпрайзіс Лімітед», резидентство: Кіпр, розмір частки засновника (учасника) 65169527,26;

- AT «Мінерфін» (МINERFIN, A.S.), резидентство: Словаччина, розмір частки засновника (учасника) 364612894,74.

Враховуючи установлене, суд робить висновок, що доводи оскаржуваного рішення про пов`язаність продавця і покупця за наведених мотивів є вірними, оскільки зміст наведених норм Контракту дає підстави для висновку про пов`язаність осіб.

Суд встановив, що ідентичний товар виробництва компанії Trinecke Zelezamy, a.s. (Чехія) продано експортером для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю. Зокрема, за змістом МД № 23UA305030001542U8 (гр. 42) ціна товару становить 194834.6400 Євро за 126516 кг. Відповідно до МД №24UA209050000152U5 (гр. 42) ціна імпортованого товару для ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» - 1269377.2000 Євро за 976444 кг. Отже, у первинно поданій митній декларації товар завозився за ціною 1,3 Євро/кг, в той час, як аналогічний товар від виробника поставлявся згідно з МД № 23UA305030001542U8 за ціною 1,54 Євро/кг.

Із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, вбачається, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдане економічно.

У досліджених доказах суд встановив розбіжності, які вплинули на правильність визначення митної вартості та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо осіб, пов`язаних між собою.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Отже, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Тому позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм статті 58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі №460/637/19 та від 26 квітня 2023 року у справі №813/1024/18.

Суд встановив, що інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів.

Позивач при поданні митної декларації не вказав, що продавець та покупець за контрактом є взаємопов`язаними особами, проте ним не було надано доказів, передбачених ч. 18 ст. 58 МК України на підтвердження того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Позивач стверджує, що не мав наміру та практичної можливості приховати пов`язаність між продавцем та покупцем партії рейок, однак таке твердження є голослівним і не береться судом до уваги, оскільки має вагоме значення для визначення митної вартості товару.

У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.

Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно з частиною 2-4 статті 53 Митного кодексу України митний орган надіслав позивачу надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Доказів того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України не було надано на вимогу митного органу при заявленні останнім вимоги про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

У зв`язку з викладеним, оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом невірно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до ст.58 МК України), що відповідно до п.3 ч.6 ст.54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відтак декларантом не було доведено право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом належними і допустимими доказами, тому суд не знаходить протиправності дій відповідача при коригуванні митної вартості з вказаних підстав.

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000052/2 від 31.01.2024, митним органом застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналолічних) товарів 2б (ст.60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №23UA305030001542U8 від 21.12.2023.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Окрім цього, статтею 61 МК України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема:

- товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

- товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

- товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

З огляду на вищевказане, можна виокремити основні критерії, які лягають в основу при визначенні методу митної вартості 2б (ст.60 МК України), а також з урахуванням яких характеристик обирались митні декларації, що слугували джерелом інформації для коригування митної вартості:

- схожість характеристик: схожі компоненти, однакові функції, комерційна взаємозамінність; - якість товару; - наявність торгівельної марки; - репутація на ринку; - приблизна однакова кількість, однаковий комерційний рівень; - країна виробництва; - збіг часу експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів.

Як вбачається із рішення, контроль правильності визначення митної вартості товарів підлягав товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.

У той же час із митної декларації №23UA305030001542U8 від 21.12.2023, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості, вбачається, що за такою переміщувався товар: «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, що виготовлені згідно стандарту EN 13674-1:2011+A1:2017, без отворів, довжиною 12,5 м - 156 шт. Маса метра погонного 64,88 кг. Виробник: TRINECKE ZELEZARNY a.s. Країна виробництва: Чеська Республіка».

Здійснюючи порівняльний аналіз, із урахування умов необхідних для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналолічних) товарів, 2б (ст.60 МК України), а також застережень визначений ст. 61 МК України, простежується схожість характеристик, зокрема, схожість компонентів їх призначення (Рейки залізничні широкої колії типу Р65/R65, що виготовлені з марки сталі R350LHT), однаковість функцій, комерційна взаємозамінність; наявність аналогічної торгівельної марки (TRINECKE ZELEZARNY); аналогічного виробника товару (TRINECKE ZELEZARNY a.s.) та країни виробництва (CZ - Чеська Республіка), що підтверджує однакову репутацію на ринку; збіг у часі експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів (у межах 15 днів).

При цьому, з декларантом проведено консультації щодо неможливості застосування методу 2а (ст.59 МК України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари.

З врахуванням викладеного, суд робить висновок, що спірне рішення відповідача є обґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару документально підтверджені, на противагу чому позивачем не доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович