Постанова

від 29.01.2025 по справі 380/6270/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Костецький Н.В.

29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6270/24 пров. № А/857/29300/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 380/6270/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (надалі ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/000052/2 від 31.01.2024р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» згідно Контракту № R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів від 25.07.2023р. поставив в Україну третю партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон за ціною 1300,00 Євро за 1 тону.

З метою здійснення митного оформлення товару - партії рейок до Львівської митниці декларант подав митну декларацію від 31.01.2024р. № 24UA209050000152U5. Митна вартість Партії рейок склала 1318004,11 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1269377,20 Євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 Євро.

Із змісту картки відмови від 31.01.2024р. № UA209050/2024/000006 видно, що митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) товарів та прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024р. № UA209000/2024/000052/2. Митна вартість партії рейок збільшена з 1318004,11 Євро до 1503723,76 Євро.

Як видно в графі 33 оскарженого рішення, підставою для його прийняття є наступне: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом, документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: -відповідно до п.5.3. контракту купівлі-продажу від 25.07.2023р. №R2023083/1 (далі - Контракт) оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати. В п.5.4. Контракту видно, що Покупець зобов`язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. Згідно п.6 Додаткової угоди №1 від 08.12.2023 п.5.3. та п.5.4. Розділу 5 Контракту змінили та виклали у наступній редакції: « 5.3.Оплага Ресурсів, що постачаються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. 5.4. Покупець зобов`язаний здійснити передоплату Ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури». Поданими до митного оформлення Додатковими угодами інших умов не визначено. З інформації зазначеної у рахунку-фактурі №22240903 від 12.01.2024р. видно, що датою оплати є 19.01.2024р. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано; -відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012р. №984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт.(наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановляться належність послуг до товарів; Банківські та платіж ні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється, з використанням власного транспортного засобу). До митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №03/2023 від 12.01.2024р. Відповідно до даної довідки, перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська II (вартість 48626,91 євро). Тобто, передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано; Згідно розділу II (умови та ціни транспортування) Замовлення-залізничні перевезення вантажів №01/2023 від 20.12.2023р. Ціни виконання за цим Замовленням та інші умови транспортування, для яких узгоджена ціна виконання (Зокрема маршрут транспортування, тил вантажу, транспортні засоби, що використовуються, обсяг інформаційних послуг, тощо), містяться в Прайс-листі, який становить Додаток 1 до цього Замовлення. Такий додаток до митного оформлення не надано; -В митній декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024р. вказана статистична вартість товару - 31231562 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро.

Таким чином, митний орган встановив не подання декларантом документів зазначених у ч.2 ст.53 МК України, а також відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.3 ст.53 МК України передбачено, що декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до ст.53 Митного кодексу України митний орган просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (Інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - Якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що. стосуються оцінюваного, товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,» необхідні, для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - колію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики, товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.» За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЄРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного -реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України), Тобто, сторони угоди є пов`язаними міх собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов`язані між-собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нищезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу, непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митна вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням ст.62 МК України; 3) митної вартості ідентичних-або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням ст.63 МК України. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. У зв`язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст.53 МК України митним органом було направлено додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. «Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до п.4 ст.53 МК України , крім документів, зазначених у ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, митний орган просив надати такі документи; 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію)». На запит митного органу декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МК України. декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності-(дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України, а також відповідно до ч.6 ст.54 МК України у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст.59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МК України Метод визначення митної вартості за ціною Договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023р. за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s» за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір-партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».

Не погоджуючись із оскарженим рішенням митного органу, ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» відповідно до ст.52 Митного кодексу позивач отримав дозвіл на випуск у вільний обіг Партії рейок, оформивши її митною декларацією від 01.02.2024р. № 24UA209050000159U9, та надав гарантії відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МК України. Гарантії надані шляхом додаткової сплати 1 512 006,82 грн. - різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Партії рейок, визначеною позивачем у митній декларації від 31.01.2024р. № 24UA209050000152U5, та сумою митних платежів, обчисленою згідно митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору ( контракт) щодо товарів, які імпортуються, не застосовуються, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 19.02.2019р. у справі №814/1888/16 та від 19.03.2021 р. у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що партія рейок передана ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» відповідно до Акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів №3 від 12.01.2024р. Вага Партії рейок становила 976,444 тони, ціна на умовах поставки (FCA, Тржинець) склала 1 269 377,20 Євро.

Партія рейок сплачена частково по Специфікації №3 від 17.10.2023р. та частково по Специфікації №4 від 26.10.2023р. Тому, для підтвердження ціни Партії рейок при здійсненні їх митного оформлення постачальником рейок наданий Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р., в якому зазначена вага та вартість Партії рейок.

При митному оформленні Партії рейок, для підтвердження їх митної вартості ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» відповідно до ст.53 МК України надав наступні документи: Контракт № R2023083/1 від 25.07.2023р. на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями); Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р. з додатками; Замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023р.; Довідку про транспортні витрати (для надання в митні органи) №03/2023 від 12.01.2024р.; Експортну митну декларацію №24CZ57000005YDJZA3 від 12.01.2024р. з додатками; Міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС №511733, №511741, №511758, №511766, №511774, №511782, №511790, №511808, №511816; Пакувальний лист від 12.01.2024р.; Брокерський договір про надання митних послуг № 11/12-2023 від 11.12.2023р.

Як видно із змісту митної декларації від 31.01.2024р. № 24UA209050000152U5 ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» визначив митну вартість Партії рейок, обравши для цього, відповідно до ст.57 МК України, основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митна вартість Партії рейок склала 1 318 004,11 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1 269 377,20 Євро на умовах FCA Тржинець, Чеська Республіка та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48626,91 Євро.

В ході митного оформлення ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС контролюючому органу надав усі необхідні та наявні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

Водночас, із змісту оскаржуваного рішення митного органу видно, що контролюючий орган зазначив, що у наданих під час митного оформлення документах декларант не надав документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.

Тобто, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення.

У зв`язку з вищезазначеним, згідно ст.53 МК України, митний орган направив додатковий запит про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: «Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами.

Відповідно до п.4 ст.53 МК України позивачу необхідно, крім документів, зазначених у ч.2, ч.3 ст.53 МК України, митний орган просив надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію)».

Стосовно покликань апелянта на документи, надані митному органу в порядку ч.8 ст.55 МК України, колегія суддів такі відхиляє за необґрунтованістю, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його винесення та враховуються усі відомості та документи, що були у розпорядженні митного органу під час винесення такого рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові від 03.12.2020р. у справі №810/2618/17 згідно якої під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 23.12.2016р., оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття.

Тобто, правомірність рішення суб`єкта владних повноважень суди мають оцінювати на момент його винесення і брати до уваги ті відомості та документи, які наявні у митного органу під час здійснення митного оформлення. Якщо позивач не згоден з діями або бездіяльністю митного органу після надання документів додаткових, в нього право або подати скаргу до вищого органу - Держмитслужби України, або оскаржити бездіяльність митного органу під час розгляду такої заяви.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, а сторонами не заперечується, що на запит митного органу декларант інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару не надав. Право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020р. у справі № 820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст.53 МК України заборонено.

Колегія суддів звертає увагу апелянта і на обставину, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У графі 33 спірного рішення контролюючий орган чітко вказав, що основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України, а також відповідно до ч.6 ст.54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, ч.3 ст.53 МК України та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як видно із матеріалів справи та не заперечується сторонами декларант під час митного оформлення пред`явив Контракт, додаткові угоди та специфікації до нього, Рахунок (Invoice) №222409003 від 12.01.2024р. з додатками, в яких міститься інформація про вагу Партії рейок - 976,444 тони, їх вартість 1300 Євро/т та загальну вартість Партії рейок - 1269377,20 Євро. Додатково на вимогу контролюючого органу було надано Експортну митну декларацію 23CZ57000005YDJZA3 від 12.01.2024р. з додатками.

Колегія суддів зазначає, що у графі 33 оскарженого рішення митний орган чітко зазначив, що «…в митній декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024р. вказана статистична вартість товару - 31231562 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 євро».

Отже, в даному випадку є вірним висновок митного органу про те, що митна вартість, заявлена позивачем, не може бути визнана у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах та відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості, а ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» вказані обставини не спростовані.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта, що із змісту графи 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив наступне «…відповідно до п.5.3. контракту купівлі-продажу від 25.07.2023р. №R2023083/l (далі - Контракт) оплата Ресурсів, що поставляються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати.

В п.5.4. Контракту видно, що Покупець зобов`язаний здійснити передоплату протягом 5 банківських з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, складеного на підставі Специфікації. В п.6 Додаткової угоди №1 від 08.12.2023р. - п.5.3.,п.5.4. Розділу 5 Контракту змінили та виклали у наступній редакції: « 5.3.Оплата Ресурсів, що постачаються відповідно до цього Контракту, здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не визначене у Специфікаціях. 5.4. Покупець зобов`язаний здійснити передоплату Ресурсів протягом 5 банківських з дати отримання від постачальника рахунку-фактури».

Поданими до митного оформлення Додатковими угодами інших умов не визначено. Згідно інформації зазначеної у рахунку-фактурі №№22240903 від 12.01.2024р. датою оплати є 19.01.2024р. Банківські платіжні документи про здійснення оплати до митного оформлення не надано».

Як видно із матеріалів справи Партія рейок сплачена по Специфікації №3 від 17.10.2023р. та частково по Специфікації №4 від 26.10.2023р. Всього по цих двох специфікаціях сплачено за 2078,531 тон рейок на загальну суму 2702089,80 Євро:

-за Специфікацією № 3 від 17.10.2023р. згідно Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №14 від 18.10.2023р. на загальну суму 1351044,90 Євро;

-за Специфікацією № 4 від 26.10.2023р. згідно Платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №15 від 02.11.2023р. на загальну суму 1351044,90 Євро.

Після поставки Партії рейок вагою 976,444 тон., залишок рейок, сплачених по Специфікації №4 від 26.10.2023р., поставлений в рамках четвертої партії рейок, що поставлялась за Контрактом.

ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» в апеляційній скарзі вказує, що вага Партії рейок визначається кількістю та вантажопідйомністю залізничних платформ, на яких ці рейки доставляються в Україну. Тому, на умовах 100% попередньої оплати, яка здійснена за декілька місяців до їх виготовлення, не можливо було точно визначити вагу та вартість Партії рейок на дату її відвантаження. Постачальник рейок, завантаживши Партію рейок, для здійснення їх митного оформлення надав позивачу Рахунок (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р., в якому вказав, що рейки поставляються по Специфікації №3 та Специфікації №4 та зазначив вагу та вартість Партії рейок. Цей рахунок не підлягав оплаті.

Крім того, апелянт вказує, що відповідно до п.4. ч.2. ст.53 МК України «банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару» повинні надані у разі сплати Рахунку (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р. Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №14 від 18.10.2023р. та №15 від 02.11.2023р. не надавались, оскільки зазначені в них дані щодо сплачених сум перевищують вартість Партії рейок, вказану у Рахунку (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р. та не могли бути підтвердженням числових значень складових митної вартості Партії рейок.

Тобто, в даному випадку ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» самостійно визнає, що платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №14 від 18.10.2023р. та №15 від 02.11.2023р. не надавались, оскільки зазначені в них дані щодо сплачених сум перевищують вартість Партії рейок, вказану у Рахунку (Invoice) №22240903 від 12.01.2024р., тобто такі документи містять розбіжності.

п.4 ч.2 ст.53 МК України передбачає зобов`язує декларанта для підтвердження митної вартості товару подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Оскільки у вказаній справі товар є об`єктом купівлі-продажу, тому для підтвердження його митної вартості позивач зобов`язаний був надати документи, які передбачені вимогами п.4 ч.2 ст.53 МК України, а саме банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, або надати митному органу обґрунтовані пояснення з приводу їх не надання, так як згідно інформацією, зазначеною у рахунку-фактурі №22240903 від 12.01.2024р. датою оплати є 19.01.2024р.

Як видно із матеріалів справи митний орган у оскарженому рішенні вказав, що «…до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №03/2023 від 12.01.2024р.

З даної довідки видно, що перевезення здійснювалось за маршрутом TRINEC до залізничної станції Мостиська II (вартість 48626,91 євро). Тобто, передбачених чинним законодавством бухгалтерських документів, які б підтверджували задекларовані транспортні витрати до митного оформлення не надано».

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012р. №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Відповідно до Розділу II Договору перевезення «Ціна виконання має бути сплачена Замовником на підставі рахунку-фактури, виставленого Експедитором, що містить усі законодавчі вимоги, з терміном сплати у 30 днів з дати виставлення рахунку-фактури Експедитором».

Апелянт ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» стверджує, що на дату митного оформлення Експедитор рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг не був виставлений. Тому, подання банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури було неможливо.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта про наявність розбіжностей у сумі транспортних витрат, оскільки у графі 31 декларації країни відправлення №24CZ57000D05YDJZA3 від 12.01.2024р. зазначено вартість внутрішньої доставки 81045,00 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000152U5 (48626,91 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (24,540), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у січні 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3302,57 Євро, а доказів протилежного ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» не надав суду.

Крім того, із змісту оскаржуваного рішення видно, що за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є AT «Мінерфін» (MINERFIN a.s. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України).

Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»).

Таким чином, вказана інформація свідомо приховав позивач від митних органів. У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що повідомлено декларанта.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що не мав наміру та практичної можливості приховати пов`язаність між продавцем та покупцем Партії рейок, оскільки компанії мають тотожні назви і інформація про їх пов`язаність міститься у відкритих джерелах.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення митного органу, предметом судового контролю у даній справі, крім загальних питань підтвердженої визначеної декларантом митної вартості імпортованих товарів як такої, входить й з`ясування обставин дотримання позивачем як пов`язаною особою у значенні п.4 ст.15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вимог ст.58 МК України щодо подання підтверджуючих заявлену митну вартість документів, а також чи вплинула така пов`язаність на заявлену митну вартість.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.01.2023р. у справі №813/713/18.

В п.2а ст.1 Угоди видно, що під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Згідно п.4 ч.1, ч.12-ч.15 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч.16 та ч.17 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно п.1 ч.1 ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов`язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Як видно із матеріалів справи та не заперечується учасниками 25.07.2023р. ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Україна) та Компанія «MINERFIN a.s.» (Словацька Республіка) уклали Контракт на придбання матеріально-технічних ресурсів №R2023083/1.

Зі сторони «покупця» - ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Україна) вказаний контракт підписав генеральний директор - Кирило Батрак.

Із сторони «постачальника» - Компанія «MINERFIN a.s.» (Словацька Республіка) вказаний контракт підписали члени правління Петер Плани та Йозеф Блашко.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2024р., чітко видно, що засновниками (учасниками) ТзОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є:

- ТзОв «Мюрленс Ентерпрайзіс Лімітед», резидентство: Кіпр, розмір частки засновника (учасника) 65169527,26;

-AT «Мінерфін» (МINERFIN, A.S.), резидентство: Словаччина, розмір частки засновника (учасника) 364612894,74.

Отже, в даному випадку чітко видно пов`язаність продавця і покупця, а тому вірним є висновок митного органу що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що ідентичний товар виробництва компанії Trinecke Zelezamy, a.s. (Чехія) продано експортером для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю.

Так, за змістом МД № 23UA305030001542U8 (гр. 42) ціна товару становить 194834.6400 Євро за 126516 кг. Згідно МД №24UA209050000152U5 (гр. 42) ціна імпортованого товару для ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» - 1269377.2000 Євро за 976444 кг.

Тобто, у первинно поданій митній декларації товар завозився за ціною 1,3 Євро/кг, в той час, як аналогічний товар від виробника поставлявся згідно МД № 23UA305030001542U8 за ціною 1,54 Євро/кг.

Із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару видно, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдане економічно.

У досліджених доказах суд першої інстанції вірно встановив розбіжності, які вплинули на правильність визначення митної вартості та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо осіб, пов`язаних між собою.

Відповідно до ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Таким чином, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Тому, позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч.4 ст.53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм ст.58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі №460/637/19 та від 26 квітня 2023 року у справі №813/1024/18.

Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем не зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «ні»), тобто, була прихована від митних органів.

Також колегія судів зазначає, що апелянт свідомо, при поданні митної декларації не вказав, що продавець та покупець за контрактом є взаємопов`язаними особами, а також ним не було надано доказів, передбачених ч.18 ст.58 МК України на підтвердження того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно положеннями ст.62, ст.63 МК України.

У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.

ч.2 ст.7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до ч.1 п.2 Приміток до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

ч.2-ч.4 ст.53 МК України передбачено, що митний орган надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Доказів того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.ст. 62, 63 МК України не було надано на вимогу митного органу при заявлені останнім вимоги про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

У зв`язку з викладеним, оскільки декларант згідно ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларант невірно обрав основний метод визначення митної вартості, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. (п.3 ч.6 ст.54 МК України)

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що декларант не довів право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом належними і допустимими доказами.

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000052/2 від 31.01.2024р., митний орган застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів 2б (ст.60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості є митна декларація №23UA305030001542U8 від 21.12.2023р.

В ст.57 МК України, видно, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 і ст.59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

ст.61 МК України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема:

- товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

- товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

- товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

З огляду на вищевказане, можна виокремити основні критерії, які лягають в основу при визначенні методу митної вартості 2б (ст.60 МК України), а також з урахуванням яких характеристик обирались митні декларації, що слугували джерелом інформації для коригування митної вартості:

-схожість характеристик: схожі компоненти, однакові функції, комерційна взаємозамінність; - якість товару; - наявність торгівельної марки; - репутація на ринку; - приблизна однакова кількість, однаковий комерційний рівень; - країна виробництва; - збіг часу експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів.

Як видно із оскарженого рішення, контроль правильності визначення митної вартості товарів підлягав товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.

У той же час із митної декларації №23UA305030001542U8 від 21.12.2023р., яка є джерелом інформації для коригування митної вартості, видно, що за такою переміщувався товар: «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, що виготовлені згідно стандарту EN 13674-1:2011+A1:2017, без отворів, довжиною 12,5 м - 156 шт. Маса метра погонного 64,88 кг. Виробник: TRINECKE ZELEZARNY a.s. Країна виробництва: Чеська Республіка».

Здійснюючи порівняльний аналіз, із урахування умов необхідних для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналолічних) товарів, 2б (ст.60 МК України), а також застережень визначений ст.61 МК України, простежується схожість характеристик, зокрема, схожість компонентів їх призначення (Рейки залізничні широкої колії типу Р65/R65, що виготовлені з марки сталі R350LHT), однаковість функцій, комерційна взаємозамінність; наявність аналогічної торгівельної марки (TRINECKE ZELEZARNY); аналогічного виробника товару (TRINECKE ZELEZARNY a.s.) та країни виробництва (CZ - Чеська Республіка), що підтверджує однакову репутацію на ринку; збіг у часі експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів (у межах 15 днів).

При цьому, з декларантом проведено консультації щодо неможливості застосування методу 2а (ст.59 МК України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари.

ч.2 ст.77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свою рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких не можливо визнати заявлену декларантом митну вартість з покликанням на джерела інформації, що використовувались для визначення митної вартість. Зокрема, реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Варто також зазначити, що митний орган навів переконливі аргументи, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, що не спростував апелянт.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв в межах повноважень а у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» -залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 380/6270/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель