Рішення

від 07.10.2024 по справі 541/2747/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2747/24

Номер провадження 2/541/1022/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Миргородськийвідділ державноївиконавчої службиу Миргородськомурайоні Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції,про зменшеннярозміру аліментівна утриманнянеповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги наступним. Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2012 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. 25 липня 2012 року судом видано виконавчий лист № 2/1620/725, 22 серпня 2012 року Миргородським ВДВС відкрито виконавче провадження № 33979989 з примусового виконання виконавчого листа. 09 червня 2015 року позивач уклав новий шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дитина ОСОБА_4 . Позивач вказує, що створення ним нової сім`ї, народження другої дитини є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини доходів (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 направила відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнала з наступних підстав. Погіршення матеріального стану позивача не відповідає дійсності, так як сума заборгованості по сплаті аліментів з січня 2017 року по лютий 2024 року становила 279 491,16 грн., з березня 2024 року по квітень 2024 року Миргородським ВДВС стягнуто на її користь 125 405,36 грн в рахунок заборгованості по сплаті аліментів, тобто його матеріальне становище покращилося. Просила врахувати, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народився син ОСОБА_5 , який хворіє на атопічний дерматит і потребує індивідуального догляду до 5 років. У зв`язку з цим вона не може працювати, отримує соціальну допомогу від держави як одинока мати. Окремо зазначила, що ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 вересня 2024 року по 24 вересня 2024 року, витрати на її лікування відповідачка понесла самостійно, а лікування військовослужбовця відбувається за рахунок держави. Таким чином, позивач не несе витрати на своє лікування, оскільки він є військовослужбовцем та отримав поранення під час виконання обов`язків по захисту Батьківщини. В період перебування в закладах охорони здоров`я він отримує грошове забезпечення, тому отримане ним поранення та лікування не свідчить про погіршення його матеріального стану. Вказала на те, що її витрати на правничу допомогу можуть становити 10 000 грн, докази сплати яких будуть надані суду згідно до вимог закону (а.с. 26-39).

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив. Зазначив, що батьки несуть рівну відповідальність у матеріальному забезпеченні дитини, тобто повинні порівну ділити витрати. Витрати на лікування дитини є додатковими витратами і не відносяться до аліментів, тому можуть бути предметом іншого позову. Зараз ОСОБА_3 отримує від батька більше матеріальне забезпечення, ніж ОСОБА_4 , хоча вони мають рівні права на матеріальну допомогу. Вказав, що підставою позову про зменшення розміру аліментів є зміна його сімейного стану, яка не залежить від зміни матеріального стану. Щодо витрат на правничу допомогу відповідача вважає, що вони не підтверджені належними доказами, тому просив відмовити у стягненні таких витрати, не брати до уваги відзив, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На підтвердження погіршення свого майнового стану надав довідку, відповідно до якої він 03 вересня 2024 року отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення нижніх кінцівок (а.с. 54-56, 72).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в позовній заяві представник заначив про розгляд справи у його відсутність (а.с. 3).

Відповідачка, її представник в судове засідання не з`явилися, представник надала заяву про судовий розгляд у їх відсутність.

Представник третьої в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань на адресу суду не направив.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до рішення суду від 25 липня 2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 серпня 2012 року № 33979989, постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 18 березня 2024 року на виконанні в Миргородському відділідержавної виконавчоїслужби уМиргородському районіПолтавської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції перебуває виконавчий лист № 2/1620/725, виданий 25 липня 2012 року Миргородським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5, 9, 10).

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 09 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , яка змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 7).

В даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2, а.с. 8).

У відповідності з розрахунком від 20 травня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01 травня 2024 року складала 248 167, 87 грн (а.с. 4).

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Полтавській області Державної податкової служби України, ОСОБА_1 з 2012 року не мав постійного доходу (відсутня інформація про його доходи), отримував дохід з першого квартала 2016 року по четвертий квартал 2016 року, з першого квартала 2020 року по четвертий квартал 2020 року, з жовтня 2023 року отримує грошове забезпечення військовослужбовця, суми у вигляді виграшів та призів, сума нарахованого доходу з грудня 2023 року по червень 2024 року становить 637 378,02 грн, з яких виплата військовослужбовця 577 770,59 грн (а.с. 75-77).

Відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 . Їй виплачується допомога на дитину як одинокій матері з 01 травня 2024 року по 31 жовтня 2024 року (а.с. 33).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Ст. 141 СК України передбачається, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Ст. 192 СК Українивизначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, із аналізу наведеної вище норми, розмір аліментів не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, фактично обґрунтовуючи його тим, що в ного змінився сімейний стан, а саме він одружився, у нього народилася ще одна дитина, яку він має утримувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності з довідкою про доходи позивача, з жовтня 2023 року він отримує грошове забезпечення військовослужбовця, розмір якого з жовтня 2023 року по червень 2024 року становить 708 432,80 грн (а.с. 76).

На час ухвалення судом рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини (25 липня 2012 року) ОСОБА_1 не працював, доходи не отримував, з дня, коли він одружився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та коли народилася друга дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , минуло більше восьми років і його майновий стан покращився, оскільки він з жовтня 2023 року отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

Зазначене вище не свідчить про погіршення матеріального стану позивача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Та, обставина, що у позивача у другому шлюбі народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача.

Такий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що суттєво змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано доказів зміни його матеріального стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Розмір аліментів, стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2012 року, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення в зв`язку із тим, що у позивача народилась дитина від іншого шлюбу без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 та суперечитиме її інтересам.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням наданих суду доказів, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко