Рішення

від 18.10.2024 по справі 711/2185/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2185/24

Провадження № 2/711/1105/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представника позивача за первісним позовом представника відповідача за зустрічним позовом - адвоката Кучер Ю.В.

відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський житлово-будівельний кооператив ЖБК-56 «Будівельник 4», Друга черкаська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський житлово-будівельний кооператив ЖБК-56 «Будівельник 4», Друга черкаська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_2 адвокат Кучер Ю.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1079791 від 12.03.2024р., звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача. За період життя йому належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка входить до складу спадщини. Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Окрім позивача спадкоємцем першої черги є його рідний брат ОСОБА_3 , який не подавав заяви про прийняття спадщини. Натомість нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за період життя ОСОБА_4 не зареєстрував у встановленому законом порядку свого права власності на спірну квартиру. За таких обставин позивач позбавлений можливості отримати документи про підтвердження набуття ним у спадщину майна після смерті батька, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач Черкаська міська рада заперечила проти позову та у наданому письмовому відзиві просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що в даному випадку Черкаська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки не порушувала прав та законних інтересів позивача, а відсутність у позивача правовстановлюючих документів не зумовлена діями Черкаської міської ради.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Черкаської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на спірну квартиру в порядку спадкування після смерті його діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування зустрічних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є сином ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (батько ОСОБА_1 ). ОСОБА_3 не прийняв спадщину, оскільки не подавав відповідної заяви про її прийняття, а ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (онука померлого). У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого діда. Згодом ОСОБА_2 відкликав свою заяву про відмову від прийняття спадщини, але таке відкликання мало місце поза межами строку, передбаченого ч. 6 ст. 1273 ЦК України, а відтак не створює ніяких правових наслідків. Таким чином єдиним спадкоємцем, який прийняв у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_4 є його онук ОСОБА_1 . В той же час нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи свою відмову відсутністю правовстановлюючих документів на спірну квартиру та відсутністю державної реєстрації права власності на таку квартиру за померлим. Оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 і не може отримати документ про прийняття спадщини, то він звернувся до суду з зазначеним зустрічним позовом.

Черкаська міська рада заперечила проти вимог по зустрічному позову ОСОБА_1 та у наданому суду письмовому відзиві просила відмовити у задоволенні таких вимог з тих самих підстав, з яких Черкаська міська рада заперечує проти позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_2

27.03.2024р. судом відкрито провадження у справі з визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

08.04.2024р. від представника Черкаської міської ради Волкович Ю.О., яка діє на підставі довіреності №3977-01-21 від 28.12.2023р., на адресу суду надійшов відзив на первісну позовну заяву ОСОБА_2 , в якому викладено заперечення відповідача щодо позовних вимог за первісним позовом.

16.04.2024р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 адвокат Кучер Ю.В. судом постановлено ухвалу, якою витребувано з Другої черкаської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

18.04.2024р. на адресу суду надійшла копія відповідної спадкової справи, а також інформаційні довідки зі Спадкового реєстру.

29.05.2024р. за заявою представника позивача за первісним позовом до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_1

31.07.2024р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , яка ухвалою суду від 06.08.2024р. була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 в одному провадженні.

19.08.2024р. від представника Черкаської міської ради Кенкеч О.С., яка діє на підставі довіреності №11407-01-21 від 16.08.2024р., до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому викладено заперечення відповідача щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

06.09.2024р. судом закрите підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Від нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори до суду надійшла заява від 17.09.2024р. в якій він просив розглянути справу без його участі.

10.10.2024р. на адресу суду надійшла заява представника Черкаської міської ради Прокопчук А.П., яка діє на підставі довіреності №3975-01-21 від 28.12.2023р., в якій вона просила розглянути справу без участі представника Черкаської міської ради та зазначила, що заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кучер Ю.В. підтримала позовні вимоги за первісним позовом та наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що спірна квартира була набута померлим ОСОБА_4 , як членом житлово-будівельного кооперативу. Пайовий внесок померлим сплачений повністю, а відтак він набув у власність таку квартиру і вона входить до складу спадщини після його смерті. ОСОБА_2 подав заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_1 , але потім таку заяву відкликав і заявив про прийняття спадщини. Зауважила, що незважаючи на те, що заява про відкликання заяви про прийняття спадщини була подана поза межами встановленого законом строку, ОСОБА_2 вважає, що саме він є спадкоємцем спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені ним вимоги по зустрічному позову та просив їх задовольнити. Пояснив, що після смерті діда він разом з батьком звернулись до нотаріуса з відповідними заявами: батько подав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 , а останній подав заяву про прийняття спадщини. В подальшому батько відкликав свою заяву про відмову від спадщини і подав заяву про прийняття спадщини, але такі дії мали місце після спливу встановленого законом строку. За таких обставин він вважає, що саме він успадкував майно діда.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились і не повідомили про причини неявки, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Об`єктом спору є квартира за адресою: АДРЕСА_2 (далі спірна квартира).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т. 1 а.с. 17/.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження /т. 1 а.с. 12-15/.

Окрім ОСОБА_2 у померлого ОСОБА_4 є інший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що визнається всіма учасника справи, а тому суд вважає цю обставину доведеною.

У ОСОБА_2 є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (онук померлого), - що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження /т. 1 а.с. 106/.

Відповідно до листа управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 12.03.2022р. за вих. №4198-01-10 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і на момент його смерті у такому житлі не було зареєстроване місце проживання інших осіб /т. 1 а.с. 108 з.б./.

Рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15.02.1974р. №56 було створено житлово-будівельний кооператив №56 «Будівельник-4» для будівництва 60 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 /т. 1 а.с. 20/.

Згідно рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 28.08.1974р. №563 затверджено список членів ЖБК №56 «Будівельник-4», до переліку яких включено ОСОБА_4 , 1941р.н., для його заселення у трикімнатну квартиру разом з дружиною ОСОБА_6 та двома синами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /т. 1 а.с. 21-24/.

Згідно рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 27.08.1975р. №694 (27) затверджено список на видачу ордерів та заселення 60 квартирного житлового будинку ЖБК АДРЕСА_4 , до переліку якого включено ОСОБА_4 для його заселення у квартиру АДРЕСА_5 разом з трьома членами сім`ї (дружина і два сини) /т. 1 а.с. 25-29/. На підставі такого рішення видано відповідний ордер №2341 від 02.09.1975р. на зайняття квартири за адресою: АДРЕСА_6 /т. 1 а.с. 33/.

Згідно довідки від 25.01.2024р. за підписом голови ЖБК-56 «Будівельник-4» Рогового В.М. член ЖБК ОСОБА_4 займав квартиру АДРЕСА_1 і пайовий внесок за таку квартиру виплачений повністю в сумі 8152 крб. /т. 2 а.с. 128/.

На теперішній час ЖБК №56 «Будівельник-4» зареєстрований в ЄДРПОУ, як юридична особа з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_3 (код ЄДРПОУ 21368230; дата державної реєстрації 29.09.1987). Відповідні відомості є у вільному доступі на інформаційному веб-порталі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua), а відтак є загальновідомими і відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

До теперішнього часу право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою КП «Черкаське ООБТІ» від 06.01.2023р. №400053о та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2023р. №357104745 /т. 1 а.с. 35, 113/.

Згідно висновку оцінювача про вартість об`єкта нерухомості від 13.02.2024р. №138/24, складеного ПП «Ажіо», ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , - на момент оцінки складає 950000 грн. /т. 1 а.с. 37-38/.

Після смерті ОСОБА_4 у Другій черкаській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №116/2022 (номер у Спадковому реєстрі 69203471) /т. 1 а.с. 101-114/.

Відповідно до матеріалів спадкової справи судом встановлено, що 09.03.2022р. ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою, в якій зазначив, що відмовляється від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 на користь свого сина ОСОБА_1 . Того ж дня, 09.03.2022р., ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 26.10.2022р. ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою, в якій повідомив що відкликає свою заяву від 09.03.2022р. про відмову від спадщини і приймає спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4

05.12.2023р. нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, що залишилась після смерті його батька. Відмова нотаріуса обґрунтована відсутністю правовстановлюючих документів на відповідну квартиру /т. 1 а.с. 114/.

31.07.2024р. нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, що залишилась після смерті його діда. Відмова нотаріуса також обґрунтована відсутністю правовстановлюючих документів на відповідну квартиру /т. 2 а.с. 56/.

За таких обставин, первісний позивач ( ОСОБА_2 ) вважає, що спірна квартира входить до складу спадщини його померлого батька, а тому він має право на набуття у власність такої квартири в порядку спадкування, але його право не визнається, внаслідок чого він звернувся до суду з зазначеним позовом. В той же час відповідач ОСОБА_1 вважає, що саме він є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , а тому право власності на таку квартиру перейшло до нього, але його право не визнається, внаслідок чого він звернувся до суду з зустрічним позовом.

Таким чином між сторонами існує спір з приводу порядку реалізації права на спадкування за законом та щодо права власності на спірну квартиру, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку доводам учасників справи та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1269 ЦК визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Статтею 1273 ЦК передбачено право на відмову від прийняття спадщини, відповідно до якого спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч. 5 ст. 1273 ЦК). Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч. 6 ст. 1273 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 претендують його син ОСОБА_2 та онук ОСОБА_1 .. Інші особи не прийняли спадщину у встановленому законом порядку, а відтак вважаються такими, що не прийняли її.

В той же час ОСОБА_2 у своїй заяві від 09.03.2022р. зазначив, що відмовляється від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .. Заяву про відкликання своєї відмови від прийняття спадщини ОСОБА_2 подав 26.10.2022р., тоді як у відповідності до ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1273 ЦК строк для подання такої заяви спливає 04.09.2022р. Варто зауважити, що по своїй суті визначений законом строк, протягом якого може бути подано заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, є присічним, оскільки після його спливу особа втрачає право на прийняття спадщини. До того ж законодавством не передбачено визначення додаткового строку для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, про що зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 17.01.2022р. у справі №932/5274/20.

Таким чином ОСОБА_2 вважається таким, що відмовився від спадщини після смерті свого батька, а отже єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є його онук ОСОБА_1 ..

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

В той же час, згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру стала відсутність правовстановлюючого документу про підтвердження права власності спадкодавця на таку квартиру.

Надаючи оцінку підставам набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та показаннями свідків.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини і громадянина, суд оцінює докази згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки «таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (справа «Бочаров проти України» рішення від 17 березня 2011 року, заява № 21037/05, §45; «Федорченко та Лозенко проти України», рішення від 20 вересня 2012 року, заява № 387/03, §53).

Згідно зі ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію» кооператив це юридична особа, створена фізичними і/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою створення житлово-будівельного кооперативу є будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їхніх сімей житлом у ньому. Діють кооперативи на підставі статуту, який підлягає реєстрації в місцевому виконкомі. Член кооперативу робить вступний внесок, а в подальшому оплачує ще й пайові внески в розмірі, визначеному статутом. За це він отримує в безкоштовне користування квартиру для проживання разом з родиною. При цьому сам будинок з усіма прибудовами і прибудинковою територією буде власністю кооперативу.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, та на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вказано, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п.п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Отже, після сплати повного пайового внеску ОСОБА_4 правомірно одноособово набув право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_4 став членом ЖБК 56 «Будівельник-4» та набув у користування квартиру АДРЕСА_5 в той час, коли житловий багатоквартирний будинок мав адресу АДРЕСА_3 . Натомість на теперішній час такий багатоквартирний будинок має адресу АДРЕСА_7 . Ідентичність адрес житлових будинків в АДРЕСА_3 з найменуванням АДРЕСА_8 (у 1975 році) та АДРЕСА_7 (теперішній час) підтверджується реєстраційними даними ЖБК №56 «Будівельник-4», які наявні у ЄДРПОУ, та обумовлюється особливостями створення і функціонування житлово-будівельних кооперативів.

Таким чином, системний аналіз наявних в матеріалах судової справи доказів дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_4 , як член житлово-будівельного кооперативу №56 «Будівельник-4» в м. Черкаси, набув у власність спірну квартиру на підставах, що передбачені законом. До того ж належність померлому спірної квартири на праві власності не заперечується всіма учасниками справи.

Виходячи з вищеперелічених норм права, на момент набуття права власності ОСОБА_4 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

ОСОБА_4 не отримував свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а 04.03.2022р. помер.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, вона включається до складу спадкового майна.

Оскільки ОСОБА_4 набув свого часу на законних підставах право власності на спірну квартиру, то остання входить до складу спадкового майна. Померлий не оформив своє право власності на нерухоме майно і не отримав правовстановлюючі документи, а відтак його онук ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку, хоча спадщину прийняв та від неї не відмовлявся.

Згідно ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до закону вчинив всіх необхідних заходів для належного прийняття у спадщину спірної квартири після смерті свого діда, проте не має можливості отримати відповідного свідоцтва та позбавлений можливості зареєструвати своє право, то суд приходить до висновку про те що його право не визнається, а отже може бути захищене судом шляхом визнання за ним права власності на відповідну квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 . При цьому, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв у встановленому законом порядку спадщину після смерті діда, а відповідне спадкове майно знаходиться на території територіальної громади м. Черкаси, то Черкаська міська рада є належним відповідачем, як і ОСОБА_2 , який оспорював права ОСОБА_1 .

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи обставини спірних правовідносин суд доходить висновку, що первісний позов ОСОБА_2 слід відхилити, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з сум судового збору, сплачених позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом в розмірі 9500 грн. та відповідачем ОСОБА_1 при поданні зустрічного позову в розмірі 9 500 грн.

Беручи до уваги, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, то понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

В той же час оскільки відповідачем ОСОБА_1 не заявлялось вимог про відшкодування понесених ним судових витрат, то на підставі ст. 13 ЦПК України у суду відсутні підстави для розгляду питання про відшкодування таких витрат за рахунок відповідачів по зустрічному позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодекс України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський житлово-будівельний кооператив ЖБК-56 «Будівельник 4», Друга черкаська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський житлово-будівельний кооператив ЖБК-56 «Будівельник 4», Друга черкаська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 18 жовтня 2024 року.

Головуючий : В.М. Скляренко