Постанова

від 17.10.2024 по справі 520/13076/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 р. Справа № 520/13076/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 18.07.24 по справі № 520/13076/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0011303-2405-2033 від 08.02.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області за формою «Ф», про зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021 рік.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0011303-2405-2033 від 08.02.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області за формою Ф, про зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021 рік. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 265, 266 Податкового кодексу України (далі ПКУ), що в силу положень ст. 242, 246 та ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує , що в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 № 0011303-2405-2033 на суму 63 456,00 грн. на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік. Судом першої інстанції не враховано , що відповідно до інформації з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб (далі- ЦБ ДРФО) ОСОБА_1 за 2021 рік виплачені доходи (ознака 106 - надання майна в лізинг, оренду) від 100 суб`єктів господарювання. Не взято до уваги витяг із ЦБ ДРФО (вибірково) по 1 - юридичній особі та 34 фізичних особах - підприємцях, які отримують доходи від неспеціалізованої оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, зокрема ОСОБА_2 ( рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( рнокпп НОМЕР_4 ), витяги з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_2 ( рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( рнокпп НОМЕР_4 ), з яких вбачається, що одними із видів діяльності зазначених підприємців є КВЕД - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. Крім того, згідно поданої декларації про майновий стан та доходи (наданої як фізичною особою) ОСОБА_1 за 2021 рік, у звітному 2021 році ним отримано дохід від надання майна в лізинг, оренду - 2 382 570,10 грн. (п. 10.4 розділу II декларації про майновий стан та доходи). В коді рядку 13 розділу VIII «Відомості про власне нерухоме майно, та або майно, що надається в оренду (суборенду)» Позивачем самостійно зазначений об`єкт нерухомості, який надається ним в оренду та щодо якого визначено податкове зобов`язання: місцезнаходження - АДРЕСА_1 , загальна площа 23,3 м2, рік набуття у власність - 2017. Звертає увагу , що ОСОБА_1 не зареєстрований фізичною особою - підприємцем, тобто не здійснює підприємницьку діяльність. Це свідчить про те, що дана будівля використовується іншими особами. Таким чином, у зв`язку з наявною інформацією у контролюючого органу, даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 23,3 м2 перебуває об`єкт, який правомірно віднесений контролюючим органом при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як до категорії «торгівельні» (здійснюється діяльність суб`єктів господарювання по КВЕД - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет), так і до категорії «офісні» (здійснюється діяльність суб`єктів господарювання по КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет). Отже, зважаючи на викладене, ГУ ДПС у спірних правовідносинах забезпечено дотримання ч.2 ст. 19 Конституції України, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення- рішення ГУ ДПС діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Правових підстав вважати прийняте податкового повідомлення-рішення неправомірним не має. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладене в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 520/13076/24, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 520/13076/24 правомірним та таким, що ухвалене згідно чинного законодавства, а твердження відповідача про те, що національним законом України не визначено процедури та механізму класифікації об`єкта нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не заслуговують на увагу. Посилаючись на обґрунтування, викладенні у відзиві , просить у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.06.2017, ОСОБА_1 (далі - позивач) придбано об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. Б-1, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом про реєстрацію, копії яких додані до позовної заяви.

Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:06:042:0005, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (складські та побутові приміщення), що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, копія якого додано до позову.

Щодо зазначеної нерухомості, у відповідь на адвокатський запит, разом з листом №60084/6/20-40-24-05-10 від 27.11.2023 Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - відповідач) 28.11.2023 на електронну адресу представника позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення за формою Ф, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021 рік - №0011303-2405-2033 від 08.02.2023, сума податку - 63456 грн. 00 коп.

Вважаючи винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості при нарахуванні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

За положеннями підп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 у переліку за кодом 1251.4 відповідно до ДК 018-2000 - Будівлі промисловості. Будівлі підприємств легкої промисловості.

Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.

Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з якими:

- споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;

- будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів;

- інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення в будівлі літ. « Б-1» загальною площею 1057,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення 1.11.6.

Відповідно до Технічного паспорту на виробничий будинок нежитлова будівля літ. «Б-1» складська будівля з побутовими приміщеннями загальною площею 1057,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є виробничим будинком і складається переважно із складів : склади - 944,4 кв.м., що складає 89,3% від загальної площі будівлі; - допоміжні (підсобні приміщення) 113,2 кв.м., що складає 10,7 % від загальної площі будівлі.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку щодо приналежності зазначених об`єктів нерухомості за своїм функціональним призначенням до складських та допоміжнх будівель, (код 1251) «Будівлі промислові та склади», на підтвердження чого також надано висновок експерта (інженера з інвентаризації нерухомого майна) ТОВ «БУДГРУПП» щодо визначення функціонального призначення будівлі від 04.02.2021 № 3860121-1.

У той же час податковим органом не надано доказів та не наведено обставин, які б спростовували вказане та доводили приналежність зазначених об`єктів нерухомості до іншого типу, відмінного від зазначеного вище.

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», з урахуванням змін та доповнень, у м. Харкові встановлені ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у таких розмірах (п. 5 Додатку 1 до рішення):

- будівлі готельні - 1 відсоток;

- будівлі офісні - 1 відсоток;

- будівлі торговельні - 1 відсоток;

- гаражі - 0,1 відсотка;

- виключений;

- будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток;

- господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків;

- інші будівлі - 0,1 відсотка.

Отже, ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача, має становити 0,1 %.

Натомість, Головним управлінням ДПС у Харківській області при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення при визначенні розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2021 рік, щодо вказаних вище об`єктів нерухомого майна, які належать позивачу, застосовано ставку податку у розмірі 1 %.

Таким чином, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1 % без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Так, застосований оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, розрахований наступним чином: 1057,6 (площа нежитлової будівлі) х 60,00 (ставка податку: 1% від 6000 грн. - мінімальної заробітної плати у 2021) = 63456,0 грн.

Натомість, у ході судового розгляду встановлено, що у даному випадку підлягає застосуванню ставка податку для об`єкту нерухомості у розмірі 0,1 %, що становить 6 грн. (0,1 % х 6000,00 грн).

Таким чином, податкове зобов`язання на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1057,6 кв. м., становить 6345,6 грн. (1057,6 кв.м х 6 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0011303-2405-2033 від 08.02.2023 є правомірним в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 6345,6 грн., а отже підлягає скасуванню лише в частині визначення податкового зобов`язання на суму 57110,4 грн.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що належним способом захисту прав позивача, є скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

Так, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Беручи до уваги проведений вище розрахунок, у даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов`язання у розмірі 6345,6 грн від тих, що визначені помилково - 57110,4 грн., у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні об`єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому.

Однак, суд першої інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0011303-2405-2033 від 08.02.2023 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік, у розмірі 57110,4 грн.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0011303-2405-2033 від 08.02.2023 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік, у розмірі 6345,6 грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 520/13076/24 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0011305-2405-2033 від 08.02.2023 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік, у розмірі 6345,6 грн.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 520/13076/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко