Постанова

від 17.10.2024 по справі 295/10323/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/10323/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 55 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Микитюк О.Ю., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/10323/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом, у якому просила визнати оформлення довіреностей Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради недійсним та стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради видав довіреності №15/12 від 11.01.2020 у справі №295/18139/19; №1106/12 від 28.12.2020 у справі №295/15864/20 та справі №295/5167/21, що оформлені незаконно та не відповідають вимогам ст. 245 ЦПК України. Вказує, що при розгляді її позовної заяви не враховано лист виконавчого комітету від 03 вересня 2020 року №25/Д-718 про те, що у статуті Житомирської міської ради не міститься висновку, кому дозволено статутом оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради. Загальна кількість вчинених випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності -13, з них 6 справі №295/18139/19; 3- у справі №295/15864/20; 4 у справі №295/5167/21. Діями відповідача щодо видачі, на думку позивача, незаконних довіреностей під час розгляду її позовних заяв у цивільних справах №295/18139/19, №295/15864/20 та №295/5167/21 їй заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінює у 150000гривень та просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим,що судом першої інстанції викладено висновок, що не відповідає обставинам справи. Вказує, що спір у справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд незаконно відмовив у відкритті провадження. Суд першої інстанції застосовував норми закону, що не підлягають застосуванню на вказаному етапі розгляду справи. Також висновок суду про відсутність предмету спору у справі не відповідає обставинам позовної заяви, у зв`язку із чим ОСОБА_1 незаконно відмовлено у доступі до правосуддя. Оскаржувана ухвала суду не містить роз`яснень до якої юрисдикції якого суду віднесено розгляд позовної заяви та не містить законних підстав для відмови у відкритті провадження. Суд вчинив 10 випадків недодержання вимог, встановлених законодавством під час розгляду питання про відкриття провадження за її позовною заявою, якими порушила Закон України «Про судоустрій та статус суддів», яким встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до Європейський стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд та на доступ до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

У цій справі, позовну вимогу про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовувала допущеними порушеннями законодавства щодо оформлення та видачі Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради довіреності №15/12 від 11.01.2020 у справі №295/18139/19; №1106/12 від 28.12.2020 у справі №295/15864/20 та справі №295/5167/21.

ОСОБА_1 посилалась на те, що вона та відповідач були учасниками судових спорів у цивільних справах №295/18139/19, №295/15864/20, №295/5167/21, в ході розгляду яких Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради були допущені процесуальні порушення щодо оформлення та видання довіреностей на представництво інтересів відповідача у судових засіданнях, подання відзивів, заперечень, викладення висновків у справах у судових засіданнях із порушеннями законодавства.

Позивач вказувала, що внаслідок допущених відповідачем порушень законодавства їй заподіяно моральну шкоду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що питання належного представництва учасника на підставі довіреності під час розгляду справи в суді і пов`язаних із судовим розглядом вчиненням процесуальних дій, вирішується судом, у провадженні якого перебуває справа. Тому, питання правомірності видачі довіреності та належного представництва учасника у справі не може досліджуватися в іншій справі за позовною вимогою однієї із сторін, оскільки це суперечить завданню цивільного судочинства та підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку.

Таким чином, судом встановлено, що у даній справі відсутній предмет спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.

Частиною першою статті 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правом звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховуєвисновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду,розглядаючи 20березня 2024року аналогічну справу № 296/6169/23 (провадження № 61-12472св23) вказав, що

«Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є його предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову це посилання у позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Подібний висновок викладено у постановіВерховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, визначиламатеріально-правова вимогу до відповідача, щодо якої вона просить постановити судове рішення (предмет позову), зазначилаобставини, якими обґрунтовує свої вимоги (підстава позову), зокрема навела юридичні факти, на яких ґрунтуються її позовні вимоги до відповідача (фактична підстава позову) та послалася у позовній заяві на норми ЦПК України, на яких ґрунтуються її вимоги (правова підстава позову), а також зазначила про право, яке вона вважає порушеним, вказала спосіб, у який, на її думку, відповідач порушив її право, та зазначила прийнятний для себе спосіб захисту такого права.

Отже, суд мав повно та всебічно дослідити обставини, яким позивачка обґрунтовує свої вимоги, перевірити їх доказами, які мають бути оцінені на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установити існування чи відсутність порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів,та за наслідками указаних дій ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення по суті вимог позивачки.

Натомість суд першої інстанції,відмовляючи у відкритті провадження у справі,дійшов передчасного висновку, обґрунтувавши його тим, щопозовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду як у порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду».

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, ухвала суду підлягає скасуванню відповідно до положень статті 379 ЦПК України, а справа передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376,379 , 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 липня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді