Постанова

від 17.10.2024 по справі 140/2743/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Ксензюк А.Я.

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2743/24 пров. № А/857/20039/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 140/2743/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Палетс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

12.03.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальність "Волинь Палетс" (далі ТзОВ "Волинь Палетс") звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0137270709 від 30.10.2023р. на суму завищення бюджетного відшкодування усього - 367 856,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 36785,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0137280709 від 30.10.2023р. на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 4 172,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного Управління ДПС у Волинській області від 08.09.2023р. №1870-п у період: 26.09.2023р. 02.10.2023р. контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Волинь Палетс на підставі п.п.191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 ПК України, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2023р. №9211807362 від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

09.10.2023р. за результатами проведеної перевірки контролюючий орган склав акт №15292/07-09/44113911 яким встановлено порушення позивачем:

-абз.б п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, п.3, п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016р. N 21, який зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 29.01.2016р. N 159/28289, та відповідно абз.б п.200.14 ст.200 цього Кодексу, оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 367856 грн.;

п.44.1 ст.44, 198.5 ст.198, 201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, оскільки завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму - 4172 грн.

Із змісту даного акту перевірки від 09.10.2023р №15292/07-09/44113911, видно, що позивач до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року додав довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є: операції з вивезення товарі (пиломатеріали обрізні, піддони) за межі митної території України (Польща, Італія, Греція, Болгарія та ін.), що оподатковуються за нульовою ставкою, обсяг яких до загальної реалізації становить 99%. Декларування по ряд. 16.1 від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення ряд.21 попереднього періоду) в сумі - 8572669 грн.

В ході перевірки контролюючий орган встановив порушення ТзОВ "Волинь Палетс» п.44.1 ст.44, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України у зв`язку із занижено податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на загальну суму ПДВ -4 171,92 грн.

Вказана обставина у вищезазначеному акті обґрунтована тим, що товариством відповідно до наданих документів встановлено факт списання цвяхів не в господарській діяльності що в розумінні п.п. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України, зобов`язує платника податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом.

Крім того, встановлено, що в порушення п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201, п.192.1 ст.192 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних/відсутня реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податкових зобов`язань з вартості вищенаведених товарно-матеріальних цінностей, використаних протягом липня 2023 року в операціях що не є господарською діяльністю платника податку у відповідності норм г п.198.5 ст.198 ПК України, на загальну суму 4171,92 грн.

Щодо визначення податкового кредиту, податковим органом встановлено, порушення позивачем порядку ведення податкового обліку в частині невідображення у ряд.10.4 Декларації обсягів придбання без ПДВ та за 0% товарів/послуг/необоротних активів на загальну суму 21392854,45 грн.

Крім того, в акті зазначено, що ТзОВ Волинь Палетс за липень 2023 року задекларував до бюджетного відшкодування від`ємне значення за звітний період його виникнення квітень 2023 року на суму -1210280,09 грн., яке частково в розмірі 367856 грн. є не підтверджене за результатами контрольно-перевірочної роботи та/що оскаржується товариством в судовому порядку.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень податкового законодавства Головне управління ДПС у Волинській області 30.10.2023р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0137270709 на суму завищення бюджетного відшкодування усього -367 856,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) -36785,60 грн. та №0137280709 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду -4 172,00 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.п. 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

п.а та п.б п. 185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Із змісту п.188.1 ст.188 ПК України видно, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В п.200.1 ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

п.200.4 ст.200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.44.2 ст.44 ПК України видно, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

п.85.4 ст.85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно ч.1-ч.3 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Стосовно правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30.10.2023р. №0137280709, яким позивачу завищену суму від`ємного значення, що зараховуєтеся до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4172 грн., колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно даних бухгалтерського обліку встановлено вибуття товарно-матеріальних ціннстей, а саме заготовок та цвяхів шляхом передачі їх ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 199653,51 грн.

Контролюючий орган дійшов висновків, що такі не підтверджуються первинними документами, а тому списання цвяхів як сировини, переданої даним суб`єктам господарювання для виконання послуг переробки, відбулось поза межами господарської діяльності товариства.

Податковий орган як в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок бухгалтерського обліку ТзОВ Волинь Палетс передав ФОП ОСОБА_1 ТМЦ (цвяхи) для виготовлення піддонів на суму 12350,50 грн, а ФОП ОСОБА_2 на суму 8509,10 грн.

З акту перевірки від 09.10.2023р. видно, що для здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ Волинь Палетс використовує орендоване у ВКПП Агропромтехцентр приміщення розміром 625,083 кв.м., що підтверджується договором оренди від 04.01.2022р., та площею 213,2 кв.м., що підтверджується договором оренди від 03.04.2023р.

В ході перевірки контролюючий орган встановив, що позивач не надав підтверджуючих документів про надання послуг оренди/суборенди ТзОВ Волинь Палетс - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 для виконання робіт у яких відсутня як технологічна так і трудова можливість для виготовлення піддонів власними силами.

Внаслідок такого порушення контролюючий орган дійшов висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2023 року, а всього на загальну суму ПДВ - 4171,92 грн.

Такі висновки контролюючого органу колегія суддів вважає безпідставними та при цьому враховує, що господарські операції ТзОВ Волинь Палетс із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 підтверджуються договорами підряду на виготовлення виробів з матеріалів замовника від 01.03.2023р., за умовами яких підприємці як виконавці зобов`язувались на власний ризик з використанням інструменту та обладнання, які належать їм на праві власності або знаходяться у користуванні (оренді) виготовляти піддони ручного збиття з матеріалів замовника, а товариство як замовник зобов`язувалося приймати готові вироби та оплачувати роботи по їх виготовленню.

Факт передачі ТзОВ Волинь Палетс сировини у переробку ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та передача готової продукції з переробки підтверджується відповідними документами, які оформлені протягом липня 2023 року та підписані сторонами договорів підряду (а.с.40-41, 43-44, 46-47, 49-50, 52-53). Актами надання послуг засвідчено виконання у липні 2023 року підприємцями послуг з виготовлення піддонів (а.с.42, 45, 48, 51, 54).

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, про відсутність у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 технологічної та трудової можливості для виготовлення піддонів власними силами, оскільки такі не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Факт відсутності журналів в`їзду/виїзду даних підприємців на територію ТзОВ Волинь Палетс жодним чином не спростовує надання послуг з виготовлення піддонів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ТзОВ Волинь Палетс самостійно не виготовляє піддони, а замовляє такі послуги у ВКПП Агропромтехцентр на підставі договору про переробку давальницької сировини, у якого також орендує виробничі потужності. Дані обставини підтверджуються актом перевірки.

Так, актом перевірки підтверджується та обставина, що піддони були виготовлені та експортовані за межі території України.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що при їх виготовленні використовувалися не тільки цвяхи, але й заготовки, які також передавались підприємцям як сировина для переробки, що підтверджується матеріалами справи. Проте, податковий орган не встановив, що такі заготовки використані товариством не в господарській діяльності, що вказує на непослідовність висновків контролюючого органу і, як наслідок, необґрунтованість встановленого порушення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2023р. у справі №420/7367/19, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків і інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.

Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018р., 15.05.2018р., 11.09.2018р. у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2023р. №0137280709

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0137270709 від 30.10.2023, яким ТзОВ Волинь Палетс завищено розмір бюджетного відшкодування на суму 367856 грн., колегія суддів звертає увагу контролюючого органу на таке.

Із змісту акта перевірки (розділ 3.3), за липень 2023 року ТзОВ Волинь Палетс задекларовано до бюджетного відшкодування від`ємне значення за звітний період його виникнення квітень 2023 року на суму - 1210280,09 грн., яке частково в розмірі 367856 грн. не підтверджене за результатами контрольно-перевірочної роботи.

Контролюючий орган вказав, що ТзОВ Волинь Палетс в Додатку 3 до Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року задекларував до бюджетного відшкодування від`ємне значення за звітний період його виникнення квітень 2023 року на суму - 1210280,09 грн.

Головне управління ДПС у Волинській області провів документальну перевірку ТзОВ Волинь Палетс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки складено акт №10846/07-01/44113911 від 17.07.2023р., за висновками якого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21), на 1416496 грн.

Щодо встановленого порушення контролюючим органом винесено ППР форми В4 за №0097450701 від 02.08.2023р. на суму завищення від`ємного значення 1416496 грн., яке товариством на даний час оскаржується в судовому порядку.

Позивач в Декларації за квітень 2023 року задекларував від`ємне значення (ряд.21 Декларації) в сумі - 3692872 грн., яке складається із звітних періодів його виникнення (Додаток 2 до Декларації) березень 2023 року в сумі 1048640,41 грн. та квітень 2023 року в сумі 2644231,59 грн.

Податковий орган вважає, що ТзОВ Волинь Палетс завищив від`ємне значення в розрізі періодів його виникнення яке відбулось за березень 2023 року в сумі - 1048640,41 грн. та квітень 2023 року в сумі - 367855,59 грн. Тобто, позивач за липень 2023 року задекларував до бюджетного відшкодування від`ємне значення за звітний період його виникнення, яке частково в розмірі 367856 грн. є не підтверджене за результатами контрольно-перевірочної роботи та/що оскаржується товариством в судовому порядку.

ТзОВ Волинь Палетс в Декларації за квітень 2023 року задекларував від`ємне значення (ряд.21 Декларації) в сумі 3692872 грн., яке складається із звітних періодів його виникнення (Додаток 2 до Декларації) березень 2023 року в сумі 1048640,41 грн. та квітень 2023 року в сумі 2644231,59 грн. Податковий орган вважає, що завищення позивачем від`ємного значення в розрізі періодів виникнення відбулось за березень 2023 року в сумі 1048640,41 грн. та квітень 2023 року в сумі 367855,59 грн.

Колегія суддів звертає увагу апелянта та наголошує, що в даному випадку у ТзОВ Волинь Палетс податкові зобов`язання виникли з моменту поставки відповідного товару (сировини), і той факт, що виготовлена із вказаної сировини продукція не була продана у заявленому періоді, не є ознакою неучасті в оподатковуваних операціях.

Крім того, дана обставина не впливає на право позивача на відшкодування ПДВ, оскільки таке право виникає внаслідок придбання товару, а не участі чи неучасті в оподаткованих операціях тим більше, якщо це стосується сировини.

пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023р. у справі №140/25977/23, яке залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024р., податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 серпня 2023 року за №0097430701, №0097440701 та №0097450701 визнано протиправними та скасовано.

ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №140/25977/23, які набрали законної сили, підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами за період квітень 2023 року.

Зважаючи на встановленні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки контролюючого органу щодо завищення ТзОВ Волинь Палетс суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку по декларації за липень 2023 року у розмірі 367856 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 36785,6 грн. є необґрунтованими, оскільки доводи апелянта про виникнення заборгованості за період квітня 2023 року спростовано рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили.

ТОбто, заявлена до бюджетного відшкодування сума не може вважатись боргом і не може вираховуватись при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0137270709 від 30.10.2023р. на суму завищення бюджетного відшкодування усього 367 856,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) 36785,60 грн. також є протиправним яке слід скасувати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Волинській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 140/2743/24- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель