Постанова

від 16.10.2024 по справі 260/10840/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10840/23 пров. № А/857/8520/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (головуючий суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Приватного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» про стягнення заборгованості,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, 13.12.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.12.2023) стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 призначених відповідно до п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 220445 грн 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до надісланих відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату доставку пільгових пенсій відшкодуванню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області за період з липня 2023 року по грудень 2023 року підлягає 220445,32 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 220445,32 гривень 32 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на витрату і доставку пільгових пенсій по Списку № 2 призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що судом не було перевірено підстави нарахування позивачем спірної заборгованості по кожній особі окремо, а лише наведено їх перелік, без деталізації та оцінки всіх обставин справи щодо наявності у відповідача заборгованості. При цьому, при вирішенні справ цієї категорії суду належить перевірити підстави нарахування позивачем спірної заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за кожний період, по кожній особі окремо та наявність у відповідача відповідної заборгованості.

Також зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи копії розрахунків не є належним доказом фактичного понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки вони не є розрахунковим документом, а кожна сума повинна бути обгрунтована та підтверджена первинними документами.

Вважає, що вищезазначених обставин суд першої інстанції не врахував, а отже рішення суду не відповідає принципам повноти з`ясування всіх обставин справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Іршавський абразивний завод» перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області та є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач, як підприємство, працівники якого були зайняті на роботах, включених зокрема до Списку № 2, та вийшли на пенсію на пільгових умовах, зобов`язаний сплачувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку таким працівникам пільгової пенсії.

В матеріалах справи наявні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідачем, сума заборгованості, що підлягає відшкодуванню за період з липня по грудень 2023 року становить 220445,32 грн по Списку № 2 (станом на 26.12.2023).

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції Пенсійного фонду України про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 позивачем направлено відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження, «Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 5 дію вказаного Закону поширено на регулювання відносин, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Як передбачено п. 1, 2 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списками №1, та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць (далі - список №1, список №2).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону № 1788-XII до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Як передбачено п. 6.1 Інструкції №21-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV: особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону №1788-XII та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Згідно з п. 6.4 Інструкції №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідач, як підприємство, працівники якого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , працювали в шкідливих умовах праці повний робочий день по списку № 2 відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 - вказані обставини дали їм право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Вимогами пункту 6.8 Інструкції № 21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Отже, обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

При цьому, судом вірно зазначено, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається підприємству.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 460/3113/18.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначених норм законодавства позивачем надсилалися відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2.

Судом також враховано, що розрахунки органів управління Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідачем не оскаржувались.

За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було виконано свій обов`язок щодо надсилання на адресу відповідача розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за спірний період, а відповідачем залишено такі без належного реагування, зокрема, не надано на них до Пенсійного фонду заперечень й не оскаржено їх, отже позивач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, Адміністрація Державної прикордонної служби України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 260/10840/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін