Рішення

від 08.10.2024 по справі 593/385/22

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/11/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом, поданим представником позивача - адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною в інтересах ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут про визнання незаконними та скасування наказів Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут за № 251-к від 29 грудня 2021 року та № 36-к від 28 березня 2022 року, поновлення позивачки на роботі і стягнення на її користь втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

28 квітня 2022 року представник позивачки - адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась в Бережанський районний суд Тернопільської області із позовною заявою до Національного університету біоресурсів таприродокористування Українив особі Відокремленогопідрозділу Національного університету біоресурсів таприродокористування України Бережанськийагротехнічний інститутпро визнаннянезаконним та скасуваннянаказу № 36-квід 28березня 2022року про припиненнятрудового договору,поновлення нароботі позивачки тастягнення втраченогозаробітку за часвимушеного прогулу.

Вобґрунтування вказанихпозовних вимогзазначила,що ОСОБА_1 з1липня 1992року працювалана посадібібліотекаря Бережанського технікумусільського господарства,який бувреорганізовний спочаткуу Бережанськийагротехнічний коледж,Бережанський агротехнічнийінститут,а потім у Відокремленийструктурний підрозділНаціонального аграрногоуніверситету «Бережанськийагротехнічний інститут»,а з3січня 2007року переведенана посадузавідуючої бібліотекою,і хоч 6жовтня 2020року наказомвідповідача від05жовтня 2020року №337-квідповідно п.6ст.36КЗпП України ізвідмовою відпродовження роботиу зв`язкуіз зміноюістотних умовпраці ОСОБА_1 було звільненоз посадизавідувача бібліотеки,яку воназаймала натой час, тарішенням Бережанського районногосуду Тернопільськоїобласті від 01листопада 2021року усправі № 593/1108/20її позов задоволеноі визнанонезаконними таскасовано накази Відокремленого підрозділуНаціонального університетубіоресурсів таприродокористування України«Бережанський агротехнічнийінститут» від03серпня 2020року №271-к«Про змінуістотних умовпраці завідувачабібліотеки» та № 337-квід 06жовтня 2020року про припиненнятрудового договору ОСОБА_1 та поновлено останнюна попереднійроботі напосаді завідувачанаукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року. Вказане рішення суду було виконано та допущено позивачку до виконання попередніх обов`язків - завідувача наукової бібліотеки з 19 листопада 2021 року, однак, незважаючи на вказане, вже 29 грудня 2021 року наказом Відповідача № 251-к попереджено позивачку про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та виведенням посади «завідувач бібліотеки» із штатного розпису ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут», а 28 березня 2022 року наказом № 36-к ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 29 березня 2022 року було повторно звільнено із посади «завідувач бібліотеки підрозділу «наукова бібліотека» у зв`язку із скороченням штату працівників. А так як звільнення позивачки із займаної посади було незаконним та запропоновані їй посади не відповідали її кваліфікації та суперечили постановленому рішенню Бережанського районного суду від 01 листопада 2021 року / справа № 593/1108/20/, яким її поновлено на роботі завідувачем наукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут», та діями відповідача права позивачки були порушені, тому представник позивача адвокат Дарморіс О.М. з метою захисту прав позивачки звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» № 36-к від 28 березня 2022 року про припинення трудового договору та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут».

Крім вказаних вимог, у поданій суду позовній заяві представник позивачки в інтересах позивачки просила стягнути з Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових платежів і зборів, виходячи із середньоденної заробітної плати, та 15000 грн., витрат на професійну правничу допомогу з яких: 1 000 грн.- консультація; 1000 грн.- узгодження правової позиції; 1000 грн. -пошук судової практики, що стосується предмету спору; 5000грн.-складання позовної заяви та 2000 грн. складання інших процесуальних документів у випадку необхідності (відповідь на відзив, клопотання тощо); 5000 грн. - представництво у суді (участь у судових засіданнях) (акт № 1 від 28.04.2022 про прийом-передачу грошових коштів згідно Договору про надання правової допомоги від 22.04.2022 № 86).

2 травня 2022 року ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області відкрито провадження за вказаними позовними вимогами та вирішено розглядати їх у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Відповідач Національний університет біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» позову не визнав, подав суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог за їх безпідставністю, надуманістю та недоведеністю, оскільки вважає, що подані вимоги не ґрунтуються на вимогах Закону, в них не зазначено жодних підстав та належних і допустимих доказів для задоволення цього позову.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою, на якій вона ґрунтується, є те, що за рішенням суду в справі № 593/1108/20, яке на даний час набрало законної сили, позивачка була поновлена на посаді завідувача бібліотеки із поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», а відтак, має працювати на цій посаді. Таким чином позивачка не зазначає, що предметом розгляду зазначеної справи було звільнення працівника через відмову працювати при зміні істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, а не за ч.1 ст.40 КЗпП України і похідною до прийняття наказу про звільнення працівника була юридична неграмотність та

помилка виконувачки обов`язків директора навчального закладу при формулюванні наказу № 271-к від 03 серпня 2020 року «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» і далі для прийняття наказу № 337-к від 06 жовтня 2020 року про її звільнення. З тієї причини судовими рішеннями Бережанського районного суду та Тернопільського Апеляційного суду було скасовано зазначені накази та поновлено працівника на посаді.

Мотивувальною частиною судових рішень в справі № 593/1108/20, (стор.7, 11-13 рішення Бережанського районного суду) та (стор.9, 10 Постанови Апеляційного суду) встановлено, що такому звільненню позивачки передувало фактичне скорочення (виведення із штату) посади, на якій працювала ОСОБА_1 - завідувачки бібліотекою ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» і введено натомість посаду «Директора бібліотеки» і що це може слугувати лише підставою для звільнення працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України із обов`язковим дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України.

Станом на 2020 рік у відповідності до Законів України «Про вищу освіту», «Про науково технічну діяльність» у навчальному закладі було проведено реорганізацію кадрового складу і з 01 липня 2020 року посада завідувача бібліотеки, у зв`язку з цим та змінами в організації виробництва і праці, була виведена із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» і до даного часу у штатному розписі навчального закладу така посада відсутня.

Частиною 2 п.4, 14 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право: приймати на роботу педагогічних, наукових, науково- педагогічних та інших працівників; формувати та затверджувати власний штатний розпис відповідно до законодавства; утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи.

Частинами 1, 3, 6, 9 статті 33 цього Закону визначено, що структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека. Заклад вищої освіти зобов`язаний мати у своєму складі бібліотеку. Структурний підрозділ закладу вищої освіти, розташований в іншому населеному пункті, ніж місцезнаходження закладу вищої освіти, є територіально відокремленим структурним підрозділом. Територіально відокремлений структурний підрозділ не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого закладом вищої освіти положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Територіально відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти очолює керівник, який підпорядкований керівнику закладу вищої освіти і діє на підставі відповідного доручення. Територіально відокремлені структурні підрозділи закладів вищої освіти здійснюють освітню діяльність за власними освітніми програмами.

Частиною першою п.1 ст.52 цього Закону визначено, що учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: наукові, науково- педагогічні та педагогічні працівники.

Пунктом 1 ст.53 цього Закону передбачено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Частиною 1 п.5 ст.55 цього Закону визначено, що основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є: директор бібліотеки.

Перелік посад наукових працівників закладу вищої освіти визначається Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Статтею 32 зазначеного Закону визначено, що основні посади науково-педагогічних працівників університетів, академій, інститутів визначаються відповідно до Закону України "Про вищу освіту".

Статтею 19 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" зазначено, що наукова та науково-технічна діяльність у закладах вищої освіти є невід`ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Ст.24 цього Закону визначено: науково- педагогічна діяльність - педагогічна діяльність в університетах, академіях, інститутах та закладах післядипломної освіти, що пов`язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; ст. 25 цього Закону визначено, що науково-педагогічний працівник - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) в університеті, академії, інституті професійно провадить педагогічну та наукову або науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Відповідач - ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» є відокремленим структурним підрозділом НУБіП України, котрий вправі визначати свою структуру, визначати та затверджувати власний штатний розпис. Таким чином університет, в межах своїх повноважень, з 01 липня 2020 року вніс зміни до штатного розпису відповідача стосовно посади, яку займала позивачка, і ці зміни до штатного розпису були затверджені заступником Міністра освіти і науки України ОСОБА_5 та в подальшому, зазначені зміни до штатного розпису послужили підставою для видачі відповідачем наказу № 24/3 від 30.06.2020 року «Про затвердження і внесення змін до штатного розпису.

1 липня 2020 року у відповідності до зазначених вище законів та у відповідності до Типового Положення про наукову бібліотеку для закладів освіти 3-4 рівня акредитації, було введено посаду «Директор наукової бібліотеки», код КП -1237.2, оскільки у вищих навчальних закладах структурним підрозділом є наукова бібліотека, яку очолює директор (ч.5 ст.55 Закону України «Про вищу освіту).

На час введення такої посади для неї були передбачені певні кваліфікаційні вимоги: наявність спеціальної вищої освіти, конкурсний відбір на посаду, контрактна форма трудового договору, віднесення посади до науково-педагогічних працівників та інше. На посаду «директор наукової бібліотеки» було прийнято фахівця, який відповідає кваліфікаційним вимогам і займає цю посаду на даний час.

Зважаючи на висновки суду та на те, що посада завідувач бібліотеки діючим штатним розписом не передбачена та виведена із штатного розпису ще 01 липня 2020 року, 29 грудня 2021 року було видано наказ № 251-к «Про наступне вивільнення завідувачки бібліотекою ВП НУБіП України «Бережанський агротехніхнічний інститут» у відповідності до п. 1 ст.40 КЗпП України, з яким позивачка цього дня ознайомилась та отримала його копію. Також цим наказом було запропоновано ОСОБА_1 всі наявні в навчальному закладі вакантні посади у відповідності до ст.49-2 КЗпП України, надано посадові інструкції на всі вакантні посади. Після спливу двохмісячного терміну позивачка не погодилась на запропоновані їй вакантні посади і тому було видано наказ № 36-к від 28 березня 2022 року про припинення з нею трудового договору з 29 березня 2022 року. Таким чином було дотримано вимог трудового законодавства та процедури звільнення працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У поданому суду відзиві сторона відповідача також не погоджується із зазначеною у позовній заяві сумою судових витрат, що нібито понесла позивачка на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 гривень із яких 1000 гривень консультація, 1000 гривень узгодження правової позиції, 1000 гривень пошук судової практики, 5000 гривень складання позовної заяви, 2000 гривень складання інших процесуальних документів та 5000 гривень представництво в суді. Ці розрахунки значно завищені і такі послуги, на думку відповідача, не повинні братись судом до уваги, виходячи з наступного: адвокат Дарморіс О.М. справу позивачки знає досконало, оскільки вела її попередню справу і тому необхідності проводити таку дорогу консультацію чи так дорого узгоджувати правову позицію, чи так дорого здійснювати пошук судової практики немає необхідності. Окрім цього, складання позовної заяви, текст якої майже повністю збігається з попередньою позовною заявою, яку вона готувала для ОСОБА_1 , не може так дорого (5000 гривень) оплачуватися. Адвокат також не зазначає, які саме процесуальні документи нею складались за 2000 гривень та, не зваживши тривалість судових засідань, безпричинно вважає, що витрати будуть вартувати 5000 гривень.

На основі вищевикладеного сторона відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову в повному об`ємі, тобто сторона відповідача у поданому суду відзиві вважає, що позов ОСОБА_1 є повністю безпідставний і не підлягає до задоволення.

24 травня 2022 року представник позивачки - адвокат Дарморіс О.М. в інтересах позивачки подала суду заяву про уточнення позовних вимог, у яких просила визнати незаконним та скасуватинаказ Національногоуніверситету біоресурсівта природокористуванняУкраїни в особі Відокремленогопідрозділу Національного університету біоресурсів таприродокористування України Бережанськийагротехнічний інститут№ 36-квід 28березня 2022року про припиненнятрудового договору,поновити нароботі позивачку ОСОБА_1 на посадізавідувача науковоїбібліотеки Відокремленого підрозділу Національногоуніверситету біоресурсівта природокористуванняУкраїни Бережанський агротехнічнийінститут з30березня 2022року тастягнути накористь позивачкисередній заробітокза часвимушеного прогулубез урахуванняобов`язковихплатежів,виходячи ізсередньоденної заробітноїплати 487,39грн.та стягнути ізвідповідача накористь позивачки15000грн.-витрат, понесенихостанньою напрофесійну правничудопомогу.

3червня 2022року представникпозивачки адвокатДарморіс О.М.подала судузаяву прозбільшення позовнихвимог,у якихпоряд ізпервинними позовнимивимогами,які булиподані нею 24травня 2022року, буловисунуто такожі вимогупро визнаннянезаконним таскасування наказу Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут від 29 грудня 2021 року № 251-к Про наступне вивільнення завідувачки бібліотеки ВП НУБіП України Бережанський агротехнічний інститут у відповідності до ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

14 лютого 2024 року, уклавши угоду із стороною відповідача, адвокат Крамар В.П. 4 квітня 2024 року подав суду відзив на позов, у якому зазначив, що звільнення позивачки на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України з 29.03.2022року є законним, адже відповідачем повністю дотримано процедурність здійснення звільнення у зв`язку із змінами у виробництві та організації, скороченні чисельності штату передбачену п.І ст.40 КЗпП України, в тому числі, із наданням ОСОБА_1 пропозицій щодо вакантних посад.

Вважає, що у своїй позовній заяві сторона позивача намагається ввести суд в оману, зазначаючи, що оскаржуваним наказом № 251-к від 29.12.2021 року та попередженням не вказано щодо змін в організації виробництва та праці у ВП НУБіП України Бережанский агротехнічний інститут, адже на переконання ОСОБА_1 посада "завідувач наукової бібліотеки не скорочувалася та із штатного розпису не виводилася.

Такі твердження позивачки не відповідають дійсним обставинам справи, адже рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.11.2021 (справа № 593/1108/20), залишеним без змін Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.02.2022 (провадження №22-ц/8147/246/22) встановлено, що у відповідача відбулося саме скорочення (виведення із штату) посади, на якій працювала ОСОБА_1 - завідувача бібліотекою ВП НУБіП України Бережанский агротехнічний інститут" і введення натомість посади директора бібліотеки.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зокрема, Тернопільським апеляційним судом у своїй постанові від 16.02.2022 року досліджено посадову інструкцію директора бібліотеки, кваліфікаційні вимоги до такої посади, а також функціональні обов`язки, які істотно відрізняються від посадових обов`язків та кваліфікації завідувача бібліотеки. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.11.2021 у справі № 593/1108/20 встановлено, що у відповідача відбулося фактичне скорочення (виведення із штату) посади, на якій працювала позивачка - завідувачки бібліотекою ВП НУБіП України «БАТІ» і введення натомість посади «директора бібліотеки» і такий факт підтверджено відомостями, вказаними у змінах до штатного розпису вказаного навчального закладу на 2020 рік (а.с.45). затвердженого заступником міністра Міністерства освіти і науки України ОСОБА_5 .. У вказаному документі зазначено, що з 01 липня 2020 року виводиться із загального фонду завідувач бібліотеки га вводиться з 01 липня 2020 року директор бібліотеки (із різницею в доплаті за особливі умови праці - завідувач бібліотеки - 1913.00 грн., а директор бібліотеки - 2228.00 грн.).

У своєму відзиві на позов адвокат Крамар В.П. просив суд врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, у яких зазначено, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Атак яку відповідача відбулосявиведення зіштатного розписуоднієї посадита введенняіншої посади,при цьомукваліфікація,вимоги дотакої посадита функціональніобов`язки різнятьсяіз посадоюзавідувача бібліотеки, а тому просив відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог за їх безпідставністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Дарморіс О.М. подані в інтересах позивачки, збільшені та уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Будучи присутніми у судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 та адвокат Крамар В.П. свої позиції, викладені у відзивах на позов, підтримали та просили відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, і взявши до уваги подані сторонами докази, прийшов до висновку, що збільшені та уточнені позовні вимоги, подані адвокатом Дарморіс О. М. в інтересах ОСОБА_1 , слід задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальнимправилом статей15,16ЦПК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1 липня 1992 року переведена з посади лаборанта Бережанського технікуму механізації та електрифікації на посаду бібліотекаря Бережанського технікуму сільського господарства.

14 липня 1992 року Бережанський технікум сільського господарства реорганізовано в Бережанський агротехнічний коледж.

09 червня 2000 року на підставі рішення Вченої ради Національного аграрного університету на базі Бережанського агротехнічного коледжу створено Бережанський агротехнічний інститут.

27 жовтня 2003 року відповідно до наказу №212 від 27.10.2003року позивачку переведено на посаду завідувача бібліотекою.

12 грудня 2004 року наказом № 70 від 12.12.2004 року ОСОБА_1 переведена на посаду директора бібліотеки.

02 січня 2007 року наказом № 1-к від 02.01.2007року позивачку ОСОБА_1 на підставі п. 5 ст. 36 КЗпПУ було звільнено з роботи в порядку переведення у Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут», а 3 січня 2007 року її було прийнято по переводу на посаду завідувача бібліотеки Відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут».

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 945 та наказу Національного університету біоресурсів і природокористування України від 15 грудня 2008 року № 827 Відокремлений підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут» перейменовано у Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут».

03 серпня 2020 року Національним університетом біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» було прийнято наказ № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» у зв`язку із приведенням професійних назв у відповідність до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2020 № 327 (так в тексті наказу), що супроводжується зміною істотних умов праці «завідувача бібліотеки», відповідно до ст. 55 Закону України «Про вищу освіту».

06 жовтня 2020 року наказом відповідача № 337-к, постановленим 5 жовтня 2020 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача бібліотеки у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 ст. 36 КЗпП України).

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними і скасовано накази Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» № 271-к від 03 серпня 2020 року «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та № 337-к від 6 жовтня 2020 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 . Вищевказаним рішення суду поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» з 07 жовтня 2020 року із поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут».

А такяк урішенні Бережанськогорайонного суду від 1листопада 2020року булозазначено,що вонов частиніпоновлення ОСОБА_1 на роботіпідлягає до негайноговиконання,а тому відповідачем на виконання вищевказаногорішення 18листопада 2021року булоприйнято наказ № 231-к,яким останнійскасував свійнаказ № 337-квід 05жовтня 2020року «Про припиненнятрудового договору ОСОБА_1 » іпоновив позивачкуна попереднійроботі напосаді завідувачанаукової бібліотеки з 07 жовтня 2020 року та допустив позивачку ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків - завідувача наукової бібліотеки з 19 листопада 2021 року.

Вищевказані факти підтверджуються записами, оглянутої в судовому засіданні трудової книжки позивачки, рішенням Бережанського районного суду від 1 листопада 2021 року, наявними у матеріалах справи наказами, прийнятими відповідачем та не заперечуються і сторонами.

Судом також встановлено, що 29 грудня 2021 року Відокремленим підрозділом «Бережанський агротехнічний інститут» було прийнято наказ № 251-к «Про наступне вивільнення завідувачки бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний Інститут» у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України» та попереджено позивачку про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та виведенням посади «завідувач бібліотеки» із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України (пункт 1 наказу). Запропоновано у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України всі наявні в ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» вакантні посади.

У вступній частині вищезазначеного наказу відповідачем зазначено мотиви прийняття рішення про попередження позивачки про наступне вивільнення:

-рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада

2021року № 593/1108/20 ОСОБА_1 , яка працювала на посаді завідувача бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» поновлено на неіснуючій у штатному розписі посаді - завідувач наукової бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», яка з 01 липня 2020 року у зв`язку із реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки була виведена із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» та у відповідності до Закону України «Про вищу освіту» до штатного розпису було введено посаду «директор бібліотеки»

-зважаючи на вищезазначене, а також на те, що з 01 липня 2020 року, у зв`язку із реорганізацією та змінами в організації виробництва і праці бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», посада завідувач бібліотеки була виведена із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», і що сьогоднішнім діючим штатним розписом така посада не передбачена.

29грудня 2021року позивачці ОСОБА_1 буловручено попередженняпро наступневивільнення,в якомузазначено,що узв`язку ізвнесенням зміндо штатногорозпису ВПНУБіП України«Бережанський агротехнічнийінститут» від01липня 2020року,затвердженого заступникомміністра МОНУкраїни ОСОБА_5 ,викликаних реорганізацієюта зміноюструктури таорганізації виробництваі праціНаукової бібліотекиВП НУБіПУкраїни «Бережанськийагротехнічний інститут» відповідач попереджує позивачку,що посадазавідувач бібліотеки з 01 липня 2020 року виведена із штатного розпису ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» і вона підлягає вивільненню з 2 березня 2022 року. Одночасно зазначено, що керуючись ст. 49-2 КЗпП України, відповідач пропонує позивачці переведення на наступні вакантні посади, що наявні у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», а саме:

- робітника з комплексного обслуговування будівель з місячним окладом 6500 грн.;

-електрогазозварник, 0,5 ставки, місячний оклад 3250 грн. (кваліфікаційна вимога - наявність диплома (посвідчення) електрогазозварника;

-прибиральника службових приміщень, 0,3 ставки із місячним окладом 1950 гривень.

Судом також встановлено, що оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2021 року, яким поновлено позивачку на попередньому місці роботи, залишено без змін, тому 22березня 2022року позивачкою було направлено відповідачу копію вказаної постанови апеляційної інстанції для добровільного виконання вказаного рішення.

Також 22 березня 2022 року позивачкою було направлено до примусового виконання в органи Державної виконавчої служби виконавчий лист, виданий Бережанським районним судом Тернопільської області у справі № 593/1108/20 в частині визнання незаконним та скасування наказу Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» від 03 серпня 2020 року № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки» та поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» з 07 жовтня 2020 року ізпоновленням умовпраці завідувачанаукової бібліотеки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут».

Незважаючи на вищевказане 28 березня 2022 року Відповідачем було прийнято наказ № 36-к про припинення трудового договору та звільнено позивачку ОСОБА_1 з 29 березня 2022року з посади «завідувача бібліотеки» структурного підрозділу «наукова бібліотека» у зв`язку із скороченням штату працівників, підставі - п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ був доведений до відома позивачки та остання, ознайомившись з ним, на зворотній стороні вказаного наказу зазначила, що від роботи вона не відмовляється; запропоновані їй посади не відповідають її кваліфікації; пропозиція таких посад суперечить рішенню Бережанського районного суду від 1 листопада 2021 справа № 593/1108/20, яким її поновлено на роботі завідувачем наукової бібліотеки відповідача з 07.10.2020року з поновленням умов праці завідувача наукової бібліотеки.

Не погоджуючись із вказаним звільненням, представник позивачки 28 квітня 2022 року у відповідності до вимог ст. 233 КЗпП України, тобто в місячний строк, звернулася до суду із позовом про визнання незаконними та скасування наказів Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут за № 251-к від 29 грудня 2021 року та № 36-к від 28 березня 2022 року, поновлення позивачки на роботі і стягнення на її користь втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд,вивчивши матеріалисправи таз`ясувавшипозицію сторін, прийшовдо висновку,що поданізахисником вінтересах ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів відповідача за № 251-к від 29 грудня 2021 року та № 36-к від 28 березня 2022 року та поновлення позивачки на роботі підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, стану здоров`я тощо.

Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц.

Відповідно доп.19постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів», розглядаючитрудові спори,пов`язанізі звільненнямза пунктом1ст.40КЗпП,суди зобов`язаніз`ясувати,чи дійсноу відповідачамали місцезміни ворганізації виробництваі праці,зокрема,ліквідація,реорганізація абоперепрофілювання підприємства,установи,організації,скорочення чисельностіабо штатупрацівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зміна в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Вищенаведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 641/397/17.

Однак, як слідує із наказу відповідача від 29 грудня 2021 року № 251-к «Про наступне вивільнення завідувачки бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України» та попередження про наступне вивільнення позивачки від 29 грудня 2021 року, змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося, оскільки посада позивачки «завідувач наукової бібліотеки» не скорочувалася та із штатного розпису не виводилася.

Окрім цього, відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент видання спірного наказу відповідача від 28 березня 2022 року № 36-к про припинення трудового договору з позивачкою набрало законної сили рішення Бережанського районного суду від 1 листопада 2021 року у справі № 593/1108/20, яким визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 03 серпня 2020 року № 271-к «Про зміну істотних умов праці завідувача бібліотеки», що стосувався таких змін в організації виробництва і праці відповідача, як виведення із 01 липня 2020 року із штатного розпису бібліотеки ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» посади «завідувач бібліотеки», та введення посади «директор бібліотеки», що стало у подальшому підставою звільнення позивачки 29 березня 2022 року.

Вищевказаним рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» від 06 жовтня 2020 року № 337-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 , поновлено її на посаді «завідувач наукової бібліотеки» із поновленням умов праці завідувач наукової бібліотеки.

Згідно висновків, висловлених в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а - зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 28 березня 2022 року № 36-к про припинення із позивачкою трудового договору є незаконним та таким, що підлягає скасуванню із поновленням ОСОБА_1 на попередній посаді «завідувача наукової бібліотеки», оскільки він прийнятий із тих самих підстав, щодо законності яких вже дав правову оцінку Бережанський районний суд Тернопільської області у справі № 593/1108/20, і змін в організації виробництва і праці Відповідача, як підстави звільнення позивачки 29 березня 2022 року, що полягали у скороченні (виведенні із штатного розпису відповідача) посади «завідувач наукової бібліотеки», у відповідача не відбулось.

На сторінках 12-13 постановленого 1 листопада 2021 року рішення Бережанського районного суду, яке постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року залишено без змін, вказано, що звільненню позивачки передувало фактичне скорочення (виведення із штату) посади, на якій працювала ОСОБА_1 , що може слугувати лише підставою для звільнення працівника на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України із обов`язковим дотриманням гарантій, передбачених ст. 252 КЗпП України, однак, і у цьому випадку таке звільнення» (тобто скорочення) «можна було б вважати законним лише за умови, що у навчальному закладі відбулись зміни в організації виробництва і праці». Постановляючи рішення, суд зазначав, що представником відповідача суду не надано наказу про внесення змін в організацію виробництва і праці ВП НУБіП України «БАТІ», в якому розкривався б їх зміст із зазначенням конкретних працівників, істотні умови праці яких у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні та з зазначенням конкретної дати, з якою настануть ці зміни.

Вирішуючи питання про поновлення позивачки на роботі та визнання незаконними наказів, які передували її звільненню, суд бере до уваги той факт, що рішенням Бережанського районного суду від 1 листопада 2021 року, яке набрало законної сили, позивачка поновлена на роботі на посаді «завідувач наукової бібліотеки», у зв`язку із чим відповідачем 18 листопада 2021 року було прийнято наказ від № 231-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача наукової бібліотеки».

Крім того, вищезазначеним рішенням суду відповідача зобов`язано поновити позивачці умови праці «завідувача наукової бібліотеки», що означало введення зазначеної посади у штатний розпис відповідача у зв`язку із цим, обґрунтування підстав звільнення позивачки ОСОБА_1 29 березня 2022 року, - виведенням з 01 липня 2020 року із штатного розпису посади «завідувач бібліотеки», - є незаконним.

Суд також вважає, що відповідач, приймаючи 29 грудня 2021 року наказ № 251-к про наступне вивільнення позивачки ОСОБА_1 , діяв упереджено, оскільки рішення, яким її було поновлено на роботі, ще не було переглянуто в апеляційній інстанції, однак незважаючи на вказане, відповідач повторно намагається провести процедуру звільнення ОСОБА_1 : попереджає позивачку про наступне звільнення та у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України пропонує їй вакантні посади, які зовсім не відповідають віку, стану здоров`я та кваліфікації позивачки, а саме: посаду робітника з комплексного обслуговування будівель, елетрогазозварювальника чи прибиральника службових приміщень.

Приймаючи рішення по справі, суд також враховує вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України, яка встановлює порядок вивільнення працівників.

Так, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто,при вивільненніпрацівнику повиннабути запропонованаробота завідповідною професією(спеціальністю)і тількипри відсутностітакої роботи-інша робота,що єна підприємстві,в установі,організації,тобто Кодексом законів про працю України встановлений обов`язок власника перевести працівника на іншу

роботу. Тільки в разі, якщо працівник відмовився від запропонованої йому роботи, власник може звільнити останнього з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд вважає,що припроведенні звільненняпозивачки ОСОБА_1 відповідачем відповідно доп.п.2,3ч.2ст.42КЗпП України також небуло врахованоїї вік,стан здоров`я,стаж роботи.Не враховано,що позивачкатривалий часпрацювала на одномумісці роботи,в організації,яка узв`язкуіз реорганізацією,чи перейменуванням лишезмінювала своюназву,з Бережанськоготехнікуму сільськогогосподарства,який бувреорганізовний спочаткуу Бережанськийагротехнічний коледж,Бережанський агротехнічнийінститут,а потім у Відокремленийструктурний підрозділНаціонального аграрногоуніверситету «Бережанськийагротехнічний інститут»,що вона злипня 1992року працювала бібліотекарем,з жовтня2003року завідувачембібліотекою,а з грудня 2004року напосаді директора бібліотеки,що унеї порядз іншимипрацівниками вказаногопідрозділу найбільший трудовийстаж,не враховано,що ОСОБА_1 є особоюз інвалідністю,що вонамає переважнеправо передіншими працівникамичерез те,що позивачка єособою всім`ї якоїнемає іншихпрацівників зсамостійним заробітком,однак відповідачемвсе вищеперелічене залишено позаувагою та неналежнимчином виконано вимогист.49-2КЗпП України такяк незапропоновано позивачці посаду,яка бивідповідала її /спеціальності/ кваліфікації, а 28 березня 2022 року незаконно прийнято наказ № 36-к про припинення із нею трудового договору.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст.78, ч.2ст.89 ЦПК Українипередбачено, що обставинисправи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватись іншимизасобами доказування. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної організації Праці № 58 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України 4 лютого 1994 року № 333-Х11 визначено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Пунктом 2 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Статтею 43Конституції Українигромадянам гарантуєтьсязахист віднезаконного звільнення;кожен маєправо напрацю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується,а ч.5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

А так як стороною відповідача, як роботодавця, на якого п. 2 ст. 9 вищевказаної Конвенції покладено обов`язок доведення перед судом законності звільнення працівника належними та допустимими доказами, не доведено, що після постановленого 1 листопада 2021 року Бережанським районним судом рішення відповідачем приймавсянаказ про внесеннязмін ворганізацію виробництваі праціВП НУБіПУкраїни «БАТІ»,в якомурозкривався бїх змістіз зазначеннямконкретних працівників,істотні умовипраці якиху зв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці підлягаютьзміні таз зазначеннямконкретної дати,з якоюнастануть цізміни,та ненадано наказу,що самепісля постановленнясудом рішенняпосада завідувачанаукової бібліотеки,на якубула поновленапозивачка,була виведенаіз штатногорозпису тане доведено,що призвільненні позивачкибула належновиконана ст.49-2КЗпП України,а томуприйшов довисновку,що заявленівимоги щодопоновлення позивачкина роботіслід визнатипідставними тазадоволити їх.

Що стосується вимог позивачки про стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, то суд вважає, що вказані вимоги слід задоволити, виходячи із наступного.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція ч.1 ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів ст.235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Таким чином, оплата вимушеного прогулу в установлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно з п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденний заробіток позивачки ОСОБА_1 відповідно до представленої відповідачем довідки за № 85 від 29 квітня 2022року, із яким погодилася і сторона позивача, становить 487,39 грн.

Приймаючи рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд, враховуючи тривалий розгляд справи та той факт, що позивачка ОСОБА_1 , будучи представлена захисником, особисто лише один раз, а саме: 8 жовтня 2024 року була присутня у судовому засіданні, а її захисник адвокат Дарморіс О.М. за весь період розгляду справи неодноразово, а саме: 23 червня 2022 року, 5 грудня 2022 року, 15 березня 2023року, 17 квітня 2023 року, 22 червня 2023року, 2 листопада 2023 року, 30 січня 2024 року, 10 квітня 2024 року та 13 червня 2024 року подавала письмові клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі яких розгляд справи відкладався, а тому, враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним здійснити виплату позивачці ОСОБА_1 втраченого заробітку лише за один рік, тобто за період з 30 березня 2022 року по 29 березня 2023 року, що становить 261 робочий день.

Здійснюючирозрахунок втраченого заробіткупозивачці,суд обчислюєвказані нарахуваннянаступним чином:середньоденний заробітокпозивачки ОСОБА_1 ,що становить 487,39грн. слідпомножити на 261день вимушеногопрогулу та отримуємо127208,79 грн., тобто суму, яку слід виплатити позивачці як втрачений заробіток з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, які нараховуються на заробітну плату.

Що стосується вимог позивачки про стягнення витрат, понесених нею на професійну правничу /правову/ допомогу, то суд вважає, що вказані вимоги також слід задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було додано:

-договір про надання правової допомоги від 22 квітня 2022 № 86 розмір якого становить 15000 грн., з яких: консультація - 1000 грн.; узгодження правової позиції - 1000 грн.; пошук судової практики, що стосується предмету спору - 1000 грн.; складання позовної заяви - 5000грн.; складання інших процесуальних документів у випадку необхідності (відповідь на відзив, клопотання тощо) - 2000 грн.; 5000 грн. - представництво у суді (участь у судових засіданнях), який підписаний позивачкою ОСОБА_1 , як клієнтом так і захисником ОСОБА_2 ;

- акт № 1 від 28 квітня 2022 року про прийом-передачу грошових коштів, відповідно договору про надання правової допомоги № 86 від 22 квітня 2022 року;

- квитанція ПриватБанку від 28 квітня 2022року, з якої видно, що платником ОСОБА_1 на рахунок отримувача ОСОБА_2 було перераховано кошти у розмірі 15 000грн. як оплату послуг професійної правничої допомоги по договору № 86 від 22 квітня 2022 року;

- акт № 1 від 8 жовтня 2024 року про прийом-передачу наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 86 від 22 квітня 2022 року, у якому зазначено, що клієнт не має претензій до адвоката щодо якості та переліку наданих послуг відповідно до укладеного 22 квітня 2022 року договору.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що додані до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, є належними, вони підтверджують загальну суму таких витрат та їх сплату, та враховуючи проведену адвокатом роботу, тривалість розгляду справи та кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат, здійснюючи захист інтересів позивачки по розгляду вказаної справи, тому суд прийшов до висновку, що вказані витрати є співмірними із проведеною роботою, а тому враховуючи зазначене, вимоги сторони позивача про стягнення із відповідача 15 000грн., витрат є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору позивачів - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

А так як сторона позивача при зверненні до суду з позовною вимогою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, тому у відповідності до ч. 6 ст.141ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги, подані адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною в інтересах ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає задоволенню, тому саме з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211.20грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.43 та ч.5 ст.124 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 12- 14, 76-81, 137, 141, 258, 263-265, 268, 282, 284, 430 ЦПК України, п.1 ст. 40, 42, 49-2, 233, 235 КЗпПУ, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», ''Порядком обчислення заробітної плати'', затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В:

Збільшені тауточнені позовнівимоги,подані представникомпозивача -адвокатом Дарморіс ОксаноюМаркіянівною вінтересах ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут за № 251-к від 29 грудня 2021 року.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України Бережанський агротехнічний інститут за № 36-к від 28 березня 2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на попередньомумісці роботина посадізавідувача науковоїбібліотеки Відокремленогопідрозділу Національногоуніверситету біоресурсівта природокористуванняУкраїни «Бережанськийагротехнічний інститут»з 30 березня2022року із поновленнямумов праці.

Стягнутиіз відповідачаНаціонального університету біоресурсів таприродокористування України в особі Відокремленогопідрозділу Національного університету біоресурсів таприродокористування України Бережанськийагротехнічний інститутна користь ОСОБА_1 втраченийзаробіток за часвимушеного прогулу,що становить127208(стодвадцять сімтисяч двістівісім)гривень 79копійок зутриманням ізцієї сумиустановлених законодавствомподатків ізборів та 15 000 (п`ятнадцять тисяч ) гривень, витрачених позивачкою на професійну правничу допомогу.

Стягнути на користь держави із відповідача Національногоуніверситету біоресурсівта природокористуванняУкраїни вособі Відокремленого підрозділу Національногоуніверситету біоресурсівта природокористуванняУкраїни Бережанськийагротехнічний інститут судові витратиу видісудового зборув розмірі1211(одну тисячудвісті одинадцять)гривень 20коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається суду апеляційної інстанції Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

У зв`язку із складністю справи у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України повний текст рішення суду складено 18 жовтня 2024 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Національнийуніверситет біоресурсів таприродокористування України:03041,м.Київ,вул.ГероївОборони,15,код ЄДРПОУ00493706в особі Відокремленогопідрозділу Національного університету біоресурсів таприродокористування України Бережанськийагротехнічний інститут: 47501, Тернопільська область, м.Бережани, вул. Академічна, 20, код ЄДРПОУ 34492201.

Суддя Бережанськогорайонного суду

Тернопільської області Данилів О.М.