Постанова

від 17.10.2024 по справі 300/1691/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 300/1691/21

адміністративне провадження № К/9901/37314/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Великогаївської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 (головуючий суддя: Шумей В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021 (головуючий суддя: Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі № 300/1691/21 за позовом Фермерського господарства «Гаврилишин» до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Великогаївської сільської ради Тернопільського району про скасування наказу, скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2021 року Фермерське господарство «Гаврилишин» (далі - ФГ «Гаврилишин» або позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (далі - відповідач-2), Великогаївської сільської ради Тернопільського району (далі - відповідач-3), в якому просило:

визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відмову виправити помилку, допущену державним реєстратором;

визнати протиправною дію державного реєстратора про видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349;

зобов`язати Південно-Західне міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) виправити помилку, допущену державним реєстратором шляхом повернення до Державного реєстру речових прав запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за Фермерським господарством «Гаврилишин»;

визнати протиправним і скасувати пункт 9 рішення № 87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку 6125281700:01:001:0349.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021, позов задовольнив:

визнав протиправним і скасував пункт 2 наказу № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про відмову виправити помилку, допущену державним реєстратором;

зобов`язав Південно-Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції виправити помилку, допущену державним реєстратором шляхом повернення до Державного реєстру речових прав запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин»;

визнав протиправною дію державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області про видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349;

визнав протиправним і скасував пункт 9 рішення № 87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку 6125281700:01:001:0349.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Великогаївська сільська рада (відповідач-3) подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судове рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справі між суддями визнаний новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47152752, державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришин В.В. зареєстровано за ФГ «Гаврилишин» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 площею 46,2895 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Запис внесено на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №00145, виданого Великогаївською сільською радою Тернопільського району 21.12.2001, та витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-6110465172019 від 31.05.2019.

01.06.2019 Державним реєстратором Завалівської сільської ради Кухаришиним В.В. сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575, в якому відображено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за правокористувачем: ФГ «Гаврилишин» та видано його ОСОБА_2 - засновнику ФГ.

Водночас 03.12.2019 державним реєстратором Завалівської сільської ради у Державному реєстрі речових прав здійснено операцію з видалення запису про інше речове право, підставу виконання операції зазначено як «помилковий».

Позивач вважає, що державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області було протиправно видалено запис про право постійного користування земельною ділянкою правокористувача ФГ «Гаврилишин», що в подальшому призвело до вчинення Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області протиправних дій, спрямованих на продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку 6125281700:01:001:0349 відповідно до пункту 9 рішення № 87 від 19.03.2021.

Відтак, дії державного реєстратора Завалівської сільської ради щодо видалення в Державному реєстрі речових прав запису про право постійного користування земельною ділянкою правокористувача - ФГ «Гаврилишин» були оскаржені фермерським господарством до Міністерства юстиції України з проханням виправити помилку, допущену державним реєстратором.

За наслідками розгляду скарги позивача на дії державного реєстратора щодо вилучення запису про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було прийнято наказ № 77/4 від 06.04.2021, яким скаргу ФГ «Гаврилишин» від 15.07.2020 задоволено частково.

В частині виправлення помилки відмовлено та, у зав`язку із порушенням державним реєстратором вимог статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вирішено тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власне, про оскарження дій державного реєстратора в частині видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, пункту 2 наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 77/4 від 06.04.2021 та пункт 9 рішення № 87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідач - 1 (Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) позов не визнав.

Стверджує, що видалення запису про інше речове право не можна вважати помилкою, а отже державним реєстратором Кухаришиним В.В. було порушено частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині видалення запису з ДРРП про інше речове право № 31815279.

Відповідно, встановивши за результатами розгляду скарги ФГ «Гаврилишин» порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, було вирішено скаргу задовольнити частково.

За таких обставин, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог, заявлених до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (відповідач-3) також скористалася правом на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач- 3 зазначив, що 31.05.2019 державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришиним В.В. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 46,2895 га, кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, для ведення фермерського господарства за ФГ «Гаврилишин» в постійне користування (державна власність).

Незаконність проведення вказаної реєстрації, на думку Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, полягає в тому, що підставою виникнення іншого речового права є державний акт на право постійного користування серії ТР 00145, виданий 21.12.2001, який втратив чинність, а також згідно із генеральним планом с. Великі Гаї спірна вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

Із покликанням на рішення 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської від 05.05.1991 № 2 відповідач-3 наголосив, що земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства було передано громадянину ОСОБА_2 , а не фермерському господарству.

Також зазначив, що у 2015 році площа земельної ділянки зменшилась внаслідок її розпаювання та поділу загальної площі на три окремі земельні ділянки: площею 1,8601 га - для ведення фермерського господарства (приватна власність), зареєстровано за ОСОБА_2 (фермерська садиба), кадастровий номер 6125281700:01:001:1930; площею 1,7853 га - для ведення фермерського господарства (приватна власність), зареєстровано за ОСОБА_3 , кадастровий номер 6125281700:01:001:2775 та площею 46,2898 га - для ведення фермерського господарства (комунальна власність), кадастровий номер 6125281700:012:001:0349, яка обліковувалась за Великогаївською сільською радою, як земля комунальної власності.

У контексті наведених обставин, відповідач-3 зауважив, що відповідно до вимог Земельного кодексу України, припинення права постійного користування відбувається внаслідок розпаювання землі, в тому числі при поділі земельних ділянок на частини.

В обґрунтування законності рішення № 87 від 19.02.2021, в оскаржуваній частині щодо продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 612528700:01:001:0349) площею 45,5974 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), яка розташована в с. В. Гаї Великогаївської сільської ради Тернопільського району, сільська рада наголосила, що таке прийнято у відповідності до вимог законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про внесення змін до земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» та Земельного кодексу України.

Також відповідач-3 подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у задоволенні клопотання Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі № 300/1691/21 відмовлено із посиланням на те, що предмет доказування у цій справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, а наявні у матеріалах справи відзиви та інші письмові докази дозволять повно та всебічно встановити обставини справи.

Від ФГ «Гаврилишин» на адресу суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якій позивач стверджує, що 27.02.2020 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 202048279 позивачу стало відомо, що в Реєстрі безпідставно було видалено запис про право постійного користування земельною ділянкою правокористувача ФГ «Гаврилишин» та внесено запис: Інше речове право скасовано.

Такі дії державного реєстратора були оскаржені в адміністративній процедурі до Міністерства юстиції України. 06.04.2021 Південно-західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі висновку Колегії з розгляду скарг від 01.04.2021 видало наказ № 77/4. З поміж іншого, Колегія з розгляду скарг встановила, що державний реєстратор здійснив видалення запису про інше речове право з порушенням приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, на переконання позивача, встановивши факт порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, відповідач-1 порушені права або законні інтереси скаржника не поновив.

Також від ФГ «Гаврилишин» надійшла відповідь на відзив Великогаївської сільської ради, в якій позивач відмічає, що наведені у відзиві заперечення відхиляє та вказує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц встановила, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана із наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Водночас, з покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, позивач наголосив на тому, що одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським фермерським господарством (далі - СФГ) правосуб`єктності як юридичної особи.

Своєю чергою, підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, є лише припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Позивач також заперечує твердження Великогаївської сільської ради про те, що Державний акт на право постійного користування серія ТР 00145 втратив чинність.

Відповідач-2 (державний реєстратор Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до рішення № 2 від 05.05.1991 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського господарства).

Розпорядженням № 235 від 05.09.1992 представника Президента України у Тернопільському районі затверджено рішення 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 50 га для ведення селянського господарства.

15.09.1992 Великогаївською сільською Радою народних депутатів ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії Т № 000427 на земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства у межах згідно з планом.

Розпорядженням представника Президента України у Тернопільській області від 05.10.1992 було зареєстровано селянське (фермерське господарство) «Гаврилишин» на основі переданої в постійне користування земельної ділянки площею 50 га для ведення селянського (фермерського господарства).

21.12.2001 Великогаївською сільською радою на земельну ділянку площею 50 га, згідно плану, було видано новий Державний акт на право постійного користування серії ТР №00145, в якому відображено відповідні зміни в землекористуванні. Зокрема, зазначено, що рішенням ХV сесії 22 скликання Великогаївської сільської ради за № 92 від 18.03.1998 передано у приватну власність 1,93 га землі; площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 48,07 га.

16.09.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, площу визначено у розмірі 46,2895 га, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, вид використання: для ведення фермерського господарства.

31.05.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47152752, державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришиним В.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФГ «Гаврилишин» було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 площею 46,2895. Запис внесено на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №00145, виданого Великогаївською сільською радою Тернопільського району 21.12.2001, та витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-6110465172019 від 31.05.2019.

01.06.2019 Державним реєстратором Завалівської сільської ради Кухаришиним В.В. сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575, в якому відображено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за правокористувачем: ФГ «Гаврилишин» та видано його ОСОБА_2 - засновнику ФГ.

Водночас 03.12.2019 державним реєстратором Завалівської сільської ради у Державному реєстрі речових прав здійснено операцію з видалення запису про інше речове право.

В якості підстави для виконання операції зазначено «помилковий».

Власне у зв`язку із цим, Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області вирішила продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку кадастровий номер 6125281700:01:001:0349 (пункт 9 рішення № 87 від 19.02.2021).

Разом з тим, дізнавшись про те, що в Державному реєстрі речових прав було видалено право постійного користування земельною ділянкою правокористувача ФГ «Гаврилишин», 15.07.2020 ФГ «Гаврилишин» подано скаргу на дії державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області до Міністерства юстиції України з проханням виправити допущену державним реєстратором помилку.

Міністерство юстиції України 22.03.2021 скаргу на дії державного реєстратора направило за належністю до Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Колегія з розгляду скарг) 01.04.2021 розглянувши скаргу ФГ «Гаврилишин» на дії державного реєстратора, здійснені державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришиним В.В. щодо вилучення запису про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, таку задовольнила частково.

В частині виправлення помилки, допущеної державним реєстратором, шляхом повернення до ДРРП запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин» Колегія рекомендувала відмовити, оскільки поновлення запису ДРРП Колегією є неможливим.

Одночасно, Колегія з розгляду скарг дійшла висновку щодо протиправності дій державного реєстратора під час вилучення запису про державну реєстрацію іншого речового права (постійного користування) стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, які полягають у порушенні частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Південно-Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 06.04.2021, на підставі висновку Колегії з розгляду скарг від 01.04.2021, видало наказ № 77/4, яким скаргу ФГ «Гаврилишин» від 15.07.2020 задоволено частково. В частині виправлення помилки відмовлено та, у зав`язку з порушенням державним реєстратором статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було вирішено тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень строком на три місяці.

Вважаючи протиправним пункт 2 наказу № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), пункт 9 рішення № 87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та дії державного реєстратора в частині видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, позивач звернувся із позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, насамперед виходив з того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вирішуючи спір по суті, суди обох інстанцій виходили з того, що встановивши факт порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав (протиправне видалення запису із ДРРП про інше речове майно), відповідач-1 порушені права або законні інтереси скаржника не відновив.

Таким чином суди дійшли висновку про необхідність зобов`язати відповідача поновити у ДРРП запис за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин».

Також суди обох інстанцій визнали протиправним пункт 9 рішення № 87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким було вирішено продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, яка знаходиться у законному користуванні ФГ «Гаврилишин» і право користування якою з підстав, визначених статтею 141 ЗК України, не припинено.

Із посиланням висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, суди відхили доводи відповідача-3 про те, що земельну ділянку було передано гр. ОСОБА_2 , а не ФГ «Гаврилишин».

Також при вирішенні питання законності користування ФГ «Гаврилишин» земельною ділянкою суди застосували правові висновки Великої Палати Верховного суду, сформовані у постановах від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга Великогаївської сільської ради (відповідача-3) обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій справу розглянуто з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Скаржник зазначає, що сільською радою проведено інвентаризацію землі. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 45,5974 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відноситься до земель комунальної власності Великогаївської сільської ради.

Відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5077-VI «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону » від 05.07.2012 (Закон № 5077-VI), передача у власність чи надання в оренду земельної ділянки фермерському господарству (як юридичній особі), а також передача у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянину України - члену фермерського господарства понад норму безоплатної передачі здійснюється згідно із частиною першою статті 134 Земельного кодексу України на земельних торгах.

Таким чином, з метою створення конкретності у набуті права на землю, керуючись статтями 12, 127, 134-137 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка була виставлена на аукціон.

Скаржник наголосив, що зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін спору, справу слід було розглянути за правилами загального позовного провадження.

Водночас судами попередніх інстанцій справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, незважаючи на те, що відповідач-3 клопотав у судах обох інстанцій про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, проте у задоволенні таких клопотань було відмовлено.

Також із посиланням на висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду у цій справі ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову скаржник зазначив про порушення судами правил юрисдикційної підсудності цього спору. Скаржник вважає, що спірні правовідносини є приватно - правовими та належить до юрисдикційної підсудності господарських судів.

Відповідач-1 (Південно - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на касаційну скаргу, в якому покликається на те, що за результатами розгляду скарги позивача на дії державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав було встановлено, що видалення запису про інше речове право не можна вважати помилкою, а державним реєстратором Кухаришиним В.В. порушено частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині видалення запису з ДРРП про інше речове право № 31815279.

Водночас Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не було поновлено в ДРРП запис щодо реєстрації права користування земельною ділянкою за юридичною особою - ФГ «Гаврилишин», оскільки підставою реєстрації вказаного іншого речового права є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який було видано на ім`я фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 .

Відповідач-1 наголосив, що ФГ «Гаврилишин» під час подання заяви на проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Натомість належність гр. ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 підтверджено інформацією, зазначеною у державному акті серії ТР №00145.

Також із посиланням на правові висновки суду касаційної інстанції у справах №813/1362/16, від 825/642/18, № 803/1589/17 та № 826/16633/16 відповідач-1 наголосив, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки потребує оцінки правомірності не лише оскаржуваного наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на предмет дотримання процедури його прийняття, але і правомірності набуття речового права щодо земельної ділянки та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

Відповідно, розгляд адміністративної справи окремо лише щодо наказу може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у ДРРП не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже і не будуть відображати реальний правовий стан. Таким чином, спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка оскаржуваного наказу на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою права власності.

Також у відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 виклав заперечення щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, відповідач-1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити у задоволенні позову.

Від ФГ «Гаврилишин» також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає, що зважаючи на предмет спору у справі, яка розглядається, її суб`єктний склад, характер спірних правовідносин та предмет доказування, не вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також позивач не погоджується із доводами скаржника, що цей спір розглянутий судами попередніх інстанцій із порушенням юрисдикційної підсудності.

Зазначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2006/17, на яку посилається відповідач-3 у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню до обставин цієї справи, оскільки предмет спору у цих справах не є тотожним.

Позивач також вважає помилковими твердження скаржника про припинення права користування спірною земельною ділянкою внаслідок її розпаювання, оскільки розпаювання частини земельної ділянки між членами ФГ не припиняє права постійного користування рештою земельної ділянки.

Наголосив, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Підсумовуючи викладене, позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу відповідача-3 без задоволення.

Відповідач-2 процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзивах на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За приписами частини другої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Насамперед у справі, що розглядається, правовідносини між ФГ «Гаврилишин» та Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виникли за результатами розгляду скарги на дії державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області з видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349.

Так, наказом № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) скаргу ФГ «Гаврилишин» від 15.07.2020 задоволено частково.

В частині виправлення помилки відмовлено та, у зав`язку із порушенням державним реєстратором статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вирішено тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас позивач вважає, що встановивши факт порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, відповідач-1 порушені права або законні інтереси скаржника не поновив.

Колегія суддів враховує, що згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Своєю чергою, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого у встановленому законом порядку позивач оскаржив до уповноваженого органу.

За сталою судовою практикою, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора, критерієм такого розмежування є предмет оскарження.

Предметом оскарження у справі, що розглядається, є видалення запису про інше речове право, вчинене суб`єктом владних повноважень, та подальша оцінка таких дій уповноваженим суб`єктом контролю за скаргою позивача.

Отже, оскільки позивач оскаржує дії державного реєстратора та органу контролю, який є суб`єктом владних повноважень відносно реєстратора в контексті статей 26, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства та оцінка дій, рішень суб`єктів владних повноважень має відбуватись із застосуванням механізмів визначених КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в подальшому, внаслідок видалення з ДРПП запису про інше речове право від 31.05.2019 № 47152752 Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області згідно пункту 9 рішення № 87 від 19.02.2021 вирішила продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку, кадастровий номер 6125281700:01:001:0349.

Відтак, оскільки вимоги позивача про визнання протиправним і скасування пункту 2 наказу № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відмову виправити помилку, допущену державним реєстратором; про визнання протиправною дію державного реєстратора про видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349 та зобов`язання відповідача-1 виправити помилку, допущену державним реєстратором шляхом повернення до Державного реєстру речових прав запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин» є взаємопов`язаними вимогами про оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо продажу на земельних торгах спірної земельної ділянки, тому такий спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку в контексті предмету спору, колегія суддів зазначає таке.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункт 2 наказу №77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відмову виправити помилку, допущену державним реєстратором; визнання протиправною дії державного реєстратора про видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349 та зобов`язання відповідача-1 виправити помилку, допущену державним реєстратором шляхом повернення до Державного реєстру речових прав запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин», колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон від 01.07.2004 № 1952-IV України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до приписів статті 2 Закону № 1952-IV, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Положення статті 3 Закону № 1952-IV визначають, що загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно із приписами статті 4 цього Закону, державній реєстрації прав підлягають інші речові права відповідно до закону.

Стаття 10 Закону № 1952-IV визначає, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1952-IV, у редакції Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Водночас за приписами частини другої наведеної норми, записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Судами попередніх інстанцій установлено, що заявником ОСОБА_2 було подано заяву про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування - земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за суб`єктом - ФГ «Гаврилишин».

Для державної реєстрації іншого речового права, ОСОБА_2 подані наступні документи:

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, серія ТР № 00145 від 21.12.2001, виданий Великогаївською сільською Радою народних депутатів, в якому вказано, що ОСОБА_2 надається у постійне користування 50,0 гектарів землі в межах, згідно з планом користування для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення Великогаївської сільської Ради народних депутатів від 05.05.1991 № 2;

- витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-6110465172019 від 31.05.2019;

- відомості з Державного земельного кадастру за № 10861454 від 31.05.2019.

За результатами розгляду цієї заяви, державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришиним В.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2019 №47152752, зареєстровано інше речове право (право постійного користування) за ФГ «Гаврилишин» та видано витяг з ДРРП про державну реєстрацію іншого речового права від 01.06.2019 № 168882575.

Проте, 03.12.2019 цим же державним реєстратором у ДРПП здійснено операцію з видалення зазначеного вище запису про інше речове право, як помилкового.

Підставу виконання операції зазначено як «помилковий».

Власне саме дії державного реєстратора Завалівської сільської ради щодо видалення з ДРРП запису про право постійного користування земельною ділянкою правокористувача - ФГ «Гаврилишин» були оскаржені фермерським господарством до Міністерства юстиції України з проханням виправити помилку, допущену державним реєстратором.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначає стаття 37 Закону № 1952-IV.

Так, відповідно до приписів цієї норми, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Підпунктами «в», «в1», «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Одночасно у рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Процедуру розгляду відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1128 (далі - Порядок №1128).

Згідно із пунктом 8 цього Порядку, у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (пункт 9 Порядку №1128).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій у межах розгляду цієї справи досліджено висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 01.04.2021, у якому зазначено, що державний реєстратор Кухаришин В.В. 03.12.2019 здійснив видалення запису про інше речове право з порушенням частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV.

Так, стаття 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення державним реєстратором операції з видалення ДРПП запису від 31.05.2019 № 47152752 про інше речове право) передбачала, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), видачі дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Водночас, на момент розгляду відповідачем-1 скарги позивача на дії державного реєстратора, стаття 26 Закону № 1952-IV була викладена у новій редакції згідно із Законом України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (набрав чинності 16.01.2020) та, зокрема, передбачала (частина третя), що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Отже, суди констатували, що відповідачем-1 фактично підтверджено наявність порушень, допущених державним реєстратором.

У контексті допущених державним реєстратором порушень у сфері державної реєстрації прав, колегія суддів звертає увагу установлену практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), відповідно до якої, вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Юридична визначеність як складник верховенства права означає вимогу чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих, які адресовано безпосередньо людині. Особа повинна мати змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Одним із елементів загального принципу юридичної визначеності є принцип правомірних (легітимних) очікувань людини. Він означає, що органи публічної влади, зокрема і місцевого самоврядування повинні не лише дотримуватися законів та інших нормативних актів, а й правомірних очікувань людини.

Крім цього, в рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний суд України зазначає, що правова передбачуваність та правова визначеність необхідні для того, аби учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, щоб набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 зазначено, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував, що державний реєстратор Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришин В.В. видаливши у ДРРП запис про речове право ФГ «Гаврилишин», порушив право позивача у частині легітимних (законних) очікувань, на подальше використання спірної земельної ділянки.

Водночас, ураховуючи висновок Колегії з розгляду скарг від 01.04.2021, Південно-Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 06.04.2021 видало наказ № 77/4, відповідно до якого скаргу ФГ «Гаврилишин» від 15.07.2020 задоволено частково. В частині виправлення помилки відмовлено та, у зав`язку з порушенням державним реєстратором статті 26 Закону № 1952-IV, вирішено тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій, що Південно-Західним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) фактично не поновлено порушені права скаржника, тобто не виконано вимоги підпункту «в1» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, яким встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу.

Своєю чергою, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, а також доведеності протиправних дій з боку державного реєстратора, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача, серед іншого, є зобов`язання відповідача-1 виправити помилку, допущену державним реєстратором, шляхом повернення до ДРРП запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування) земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин».

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення № 87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку 6125281700:01:001:0349, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), у відповідних редакціях (1990 року та 2001 року), Законом України «Про селянське (фермерське) господарство", Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із статтею 5 ЗК України 1990 року правомочності щодо розпорядження землею було надано Радам народних депутатів.

Можливість надання громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства землі у довічне успадковуване володіння була передбачена статтею 6 ЗК України 1990 року, в редакції до 13.03.1992, тобто, станом на момент прийняття Великогаївською сільською радою народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області рішення за №2 від 05.05.1991.

Відповідно до ст. 50-52 ЗК України 1990 року, в редакції до 13.03.1992, громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Членам колгоспів та інших сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), які побажали вийти з їх складу і вести селянське (фермерське) господарство, за рішенням районної, міської Ради народних депутатів надаються ділянки, що вилучаються із земель зазначених колгоспів, кооперативів і підприємств. Іншим громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки надаються із земель запасу відповідно до статті 18 цього Кодексу. Надання земель громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться на підставі їх заяв та за поданням відповідної сільської, селищної Ради народних депутатів за рішенням районної, міської Ради народних депутатів. Для ведення селянського (фермерського) господарства надаються земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року, в редакції до 13.03.1992).

Станом на дату видачі Великогаївською сільською радою народних депутатів ОСОБА_2 . Державного акту на право постійного користування землею серії Т №000427 від 15.09.1992, ЗК України 1990 року передбачав можливість одержання громадянами України земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства на праві власності, а також надання землі для ведення селянського (фермерського) господарства Радами народних депутатів у постійне користування.

Одночасно, постійним визнавалось землекористування без заздалегідь установленого строку (стаття 7 ЗК України 1990 року).

У частині п`ятій статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», у чинній на дату створення позивача (ФГ) редакції, передбачалося, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право постійного користування землею. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно із частинами першою, другою статті 5 Закону України № 2009-ХІІ від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство», у чинній на дату створення позивача редакції (втратив чинність 29.07.2003, з моменту набрання чинності Законом України № 973-ІV від 19.06.2003 «Про фермерське господарство»), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Отже, з наведеного нормативного регулювання вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не громадянину України, а спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до законодавства, яке діяло на час створення позивача, необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, у зв`язку з чим голова фермерського господарства, з метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі прав на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що проведенню державної реєстрації ФГ «Гаврилишин», засновником та керівником якого був ОСОБА_2 , передувало надання останньому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 50,0 га, яка розташована на території Великогаївської сільської Ради народних депутатів в с. Великі Гаї; отримання Державного акта на право постійного користування землею серії Т №000427 від 15.09.1992.

Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц вказала, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі № 922/989/18.

Відповідно до встановлених судами фактичних обставин у справі, внаслідок розпаювання та поділу загальної площі спірної земельної ділянки, Великогаївською сільською радою народних депутатів було видано ОСОБА_2 новий Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №00145 від 21.12.2001. У вказаному Акті, відображено відомості про зміну розміру наданої ОСОБА_2 , на підставі рішення 8 сесії ХХІ скликання Великогаївської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області № 2 від 05.05.1991, у постійне користування земельної ділянки площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Водночас, за позицією Великогаївської сільської ради, внаслідок розпаювання земельної ділянки припинилося право постійного користування земельною ділянкою.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 ЗК України передбачалось, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 27 ЗК України 1990 року право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ «Гаврилишин», так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як отримання членами фермерського господарства у власність частини землі відсутня.

Адже правове становище селянського фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від зменшення розміру його основних засобів.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського фермерського господарства і подальшої державної реєстрації селянського фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Зменшення первинно наданої площі земельної ділянки на підставах, передбачених законом (за рахунок приватизації частини земельного масиву членами СФГ) відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Перелік підстав за яких може бути припинене право постійного користування землею є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Така позиція відповідає висновку, викладеному у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено і Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Також щодо наслідків поділу земельної ділянки (вилучення певної її частини) висловився Верховний Суд в постанові від 18.11.2020 по справі №904/6059/19.

Отже, судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, правильно встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №00145 є чинним, ніким не скасованим.

Доказів припинення права користування позивача спірною земельною ділянкою у передбаченому законом порядку обставини справи також не містять.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №00145, зберігається за ФГ «Гаврилишин».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області не було правових підстав для продажу на земельних торгах спірної земельної ділянку, кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, яка перебуває на праві постійного користування ФГ «Гаврилишин».

Щодо доводів скаржника про порушення вимог процесуального закону, які полягали в тому, що цю справу розглянуто за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частина друга цієї статті передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такі самі положення містить також частини четверта статті 12 КАС, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року № 2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно ( 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу).

Водночас відповідно до частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів скаржника, колегія суддів дійшла таких висновків:

у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);

якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України);

за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;

скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження.

Підсумовуючи викладене через призму аргументації скаржника, колегія суддів зазначає, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС України. Проте, віднесення її до цієї «категорії» не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).

Отже за такого правового регулювання, колегія суддів не знаходить підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права щодо розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Скаржник також не конкретизує, які саме додаткові аргументи залишись поза увагою судів, та які обставини перешкоджали відповідачу-3 надати їх у письмовому вигляді.

Своєю чергою, під час касаційного перегляду справи підтверджено, що суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі повного та всебічного дослідження доказів у справі, що відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 90 КАС, та дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваних дій та рішень, і відповідно, про наявність підстав для задоволення позову. Підстав стверджувати, що розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження вплинув на повноту встановлення судом обставин у справі та на правильність рішення щодо результату розгляду справи немає.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Великогаївської сільської ради.

Одночасно в контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Великогаївської сільської ради залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №300/1691/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук