Рішення

від 24.09.2024 по справі 751/4259/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/4259/24

Провадження №2/751/1219/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника обласної прокуратури Никифорука Андрія, який діє в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Чернігівській області; Гончарівської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2024 року до Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшла позовна заява заступника керівника обласної прокуратури Никифорука Андрія, який діє в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Чернігівській області; Гончарівської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави в особі Гончарівської селищної ради шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушенняу у розмірі 8 887 416,18 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що обласною прокуратурою при здійсненні процесуального керівництва у кримінальномуу провадженні №12020270000000075 від 13.03.2020 року установлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, останнім вчинене кримінальне правопорушення, що передбачено ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість), чим заподіяно збитки державі у сумі 8 887 416,18 грн. Зазначає, що внаслідок незаконних дій тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Чернігівторф» ОСОБА_1 , та неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, у порушення ст.ст. 19, 21, 24, 56 Кодексу України «Про надра», п. 3.2 п. 6.2, 7.5, 7.7 Статуту достовірно знаючи, що термін дії спеціального дозволу, від 05.03.1997 № 813 закінчився 05.03.2017, не вжив дієвих заходів на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та допустив у період з 05.03.2017 по 30.08.2018 видобування корисної копалини (торфу) у кількості 46052 тони, що призвело до порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами, чим заподіяно збитки державі на загальну суму 8 887 416,18 грн.

Вказує, що факт вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що спричинило тяжкі наслідки підтверджено ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28.03.2024 у справі № 751/4761/21, яка набрала законної сили.

Посилається, що зазначеною ухвалою суду, задоволено клопотання ОСОБА_1 та останнього відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні залишено без розгляду. На день звернення до суду з даним позовом шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, внаслідок вчинення відповідчем кримінального правопорушення, залишається не відшкодованою, а судове рішення про стягнення з нього суми заподіяної шкоди у примусовому порядку відсутнє.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 09.06.2021 №2760-21-24.

Вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь держави шкоди у сумі 8887416,18 грн у судовому порядку.

11.06.2024 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

15.07.2024 року ухвалою суду, підготовче судове засідання відкладено, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону України громадянином України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.02.2022 по 15.07.2024 року із зазначенням наступної інформації: дата, рік та місце перетину державного кордону України, виїзд або в`їзд на територію України, напрямок перетину державного кордону України (кінцевий пункт прибуття), у разі наявності мета перетину державного кордону України та дата його повернення до України.

На виконання ухвали суду від 15.07.2024 року з головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 26.07.2024 року надійшла інформація, що 09.12.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України в пункті пропуску - Краківець, в напрямку - Виїзд.

04.09.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

19.09.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - Державної екологічної інспекції в Чернігівській області Городник Т.М. (яка діє на підставі довіреності) надійшла заява про розгляд справи без участі представника Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, позовні вимоги підтримують і просять задовольнити.

24.09.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Чернігівської обласної прокуратури Оліфір А.В. (яка діє на підставі довіреності) надійшла заява про розгляд справи без участі представника Чернігівської обласної прокуратури, позовні вимоги підтримують і просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог ч.ч.11, 12 ст. 128 та ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

24.09.2024 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020270000000075 від 13.03.2020 року, ОСОБА_1 , будучи відповідно до п. 6.1. та п. 6.3. розділу 6 Статуту 2011 року та п. 7.2, 7.5, 7.6, 7.7 розділу 7 Статуту 2017 року ДП «Чернігівторф» службовою особою та займаючи посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Чернігівторф», внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча в силу займаної посади повинен був і міг їх передбачити, маючи реальну можливість їх виконання, у порушення ст.ст. 19, 21, 24, 56 Кодексу України «Про надра», п. 3.2, п. 5.2.2, п. 6.3 Статуту 2011 року та п. 3.2, п. 6.2, 7.5, 7.7 Статуту 2017 року, достовірно знаючи, що термін дії спеціального дозволу від 05.03.1997 № 813 закінчився 05.03.2017, та про відсутність правових підстав на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026 площею 275,3430 га у межах родовища «Гнилуське», не вжив дієвих заходів на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та допустив у період з 05.03.2017 до 30.08.2018 включно, видобування корисної копалини (торфу) дільницею по видобутку фрезерного торфу та філією, після її створення, у кількості 46 052 тони, що призвело до порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами дільницею по видобутку фрезерного торфу та філією, після її створення, та нанесення збитків державі на загальну суму 8 887 416,18 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28.03.2024 у справі № 751/4761/21, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що не є реабілітуючою обставиною.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020270000000075 від 13.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів до ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду. (а.с. 12-14).

Згідно висновку експерта від 09.06.2021 №2760-21-24 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12020270000000075 від 13.03.2020 року розмір збитків від порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами Філією Смолинський торфозавод ДП «Чернігівторф» у кількості 46 052 тони, за період з 05.03.2017 року по 30.08.2018 року, становить 8 887 416,18 грн. (а.с.32-40)

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Крім того, застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України «Про надра» порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами.

За ст. 67 Кодексу України «Про надра» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, законним видобуванням корисних копалин вважається видобування, яке проводиться виключно на підставі спеціального дозволу.

У силу ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені ст.1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається із протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення вимог кримінального, лісового та природоохоронного законодавства.

Порушення вимог щодо порядку видобування корисних копалин загальнодержавного значення, встановлених у сфері охорони, захисту та використання об`єктів навколишнього природного середовища є підставою для покладення на винну особу, якщо її встановлено, цивільно-правої відповідальності.

Неправомірна поведінка відповідача полягає у порушенні ст.ст. 19, 21, 24, 56 Кодексу України «Про надра», а саме допущенні видобування корисних копалин загальнодержавного значення торфу, підпорядкованим йому підприємством без отримання належних дозвільних документів, виданих уповноваженим на те органом державної влади, що призвело до заподіяння шкоди державі на загальну суму 8 887 416,18 грн, що підтверджується ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28.03.2024 у справі № 751/4761/21 та висновками експертів (судової економічної експертизи) від 09.06.2021 №2760-21-24 та від 25.05.2021 року №СЕ-19/125-21/4378/ЕК.

Таким чином, ОСОБА_1 не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення своєчасного отримання підпорядкованим йому підприємством спеціального дозволу на видобування торфу, допустив незаконний видобуток корисних копалин, чим підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, внаслідок чого щодо останнього вжиті заходи кримінально-правового характеру, які не визначають можливості застосування заходів цивільно-правового характеру.

Наведене свідчить про наявність протиправної поведінки, винних дій відповідача, факту заподіяння шкоди внаслідок незаконного видобутку корисних копалин та причинно - наслідкового зв`язку між завданою шкодою та його діями, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди у розмірі 8 887 416,18 грн.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (пункти 68-70 цієї постанови), від 15.10.2019 року у справі № 904/2820/18, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України вказав, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин тим, що в них є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Також Конституційним Судом України встановлено, що в основу діяльності держави покладено здійснення загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної та іншої безпеки, охорону землі як національного багатства тощо. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейським судом з прав людини по справі «Бацанін проти Росії» наголошено, що підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

Орган державного контролю, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави з питань дотримання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція України в Чернігівській області.

З листа № 10/1113 від 25.04.2024 Державної екологічної інспекції України в Чернігівській області, наданого у відповідь на лист Чернігівської обласної прокуратури № 12-337вих24, щодо наявності невідшкодованої суми збитків за матеріалами кримінального провадження №12020270000000075 вбачається, що по даному факту Інспекцією перевірка не проводилась, з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди Інспекція не зверталась. При цьому, Держекоінспекція в області не заперечує щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Інспекції безпосередньо прокурором. (а.с.46, 47)

Гончарівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, суб`єктом комунальної власності, до відання якого, згідно ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», також входить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів, оскільки завдана внаслідок незаконного видобутку корисних копалин шкода, була здійснена на адміністративній території цієї ради.

Таким чином, завдана шкода, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, саме Гончарівської селищної ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

З листа від 30.04.2024 № 02-30/494 Гончарівської селищної ради, про надання інформаці, наданої у відповідь на запит Чернігівської обласної прокуратури від 12.04.2024 № 12-330вих24, щодо вирішення питання про вжиття заходів, спрямованих на стягнення суми заподіяної шкоди з ОСОБА_1 вбачається, що заходи цивільно-правового характеру не вживалися та одночасно селищна рада не заперечує проти вжиття таких заходів прокурором. (а.с.48, 49)

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

За ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (ст. 4 Кодексу України «Про надра»).

Відповідно до ст. 56 Кодексу України «Про надра» основними вимогами у галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст.ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є збереження природних ресурсів у тому числі корисних копалин загальнодержавного значення та їх використання виключно у відповідності до вимог чинного законодавства.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» Суд вказав, що навколишнє середовище хоч прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорон, навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища, а у випадку вибору між економічними чи приватними інтересами та інтересами навколишнього природного середовища, перевагу слід надавати питанням збереження природніх ресурсів.

Оскільки корисні копалини є фактично невідновним ресурсом та невід`ємним елементом навколишнього природного середовища, їх належне використання, збереження та суворий контроль за дотриманням вимог законодавства щодо розпорядження ними безумовно становить державний інтерес, а їх незаконне видобування призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Крім цього, видобування корисних копалин є платною (ст. 28 Кодексу України «Про надра») та за здійснення такої діяльності, здійснюється сплата відповідних податків до бюджету. Несплата таких коштів порушує інтерес держави, оскільки не відбувається законне наповнення бюджету.

При цьому, а ні Державна екологічна інспекція України в Чернігівській області, а ні Гончарівська селищна рада, самостійно не реалізували своє процесуальне право на подання позову, щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правпорушення то, у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України, є всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18 за схожих обставин.

Грубе порушення видобування корисних копалин порушує інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

За змістом положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, внаслідок порушення відповідачем вимог чинного законодавства та здійснення видобутку торфу підпорядкованим йому підприємством без отримання спеціальних дозвільних документів, чим заподіяно значних збитків державі, при цьому кошти відновної вартості за них взагалі не сплачено, що безумовно порушує інтереси держави, останній зобов`язаний відшкодувати завдану природним ресурсам шкоду, на підставі положень ст.1166 ЦК України.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами і не спростовані відповідачем у належний та допустимий спосіб.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених належними доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що, позовні вимоги слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 8 887 416 грн. 18 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі БК України) до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 64-1, 66, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 29 БК України встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, серед іншого, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до Розділу IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є доходами спеціального фонду державного бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі на ім`я відповідного органу Казначейства у розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок незаконного видобутку корисних копалин в адміністративних межах Гончарівської селищної ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища цієї сільської ради на розрахунковий рахунок зазначеної сільської ради за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24052100.

Враховуючи, що позивач при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», і беручи до уваги, що позов про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено повністю, тому з відповідача в дохід держави, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника обласної прокуратури Никифорука Андрія, який діє в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Чернігівській області; Гончарівської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь держави в особі Гончарівської селищної ради (ГУК у Чернігі.обл/тг с-щГончар/24052100, код отримувача 37972475, Банк отримувача Казначейство України, UА968999980333109331000025647) 8 887 416 (вісім мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 18 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Новозаводським районним судом міста Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачі:

Державна екологічної інспекції в Чернігівській області (місцезнаходження: 14017, місто Чернігів, вул.Пантелеймонівська, 12, код ЄДРПОУ 38053846);

Гончарівська селищна рада (місцезнаходження: 15558, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Гончарівське, вул. Танкістів, 11, код ЄДРПОУ 03081565)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення суду виготовлений 03.10.2024 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач