Рішення

від 08.10.2024 по справі 502/525/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/525/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

ОСОБА_5

до

Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», Міністерство розвиткугромад,

територій таінфраструктури України

про

витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідачів Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ», Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування поданого позову, позивачем вказано, що згідно свідоцтва від 25 липня 2012 року, виданого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим № 1687, позивач є власницею 2 (двох) секцій пасажирського понтону инв. №132, що розташовані на території морвокзалу, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Проте, з причини протиправних дій зі сторони відповідачів позивач не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві приватної власності зазначеним майном, що порушує її права та інтереси. Так, 31.05.2008 року на аукціоні, що проводився Одеською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультісервіс», позивачем було придбане майно - 2 (дві) секції пасажирського понтону, інв. № 132, що належали Державному підприємству «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» та були виставлені на аукціон у зв`язку із арештом, накладеним відділом Державної виконавчої служби Кілійського районного Управління юстиції в Одеській області. Право набувача на зазначене майно як переможця аукціону підтверджується Протоколом про проведення аукціону від 31.05.2008 р. № 8151019/6 та Актом про проведення аукціону від 23.06.2008 р., складеного державним виконавцем ВДВС та затвердженого керівником зазначеної служби. З метою підтвердження своїх прав на придбане майно позивачкою був поданий позов до місцевого суду. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29.08.2008 р. у справі № 2-2556/2008 зазначений позов задоволене в повному обсязі, визнаний законним аукціон з реалізації 2 (двох) секцій пасажирського понтону, інв. № 132, що належали Державному підприємству «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», та визнане за позивачкою право власності на це майно.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.12.2008 р. за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначене судове рішення було скасоване та постановлено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено.

Рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 21.03.2012 р. у справі № 6-990 вов 10 за скаргою позивачки про перегляд справи за винятковими обставинами зазначену скаргу задоволено частково: рішення суду другої інстанції та ухвалу судді суду третьої інстанції скасовано в частині ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову та в цій частині ухвалене нове рішення, яким позивачці в задоволені позову відмовлено.

Як вказує позивач, судом встановлено, що відповідно до п. 7.1 «Порядку реалізації арештованого майна» право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно і послався на Рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 21.03.2012 р. у справі № 6-990 вов 10 за скаргою позивачки про перегляд справи за винятковими обставинами судове, у якому зазначено, що « ОСОБА_5 сплачено кошти за придбане майно в повному обсязі», і тим самим підтверджено право власності позивача на придбане майно з дня проведення аукціону та здійснення повного розрахунку за придбане майно. Таким чином, з 31.05.2008 року позивач є повноправним законним власником зазначеного майна 2 (двох) секцій пасажирського понтону (инв.№132), що розташовані на території морвокзалу, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги викладені в судовому рішенні висновки Колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України, враховуючи ніким неоскаржене її право на придбане майно, позивачка в установленому законом порядку отримала Свідоцтво на це майно.

Восени 2013 року за зверненням Відповідача-1 питання правомірності реєстрації позивачем зазначеного майна розглядалось Дунайською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, яка жодних порушень при отримання позивачем Свідоцтва про право власності на це майно не виявила.

На сьогодні зазначене майно не змінило місце свого розташування, проте позивачка має змогу, на жаль, лише бачити своє майно на місці його розташування, так як весь цей час вказана її власність незаконно утримується її колишнім власником, оскільки до понтону підведені два масивні металеві трапи, він пришвартований до берега трьома шкондрами, тобто фактично на сьогодні він використовується відповідачами як понтонний комплекс для організації стоянки суден, за що ними, безсумнівно, отримуються кошті у вигляді причального збору. До того ж вхід на нього закритий на замок, у зв`язку із чим позивач не має змоги навіть потрапити до свого майна.

З вимогою щодо нечинення перешкод у вільному користуванні своїм майном 2 секціями пасажирського понтону позивачка неодноразово зверталася до Відповідача-1 з листами на ім`я начальника та капітану ДП «МТП «Усть-Дунайськ», проте це не принесло позитивних результатів.

На протязі останніх 20-ти років вказані понтони не змінювали свого місця розташування, не проводилося їхдокування,що грубопорушує вимогидіючого законодавствастосовно безпекимореплавства.З метоюздійснення доковогоремонту належногопозивачу майна,вона неодноразовозверталася ззаявами докапітана порту Усть-Дунайськ стосовно отримання дозволу на відхід (як того вимагає діюче законодавство) понтонів для їх переправлення в док на спеціалізований судноремонтний завод, проте дозволу на відхід не отримала.

На підставі вищезазначеного, позивач, з врахуванням уточнених вимог просить суд:

-скасувати в Реєстрі гідротехнічних споруд морських торгівельних портів України запис про реєстрацію гідротехнічної споруди, здійснений 12.04.2010 року, номер свідоцтва СР-105-4-005-10;

-витребувати з чужого незаконного володіння ДП «МТП Усть Дунайськ» та ДП «Адміністрація морських портів України» на користь позивача належне їй на праві власності майно 2 секції пасажирського понтону инв.№132, що розташовані на території морвокзалу, який знаходиться по АДРЕСА_1 та повернути позивачу зазначене майно;

-стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 18.04.2016 року відкрито провадження у справі.

11.05.2016 року від представника відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких він зазначив, що 2(дві) секції пасажирського понтону за інв. № 132 за адресою АДРЕСА_1 на балансі ДП «МТП Усть-Дунайськ» не обліковувались. Згідно Акту приймання -передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 1 від 13.06.2013 року ДП « Усть-Дунайськ» передало ДП «АМПУ» в особі філії «Усть-Дунайськ» гідротехнічну споруду - Плавпричал з 2-х ПРП-52 з береговим сполученням за інв. №№ 4-5, а не 2 секції пасажирського понтону за інв. № 132 за адресою АДРЕСА_1 . Неправомірною є вимога Позивача про скасування у Реєстрі гідротехнічних споруд запису про реєстрацію гідротехнічної споруди. Даний Реєстр веде Регістр судноплавства України, згідно Положення Про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Мінінфраструктури України № 21 від 16.01.2014 р. Термін дії зазначеного Позивачем Свідоцтва закінчено в 2014 році та видане нове діюче свідоцтво на придатність гідротехнічної споруди до експлуатації.

Плавзасіб реєструється за юридичною адресою підприємства. Конструкція Плавпричалу з 2-х ПРП-52 з береговим сполученням морського вокзалу Вилкове, за адресою АДРЕСА_2 , яка складається з 2-х секцій плавпричалу ПРП-52, 2-х перехідних мостів-сходень та 3-х шкондр, які є спеціальним обладнанням для захисту берегоукріплення від навалу, введена в експлуатацію в 1987 році та є єдиною спорудою, демонтаж окремої частини якої призведе до руйнування всієї гідротехнічної споруди. Згідно викладених фактів та наданих документів майно, яке придбала позивач, немає ніякого відношення до гідротехнічних споруд, є стратегічним об`єктом та не підлягає приватизації, задовільняє потреби міста Вилкове.

Окрім того, вказане майно не обліковувалось та на теперішній час не обліковується на балансі ДП «МТП Усть Дунайськ».

На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 08.06.2016 року закрито підготовче провадження по справі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 09.12.2016 року клопотання задоволено, зупинено провадження по цивільній справі № 502/525/15-ц до набрання законної сили рішенням по цивільній справі № 502/2360/16-ц.

Ухвалою Кілійськогорайонного судуОдеської областівід 08.11.2019року відновлено провадження по цивільній справі № 502/525/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ»» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

09.02.2023 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) надійшли пояснення на позов, в яких зазначено, що п. 4.2 Статуту ДП «МТП Усть Дунайськ» передбачено, що майно Порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. В матеріалах справи наявна довідка порту від 23.07.2007 року № 437/нп, зі змісту якої вбачається, що на дату її видачі, на балансі ДП «МТП Усть Дунайськ» знаходилось майно, яке розташоване на території вантажно перевантажувального комплексу ДП «МТП Усть Дунайськ», саме плавпонтони 2 шт., які належать ДП «МТП Усть Дунайськ». Отже, майно ДП «МТП Усть Дунайськ» (балансоутримувач) було державною власністю і належало йому на праві господарського відання. Зі змісту Акту державного виконавця про проведення аукціону від 23.06.2008 року вбачається, що на аукціоні було реалізовано лот № 6 2 секції пасажирського понтону, які знаходяться у м. Вилкове Одеської області, на території морвокзалу, яке придбала Ушан ОСОБА_6 . Нормами пункту 7.1 Порядку №42/5 визначено, що право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. Отже, майно, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації знаходиться під контролем державного виконавця, а боржник зберігає право власності на нього до моменту переходу права власності на нього до переможця. Тобто, станом на 23.06.2008 року на момент складання та затвердження Акту державного виконавця про проведення аукціону ОСОБА_5 , як переможцем аукціону, сплачено суму, що відповідає продажній ціні лоту № 6 2 секції пасажирського понтону, а отже право власності їй зазначене майно боржника перейшло до ОСОБА_5 . При цьому, відповідальність за зберігання аукціонного майна з моменту його приймання на аукціон і до видачі оплаченого майна несе організатор аукціону (п. 9.1 Порядку № 42/5). Між тим, позивачем до позову не надано договору, укладеного між нею та Портом щодо збереження саме Портом майна Позивача, а також не наведено норм законодавства, яке передбачає відповідальності.

Збереження арештоване майно було передано на відповідальне зберігання на посадову особу порту начальника Служби Морської Безпеки ОСОБА_7 .. Позивач про цей факт була проінформована. А питання щодо укладання чи не укладання між портом та організатором аукціону будь-яких документів позивача взагалі не стосується.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що листування Позивача до Порту, Мінінфраструктури та ДП «АМПУ» розпочато приблизно з кінця 2012 року, тобто через чотири роки після придбання Позивачем у власність майна, за збереження якого, в силу норм законодавства несе відповідальність саме власник майна. Із листування Порту, Мінінфраструктури до позивача зокрема вбачається, що відомості щодо знаходження на території морвокзалу 2-х секцій пасажирського понтону інв. № 132 за адресою АДРЕСА_1 відсутні. Також Портом надано довідку від 06.05.2016 року №328/01/І2-16 про те, що на балансі ДП «МТП«Усть-Дунайськ» станом на 31.08.2008 року обліковувалось 16 плавпричалів ПРП-52 МС з інвентарними номерами з 1 по 16. А також про те, що 2 секції пасажирського понтону за інв. № 132 за адресою АДРЕСА_1 на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ» не обліковувались та на теперішній час не обліковуються. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у позовній заяві, до реорганізації ДП «МТП «Усть-Дунайськ», майно 2 (дві) секції пасажирського понтону (інвентарний № 132), перебувало на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», та 31.05.2008 року на Аукціоні було реалізовано лот № 6 - 2 секції пасажирського понтону, які знаходяться у м. Вилкове, Одеської області, яке придбано та оплачено ОСОБА_5 . Разом з тим, майно - Плавпричал з 2-х ПРП-52 з береговим сполученням морського вокзалу «Вилкове», за адресою м. Вилкове, вул. Придунайська, 46 (інвентарні №№ 4,5, рік прийняття в експлуатацію 1987) перебувало на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ». 13.06.2013 року на виконання наказу Міністерства інфраструктури України «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 19.03.2013 року № 163, комісією з реорганізації ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ» складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року № 1 (копія акту наявна в матеріалах справи). Згідно вказаного акту приймання-передачі частина майна, серед якого, зокрема, є Плавпричал з 2-х секцій ПРП-52 з береговим сполученням (інв. №№ 4-5), дане майно передано від ДП «МТП «Усть-Дунайськ»» до ДП «АМПУ». При цьому, згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року № 1 від ДП «МТП «Усть-Дунайськ»» до ДП «АМПУ» не передавалось майно у вигляді 2-х секцій пасажирського понтону (інвентарний № 132) і позивачем не надано до позову доказів на спростування цього.

Докази зіспростування цьогофакту позивачемнадавались.Одним здоказів єсам Актприймання-передачімайна,майнових правта зобов`язаньвід 13.06.2013року №1.В зазначеномудокументі вказане,на підставічого Відповідач-2стає правоприємникоммайна,належного Відповідачу-1.Стосовно спірногомайна зазначено,що правоприємникомцього майнаВідповідач-2стає напідставі РішенняКолегії суддівсудової палатиу цивільнихсправах Верховногосуду Українивід 21.03.2012р.у справі№ 6-990вов 10.,которым подтвержденоправо собственностипозивачки напонтоны инв.№132).А самецим рішенняпідтверджено правовласності наспірне майно. Отже, враховуючи вищевикладене, до ДП «АМПУ» не передавалось майно у вигляді 2-х секцій пасажирського понтону (інвентарний № 132) і на його балансі не перебуває. Разом з тим, до ДП «АМПУ» передано майно - Плавпричал з 2-х секцій ПРП-52 з береговим сполученням (інв. №№ 4-5), яке перебуває на його балансі, є державною власністю та належить йому на праві господарського відання, а органом Управління є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (правонаступник Міністерства інфраструктури України) до сфери управління якого входить це Підприємство. У листі ДП «МТП «Усть-Дунайськ» від 01.07.2019 року № 506/01/07-19, Портом зокрема зазначено, що: дві секції сталевих понтонів ПРП-52М-С, з яких складається плавпричал з береговим сполученням (причал морвокзалу), завжди обліковувалось за інвентарними номерами 4 та 5 та жоден з понтонів ніколи не обліковувався та не мав інвентарного номеру 132.

12.04.2010 року ДП «МТП «Усть-Дунайськ» законно було здійснено реєстрацію плавпричалу з береговим сполученням, який складається з 2-х секцій ПРП-52 з інвентарними номерами 4,5; майно, про необхідність витребування якого зазначає ОСОБА_5 , є плавпричалом з береговим сполученням, який не містить у своєму складі майна, належного їй на праві власності. У листі Мінінфраструктури від 11.12.2013 року № У-1507 Міністерством, зокрема, зазначено, що двох секцій пасажирського понтону не існує, а є зареєстрована ДП «МТП «Усть-Дунайськ» у Єдиному реєстрі гідротехнічних споруд за № СР-105-4-005-10 від 12.04.2010, гідротехнічна споруда (плавпричал). При цьому, Акт державного виконавця про проведення аукціону від 23.06.2008 року містить інформацію, що майно придбано ОСОБА_5 , згідно протоколу проведення аукціону по реалізації майна № 8151019/6 від 31.05.2008 року. При цьому, Портом надано інформацію, що на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ» станом на 31.08.2008 року обліковувалось 16 плавпричалів ПРП-52 МС з інвентарними номерами з 1 по 16. Тобто, майже через два місяці після проведення аукціону, на балансі Порту обліковуються лише плавпричали ПРП-52 МС з інвентарними номерами з 1 по 16, а відтак і плавпричал з береговим сполученням, який складається з 2-х секцій ПРП-52 з інвентарними номерами 4, 5. Разом з тим, ОСОБА_5 не надано до позову документів, які б підтверджували факт того, що придбане нею на аукціоні майно (2 секції пасажирського понтону з інвентарним номером 132) і майно, яке обліковувалось до 2013 року на балансі ДП «МТП «Усть - Дунайськ» (2-х секцій ПРП-52 з інвентарними номерами 4, 5), та яке з 2013 року передано і обліковується на балансі ДП «АМПУ».

Окрім того, вказано, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту щодо скасування у Реєстрі гідротехнічних споруд морських портів України свідоцтва СР-105-4-005-10 від 12.04.2010 року, обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі вищезазначеного, представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 21.03.2023 року залучено Фонд державногомайна України та Міністерство розвиткугромад,територій таінфраструктури України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі № 502/525/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

16.05.2023 року від представника третьої особи Фонду державного майна України, надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що наказом Фонду державного майна України від 03 грудня 2019 року прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «МТП Усть-Дунайськ». Наказом Міністерства інфраструктури України від 18 грудня 2019 № 879 передано функції з управлінням єдиним майновим комплексом ДП «МТП Усть-Дунайськ» до сфери управління Фонду. Фонд наказом від 20.01.2020 року № 80 прийняв із сфери управління Міністерства інфраструктури України до сфери управління Фонду державного майна України ДП «МТП Усть-Дунайськ». В переліку майна ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», яке передано до сфери управління Фонду у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію, затверджений заступником Міністра інфраструктури України, відсутній такий об`єкт, як дві секції пасажирського понтону введенні в експлуатацію в 1987 році за інвентарним номером АДРЕСА_3 . В інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», в переліку об`єктів державного підприємства, що виставленні на приватизацію, також відсутня інформація про вищеевказане майно. Більш того, за адресою АДРЕСА_1 взагалі відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно або земельні ділянки державного підприємства. На підставі вищенаведеного, просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні посилаючись на обставини викладені в позові, просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Представник третьої особи та відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до акту державного виконавця про проведення аукціону від 23.06.2008 року, складеного державним виконавцем Кілійського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що 06.12.2007 року державним виконавцем Гац С.В., було накладено арешт на майно боржника у вигляді: 2-х пасажирського понтону, інв.. № 132, що знаходяться у м. Вилкове, Одеської області на території морвокзалу, власником яких є Державне підприємство Морський торгівельний порт Усть Дунайськ. 29.12.2007 року, відповідно до постанови державного виконавця про призначення експертизи для участі у виконавчому провадженні від 10.12.2007 року, експертом ПП «Експерт - центр «Авант» було проведено експертну оцінку арештованого майна у вигляді 2-х секцій пасажирського понтону, інв.. № 132, що знаходяться у м. Вилкове Одеської області, на території морвокзалу, власником яких є ДП «МТП Усть Дунайськ». 31.05.2008 року ОФ ТОВ «Мультисервіс» був проведений Аукціон реалізації майна, який відбувся у приміщенні відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області. Стартова ціна лоту № 6 2-х секцій пасажирського понтону склала 201000, 00 гривень. На вказаному аукціоні було реалізовано лот № 6 вказаних двух секцій понтону, вказане майно придбала ОСОБА_5 , згідно протоколу проведення аукціону по реалізації майна № 81510119/6 від 31.05.2008 року, /а. с. 132/.

06.12.2007 року державним виконавцем Кілійського районного управління юстиції Одеської області Гац С.В. був складений акт опису й арешту майна, відповідно до якого накладено арешт на майно ДП МТП «Усть Дунайськ», в тому числі на дві секції пасажирського понтону з інвентарним № 132. Майно прийняв на відповідальне зберігання представник боржника СМБ «ДП МТП «Усть Дунайськ» Хачатуров Аветис Володимирович, /т. 1 а. с. 217-218/.

06.12.2007 року державним виконавцем Кілійського районного управління юстиції Одеської області Гац С.В. був проведений баланс боржника ДП МТП «Усть-Дунайськ» та складений Акт про наявність на балансі порту двох секцій пасажирського понтону з інв. № 132, підписаний головним бухгалтером порту. 06.12.2007 року державним виконавцем також було накладено арешт на майно боржника у вигляді 2-х пасажирського понтону, інв. № 132, що знаходяться у м. Вилкове, Одеської області на території морвокзалу, власником яких є Державне підприємство Морський торгівельний порт Усть Дунайськ. 06.12.2007 року Державною виконавчою службою відповідними листами було повідомлено Фонд державного майна України та Міністерство транспорту України про накладення арешту на майно, що належить державному підприємству, в тому числі і на 2 секції пасажирського понтону з інв. № 132.

Відповідно до акту державного виконавця про проведення аукціону від 23.06.2008 року, складеного державним виконавцем Кілійського районного управління юстиції Одеської області вбачається, що 06.12.2007 року державним виконавцем Гац С.В. було накладено арешт на майно боржника у вигляді: 2-х пасажирського понтону, інв.. № 132, що знаходяться у м. Вилкове, Одеської області на території морвокзалу, власником яких є Державне підприємство Морський торгівельний порт Усть Дунайськ. 29.12.2007 року, відповідно до постанови державного виконавця про призначення експертизи для участі у виконавчому провадженні від 10.12.2007 року, експертом ПП «Експерт - центр «Авант» було проведено експертну оцінку арештованого майна у вигляді 2-х секцій пасажирського понтону, інв.. № 132, що знаходяться у м. Вилкове Одеської області, на території морвокзалу, власником яких є ДП «МТП Усть Дунайськ». 31.05.2008 року ОФ ТОВ «Мультисервіс» був проведений Аукціон реалізації майна, який відбувся у приміщенні відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області. Стартова ціна лоту № 6 2 секцій пасажирського понтону склала 201000, 00 гривень. На вказаному аукціоні було реалізовано лот № 6 вказаних двох секцій понтону, вказане майно придбала ОСОБА_5 , згідно протоколу проведення аукціону по реалізації майна № 81510119/6 від 31.05.2008 року, /т. 1 а. с. 132/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29.08.2008 року по справі № 2-2556/08 позов задоволено, визнано аукціон, проведений 31.05.2008 Одеською філією ТОВ «Мультисервіс» з продажу майна державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ» - двох секцій пасажирського понтону, розташованих в м. Вилкове Кілійського (теперішній Ізмаїльський) району Одеської області на території морського вокзалу законним, визнано право власності ОСОБА_5 на дві секції пасажирського понтону, придбаних на аукціоні проведеному 31.05.2008 року Одеською філією ТОВ «Мультисервіс» з продажу майна державного підприємства «МТП Усть Дунайськ», /а. с. 13-14/.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.12.2008 року, апеляційну скаргу ДП «МТП Усть Дунайськ» - задоволено, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29.08.2008 року скасовано, в позові відмовлено, /т. 1 а. с. 15-16/.

Рішенням Верховного Суду України від 21.03.2012 року, скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 10.12.2008 року та ухвалу судді Верховного суду України від 05.03.2009 року скасовано в частині ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, /т. 1 а. с. 18-21/.

Відповідно до свідоцтва від 25.07.2012 року, виданого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1687 вбачається, що на підставі акту державного виконавця про проведення аукціону, затвердженого в.о. начальника відділу державного виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області від 23.06.2008 року, посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з: 2-х секцій пасажирського понтону, інв. № 132, що знаходиться на території морвокзалу по АДРЕСА_1 . Вказані 2 секції на території морвокзалу, яке придбане ОСОБА_5 , що раніше належало ДП «МТП Усть Дунайськ», на підставі Довідки з балансу про перебування на балансі на належність на праві власні ДП «МТП Усть Дунайськ» за вих. № 453/НП видана 23.07.2007 року, /т. 1 а. с. 12/.

Згідно реєстру гідротехнічних споруд морських торгівельних портів вбачається, що за порядковим номером UAUDY003 від 09.09.2013 року на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» (філія Усть Дунайськ»), номер ГТС 314, призначення змішаного типу-допоміжний причал для стоянки катерів та пасажирських суден, довжиною 65-м., /а. с. 23/.

Відповідно до листа Начальника адміністрації морського порту Усть Дунайськ за вих. № 355/01/08-13 від 12.11.2013 року вбачається, що за актом приймання передачі майна, майнових прав та обов`язків від 13.06.2013 року № 1 Адміністрація морського порту Усть Дунайськ не приймала вищезазначене майно. Відомостей стосовно двох секцій пасажирського понтону інв.. № 132 не має, / т. 1 а. с. 32/.

Згідно повідомлення директора Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ» за вих. № 791/01/10-13 від 24.12.2013 року вбачається, що на момент складання листа, двох секцій пасажирського понтону не існує, а є гідротехнічна споруда зареєстрована портом в Єдиному реєстрі гідротехнічних споруд № свідоцтва СР-105-4-005-10 від 12.04.2010 року (період, коли за рішенням суду дві секції пасажирського понтону залишались власністю порту), тобто змінився правовий статус майна, на яке ОСОБА_5 вже не має прав і яке відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» не підлягає приватизації та яке на виконання Закону України «Про морські порти» за актом приймання передачі майна, майнових прав та обов`язків від 13.06.2013 року передано ДП «Адміністрація морських портів України», / т. 1 а. с. 36/.

Відповідно до листа Міністерства інфраструктури України за вих. № У-1507 від 11.12.2013 року вбачається, що згідно рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.03.2012 року, яке оскарженню не підлягає, ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову до ДП «МТП «Усть Дунайськ» щодо визнання права власності на майно, яке було реалізоване на публічних торгах 31.05.2008 року, згідно лоту № б (дві секції пасажирського понтона), на підставі порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції від 27.10.1999 року № 68/5 та відсутності права на позов. Крім того, на сьогодні вищезазначених двох секцій пасажирських понтонів не існує, а є зареєстрована ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» у Єдиному реєстрі гідротехнічних споруд за № СР-105-4-005-10 від 12.04.2010 року, гідротехнічна споруда (плавпричал), яка згідно Закону України «Про приватизацію державного майна» не підлягає приватизації. З огляду на вищевикладене, вимога про визнання за позивачем права власності на гідротехнічну споруду (плав причал) не відповідає чинному законодавству, /т. 1 а. с. 37/.

Згідно довідки наданої головним бухгалтером ДП «МТП Усть Дунайськ» за вих. № 328/01/12-16 від 06.05.2016 року вбачається, що на балансі Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ» станом на 13.05.2008 року обліковувалось 16 плавпричалів ПРП-52 МС з інвентарними номерами з 1-16. 2 секції пасажирського понтону за інв.. № 132 за адресою: АДРЕСА_1 на балансі ДП «МТП Усть Дунайськ» не обліковувалась та на теперішній час не обліковуються, / т. 1 а. с. 57/.

Відповідно до довідки за вих. № 310/01/03-16 від 02.06.2016 року, виданої головним бухгалтером ДП «МТП «Усть Дунайськ» вбачається, що на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії Усть Дунайськ ДП «АМПУ» за адресою: Одеська область, Кілійський (теперішній Ізмаїльський) район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 46 знаходиться основний засіб плав причал морського вокзалу Вилкове з 2-х секцій ПРП-52 з береговим сполученням з інвентарним номером 4-5 і балансовою вартістю 1317956 грн., переданий згідно Акту приймання передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 1 від 13.06.2013 року, /а. с. 81/.

Згідно довідки за вих. № 324/01/03-16 від 07.06.2016 року наданої головним бухгалтером ДП «МТП «Усть Дунайськ» встановлено, що філії Усть Дунайськ ДП «Адміністрація морських портів України» не передавались та на теперішній час не обліковуються 2 секції пасажирського понтону за інв. № 132 за адресою: АДРЕСА_1 , / т. 1 а. с. 82/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2019 року по справі № 502/2360/16-ц, в позові Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області Єпішкіна С.В., про визнання недійсним свідоцтва про права власності на майно відмовлено повністю, / т. 1 а. с. 178-183/.

Відповідно до листа Міністерства інфраструктури України за вих. № 7593/16/10-19 від 03.07.2019 року за інформацією, надісланою листом державного підприємства «Морський торговельний порт Усть -Дунайськ» від 01.07.2019 року № 506/01/07-19, на балансі Порту до 2013 року обліковувався плавпричал, який складається з двох секцій ПРП-52 за інв. №4-5. Відповідно до акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року № 1 зазначений плавпричал було передано на баланс філії «Усть-Дунайськ». Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було отримано паспорт гідротехнічної споруди причалу з береговим сполученням (причал морвокзалу) від 09.06.2015 року, у якому зазначено, що частинами та конструктивними елементами споруди є зокрема: сталевий понтон за інв. номером 4 та сталевий понтон за інв. № 5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , Відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності, виданого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С. В., від 25.07.2015 № 1687, ОСОБА_5 є власником майна, що: складається з двох секцій пасажирського понтону інв. № 132, що знаходиться на території морвокзалу, по АДРЕСА_1 , / т. 1 а. с. 141-142/.

Аналогічні листи направлялись позивачу за вих. № 13364/16/10-19 від 28.11.2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2019 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «МТП Усть Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2019 року по справі № 502/2360/16-ц, / т. 1 а. с. 185-186/.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що плавпричали є плавучими елементами та використовувалися для швартування суден. На момент передачі вказані плавпричали рахувалися як гідротехнічні споруди. Ці споруди постійно експлуатувалися як плавпричал для прийому пасажирських суден. Але цей плавпричал не завжди був паспортизований. Після паспортизації, постало питання як правильного його оформити, та було вирішено оформити його як споруду, оскільки була прив`язка до адреси та була земельна ділянка. При передачі на баланс вказані плавпричали мали балансовий номер 4-5 та розташовані на території морвокзалу. Перш ніж зареєструвати споруду, в регістрі судноплавства розроблявся паспорт споруди, для цього запрошувалась проектна організація з відповідною ліцензією. Перед тим як її зареєструвати, проводився водолазний огляд споруди, вимірялась товщина та був відповідний висновок. Всю процедуру реєстрації портом була дотримана та була проведена відповідна реєстрація. У 2009 році було отримано паспорт на гідротехнічну споруду.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що у 2006 2008 році на примусовому виконанні державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження про стягнення з порту «Усть-Дунайськ» грошових коштів по заборгованості по заробітній платі. 05.12.2007 року порт «Усть Дунайськ» надав довідку про те, що йому належить 2 секції пасажирського понтону. Після цього, ним разом з головних бухгалтером порту було проведено інвентаризацію та встановлено, що на балансі порту дійсно знаходиться 2 секції понтону з інвентарним номером 132. Однак були і інші секції, проте не пасажирського призначення. 06.12.2007 року він виїхав за місцезнаходженням вказаних понтонів, які знаходяться на території морвокзалу, а саме в АДРЕСА_1 , після чого склав опис вказаного об`єкту, який в подальшому був арештований. Про арешт вказаного (та іншого) майна порту їхньою службою було повідомлено Фонд державного майна україни та Міністерство транспорту України. В подальшому з дотриманням закону, арештоване майно було реалізоване на аукціоні, яке придбала ОСОБА_5 . Інвентаризаційний номер 132 майна був підтверджений головним бухгалтером підприємства.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначив, що працював начальником Вилківського митного посту. Їхнє службове приміщення знаходилося в будівлі павільйону Морвокзалу навпроти пасажирського понтону. В період з 1996 по 1999 рік, він отримав службовий катер та постало питання де його поставити, оскільки катер сильно низький та неможливо було висаджувати та садити пасажирів. Звернувшись до начальника порту, він узгодив питання про місце стоянки катера та швартови, а також з метою безпеки пасажирів, на торці понтону вирізали сходинки. Вказаний понтон з того часу як стояв навпроти споруди Морвокзалу порту , так і стоїть.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що з листопада 1981 року до 2002 рік працював керівником лінейного відділу водної міліціїв ДП «Морський торгівельний порт» Усть Дунайськ», а з 2002 року начальником морської безпеки порту. З 2004 року було наказано усі причали паспортизувати. У 2007 році частина майна порту була арештована, а саме секції понтону під № 1-5. В його присутності виконавча служба перевіряла майно морвокзалу в тому числі понтони, звіряла інвентарні номери. По закінченню перевірки, йому дали розписатися про передачу на відповідальне зберігання 4-х об`єктів, в тому числі пасажирського понтону. Понтони морвокзалу мали інвентарний номер 132, так як були зареєстровані пізніше ніж інші понтони. Понтони були пасажирські. У 1980 році половина будівлі Морвокзалу належала міліції, а половина митниці. Митниця отримала катер, та з першої секції понтонів, які ближче до моря, вирізали трап, щоб можна було піднятися та спуститися на катер. Інша секція понтонів також була переобладнана, щоб морські судна «Комета» та «Метеор» могли висаджувати та збирати пасажирів. Тому ці два понтони мають свої особливості з переобладнанням. Більше на території порту понтонів не було. Коли вказані понтони арештували та передали йому на відповідальне зберігання, приблизно у 2015-2016 році до нього звернувся директор адміністрації порту та показав листи, оскільки у нього запитували в чому проблеми цих понтонів. Він повідомив, що ці понтони були зареєстровані незаконно, оскільки коли Верховний суд відмовив перший раз приблизно у 2009-2010 році у реєстрації понтонів, директор порту зареєстрував їх як гідротехнічні споруди. У 2015 році перереєстрували понтони та у них змінився реєстраційний номер. В акті прийому передачі у 2013 році, коли порт передав, а АМПУ прийняла майно, в тому числі і понтони, в графі «судове рішення», де визначається право власності, вказано рішення Верховного суду, в якому було відмовлено у позові, оскільки було підтверджено право власності на понтони за фізичною особою. Понтони, які були передані на зберігання та понтони, які одержала у власність позивач, є одними й тими ж понтонами.Крім того, він зауважив, що так як він за посадою був відповідальною особою за морську безпеку порту, він володів повною інформацією стосовно будь-яких плавзасобів порту, і з певністю може зазначити, що інших понтонів пасажирського призначення у порту не було взагалі. А вантажні понтони за номерами з 1 по 5 розташовувались на о. Шабош гірло Прорва, і на момент арешту цих пасажирських понтонів вже були також продані за борги порту. Також він зазначив, що понтони, 2 трапи та 3 шкондри розташовані незалежно один від одного: понтони на плаву, вдалі від берега, трапи і сходні одним кінцем кріпляться до понтонів та пересуваються на катках, іншим кріпляться на сваях, можуть вільно переміщатися, незалежно один від іншого і ніякого відношення до берегоукріплення не мають.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

В силу положень статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За приписами частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положеннями частини 2 даної норми законодавства встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц вказувала, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Як встановлено, в ході розгляду справи та не спростовано відповідачем та третіми особами, позивач ОСОБА_5 набула права власності на 2 (дві) секцій пасажирського понтону, що розташовані на території морвокзалу по АДРЕСА_1 , оскільки позивачем дотримано процедури оформлення права власності на майно, придбане з аукціону При здійсненні арешту спірного майна земельна ділянка території ДП «МТП «Усть-Дунайськ», яка експлуатувалась як морвокзал, ще не мала кадастрового номеру. Задля зазначення розташування цього спірного майна його розташування було «прив`язане» до павільйону Морвокзалу єдиній споруді на цій території, яка й мала адресу: АДРЕСА_1 .

Крім того, в ході розгляду справи та пояснень свідків, також не було спростовано відповідачем чи третіми особами, що понтони під інвентаризаційним № НОМЕР_1 та плавпричал, який розташований за вищевказаною адресою є одним та тим самим майном.

Оскільки раніше судами було встановлено та не оспорено відповідачем, що позивач набув право власності на спірне майно та при розгляді інших судових справ з приводу вказаного майна, відповідач жодного разу не оспорював адресу місця розташування вказаного майна, суд вважає вимоги в частині витребування спірного майна та повернення позивачу обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо скасування запису про реєстрацію в реєстру гідротехнічних споруд, суд приходить до наступного висновку.

Згідно Порядку ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 18.02.2013 № 91, вбачається, що Реєстр гідротехнічних споруд морських портів України (далі - Реєстр) - електронна база даних, що включає відомості про використання, спеціалізацію, технічні характеристики та технічний стан ГТС.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Порядку, Реєстр ведеться Адміністратором з метою: забезпечення єдиного обліку ГТС, розташованих на територіях та в акваторіях морських портів України; узагальнення і аналізу відомостей про використання та технічний стан ГТС.

Внесенню до Реєстру підлягають відомості про власника (балансоутримувача) ГТС та/або експлуатуючу організацію, технічні характеристики та технічний стан ГТС.

Згідно п. 2.4.2 Підставою для виключення ГТС з Реєстру є повний фізичний знос ГТС та неможливість подальшої експлуатації споруди як ГТС. Письмове повідомлення про повний фізичний знос ГТС подається Адміністратору власником (балансоутримувачем) ГТС та підтверджується актом огляду ГТС, виданим Регістром в установленому законодавством порядку. Зняття ГТС з обліку здійснюється протягом 3 робочих днів з дня отримання Адміністратором відповідного повідомлення та підтверджувальних матеріалів

При вивільнені порядкового номера в зв`язку із зняттям ГТС з обліку номер анулюється і повторно іншій ГТС не присвоюється. У журналі робиться позначка про анулювання порядкового номера, дату анулювання та причини такого анулювання.

Таким чином, враховуючи, що на даний час вказані споруди функціонують та не підлягають зносу, суд не вбачає підстав саме для виключення з реєстру, у зв`язку з чим, приходить до висновку про необхідність саме анулювання запису в реєстрі у зв`язку з чим, позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому за правилами ст.141ЦПКУкраїни при винесенні рішення з відповідача належить стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст.2,12,13, 76-82,141,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовзадовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння - Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , належне їй на праві власності майно, а саме: 2 секції пасажирського понтону, що розташовані на території морвокзалу по АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 : 2 секції пасажирського понтону, що розташовані на території морвокзалу по АДРЕСА_1 .

Анулювати в реєстрі гідротехнічних споруд морських торгівельних портів України запис про реєстрацію гідротехнічної споруди, здійснений 12.04.2010 року, номер свідоцтва СР-105-4-005-10.

Стягнути солідарно з Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» (юридична адреса: Україна, 68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, буд. № 2, ЄДРПОУ: 01125206) та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (юридична адреса: Україна, 01135, Київська область, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. № 14, ЄДРПОУ: 38727770) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму судового збору в розмірі243,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.10.2024 року.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан