Постанова

від 14.10.2024 по справі 909/699/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа № 909/699/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Бахур Н.В. (в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області)

від відповідача (скаржника) Шкраб`юк С.М. (керівник), Гресько В.В. (обоє в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Сіош від 15 серпня 2024 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року (підписане 26.07.2024), суддя Валєєва Т.Е.

у справі №909/699/23

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Приватного підприємства Сіош, м. Івано-Франківськ

про стягнення 77 820,46 грн безпідставно збережених коштів

в с т а н о в и в :

24 липня 2023 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Сіош» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 77 820,46 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року у справі №909/699/23 позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 77 820,46 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю та 2 684 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, як власник об`єкта незавершеного будівництвом картоплесховища, у спірний період із 24.03.2021 по 31.12.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка сформована та набула статусу об`єкта цивільних прав 24.03.2021, у зв`язку з чим, позивачем правомірно нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період із 24.03.2021 по 31.12.2022.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Приватне підприємство «Сіош» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року у справі №909/699/23 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що ПП «Сіош» за наслідками придбання у власність незавершеного будівництвом картоплесховища на аукціоні, набуло право довгострокової оренди на земельну ділянку, що розміщена під цим об`єктом строком на 50 років. Поряд з тим, наголошує, що відповідач цілком правомірно володіє правом оренди земельної ділянки, яка знаходиться під незавершеним будівництвом картоплесховищем, оскільки, 24.04.2001 року між Івано-Франківською міською радою народних депутатів та ПП «Сіош» укладено договір на право тимчасового користування землею, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України. Крім цього, звертає увагу, що у фактичному користуванні ПП «Сіош» під спорудами картоплесховища перебуває частина землі, яка є меншою ніж та, яка сформована позивачем та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Також скаржник вказує, що земельна ділянка із кадастровим номером 2610100000:20:009:0408, площею 0,2024 га за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а сформована позивачем із порушенням норм земельного законодавства, яке було чинним на момент її формування, оскільки у позивача існував обов`язок провести державну експертизу технічної документації, однак, у висновку про розгляд документації із землеустрою відсутній підпис експерта, що свідчить про відсутність відповідного погодження такої технічної документації. Одночасно апелянт заперечує і розмір безпідставно збережених коштів, оскільки вважає помилковою індексацію нормативної грошової оцінки, а не орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що згідно договору від 24.04.2001 року земельна ділянка надана ПП «Сіош» саме на умовах тимчасового користування строком на три роки, при цьому, строк користування не було продовжено, тому такий договір і відповідно право тимчасового користування в ПП «Сіош» закінчилось 24.04.2003 року. Водночас зазначає, що твердження відповідача про наявну частину землі під якою не перебувають жодні споруди та приміщенні, спростовуються кадастровим планом земельної ділянки, оскільки споруди розміщені на земельній ділянці таким чином, що формування земельної ділянки в іншій конфігурації неможливе. Щодо розміру безпідставно збережених коштів, зазначає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

10 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Розгляд справи апеляційним судом здійснювався з повідомленням (викликом) сторін на підставі заяви відповідача та відповідної ухвали суду.

Поряд з тим, судове засідання з розгляду справи проводилося в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області на підставі заяв представників сторін та відповідних ухвал суду.

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року у справі №909/699/23 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.12.1996 між Акціонерним товариством закритого типу "Центр продажу об`єктів незавершеного будівництва" в особі директора Івано-Франківської філії Сокольського Василя Павловича, який діє від імені Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області згідно з Положення про Івано-Франківську філію "Центру продажу об`єктів незавершеного будівництва", затвердженого наказом директора АТЗТ "Центр продажу об`єктів незавершеного будівництва" №1 від 31.01.1996 та генерального доручення, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України №1218 від 30.04.1996 (в тексті договору продавець) та ПП "Сіош" в особі Шкарб`юк Оксани Миколаївни, яка діє на підставі довіреності №106, виданої ПП "Сіош" 23.12.1996 (в тексті договору покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна №11 від 25.12.1996, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 продавець продає, а покупець купує державне майно незавершене будівництвом картоплесховище, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Карбишева (далі - об`єкт приватизації), на земельній ділянці, яка надається покупцю в довгострокову оренду згідно з ч. 2 п. 8 Указу Президента України "Про приватизацію об`єктів незавершеного будівництва" №456/93 від 14.10.1993. Вказаний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської міської державної нотаріальної контори 25.12.1996 за №3Д-99Р.

27.12.1996 за актом прийому-передачі продавець передав, а покупець прийняв продане на аукціоні 17.12.1996 (протокол №3 від 17.12.1996) незавершене будівництвом картоплесховище, яке знаходиться за адресою: вул. Карбишева, вартістю 4 400 грн.

13.09.1998 Івано-Франківською філією інституту землеустрою затверджено проект відведення земельної ділянки в постійне користування ПП "Сіош" для будівництва картоплесховища за рахунок земель Івано-Франківської міської ради. Проектом передбачено відвести в постійне користування земельну ділянку площею 1,0 га для забудови земель, на якій знаходиться незавершене будівництво картоплесховища ПП "Сіош". Земельна ділянка, що відводиться, знаходиться у південній частині м. Івано-Франківська по вул. Карбишева. Проект відведення земельної ділянки погоджений відповідними службами та інстанціями.

24.04.2001 між Івано-Франківською міською радою народних депутатів та ПП "Сіош" укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), умовами якого передбачено, що Виконком Івано-Франківської міської ради надає, а ПП "Сіош" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,300 га (п.1.1 договору). Земельна ділянка передається на умовах тимчасового користування строком на три роки для будівництва картоплесховища в районі вул. Карбишева (Дудаєва), 3-А (п.1.2 договору). Договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.05.2001 за №94 Івано-Франківською міською радою народних депутатів.

29.05.2008 ПП "Сіош" звернулося до міського голови м. Івано-Франківська з листом №0015, в якому просило розглянути питання щодо виділення земельної ділянки для влаштування заїзду, виділення біля 2-х гектарів землі поруч з виробничою базою для будівництва житлових будинків працівникам ПП "Сіош", при цьому, зазначило, що частину житлових площ віддасть у фонд міської ради. Також просило виділення землі врахувати без під`їзної дороги до виробничої бази, без території для обслуговування каналізаційного колектора, для обслуговування електричних мереж, кабельних підземних ліній та дороги для обслуговування дамби.

Як вбачається з довідки Управління земельних ресурсів у місті Івано-Франківську від 14.10.2008 №1895/04-03 про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці на території Івано-Франківської міської ради, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дж. Дудаєва, 3-А розташована земельна ділянка площею 1 га, якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:006:0128, а землекористувачем цієї земельної ділянки є ПП "Сіош".

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: вул. Левинського (попередня назва Карбишева), 3-А, м. Івано-Франківськ розташовано нерухоме майно (недобудоване нежитлове приміщення), власником якого є ПП "Сіош", а 14.02.2008 на це майно зареєстровано обтяження у вигляді заборони (архівний запис) (довідка №304297555 від 06.07.2022).

04.04.2011 Івано-Франківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєстровано арешт нерухомого майна (реєстраційний номер 11026064); підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №19813934 від 08.11.2010; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми 20 884,00 грн, власником якого є ПП "Сіош", про що свідчать дані з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка №304297823 від 06.07.2022).

24.03.2021 за адресою: вул. Левинського (попередня назва Карбишева), 3-А, м. Івано-Франківськ сформовано земельну ділянку загальною площею 0,2024 га з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та присвоєно їй кадастровий номер 2610100000:20:009:0408 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000746882021 від 28.08.2021).

07.10.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:20:009:0408 за Івано-Франківською міською територіальною громадою, підставою виникнення права власності є рішення Івано-Франківської міської ради №337-15 від 16.09.2021, форма власності комунальна (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №304832813 від 13.07.2022).

22.06.2022 ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом №4705/5/09-19-04-11 повідомило Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради про те, що згідно з наявної інформації бази даних ПП "Сіош" за період 2019-2022 років не здійснювало декларування земельного податку за земельну ділянку площею 0,2024 га з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 (замість 2610100000:20:009:0408); дані про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку відповідно до реєстру речових прав відсутні; розпорядником земельної ділянки є міська рада.

30.06.2022 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради надіслав на адресу ПП "Сіош" повідомлення від 27.06.2022 №237/34.3-02/18в, в якому зазначив, що з 04.07.2022 по 13.07.2022 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. І. Левинського, 3-А, м. Івано-Франківськ на предмет фактичного використання земельної ділянки без належних на те правових підстав (наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та/або державної реєстрації прав на неї), а також щодо здійснення плати за користування нею в належному розмірі.

07.07.2022 Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:009:0408 комунальної форми власності, розташованої за адресою: вул. І. Левинського, 3-А, м. Івано-Франківськ, про що складено акт №1. Зокрема, під час обстеження встановлено, що обстежувана земельна ділянка використовується ПП "Сіош" для обслуговування незавершеного будівництва картоплесховища. На час обстеження земельної ділянки в Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою ПП "Сіош" зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки із землекористувачем.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2024 гa, кадастровий номер 2610100000:20:009:0408 від 01.04.2021 №867, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 1 383 105,49 грн.

У витязі серед іншого зазначено таке: категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; площа земельної ділянки - 2024 кв.м; середня вартість земельної ділянки - 272,90 грн за кв.м; земельна ділянка розташована в межах економіко-планувальної зони 95; земельна ділянка розташована в прирейковій зоні, а її локальний коефіцієнт - 1,10; сукупний коефіцієнт Км3: 1,10; коефіцієнт Кф: 1,20; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки Кі: 1,897; нормативна грошова оцінка - 683,35 грн за кв.м.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.07.2022 №9901 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік становить 1 521 634,77 грн.

При розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік зазначаються такі коефіцієнти та показники: значення середньої (базової) вартості земель населеного пункту, грн/ кв.м - 233,25 грн; сукупний коефіцієнт Км2 - 1,17; коефіцієнт (Км3) (згідно схеми прояву локальних факторів, земельна ділянка знаходиться в прирейковій зоні) - 1,1; значення коефіцієнта, який характеризує цільове призначення (Кцп) - 1,2; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки Кі (з врахуванням коефіцієнтів індексації земель за 2021 рік - 1,897*1,1) - 2,087 (з урахуванням листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 18.01.2024 №18-9-0.10-314/0/2-24.

Як вбачається з розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська, сума безпідставно збережених ПП "Сіош" коштів за період з 24.03.2021 по 30.06.2022 становить 54 743,24 грн.

31.08.2022 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради направив ПП "Сіош" претензію від 29.07.2022 №1150/01-18/19в про добровільну сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська в сумі 54 743,24 грн (за період з 24.03.2021 по 30.06.2022).

Згідно з повторним розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська сума безпідставно збережених ПП "Сіош" коштів за період з 24.03.2021 по 31.12.2022 становить 77 820,46 грн.

У липні 2023 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ПП «Сіош» 77 820,46 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 24.03.2021 по 31.12.2022.

Відповідно до ч.2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу положень частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Судом встановлено, що з 27.12.1996 право власності на незавершене будівництвом картоплесховище, загальною площею 1561 кв.м, яке знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Карбишева (нова назва Левинського, 3-А), належить ПП "Сіош". Зазначене незавершене будівництвом картоплесховище розташоване на земельній ділянці площею 0,2024 га, кадастровий номер 2610100000:20:009:0408.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Відтак, відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період з 24.03.2021 по 31.12.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, відтак, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що 24.03.2021 земельній ділянці площею 0,2024 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:009:0408 і зареєстровано у Державному земельному кадастрі, відтак, спірна земельна ділянка сформована та набула статусу об`єкта цивільних прав починаючи з 24.03.2021. У зв`язку з чим, позивачем правомірно нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період із 24.03.2021 по 31.12.2022.

Доводи скаржника щодо існування між сторонами договірних відносин починаючи з 2001 року, належним чином спростовані судом першої інстанції та такі не підтверджені відповідними доказами.

Порядок проведення приватизації об`єктів незавершеного будівництва та земельних ділянок (їх оренди), відведених для будівництва цих об`єктів був встановлений на підставі п. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Указом Президента України від 14.10.1993 №456/93 "Про приватизацію об`єктів незавершеного будівництва" (який діяв з 14.10.1993 по 27.05.1999, тобто на час приватизації об`єкта незавершеного будівництва - картоплесховища відповідачем).

Згідно з абз.4 п.1 цього указу одночасно з приватизацією об`єктів незавершеного будівництва приватизуються (орендуються) земельні ділянки, відведені у встановленому порядку для будівництва цих об`єктів. Земельні ділянки, що не можуть передаватися у приватну власність відповідно до статті 4 Земельного кодексу України, надаються в оренду не менш як на 50 років з правом першочергового їх придбання орендарем або його правонаступником у разі зняття заборони на передачу зазначених ділянок у приватну власність.

Отже, земельні ділянки, які відведені в установленому порядку для будівництва цих об`єктів, могли приватизовуватися або передаватися в довгострокову оренду.

Як вбачається зі змісту п.1 договору купівлі-продажу державного майна (незавершеного будівництвом картоплесховища в м. Івано-Франківську) №11 від 25.12.1996, земельна ділянка, на якій знаходився об`єкт незавершеного будівництва, не підлягала приватизації, а надавалася покупцю в довгострокову оренду, однак, правовідносини з довгострокової оренди не виникли, оскільки право на довгострокову оренду не було реалізовано і не було захищено в судовому порядку.

Поряд з тим, судом встановлено, що 24.04.2001 між сторонами укладався договір про тимчасове користування земельною ділянкою загальною площею 0,30 га, яка розташована за адресою: вул. Карбишева, 3-А, м. Івано-Франківськ строком на 3 роки, відтак, строк оренди закінчився 24.04.2004. Докази укладення сторонами договору оренди на новий строк матеріали справи не містять та відповідачем такі не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем розроблялася проектно-кошторисна документація для відведення земельної ділянки, яка розташована по вул. Карбишева в постійне користування, однак така не затверджена у встановленому законом порядку.

Також колегія суддів відхиляє і доводи скаржника про неправильний розрахунок суми безпідставно збережених коштів. Такі доводи правомірно відхилені і судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідно до п.289.1, 289.2 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Відповідного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

При цьому, статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст.20 ЗУ "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Так, у матеріалах справи містяться витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:009:0408, площею 2024 кв.м, вул. Левинського 3-А, м. Івано-Франківськ, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом 2021 рік становила 1 383 105,49 грн, а на 2022 рік - 1 521 634,77 грн.

Підставою для формування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021, 2022 роки є технічна документація, розроблена Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені М.Білоконя", затверджена у встановленому законодавством порядку і введена в дію з 01.01.2017.

10.11.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок", якою затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також визнано такими, що втратили чинність низку постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 вказаної Методики, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено у додатку 16, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений рішенням Івано-Франківської міської ради №148-27 від 27.06.2019 з урахуванням індексації.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:20:009:0408 за період з 24.03.2021 по 31.12.2022, та правомірно встановлено:

1) за період з 24.03.2021 по 31.12.2021 (283 дні) розмір безпідставно збережених коштів становить 32 171,41 грн (1 383 105,49 грн (нормативна грошова оцінка) х на 3% / 365 днів х на 283 дні;

2) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (365 днів) розмір безпідставно збережених коштів становить 45 649,04 грн (1 521 634,77 грн (нормативна грошова оцінка) х на 3% / 365 днів х на 365 дні.

При цьому судом правильно визнано необґрунтованими посилання відповідача на те, що витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідають положенням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777), а також те, що позивачем не було доведено підставу вибору ставки річної орендної плати саме як 3% від НГО земельної ділянки та правову підставу для її застосування.

Місцевим господарським судом у судовому засіданні за участю представника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області Антип К.Л. на підставі нормативно-технічної документації земель м. Івано-Франківська досліджувалися дані нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (в т.ч. відповідні коефіцієнти) та встановлена їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Поряд з тим, посилання апелянта в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду щодо застосування індексації саме орендної плати, а не нормативної грошової оцінки, є безпідставними, оскільки правовідносини у наведених апелянтом справах є відмінними від спірних правовідносин у цій справі (щодо стягнення безпідставно збережених коштів, а не орендної плати за договором оренди).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів визнає правильним здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів на суму 77 820,46 грн.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 77 820,46 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року у справі №909/699/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сіош» без задоволення.

Матеріали справи №909/699/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 18 жовтня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.