Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/20027/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/20027/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024

у справі № 910/20027/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ"

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (далі - позивач; ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ"; апелянт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (надалі - відповідач; ЖБК "Дарниця-2") про стягнення 756 866,82 грн боргу за договором № 7560858 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 7560858 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000, укладеним між Акціонерним товариством «Київенерго» (перейменоване з 01.01.2019 в АТ «Київенерго» та з 09.08.2019 в АТ «К.Енерго») та Житлово-будівельним кооперативом "Дарниця-2", в частині оплати спожитої відповідачем теплової енергії у гарячій воді у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/20027/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд зазначив, що як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року відповідачеві нараховано до сплати 2 642 634,02 грн, тоді як відповідачем сплачено 2 883 096,94 грн. Тобто у відповідача відсутня заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 № 7560858 за заявлений позивачем період. Крім того, мала місце переплата, зокрема, рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі № 905/1716/19, яке набрало законної сили згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020, встановлено, що у Житлово - будівельного кооперативу «Дарниця - 2» перед позивачем існує переплата на суму 593 520,63 грн за послуги надані у період з 01.04.2015 по 01.04.2016. Таким чином, на час коли АТ «К.Енерго» було визнано банкрутом та придбання позивачем майна на аукціоні від 30.08.2021 мала місце переплата ЖБК «Дарниця-2» перед АТ «К. Енерго» у сумі 593 520,63 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/20027/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" в повному обсязі. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" на користь ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" заборгованість за договором № 7560858 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 756 866,82 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з: неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи; невідповідністю висновків обставинам справи; порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором, що не спростовано останнім, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу. Виходячи із даних з довідки про стан розрахунків за спожиту теплоенергію за договором № 7560858 та дублікатів облікових карток, відповідачу за спожиту теплової енергії у гарячій воді за договором № 7560858 нараховано: жовтень 2017 року - 83 955,02 грн; листопад 2017 року - 417 984,82 грн; грудень 2017 року - 468 853,55 грн; січень 2018 року - 519 137,51 грн; лютий 2018 року - 583 562,08 грн; березень 2018 року - 442 830,85 грн; квітень 2018 року - 126 310,18 грн. Сумарна вартість спожитої теплової енергії за договором № 7560858 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 становить 2 642 634,01 грн, що вірно було відображено позивачем у розрахунку заборгованості за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію з врахуванням призначенням платежів.

Поряд із цим, в загальному відповідачем за використану теплову енергію на рахунок ПАТ «Київенерго» (АТ «К.Енерго) було сплачено в рахунок погашення заборгованості 1 640 117,37 грн.

Водночас, судом першої інстанції не було досліджено та не надано правової оцінки розрахунку заборгованості за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію з врахуванням призначенням платежів. Так, під час здійснення оплати заборгованості відповідач у призначенні кожного платежу чітко вказував за який конкретно місяць споживання теплової енергії здійснюється оплата, також відповідачем в відзиві на позовну заяву не було заперечено, що він здійснював оплату заборгованості, але не в повному обсязі.

Крім того, на рахунок ПАТ «Київенерго» (АТ «К.Енерго») у період жовтня 2017 - квітня 2018 року надходили кошти з державного бюджету у якості відшкодування наданих мешканцям будинку відповідача пільг та субсидій у розмірі 245 649,82 грн: 27.02.2018 - 45 857,83 грн, 27.04.2018 - 71 696,83 грн, 27.04.2018 - 74 555,95 грн, 25.05.2018 - 53 539,21 грн.

Отже, як вказує апелянт, 2 642 634,01 грн (вартість спожитої теплової енергії за період з 01.10.2017 - 01.05.2018) - 1 640 117,37 грн (сплачені кошти за спожиту теплову енергію за період 01.10.2017 - 01.05.2018) - 245 649,82 грн (субсидії та пільги, які надходили з державного бюджету) = 756 866,82 грн - заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560858.

Окремо позивач акцентував на помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що відповідачем сплачено 2 883 096,94 грн і у відповідача відсутня заборгованість за договором № 7560858, а натомість мала місце переплата. Так, відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 7560858 з врахуванням призначення платежів, вбачається що відповідачем за період жовтня 2017 - червня 2018 року сплачено 2 386 462,81 грн, що включають у себе оплати відповідача за минулий опалювальний сезон 2016-2017 років у розмірі 500 695,62 грн та оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 в розмірі 1 885 767,19 грн. Крім того, не взято до уваги, що у відповідача станом на 01.10.2017 вже була заборгованість у розмірі 500 695,62 грн.

Додатково апелянтом зазначається, що Господарський суд Донецької області, і Східний апеляційний господарський суд у межах справи № 905/1716/19 відмовили ЖБК «Дарниця-2» у стягненні переплати в розмірі 593 520,63 грн у зв`язку з пропуском строку позовної даності. Крім цього, предметом розгляду справи № 905/1716/19 було стягнення переплати на суму 593 520,63 грн за надані послуги у період з 01.04.2015 по 01.04.2016, а предметом розгляду справи № 910/20027/23 - стягнення заборгованості за договором № 7560858 за період 01.10.2017 по 01.05.2018.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/20027/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/20027/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/20027/23 призначено на 07.08.2024.

08.07.2024 до апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. ЖБК "Дарниця-2" вказує, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки саме енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту Договору, а також вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також на думку відповідача у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що постачальником у спірний період було поставлено відповідачу теплову енергію за договором, право вимоги за яким набув позивач.

Крім того, відповідачем зазначається, що пунктом 4.6 договору № 7560858 від 01.10.2000 між Житлово - будівельним кооперативом «Дарниця - 2» та ПАТ «Київенерго» передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором іншій стороні. Отже, відповідно до умов договору ПАТ «Київенерго» не мало право продавати своє право на стягнення боргу позивачу - ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Відповідач висновується й про те, що договір про надання послуг теплопостачання у багатоквартирному будинку може бути укладений лише між виробником послуг (тобто ПАТ «Київенерго») і власником квартир, орендарем чи квартиронаймачем, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України « Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Підсумовуючи вкладені заперечення, за твердженнями відповідача із довідки про нарахування заборгованості (яку надав позивач) вбачається, що ПАТ «Київенерго» не здійснило перерахунок надмірно сплачених коштів від ЖБК «Дарниця-2» у розмірі 593 520 грн 63 коп., незважаючи на заяву ЖБК «Дарниця-2» про здійснення перерахунку коштів та незважаючи на рішення судів і вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а також ст.ст. 517, 519 ЦК України.

У судових засіданнях 07.08.2024 та 09.09.2024 у справі судом оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 02.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.10.2000 між Житлово-будівельним кооперативом "Дарниця-2" (далі - Споживач; Абонент) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та перейменоване з 09.08.2019 - в АТ «К.Енерго») (надалі - Постачальник), укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560858 (в подальшому - Договір; Договір постачання).

Згідно п. 2.2.1 та п. 2.3.1 Договору Постачальник (АТ «К.Енерго») безперебійно постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (Додатки № 3, № 4 до Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1 до Договору, а Споживач зобов`язаний був дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення до Договору постачання облік споживання проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає Постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-7 за адресою: вул. Драгоманова, 40в - не пізніше 28 числа звітного місяця (п. 5 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РВТ-7 за адресою: вул. Драгоманова, 40в оформлену Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, обов`язок отримання розрахункових документів для сплати спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору покладено на відповідача, і з такими висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Поряд із цим, 25.08.2021 заборгованість відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560858 від 01.10.2000 була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» (код 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням ://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 року ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Відповідно до ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, до ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» від АТ «К.Енерго» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Відтак, ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» є правонаступником прав АТ «К.ЕНЕРГО» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 № 7560858 у розмірі 756 866,82 грн згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71, і правова оцінка таким обставинам, на переконання судової колегії, правильно надана місцевим господарським судом.

В свою чергу, з цих підстав апеляційним господарським судом відхиляються, як необґрунтовані, твердження відповідача про неможливість ПАТ «Київенерго», як кредитора, продажу свого права на стягнення боргу позивачу - ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Колегія суддів вказує, що статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п. 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

За твердженням позивача, у відповідача за період з 01.10.2017 по 01.06.2018 виникла заборгованість по Договору за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2023 становить 756 866,82 грн, на підтвердження чого позивачем надано довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію та облікові картки (табуляграми).

Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 756 866,82 грн заборгованості по Договору за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, судом попередньої інстанції вказано, що відповідачеві нараховано до сплати 2 642 634,02 грн, тоді як відповідачем сплачено 2 883 096,94 грн, тим самим у відповідача відсутня заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 № 7560858 за заявлений позивачем період. Крім того, за висновками суду першої інстанції мала місце переплата з боку відповідача, зокрема, рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі № 905/1716/19, яке набрало законної сили згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020, встановлено, що у Житлово - будівельного кооперативу «Дарниця - 2» перед позивачем існує переплата на суму 593 520,63 грн за послуги надані у період з 01.04.2015 по 01.04.2016.

Однак, з такими висновками місцевого господарського суду судова колегія не погоджується, з огляду на таке.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року відповідачеві нараховано до сплати 2 642 634,02 грн (83 955,02 грн + 417 984,82 грн + 468 853,55 грн + 519 137,51 + 583 562,08 грн + 442 830,85 + 126 310,18 грн).

Відповідні обсяги постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року підтверджуються також наданими позивачем дублікатами облікових карток.

Водночас, відповідачем за спірний період сплачено 2 112 461,34 грн (260 000 грн + 576 389,50 + 150 000 грн + 645 372,77 грн + 293 539,21 + 187 159,86 грн), що вбачається з розрахунку заборгованості за спожиту від АТ «К.ЕНЕРГО» теплову енергію (зважаючи на періоди зарахування коштів та отриманих субсидій), а не 2 883 096,94 грн, як зазначено судом першої інстанції.

Окремо, суд апеляційної інстанції вказує, що аргументи відповідача, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за Договором, спростовуються наступним.

Відповідно до Національного стандарту України "діловодство й архівна справа" ДСТУ 2732:2004, дублікат оригіналу (службового документа) - повторно оформлений службовий документ для використання, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу. Тобто дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дублікату полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документа до архіву).

Отже, видача дублікатів облікових карток за Договором не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють та відтворюють зміст.

Також, з вищезазначеної довідки вбачається, що остання відображає інформацію про період виникнення заборгованості та підписана керівником (директором) структурного відокремленого підрозділу енергопостачальної компанії акціонерного товариства "К.Енерго" Куніним Л.М.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалась у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

Відтак, зазначеним вище спростовуються твердження відповідача, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту постачання теплоенергії на користь ЖБК "Дарниця-2".

Також апеляційний господарський суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі № 905/1716/19, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020, встановлено, що у Житлово - будівельного кооперативу «Дарниця - 2» перед АТ «К.Енерго» існує переплата на суму 593 520,63 грн за послуги надані у період з 01.04.2015 по 01.04.2016.

Поряд із цим, із мотивувальної частини рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1716/19, серед іншого, вбачається, що:

«Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з 01.04.2015 по 01.04.2016 за договором № 7560858 від 01.10.2000, який передбачає застосування регульованого тарифу 531,10 грн за 1 Гкал без ПДВ (637,32 грн з ПДВ).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт порушення відповідачем його права у вигляді неповернення коштів переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560858 від 01.10.2000.

Проте, заявою від 15.10.2019 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог Житлово - будівельного кооперативу «Дарниця - 2» до АТ «К.Енерго» про стягнення коштів у розмірі 630 489,85 грн за договором № 7560858 за послуги надані у період з 01.04.2015 по 01.04.2016.

Проте, право на отримання перерахунку у вказаний період виникло у позивача лише з моменту прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, якою постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 613 від 03.03.2015 визнано нечинною з моменту її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем була подана 13.09.2019, про що свідчить штамп поштового відділення зв`язку на конверті.

Також суд зазначив, що на момент подачі позову строк позовної давності сплинув, а позивач не довів суду ані поважності причин її пропущення, ані факту неможливості дізнатися про порушення свого цивільного права.

За таких обставин, в силу положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення переплати в розмірі 593 520,63 грн. слід відмовити».

Згідно мотивувальної частини постанови Східного апеляційного господарського суду у справі № 905/1716/19, з огляду на викладене та враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду після спливу строку позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом першої інстанції, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності, то колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення переплати в розмірі 593 520,63 грн.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини відсутності правових підстав для стягнення ЖБК "Дарниця-2" з Акціонерного товариства «К.Енерго» переплати в розмірі 593 520,63 грн за Договором.

За наведеного колегія суддів вважає невмотивованим висновок місцевого господарського суду про наявність у ЖБК «Дарниця-2» переплати за Договором перед АТ «К. Енерго» у сумі 593 520,63 грн, а відповідно і про наявність правових підстав для зарахування відповідачем вказаної суми в рахунок оплати теплової енергії в спірний період (жовтень 2017 року - червень 2018 року).

З огляду на зазначене вище, судова колегія дійшла висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 530 172,68 грн (2 642 634,02 грн - 2 112 461,34 грн).

Враховуючи вказані фактичні обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта у відповідних частинах.

В свою чергу, заперечення відповідача в даних межах критично оцінюються колегією суддів.

Щодо залишку заборгованості в сумі 226 694,14 грн (756 866,82 грн (заявлено до стягнення згідно позову) - 530 172,68 грн (стягнуто за цією постановою)), то беручи до уваги підстави заявленого позивачем позову, з урахуванням визначення останнім конкретного періоду заборгованості та зарахування часткових оплат по Договору в рамках спірного періоду, судовою колегією акцентується, що позивач не обмежений в праві звернутися в окремому судовому провадженні з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором за інші періоди.

Окремо колегія суддів вказує, що у позові позивач просив зобов`язати орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту ухвалення рішення суду у цій справі до моменту погашення відповідачем боргу на суму 756 866,82 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення лише борг, без відсотків, то відсутні підстави для зобов`язання органу (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту ухвалення рішення суду у цій справі до моменту погашення боргу відповідачем на суму 756 866,82 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача - ЖБК "Дарниця-2".

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/20027/23 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про стягнення коштів.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 17; ідентифікаційний код - 22885588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код - 32826328) 530 172,68 грн. (п`ятсот тридцять тисяч сто сімдесят дві гривні 68 копійок) заборгованості за договором № 7560858 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 17; ідентифікаційний код - 22885588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код - 32826328) судовий збір за подачу позову - 6 362,07 грн. (шість тисяч триста шістдесят дві гривні 07 копійок).

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 17; ідентифікаційний код - 22885588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код - 32826328) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 9 543,10 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот сорок три гривні 10 копійок).

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

8. Справу № 910/20027/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак